Справа № 359/10980/25
Провадження № 1-в/359/489/2025
Бориспільський міськрайонний суд Київської області
23 вересня 2025 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з технічною фіксацією клопотання засудженого ОСОБА_4 про зняття судимості,
10.09.2025 року ОСОБА_4 подав до суду клопотання про зняття з нього судимості на підставі ст.ст. 89, 91 КК України. Клопотання обґрунтував наступним. Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29.07.2010 його було засуджено з ч. 1 ст. 115 КК України до 9 років позбавлення волі. Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.03.2014 його було звільнено умовно-достроково від відбування покарання строком 1 рік 22 дні. Однак, вподальшому вироком Київського районного суду м. Харкова від 04.08.2020 його було визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі, а також на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання. Таким чином строк погашення судимості за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29.07.2010 розпочався заново з 04.09.2020 року. ОСОБА_4 вважає, що у відповідності до ч. 2 ст. 4 КК України в даному випадку підлягають застосуванню норми, які визначають кримінально-правові наслідки діяння (в тому числі і зняття судимості), які були чинними станом на 02.04.2005 року. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 89 КК України, особи, засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину. Згідно ч. 1, 2 ст. 91 КК України, якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього Кодексу. З 05.10.2022 року він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 окремій аеромобільній Слобожанській бригаді. За час своєї служби приймав безпосередню участь в бойових діях. В червні 2023 року під час виконання бойового завдання отримав вогнепальне осколкове сліпе черепно-мозкове поранення в результаті якого був визнаний непридатним до проходження військової служби. Під час проходження військової служби був неодноразово відзначений нагородами за зразкове виконання службових (бойових) завдань та зразкову дисципліну. З цих підстав вважає, що своєю зразкового поведінкою і сумлінним ставленням до обов'язку захисту Батьківщини довів своє виправлення та заслуговую на дострокове зняття судимості за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29.07.2010. Станом на 25.08.2025 року минуло майже 5 років строку погашення судимості, що є більшим від половини 8-ми річного строку у зв'язку з чим вважає за можливе застосувати до нього норми про зняття судимості.
В судовому засіданні засуджений клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечувала.
Суд, вислухавши думку засудженого та прокурора, дослідивши письмові матеріали, дійшов до наступного висновку.
Згідно ст. 538 КПК України після відбуття покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі суд, який ухвалив вирок, має право розглянути питання про зняття судимості з цієї особи за її клопотанням.
Судом встановлено, що вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29.07.2010 ОСОБА_4 було засуджено з ч. 1 ст. 115 КК України до 9 років позбавлення волі.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.03.2014 ОСОБА_4 було звільнено умовно-достроково на невідбуту частину призначеного вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29.07.2010 року основного покарання, строком 1 рік 22 дні. Ухвала суду набрала законної сили 14.03.2014 року.
Таким чином, 14.03.2014 року фактично закінчився строк покарання ОСОБА_4 за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29.07.2010 та з цього моменту почався строк погашення судимості.
В той же час, вироком Київського районного суду м. Харкова від 04.08.2020 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі. На підставі ст.75, 76 КК України останнього було звільнено від відбування покарання у вигляді обмеження волі, за цим вироком з випробуванням на строк 1 рік.
Згідно з ч. 5 ст. 90 КК України, якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожне кримінальне правопорушення після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останній злочин.
При цьому вказана норма закону про кримінальну відповідальність не ставить вирішення питання про переривання перебігу строку погашення судимості у залежність від того, чи особу засуджено із призначенням покарання або із звільненням від відбування покарання з випробуванням.
Тому, якщо особа, що відбула покарання за попередній злочин, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, за який її засуджено із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, то строк погашення судимості за попередній злочин переривається та повинен обчислюватися заново.
Відповідно до положень ч. 1ст. 88 КК України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.
При цьому початок обчислення іспитового строку припадає на день проголошення вироку суду (ч. 1 ст. 165 КВК України) і не збігається з початковим моментом, коли особа визнається такою, що має судимість, - днем набрання законної сили обвинувальним вироком (ч. 1 ст. 88 КК України).
Враховуючи положення ч. 5 ст. 90 КК України про наслідки переривання перебігу строку погашення судимості за попередній злочин та обчислення строків погашення судимості окремо за кожний злочин (правило про самостійний перебіг строків погашення судимості), початок перебігу перерваного строку погашення судимості за попередній злочин повинен збігатися із початком перебігу строку судимості за останній злочин.
Отже, саме з цього моменту одночасно спливатимуть два строки погашення судимості за попередній (попередні) і за наступний (останній) злочини, і особа вважається судимою за всі ці злочини. Ці строки спливають паралельно, тобто не складаються і не поглинаються один одним, та закінчуються самостійно (кожний у свій час), залежно від їх тривалості.
Таким чином, у випадку засудження за останній злочин із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України строк погашення судимості за попередній злочин має обчислюватися з дня набрання законної сили обвинувальним вироком за останній злочин, якщо протягом іспитового строку засуджений не вчинить нового злочину та якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване на інших підставах, передбачених законом, або суд не направить засудженого для відбування призначеного покарання відповідно до ч. 2 ст. 78 КК України (Постанова Верховного Суду від 26.08.2020 №431/2787/19).
