Справа № 296/5202/22
1-і/296/366/25
Іменем України
13 жовтня 2025 року м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 та клопотання ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 62022240020000073 від 25.04.2022 за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 146 КК України,-
встановив:
У провадженні Корольовського районного суду м. Житомира перебуває вказане кримінальне провадження.
Прокурор звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.
В обґрунтування свого клопотання зазначив, що підставою продовження застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, можливості обвинуваченого переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, які не зменшилися та виключають можливість зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого на більш м'який запобіжний захід, тому наявні достатні підстави для продовження строку дії запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до суду з письмовим клопотанням про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на більш м'який, не пов'язаний із позбавленням волі, а саме особисте зобов'язання або домашній арешт із забороною залишати житло у нічний час доби з покладенням процесуальних обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
В обґрунтування клопотання вказав, що відсутні правові підстави для подальшого його тримання під вартою, а також відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Жоден із вказаних прокурором ризиків не існує та вони не підтверджені належними доказами. Фактично вся справа побудована на суперечливій кваліфікації, що є підставою вважати провадження незаконним та сфальсифікованим.
У судовому засіданні прокурор повністю підтримав вказане клопотання. Зазначив, що ризики не зменшились та не змінились, з метою запобігання наявних ризиків неможливо застосувати до обвинуваченого будь-якого іншого запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_6 заперечив щодо задоволення клопотання прокурора, підтримав письмове клопотання щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який, просив задовольнити з підстав викладених у ньому.
Адвокат ОСОБА_7 заперечив щодо задоволення клопотання прокурора просив змінити запобіжний захід підзахисному на домашній арешт.
Колегія суддів дослідивши клопотання, додані до них матеріали, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дійшла наступного висновку.
Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення дієвості кримінального провадження є запобіжні заходи.
У відповідності до положень ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 3 ст. 201 КПК України до клопотання про зміну запобіжного заходу мають бути додані, зокрема, копії матеріалів, якими обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За вимогами ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний (обвинувачений) може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним (обвинуваченим) зазначених дій. При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
На наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вказує те, що обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства, зокрема, в умисному протиправному заподіянні смерті іншій особі, а також у замаху на умисне вбивство з мотивів особистої неприязні, ревнощів та помсти, які відносяться до особливо тяжкого злочину, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.
Таким чином, суд враховує ризики, передбачені п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, суд звертає увагу, що ОСОБА_6 відповідно до обвинувального акту обвинувачується у тому, що будучи працівником правоохоронного органу із застосуванням табельної зброї вчинив вбивство та замах на вбивство. Потерпіла ОСОБА_8 в судових засіданнях неодноразово вказувала, що зміна запобіжного заходу ОСОБА_9 може у подальшому призвести до трагічних наслідків щодо неї та її родини.
На думку суду, наведені обставини є виключними, які унеможливлюють зміну запобіжного заходу ОСОБА_9 на інший, не пов'язаний з триманням під вартою.
Прокурором також доведено, що інший більш м'який запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 , ніж тримання під вартою, не може забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Будь-яких даних щодо неможливості утримання обвинуваченого ОСОБА_6 в умовах слідчого ізолятора в судовому засіданні не встановлено.
Оскільки обвинуваченим ОСОБА_6 не наведено нових обставин, які не були перевірені судом під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно нього, колегія суддів вважає, що слід відмовити у задоволені клопотання ОСОБА_6 .
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а тому обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначає розмір застави, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів, вчинених із застосуванням насильства.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 182, 331, 371, 372 КПК України, суд, -
постановив:
У клопотанні ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який, відмовити.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Житомирська установа виконання покарань (№8)» на строк 60 днів, тобто до 11 грудня 2025 року включно, без права внесення застави.
Копію даної ухвали направити до Державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№8)» для виконання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_3
Суддя ОСОБА_2