Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/6189/25
Провадження № 1-кс/279/1349/25
10 жовтня 2025 року м.Коростень
Слідчий суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 , із секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участі адвоката ОСОБА_3 , прокурора Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу представника ТОВ "Акріс -Груп" адвоката ОСОБА_5 на бездіяльність прокурора Коростенської окружної прокуратури, у порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК України,
08.10.2025 представник потерпілої особи ТОВ "Акріс-Груп" адвокат ОСОБА_5 подав до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області скаргу на бездіяльність прокурора у порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК України.
На огрунтування скарги ОСОБА_5 посилається на те, що 16.08.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 Кримінального кодексу України за № 12025065490000163. 29.08.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРІС- ГРУП» був залучений у даному провадженні як потерпіла особа. У період з 04 по 10 вересня 2025 року дізнавачем за участі представника Потерпілого із залученням понятих та спеціаліста у сфері землевпорядкування, здійснено огляд зазначених в клопотанні 125 земельних ділянок, за результатами чого встановлено, що 179,83 га, що є загальною площею всіх 125 земельних ділянок, частково засіяна, а саме в частині 124,2866 га наявний посів сільськогосподарських культур, які дозрівають або вже придатні до збору, а. інша частина - 55,6107 га, це земельні ділянки, де врожай вже зібраний. 26.09.2025 о 10 год. 34 хв. на телефонну лінію 102 надійшло повідомлення про намір невідомих осіб, змолотити поле. У подальшому 26.09.2025 були надані пояснення керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ ХАРЧОВИЙ АЛЬЯНС ЕКО» про те, що комбайни компанії рухались на поле з метою збору врожаю соняшнику, а авто заблокували рух вказаних комбайнів. 3 іншої сторони, представником Потерпілого було надано 26.09.2025 пояснення по даному факту про те, що комбайни рухались в поле, де є земельні ділянки, які оглядались в межах даного кримінального провадження № 12025065490000163 і безпосередньо межі таких земельних ділянок не встановлені, а також межові знаки відсутні, що усуває будь-які перепони зі збору врожаю, в тому числі на земельних ділянках Потерпілого, а від так є прямою та безпосередньою загрозою знищення речових доказів у справі. 30.09.2025 дізнавачем направлено на погодження до Коростенської окружної прокуратури клопотання про арешт врожаю на земельних ділянках, які були предметом огляду місця події. 30.09.2025 постановою прокурора Коростенської окружної прокуратури відмовлено в погодженні клопотання від 30.09.2025 дізнавача про накладення арешту на майно (врожай сільськогосподарської продукції).
У судовому засідання 10.10.2025 представник потерпілої особи підтримав доводи скарги та просив її задовольнити з підстав, зазначених у ній. Додатково вказав, що бездіяльністю прокурора слід вважати не формальне прийняття процесуального рішення, а виходити з його змісту, а саме в контексті недослідження у повному обсязі матеріалів кримінального провадження та обставин, встановлених під час проведення огляду місця події. Зокрема вказує, що постанова прокурора не відповідає вимогам ч.2 ст.9 КПК України, мотивувальна частина якої містить посилання на договіри оренди землі, які відсутні в матеріалах провадження. Просив зобов'язати прокурора Коростенської окружної прокуратури розглянути в порядку визначеному Кримінально процесуальним кодексом України, клопотання від 30.09.2025 про арешт майна, яке підписане та подане старшим дізнавачем Сектору дізнання Коростенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області ОСОБА_6 , яке подане в межах кримінального провадження, відомості щодо якого внесені 16.08.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025065490000163, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 197-1 Кримінального кодексу України.
Прокурор у судовому засіданні щодо задоволення скарги заперечував, посилаючись на те, що арешт майна згідно згідно зі ст.131 КПК України відноситься до заходів забезпечення кримінального провадження, строків для погодження прокурором клопотання дізнавача КПК України не встановлено, питання щодо прийняття процесуального рішення належить до дискреційних повноважень прокурора, отже, відсутні підстави для оскарження бездіяльності у порядку ч.1 п.1 ст.303 КПК України.
Заслухавши учасників провадження, дослідивши зміст скарги та долучені до нього докази, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на суд, окремим аспектом якого є право на доступ до правосуддя, не є абсолютним (у рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року), воно може бути піддане обмеження дозволеним за змістом.
