Справа № 275/909/25
Провадження № 3/275/488/2025
13 жовтня 2025 року с-ще.Брусилів
Суддя Брусилівського районного суду Житомирської області Миколайчук П.В., розглянувши матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , головного бухгалтера ТОВ «Агрофірма Брусилів», адреса: Житомирська область, Житомирський район, с-ще Брусилів, вул. Шевченка 66, РНОКПП НОМЕР_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 347 від 26.08.2025, головний бухгалтер ТОВ «Агрофірма Брусилів» ОСОБА_1 допустила порушення ведення податкового обліку, передбаченого ст. 44, п.44.1, ст. 85 п.85.2, ст. 198 п.198.5 Податкового Кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість та скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Матеріали справи надійшли до Брусилівського районного суду Житомирської області з Головного управління ДПС у Житомирській області 16.09.2025, справа призначалась до розгляду з дотриманням строків, передбачених ст. 277 КУпАП.
В судове засідання 13.10.2025 ОСОБА_1 не з'явилася, 22.09.2025 від неї надійшло клопотання про закриття адміністративного провадження у порядку п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
У своїй заяві ОСОБА_1 , не погоджуючись з висновками перевірки і даними, викладеними в акті, зазначає, що 08.09.2025 ТОВ «Агрофірма Брусилів» подало заперечення на Акт, розгляд заперечення відбувся 18.09.2025. За результатами розгляду заперечення на Акт ГУ ДПС у Житомирській області було прийняте рішення про повторне проведення документальної перевірки у відповідності до підпункту 78.1,5 пункту 78.1 статті 78 ПКУ, що означає неврахування податковим органом важливих обставин, які стверджують про певні порушення порядку проведення перевірки. Відповідач просить визнати Акт перевірки неналежними, недопустимими доказом, та такими, який не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і який не свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного проступку, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, враховуючи наступне. Акт перевірки підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. На підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки. Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов'язків та не покладає відповідальність. Він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню. Отже, єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки. У протоколі відсутні посилання на узгоджені податкові повідомлення-рішення. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, Отже, працівниками ДПС не доведено належними, допустимими та достатніми доказами фактів про порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків. Відтак провадження у справі ОСОБА_1 просить закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В судове засідання захисник Кабанов В.І. не з'явився, у заяві підтримав клопотання про закриття проваження, вказав, що податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки не винесено, а навпаки призначено повторну перевірку, тобто акт від 26.08.2025 не є належним та достатнім доказом вчинення правопорушення.
Суд, дослідивши матеріали справи, клопотання ОСОБА_1 дійшов висновку, що в наданих суду матеріалах відсутні належні та допустимі докази наявності в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
За положенням ст.280 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст.9 КУпАП України адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу в цілому.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.252 КУпАП, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
За положеннями статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За результатами розгляду справи суд виносить постанову, зміст якої має містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи (частина друга статті 283 КУпАП).
Частина перша статті 163-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Протокол про адміністративне правопорушення є одним із тих доказів, який у сукупності з іншими доказами по справі, дає підстави суду вважати винуватість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності доведеною повністю і беззаперечно, за умови визнання таких доказів належними і допустимими.
Європейський суд з прав людини в остаточному рішенні від 06 червня 2018 року у справі «Михайлова проти України», зазначав, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред'явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.
Враховуючи відсутність права брати на себе функцію обвинувачення, суд розглядає справу на підставі наданих доказів уповноваженими особами, на яких КУпАП покладено обов'язок їх збирання.
Як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення складено щодо ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.163-1 КУпАП.
Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів порушення ОСОБА_1 встановленого законом порядку ведення податкового обліку, та, відповідно вчинення нею дій, зазначених у диспозиції частини 1 статті 163-1 КУпАП.
Відповідно до п.44.1 ст. 44 ПК, для цілей оподаткування платники зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно п.85.2 ст.85 ПК, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Пунктом 198.5 статті 198 ПКУ передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися.
Зазначені правовідносини стосовно проведення податкових перевірок та оформлення їх результатів регламентовані також Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів від 20.08.2015 №727, а також Методичними рекомендаціями щодо оформлення матеріалів документальних перевірок, затвердженими наказом ДФС від 01.06.2017 №396.
Згідно з порядком та методичними рекомендаціями акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати та є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. В акті перевірки зазначається детальна інформація щодо виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства.
Згідно з положень ст. 58 та п.86.8 ст. 86 ПК України, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки.
Одним із невід'ємних прав платника податків відповідно до п. п.17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК є право на подання до контролюючого органу письмових заперечень до акта перевірки в порядку, установленому цим кодексом.
У п.86.7 ст. 86 ПК передбачено, що в разі незгоди платника податків або його представників з висновками чи фактами й даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному п.44.7 ст.44 цього кодексу, до контролюючого органу, який проводить перевірку.
Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять повного тексту акту, а наявні тільки 1-31 та 94 сторінка, зі змісту яких видно, що не всі висновки, встановлені перевіркою ТОВ «Агрофірма Брусилів» надані суду.
У самому протоколі про адміністративне правопорушення №347 від 26.08.2025 ОСОБА_1 зазначено про те, що з актом перевірки вона не згодна.
З повідомлення ГУ ДПС в Житомирській області від 16.09.2025 та наказу ГУ ДПС у Житомирській області від 18.09.2025 №2524-П встановлено, що в результаті розгляду заперечення ТОВ «Агрофірма Брусилів» призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки з 28.10.2025.
Отже, долучений до адміністративних матеріалів акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 26.08.2025 року є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення, однак його зміст був оспорений шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку, заперечень, які розглянуто контролюючим органом та винесено наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки. Рішення за результатами призначеної перевірки на момент розгляду справи відсутні, як і відсутнє винесене повідомлення-рішення за результатами перевірки.
Вбачається, що належним доказом наявності порушень податкового законодавства є наявність податкового повідомлення-рішення, а не лише акту перевірки. Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.06.2020 по справі №140/388/19.
Сам по собі протокол та копія витягу з акту про результати перевірки від 26.08.2025 в своїй сукупності та без винесення повідомлень-рішень і з врахуванням призначення повторної перевірки не підтверджують викладених у них обставин та не формують складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.163-1 КУпАП.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків. Згідно положень ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Суд же не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка має бути підтверджена належними та допустимими доказами.
За положенням ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Виходячи з принципу верховенства права конституційна презумпція невинуватості особи поширюється і на обвинувачення її у вчиненні адміністративного правопорушення.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали адміністративної справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення №347 від 26.08.2025 року; витяг з акту про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Агрофірма Брусилів» №18152/06-30-07-02/30046311, повідомлення ГУ ДПС у Житомирській області про розгляд заперечення від 16.09.2025, наказ №2524-П від 18.09.2025 ГУ ДПС в Житомирській області про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, суд приходить до висновку про відсутність належних та допустимих доказів наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв'язку відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, вважаю за необхідне закрити провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-2 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги через Брусилівський районний суд Житомирської області.
Суддя П. В. Миколайчук