Справа № 583/3638/25
2/583/1353/25
13 жовтня 2025 року
Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого - судді Савєльєвої А.І.,
за участю секретаря - Доценко Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Охтирка справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна спільної сумісної власності подружжя,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просить суд в порядку поділку майна подружжя, виділити автомобіль HYUDAI SONATA, 2012 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 в особисту приватну власність відповідача - ОСОБА_2 , припинивши на нього режим спільної сумісної власності та стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію за частку ринкової вартості даного автомобіля в сумі 148590 гривень. Свої вимоги мотивує тим, що за спільні сімейні кошти вона з відповідачем за договором купівлі-продажу, укладеного в ТСЦ МВС 5943 (м. Охтирка), придбали автомобіль HYUDAI SONATA, 2012 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 .
На час придбання автомобіля вона самостійного заробітку не мала з поважних причин в зв'язку з вагітністю та пологами. Відповідач за час спільного проживання є працевлаштованим, проходить службу в ЗСУ, на даний час є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 де отримує постійний дохід у вигляді заробітної плати. Увесь час з моменту початку фактичного спільного проживання вони проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, мали власні заощадження, спільно планували та здійснювали витрати в інтересах сім'ї. Згідно укладеного договору-купівлі продажу, право власності на автомобіль було зареєстроване на її ім'я, та вони спільно користувалися вказаним автомобілем. На початку 2025 року між нею та відповідачем погіршилися сімейні стосунки. Відповідач без її відома забрав спільний автомобіль для власного користування і продовжує ним користуватися до цього часу. Вона фактично позбавлена можливості користуватися автомобілем. На даний час спірним автомобілем користується особисто відповідач, вона до вказаного автомобіля доступу не має, що свідчить про відповідний порядок користування майном який склався на даний період часу. Вона не претендує на те, щоб залишити автомобіль собі, припинивши право відповідача на частку в праві спільної сумісної власності з компенсацією йому за цю частку. Вона, навпаки, дала згоду на те, щоб отримати грошову компенсацію за її частку в праві спільної сумісної власності на автомобіль від відповідача. Тому вимога про стягнення такої компенсації не породжує обов'язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду. Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає. Факт відсутності у відповідача коштів для одномоментної виплати компенсації позивачеві сам собою не може бути ознакою надмірності тягаря з такої виплати. У зв'язку з викладеним позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 20 серпня 2025 року відкрито провадження по справі, призначено підготовче засідання на 22 вересня 2025 року.
Ухвалою суду від 22 вересня 2025 року відкрито провадження по справі, призначено судовий розгляд на 13 жовтня 2025 року.
22.09.2025 позивач надала письмову заяву про розгляд справи в її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
22.09.2025 відповідач надав письмову заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги визнає.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач та відповідач уклали шлюб зареєстрований 25 березня 2022 року в Охтирському відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 31, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_4 (а.с. 9).
Від шлюбу сторони маю малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_5 (а.с.10).
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобільHYUDAI SONATA, 2012 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрований на ім'я ОСОБА_1 (а.с.11).
Згідно наданим позивачем висновку експерта-автотоварознавця ОСОБА_4 № 050 від 11.08.20 ймовірна ринкова вартість автомобіля моделі HYUDAI SONATA, державний номерний знак НОМЕР_1 становить 297180 гривень (а.с.12-15).
Згідно договору купівлі-продажу 5943/2022/3580782 транспортного засобу, автомобіль HYUDAI SONATA, 2012 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрований на ім'я ОСОБА_1 (28-32).
Відповідно до висновку експертного дослідження транспортного засобу HYUDAI SONATA, номер кузова, номер двигуна, ідентифікатор, наданого на дослідження автомобіля, не змінювалися (а.с.33).
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі №642/8107/14-цпровадження № 14-108звц21).
Найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц ). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
Згідно частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п'ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (ч. 1 ст. 71 СК України).
Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Стаття 63 СК України передбачає, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Частиною 2 ст. 183 ЦК України передбачено, неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч.ч. 2, 5 ст. 71 СК України).
Згідно ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї (частина перша статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення пози вачемвартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга статті 365 ЦК України).
Приписи частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні. (Відповідні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21), постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі №345/2224/20 (провадження № 61-5915св22).