Відповідно до ч.3ст.26 КПК слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.
Главою 26 КПК передбачений інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників кримінального провадження і є однією із засад кримінального провадження.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогамистатті 169цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
При цьому бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п.1 ч.1ст.303 КПК, передбачає три обов'язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена. Таким чином, наведена норма дозволяє звернутися до суду зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов'язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством.
Слідчим суддею встановлено, що фактично підставою для звернення представника потерпілої особи зі скаргою на бездіяльність прокурора є незгода зі змістом прийнятого прокурором рішення, зокрема, з мотивувальною та резолютивною частиною постанови про відмову у погодженні клопотання про арешт майна від 30.09.2025 року.
Проте незгода потерпілої особи, її представника з результатом прийнятого процесуального рішення щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження не відноситься до переліку рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора, які можуть бути оскаржені до слідчого судді відповідно до положень ч.1 ст.303 КПК.
Верховний Суд у постанові від 14.02.2023 року по справі № 405/680/22 зазначає, що "навіть стаття 307 КПК чітко розрізняє «рішення» і «дії». Це розрізнення послідовно проводиться у всіх трьох частинах статті, де «рішення» і «дії» згадуються поряд як самостійні поняття. Також й інші положення КПК не свідчать про те, що законодавець визначає «рішення» як різновид «дії». Навпаки, відповідно до КПК «рішення» і «дія» завжди мають самостійне значення. Рішення приймається - дія здійснюється, дія має початок і закінчення - рішення є одномоментним актом, до процесуальної дії можуть бути залучені багато учасників - процесуальне рішення приймається лише уповноваженою особою, дії фіксуються в протоколі - рішення оформлюється постановою. Таким чином, положення КПК не дають жодних підстав вважати процесуальне рішення одним з різновидів процесуальної дії.
Враховуючи різну правову природу «рішень» і «дій», частина 2 статті 307 КПК визначає різні повноваження слідчого судді у випадку їх оскарження. При оскарженні дії або не здійснення дії слідчий суддя має повноваження зобов'язати припинити дію або здійснити дію, однак не має повноважень скасувати дію, що вже відбулася. У той же час по відношенню до оскаржених рішень слідчий суддя має повноваження лише скасувати таке рішення, але не має повноважень зобов'язати прийняти рішення. Тим більше слідчий суддя не має повноважень визначати, яке саме рішення має прийняти слідчий або прокурор у конкретному випадку, оскільки таким чином суддя втрутиться в сферу повноважень цих осіб і фактично прийме участь у діяльності сторони обвинувачення всупереч своїй ролі в провадженні (частина 3 статті 22 КПК)".
З урахуванням викладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що бездіяльність прокурора Коростенської окружної прокуратури, що полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, не знайшла свого підтвердження у ході розгляду скарги, оскільки прокурор розглянув подане дізнавачем клопотання та прийняв рішення про відмову в його задоволенні,отже, доводи представника потерпілої особи є необгрунтованими.
При цьому, стаття 307 КПК не надає слідчому судді повноваження своєю ухвалою зобов'язувати прокурора прийняти певне процесуальне рішення під час досудового розслідування, зокрема, погодити клопотання про арешт майна, оскільки у силу ч.1 ст.36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Крім того, згідно з п.10 ч.2 ст.36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання. Вказані норми ст.36 КПК України складають зміст дискреційних повноважень прокурора, оскарження яких, у даному випадку, не передбачено ст.303 КПК України, отже, становитимуть протиправне втручення та не охоплюються судовим контролем слідчого судді за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя відхиляє посилання представника на судову практику Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2018 № 285/1673/17, оскільки її висновки стосуються повноважень апеляційної інстанції щодо неможливості відмови у перевірці законності постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення частини 3 статті 309 КПК України, отже, є нерелевантними до даних обставин по скарзі.
У силу ст.307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Керуючись ст.303, 307 КПК України,
У задоволенні скарги представника ТОВ "Акріс -Груп" адвоката ОСОБА_5 на бездіяльність прокурора Коростенської окружної прокуратури та зобов'язання прокурора розглянути у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України, клопотання від 30.09.2025 про арешт майна, яке підписане та подане старшим дізнавачем сектору дізнання Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області, відмовити.
Ухвала оскраженню не підлягає, заперечення проти неї може бути подано під час підготовчого провадження в суді.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_7