09 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/25489/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Ясенової Т.І., Білак С.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року в адміністративній справі №160/25489/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними рішень, протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просив:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 04.07.2024 року за № 046150015590 про відмову у призначенні пенсії за п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058-IV ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 05.08.2024 року за № 046150015590 про відмову у призначенні пенсії за п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058-ІV ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за № 14 від 18.07.2024 року, яким в підтвердженні періодів роботи з 02.02.1993 року по 22.06.1993 року, з 22.02.1995 року по 20.12.2004 року для зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 ОСОБА_1 відмовлено;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо неврахування ОСОБА_1 до пільгового стажу по Списку № 1 періодів його роботи з 02.02.1993 року по 22.06.1993 року включно та з 22.02.1995 року по 20.12.2004 року включно, а також періоду строкової військової служби з 29.06.1993 року по 27.12.1994 року включно, загальною їх тривалістю 11 років 7 місяців;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу по Списку № 1 періоди його роботи з 02.02.1993 року по 22.06.1993 року включно та з 22.02.1995 року по 20.12.2004 року включно, а також період строкової військової служби з 29.06.1993 року по 27.12.1994 року включно, загальною їх тривалістю 11 років 7 місяців;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 27.06.2024 та від 29.07.2024 про призначення пенсії за п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058-IV відповідно до вимог ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058-ІV та призначити ОСОБА_1 пенсію за п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058-IV відповідно до вимог ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за №1058-ІV з 14.06.2024 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Суд:
- визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 04.07.2024 року № 046150015590 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- визнав протиправним та скасував рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 14 від 18.07.2024 року про результати розгляду заяви ОСОБА_1 ;
- визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 05.08.2024 року за № 046150015590 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 02.02.1993 року по 22.06.1993 року та з 22.02.1995 року по 20.12.2004 року, період проходження строкової військової служби з 29.06.1993 року по 27.12.1994 року;
- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.06.2024 року щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням зарахованих до пільгового стажу за списком №1 періодів роботи з 02.02.1993 року по 22.06.1993 року та з 22.02.1995 року по 20.12.2004 року, періоду проходження строкової військової служби з 29.06.1993 року по 27.12.1994 року;
- в іншій частині заявлених позовних вимог - відмовив;
- стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн;
- стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн;
- стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що в наданих документах відсутня інформація, що позивач працював на умовах зазначених в Списку №1, тобто був зайняти ремонтом устаткування в місцях його встановлення на дільницях виробництв, де основні робітники, які здійснюють технологічний процес, користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1. За таких обставин, комісією Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення, що для підтвердження періодів роботи з 02.02.1993 по 22.06.1993, з 22.02.1995 по 20.12.2004, для зарахування до пільгового стажу за Списком №1, немає законних підстав. Апелянт зауважив, що час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Отже, зазначений період враховуються до пільгового стажу лише для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Для пільгового обчислення страхового стажу відповідно до статті 24 Закону №1058 враховується лише періоди роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1.
Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що має необхідний стаж роботу, який у пільговому обчисленні надає право на призначення пенсії за Списком №1.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .
27.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Заяву позивача про призначення пенсії за віком розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області та прийнято рішення від 04.07.2024 року № 046150015590, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначені пенсії із зниженням пенсійного віку згідно норм пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
У рішенні зазначено, що відповідно до наданих документів (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, довідки про період роботи), страховий стаж складає 34 роки 2 місяці 18 днів; пільговий стаж - 0 років 00 місяців 00 днів. До страхового стажу зараховано усі наявні періоди. Пільговий стаж буде переглянуто після надходження рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно із запитом №92189/01-16 від 27.06.2024.
18.07.2024 комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення №14 про результати розгляду заяви, в якому зазначено, зокрема, що в наданих документах відсутня інформація, що заявник працював на умовах, зазначених в Списку №1, тобто був зайнятий ремонтом устаткування в місцях його встановлення на дільницях діючих виробництв, де основні робітники, які здійснюють технологічний процес, користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1.
29.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Заяву позивача було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 05.08.2024 за № 046150015590, в якому зазначено, що вік заявника 50 років, страховий стаж особи становить 34 роки 5 місяців 18 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди, пільговий стаж особи визначити немає можливості, оскільки відповідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській від 18.07.2024 року № 14 для зарахування до пільгового стажу за Списком №1 з 02.02.1993 по 22.06.1993 та з 22.02.1995 по 20.12.2004 немає підстав, тому що в наданих документах відсутня інформація, що заявник працював на умовах зазначених в Списку № 1, тобто був зайнятий ремонтом устаткування в місцях його встановлення на дільницях діючих виробництв, де основні робітники, які здійснюють технологічний процес, користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1.
Позивач, вважаючи протиправними рішення відповідачів про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах та не зарахування певних періодів до пільгового стажу роботи, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що наказами директора РУ ім. Кірова №770 від 22.08.1995 року, №425а від 28.04.2001 року, за результатами проведеної атестації затверджено перелік робочих місць, що мають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списками №1 та №2, зокрема, до переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій на підприємстві, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення згідно Списку № 1 відноситься професія «електрослюсаря чергового та з ремонту обладнання». Отже, посада, за якою працював позивач з 02.02.1993 року по 22.06.1993 року, з 22.02.1995 року по 20.12.2004 року на Державному підприємстві «Рудоуправління ім. Кірова», у встановленому порядку атестована, що дає право на отримання пільгової пенсії за Списком № 1. Враховуючи встановлені обставини справи, суд першої інстанції прийшов до висновку, що пенсійний орган при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах протиправно не зарахував йому до пільгового стажу періоди роботи з 02.02.1993 року по 22.06.1993 року, з 22.02.1995 року по 20.12.2004 року. Оскільки на момент призову на строкову військову службу позивач працював на посаді, яка передбачала право на пенсію на пільгових умовах, а тому час перебування позивача на військовій службі підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно із ст. 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Наведене кореспондується положенням ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також:
а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;
в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби;
д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок на умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Аналогічна норма закріплена в статті 13 Закону України № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року.
Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за статтею 114 Закону № 1058-ІV, є належність професії, посади до пільгової та наявність необхідного страхового та пільгового стажу.
Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами пункту 20 вказаного Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Як відомо з трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 позивача у періоду, не зараховані відповідачами, працював:
- з 02.02.1993 по 22.06.1993 електрослюсарем черговим і по ремонту обладнання ДСФ ш. №2 ім. Артема;
- з 29.06.1993 по 28.12.1994 проходив військову службу;
- з 22.02.1995 по 20.12.2004 електрослюсарем черговим і по ремонту обладнання ДСФ №1, ДФС №3, ш. №2 ім. Артема.
Відповідачами відмовлено у зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу за списком №1 через відсутність інформації, що заявник працював на умовах, зазначених в Списку №1, тобто був зайнятий ремонтом устаткування в місцях його встановлення на дільницях діючих виробництв, де основні робітники, які здійснюють технологічний процес, користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 01 серпня 1992 року №422 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Крім того, з аналізу зазначених вище правових норм слідує, що обов'язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов'язку у формі не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.
Також, суд зазначає, що особа, яка працює на посаді, віднесеної до Списку № 2, та по якій має бути проведена атестації робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов'язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а.
У постанові Велика Палата Верховного Суду наголошує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Сукупність правових норм, про які йшлося у параграфах 32, 34, 36, 37, 45, 50, 51, 52 постанови Великою Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Проте Верховний Суд України при ухваленні постанов від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 і 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15 віддав перевагу найменш сприятливому для позивачів тлумаченню законодавства України.
Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.
Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
За таких обставин з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Отже, непроведення, несвоєчасне або неналежне проведення атестації робочого місця не може позбавити працівника права на соціальний захист, передбачений ст. 46 Конституції України.
Колегією суддів встановлено, що спірні періоди роботи позивача підтверджуються архівною довідкою від 25.01.2024 року №22-01/06, виданою ДП «Кривбасшахтозакриття», в якій зазначено про те, що позивач працював: в №2 Артема ДСФ, ДСФ-1, ДСФ-3 Рудоуправління ім. Кірова, за період: з 02.02.1993 року по 22.06.1993 року - електрослюсар черговий та з ремонту обладнання 3 розряду; з 22.02.1995 року по 20.12.2004 року - електрослюсар черговий та з ремонту обладнання 3 розряду.
Відомості в архівній довідці від 25.01.2024 року №22-01/06 про зайнятість повний робочий день відсутні.
При цьому, позивачем було надано, зокрема довідку архівного відділу від 06.02.2024 року №27-01/06 щодо відпрацьованих позивачем днів у період з 02.02.1993 року по 22.06.1993 року, з 22.02.1995 року по 20.12.2004 року яку відповідачами не враховано та не надано їй оцінки.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, наказами директора РУ ім. Кірова №770 від 22.08.1995 року, №425а від 28.04.2001 року, за результатами проведеної атестації затверджено перелік робочих місць, що мають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списками №1 та №2, зокрема, до переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій на підприємстві, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення згідно Списку № 1 відноситься професія «електрослюсаря чергового та з ремонту обладнання.
Отже, посада, за якою працював позивач з 02.02.1993 по 22.06.1993, з 22.02.1995 року по 20.12.2004 на Державному підприємстві «Рудоуправління ім. Кірова», у встановленому порядку атестована, що дає право на отримання пільгової пенсії за Списком № 1.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пенсійний орган при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах протиправно не зарахував йому до пільгового стажу періоди роботи з 02.02.1993 по 22.06.1993, з 22.02.1995 по 20.12.2004.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Виходячи з наведеної вище норми ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до відомостей з трудової книжки НОМЕР_2 позивач проходив строкову військову службу з 29.06.1993 по 28.12.1994.
Водночас у військовому квитку серії НОМЕР_3 від 24.06.1993 зазначено, що позивач звільнений з військової служби 27.12.1994.
Відповідно до п.1 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, належним підтвердженням періоду строкової служби позивача є дані з військового квитка серії НОМЕР_3 від 24.06.1993, відповідно до відомостей з якого позивач проходив строкову військову службу з 29.06.1993 по 27.12.1994.
Відтак, встановивши наявність у позивача права на зарахування до його пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 02.02.1993 по 22.06.1993, з 22.02.1995 по 20.12.2004, що в свою чергу свідчить про роботу позивача на посаді, яка дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на момент призову на військову службу, суд апеляційної інстанції вважає, що період військової служби позивача з 29.06.1993 по 27.12.1994 підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком №1 згідно положень ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачі неправильно обрахували пільговий стаж позивача, а тому рішення пенсійних органів є протиправними та підлягають скасуванню.
Інші доводи суду першої інстанції не покладені в основу незгоди з рішенням суду першої інстанції, що викладені в апеляційній скарзі, а тому суд апеляційної інстанції не надає їм правову оцінку.
Відтак, доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року в адміністративній справі №160/25489/24 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року в адміністративній справі №160/25489/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328-329 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя Т.І. Ясенова
суддя С.В. Білак