Справа № 278/1369/25
13 жовтня 2025 року селище Брусилів
Брусилівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого - судді Миколайчука П.В.,
зі секретарем судових засідань - Довгаленко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіроко Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Короткий зміст позовних вимог
ТОВ «Сіроко Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.09.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений договір позики №72482694. Відповідно до умов вказаного договору, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язалось надати відповідачу грошові кошти в розмірі 7 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язалась повернути таку ж саму суму грошових коштів у день закінчення строку договору або ж достроково та сплатити проценти за користування грошовими коштами в порядку та на умовах, визначених договором. Договором визначено строк позики - 30 днів, тип процентної ставки - 2,5% на день; дата надання позики - 02.09.2022; дата повернення позики - 02.10.2022; знижена процентна ставка за день - 2,5% (застосовується у відповідності до програми лояльності), процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,7% у день; реальна річна процентна ставка - 90 465,53%; орієнтовна загальна вартість позики - 12 250 грн. Позивач вказав, що грошові кошти відповідач отримав шляхом безготівкового перерахування коштів у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки НОМЕР_1 .
05.01.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладений договір факторингу № 031-050123, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» прийняло належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, які вказані у Реєстрі прав вимоги, у тому числі і право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №72482694 від 02.09.2022.
Оскільки відповідачка належним чином зобов'язання за договором не виконала, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 72482694 від 02.09.2022 в розмірі 28 000 грн, з яких: 7 000 грн - тіло кредиту, 21 000 грн - проценти.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії
07.05.2025 матеріали справи, на підставі п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, надійшли до Брусилівського районного суду Житомирської області.
Ухвалою судді Брусилівського районного суду Житомирської області від 07.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
30.06.2025 представником позивача заявлено клопотання про витребування доказів в АТ КБ «ПриватБанк».
01.07.2025 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просив здійснювати розгляд справи за відсутності позивача, за наявними матеріалами справи.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, надіслала 09.10.2025 до суду заяву про розгляд справи без її участі. Зазначила, що готова заплатити за кредит (але менше 15 000 грн) та просила дати змогу платити в місяць по 2 000 грн.
На підставі ст. ст. 211, 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
09.10.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та повідомив про оголошення повного судового рішення 13.10.2025
Фактичні обставини встановлені судом
Судом встановлено, що 02.09.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений договір позики №72482694, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язалося надати відповідачці грошові кошти в розмірі 7 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язалася повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку договору або ж достроково та сплатити проценти за користування грошовими коштами в порядку та на умовах, визначених договором. Договором визначено строк позики - 30 днів, тип процентної ставки - 2,5% на день; дата надання позики - 02.09.2022; дата повернення позики - 02.10.2022; знижена процентна ставка за день - 2,5% (застосовується у відповідності до програми лояльності), процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,7% у день; реальна річна процентна ставка - 90 465,53%; орієнтовна загальна вартість позики - 12 250 грн. Пунктом 6 договору передбачено можливість пролонгації строку користування позикою шляхом укладення додаткової угоди. В п.17 договору зазначено, якщо сума позики не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк позикодавець має право, у випадку невиконання позичальником умов договору, нараховувати пеню в розмірі, передбаченому п. 2 договору за кожен день такого користування. Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором JeLDRYt7I2 (а.с.7-9).
Згідно листа АТ «ТАСКОМБАНК» №39199/47.1 від 30.12.2024, на картку НОМЕР_1 02.09.2022 було перераховано 7 000 грн ОСОБА_1 за договором №72482694 від 02.09.2022 (а.с.27).
Згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 26.07.2025, на ім'я ОСОБА_2 емітовано картку № НОМЕР_2 , на яку 02.09.2022 здійснено переказ коштів у сумі 7 000 грн (а.с.82).
З розрахунку заборгованості за договором №72482694 від 02.09.2022 встановлено, що 02.09.2022 ОСОБА_1 надано кредит в сумі 7 000 грн. Оплати за кредитом ОСОБА_1 не здійснювалося. В період з 02.09.2022 по 31.12.2022 нараховувалися проценти за ставкою 2,5% в день (175 грн) на загальну суму 21 000 грн. Заборгованість за договором, станом на 01.03.2023 склала 28 000 грн (а.с.23-26)
05.01.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладений договір факторингу № 031-050123, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» прийняло належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, які вказані у Реєстрі прав вимоги, у тому числі і право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №72482694 від 02.09.2022 (а.с.14-17, 21, 59, 60).
24.12.2024 ТОВ «Сіроко Фінанс» надіслало ОСОБА_1 вимогу про погашення заборгованості за договором позики №72482694 від 02.09.2022 в загальному розмірі 28 000 грн, з яких: 7 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 21 000 грн - заборгованість за процентами.
Інших доказів по суті позову суду не надано.
Застосоване законодавство та оцінка доводів сторін.