Інакше кажучи, вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов'Кязку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду. Такий висновок сформульований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 299/2587/15-ц. Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) зробила висновок, що частини четверта та п'ята статті 71 СК України не передбачають обов'язкову згоду відповідача на присудження позивачеві грошової компенсації замість частки останнього у праві спільної сумісної власності на майно, а також не передбачають обов'язкове внесення відповідачем на депозитний рахунок суду грошової компенсації у спорах, у яких про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності й отримання компенсації на свою користь просить позивач.
Отже, у випадку, коли один із співвласників погодився отримати грошову компенсацію замість своєї частки в спільному майні, а інша сторона не погодилася її добровільно виплачувати з будь-якої причини, зацікавлений в одержанні замість своєї частки у майні грошової компенсації співвласник звертається до суду із позовом на підставі статті 364 ЦК України.
ОСОБА_1 просила суд провести поділ спільного майна подружжя саме на підставі статті 364 ЦК України, тобто шляхом присудження їй грошової компенсації за належну їй частку у спільному майні подружжя, а саме автомобіля марки HYUDAI SONATA, 2012 року випуску.
Таким чином, судом встановлено, що спірне майно набуте сторонами у шлюбі за спільні кошти, є спільною сумісною власністю подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. Зазначене майно підлягає поділу з урахуванням положень статті 70 СК України та статті 364 ЦК України.
Статтею 65 СК України передбачено, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї (частини перша, друга, четверта статті 65 СК України).
У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20 грудня 2023 рокуусправі №127/21002/21 (провадження № 61-5340св23), від 24 травня 2023 року у справі № 278/2482/21 (провадження № 61-12736св22).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21), постанові Верховного Суду України від 24 травня 2023 року справа № 278/2482/21 (провадження № 61-12736св22) зроблено висновок, що у разі, якщо сторона договору або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення на час вирішення спору ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, а у разі неможливості визначення такої вартості саме цього майна ринкової вартості майна, подібного за якостями (технічними характеристиками) до відчуженого.
Згідно вимог ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що сторони придбали спірний автомобіль під час перебування у зареєстрованому шлюбі, однак відповідач ОСОБА_2 розпорядився ним на власний розсуд без згоди позивача ОСОБА_2 , забрав його у власне користування, тому суд дійшов висновку про те, що позивач має право на грошову компенсацію половини вартості спірного транспортного засобу.
Отже, з метою захисту порушеного права власності одного з подружжя, визначаючи розмір грошової компенсації частини вартості спірного майна, стягненню у вигляді компенсації підлягає дійсна (ринкова) вартість майна на час розгляду справи.
Як вбачається з висновку експерта-автотоварознавця ОСОБА_4 , наданого позивачем, ринкова вартість автомобіля моделі HYUDAI SONATA, державний номерний знак НОМЕР_1 становить 297180 гривень.
За наведених обставин, суд, враховуючи думку відповідача про визнання позову, вважає обґрунтованою позовну вимогу ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 частини вартості вказаного автомобіля в сумі 146685 грн., та вважає визначити розмір такої компенсації в сумі 148590 гривні 00 копійок, тобто половину від ринкової вартості автомобіля, беручи вартість автомобіля з висновку експерта, наданого позивачем.
Таким чином, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
А тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1486 грн. 00 коп. судового збору.
Що стосується витрат на правничу допомогу позивачем в позовній заяві вказано попередній розрахунок вартості професійної правничої допомоги який складає 15000, 00 грн. Вказує на те, що детальний розрахунок вартості професійної правничої допомоги з тесальним описом робіт буде надано в залежності від фактичного часу роботи адвоката в даній справі.
Однак, на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 15000 грн. до матеріалів справи не надано ордеру на надання правничої допомоги, договору про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої допомоги, квитанцію до прибуткового касового ордера про сплату ОСОБА_1 адвокату за юридичні послуги 15000,00 грн.
Тому, витрати на правничу допомогу стягненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 60, 61, 63, 65, 69, 70 СК України, ст. ст. 183, 364, 365, 372 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 42, 76, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна спільної сумісної власності подружжя- задовольнити.
В порядку поділу майна подружжя, виділити автомобіль HYUDAI SONATA, 2012 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 в особисту приватну власність відповідача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , припинивши на нього режим спільної сумісної власності та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП - НОМЕР_7 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , грошову компенсацію за частку ринкової вартості даного автомобіля в сумі 148590 (сто сорок вісім тисяч п'ятсот дев'яносто грн.) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_7 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 1486 гривні 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.І.Савєльєва