Вирок Київського районного суду м. Харкова від 04.08.2020 року набрав законної сили 04.09.2020 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 91 КК України (в редакції чинній на момент розгляду клопотання) зняття судимості до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього Кодексу, не допускається у випадках засудження за умисні тяжкі та особливо тяжкі, а також корупційні кримінальні правопорушення або кримінальні правопорушення, пов'язані з корупцією.
В той же час, ч. 2 ст. 4 КК України передбачено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Тож, в даному випадку має бути застосований основоположний Конституційний принцип та прийнята на його основі норма КК України щодо зворотної дії в часі закону, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність, а тому підлягають застосуванню норми, які визначають кримінально-правові наслідки діяння (в тому числі і зняття судимості), які були чинними станом на 02.04.2005 року.
Відповідно до п. 9 ст. 89 КК України (в редакції станом на 02.04.2005 року), такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 91 КК України (в редакції, яка діяла на час вчинення злочину), якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього Кодексу. Зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у статті 89 цього Кодексу.
Таким чином, судом встановлено, що строк погашення судимості ОСОБА_4 становить 8 років (відповідно до п. 9 ст. 89 КК України в редакції станом на 02.04.2005 року), а отже станом на дату розгляду клопотання останнього пройшло більше, ніж половина строку зняття судимості.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_4 засуджений також за ч. 2 ст. 15 ч.1 ст. 185 КК України за вироком Київського районного суду м. Харкова від 04.08.2020 року. Таким чином строк погашення судимості за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29.07.2010 року повинен був розпочатися заново з 04.09.2020 року.
Однак, 9 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024.
Законом України № 3886-IX від 18.07.2024 року у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, із часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом № 3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК України може настати, лише якщо розмір викраденого перевищує два неоподатковувані мінімуми доходів громадян.
Згідно висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року по справі № 278/1566/21, зміна до ст. 51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта неоподаткованого мінімуму для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує два неоподатковані мінімуми. Визначення суми, яка дорівнює двом неоподаткованим мінімумам здійснюється виходячи з розміру неоподаткованого мінімуму, що діяв на час вчинення відповідного діяння.
Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимості. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Частиною 2 статті 74 КК України встановлено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
При цьому, підпунктом 169.1.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» з 1 січня 2022 року установлено прожитковий мінімум для працездатної особи у розмірі 2102 грн. Відтак сума соціальної пільги у 2020 році становила 1051,00 грн. Відповідно два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розумінні ст. 51 КУпАП станом на 1 січня 2020 року складали 2102 грн.
Враховуючи, що ОСОБА_4 засуджений вироком Київського районного суду м. Харкова від 04.08.2020 року, за закінчений замах на вчинення крадіжки майна, вартість якого на час вчинення становила 384 грн. 71 коп., і зазначене діяння з урахуванням змін до законодавства визнано дрібною крадіжкою, і не є кримінальним правопорушенням (злочином), а тому такі дії ОСОБА_4 декриміналізовано відповідно до Закону №3886-ІХ.
З цього приводу, у суду відсутні правові підстави для розрахунку строку погашення судимості спочатку, тобто з 16.07.2020 року.
З досліджених судом матеріалів клопотання вбачається, що після початку повномасштабного вторгнення військ рф на територію України ОСОБА_4 добровільно долучився до лав Збройних Сил України для захисту Батьківщини. З 05.10.2022 року він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 окремій аеромобільній ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідками військової частини НОМЕР_2 від 02.11.2024 року № 4882 та 05.12.2024 року №5580.
10 червня 2023 року під час виконання бойового завдання ОСОБА_4 отримав вогнепальне осколкове сліпе черепно-мозкове поранення (довідка військової частини НОМЕР_2 від 21.12.2024 року №696/1066) в результаті чого був визнаний непридатним до проходження військової служби.
Під час проходження військової служби ОСОБА_4 був неодноразово відзначений нагородами за зразкове виконання службових (бойових) завдань та зразкову дисципліну, зокрема відзнакою президента України «За оборону України», медаллю «За військову службу Україні» та відзнакою Міністерства оборони України за бездоганну військову службу, зразкове виконання військового обов'язку під час збройної агресії російської федерації проти України та виявленні при цьому високі професіоналізм, честь і доблесть.
За вищенаведених обставин, враховуючи відданість ОСОБА_4 своїй країні, його зразкове виконання військового обов'язку зразкову поведінку, позитивні характеристики, відсутність будь-яких даних, що негативно характеризують останнього, суд вважає, що ОСОБА_4 після звільнення з місць позбавлення волі своєю поведінкою довів своє виправлення, що є підставою для задоволення його клопотання про зняття судимості.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 89, 91 КК України, ст.ст. 7-9, 376, 538 КПК України, суд
Клопотання ОСОБА_4 задовольнити.
Зняти з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судимість за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29.07.2010 року.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду на протязі 7 днів через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги.
Оголошення повного тексту ухвали суду здійснено 25.09.2025 року.
Суддя: ОСОБА_1