Відповідно до пункту першого частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із частинами першою і другою статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Договір позики №72482694 від 02.09.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі та підписаний позикодавцем та позичальником електронними підписами msLQeNjJP8 (позикодавець) та JeLDRYt7I2 (позичальник). ОСОБА_1 не заперечує факту укладення нею договору позики.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У частині першій статті 1048 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір позики, кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
ОСОБА_1 у телефонограмі та в заяві підтвердила отримання коштів за договором позики №72482694 від 02.09.2022. Перерахування коштів у сумі 7 000 грн на картку № НОМЕР_2 , емітовану на ім'я ОСОБА_2 , також повністю доведено листом АТ «ТАСКОМБАНК» №39199/47.1 від 30.12.2024 та відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 26.07.2025.
У ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторони узгодили п.2.2 договору строк позики (строк договору) - 30 днів, дату повернення позики - 02.10.2022. У п.6 договору передбачено можливість пролонгації строку користування позикою шляхом укладення додаткової угоди, однак, матеріали справи не містять доказів пролонгації з ініціативи ОСОБА_1 .
Відповідачка, в свою чергу, визнала, що забула про укладення договору №72482694 від 02.09.2022 та не виконала зобов'язання за договором.
За правилами ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено законом або договором, або розірвання договору, сплата неустойки.
Відповідно частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у цивільній справі № 342/180/17 зроблено висновок про те, що оскільки фактично отримані та використані Позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, Банк має право вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої ним суми кредитних коштів.
Оскільки відповідачка отримала в позику 7 000 грн за договором №72482694 від 02.09.2022, однак не повернула їх до 02.10.2022, не ініціювала пролонгації строку користування позикою, то з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за основним боргом в розмірі 7 000 грн.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Процентна ставка, відповідно до п.2.3 договору, становить 2,5% в день, строк користування позикою (п.2.2 договору) - 30 днів (пролонгація відсутня).
Позивачем надано розрахунок ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», за яким ОСОБА_1 нараховувалися проценти за ставкою 2,5% в день в період з 02.09.2022 по 01.10.2022 та в період з 03.10.2022 по 31.12.2022.
Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов'язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 року у справі № 219/7527/16-ц).
Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц).
Суд, не погоджуючись із наданим розрахунком за договором №72482694 від 02.09.2022, зробленим поза строком позики (договору), приходить до висновку, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню 5 250 грн (7 000 грн тіла кредиту х 2,5% в день х 30 днів).
Щодо користування позикою понад встановлений договором строк, суд зазначає наступне.
Пунктом 17 договору позики №72482694 від 02.09.2022 передбачено, якщо сума позики, зазначена в п.п. 2.1. п. 2 договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк позикодавець має право, у випадку невиконання позичальником умов цього дговору, нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2 договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.
Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік», у 2022 році встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6 500 грн, з 1 жовтня - 6 700 грн.
Розмір позики за договором №72482694 від 02.09.2022 складає 7 000 грн.
Однак, відповідно до пункту 18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, який доповнений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Схожі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22.
Отже, проценти за користування позикою понад 30-денний строк за договором №72482694 від 02.09.2022 підлягають списанню.
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Матеріалами справи повністю доведено набуття 05.01.2023 ТОВ «Сіроко Фінанс» за договором факторингу № 031-050123, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс», права вимоги до ОСОБА_1 , оскільки ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» прийняло належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, які вказані у Реєстрі прав вимоги, у тому числі і право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №72482694 від 02.09.2022
Щодо заяви ОСОБА_1 про надання можливості сплачувати за кредитом у місяць по 2 000 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003 зазначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суду потрібно мати на увазі, що, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу, на зазначення відповідачкою, як на підставу розстрочення кредиту, що вона підробляє на різних роботах, має дохід 4-5 тисяч гривень, але потрібно дітей ставити на ноги. Однак, ОСОБА_1 за період з жовтня 2022 по жовтень 2025 жодних погашень заборгованості не здійснила, жодних доказів, які свідчили б про винятковість, поважність причин неможливості погашення заборгованості та необхідності розстрочення виконання рішення суду не надала, а тому сама заява не може бути підставою для розстрочки виконання рішення суду.
З огляду на вищезазначене, посилання відповідачки і зазначені нею доводи не є тими виключними обставинами, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим відповідачка не надала, тоді як, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог в розмірі 12 250 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 7 000 грн, заборгованість за процентами - 5 250 грн, та про відсутність правових підстав для розстрочення виконання судового рішення у цій справі, відмови у задоволенні заяви за недоведеністю.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
З ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 059,80 грн (12 250 грн задоволених позовних вимог х 2 422,40 грн сплаченого судового збору / 28 000 грн заявлених позовних вимог)
Заяв про розподіл інших судових витрат суду на надано.
Керуючись ст.4, 6, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд ,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» заборгованість за договором №72482694 від 02.09.2022 в сумі 12 250 (дванадцять тисяч двісті п'ятдесят) гривень 00 копійок, з яких: 7 000,00 грн - заборгованість за основним боргом; 5 250,00 грн - заборгованість за процентами.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» судовий збір в розмірі 1 059 (одна тисяча п'ятдесят дев'ять) гривень 80 копійок.
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне судове рішення складено 13.10.2025.
Сторони по справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс», ЄДРПОУ: 42827134, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, офіс 510 А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя П.В. Миколайчук