09 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 280/10302/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Ясенової Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.03.2025 року в адміністративній справі №280/10302/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРРЕСУРСТРЕЙДИНГ» до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРРЕСУРСТРЕЙДИНГ» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу № ПШ 045742 від 22.10.2024 року.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРРЕСУРСТРЕЙДИНГ» адміністративно-господарського штрафу №ПШ 045742 від 22.10.2024 року.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРРЕСУРСТРЕЙДИНГ» за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати зі сплати судового збору сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті подало апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції неповно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки відповідачем було виявлено факт невикористання (неналежного використання) водієм особистої картки до цифрового тахографа (така картка не була встановлена у відповідний слот тахографа).
Вважає, що наявність у водія при собі особистої картки не є тотожним використанню водієм особистої картки.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції з урахуванням поданої апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2025 року визначено склад колегії суддів: Білак С.В. (суддя-доповідач), судді Чабаненко С.В.. Ясенова Т.І.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відповідь на відзив на апеляційну скаргу та відповідь на відзив на апеляційну скаргу, встановила наступне.
Посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Укртрансбезпеки 15.09.2024 року проведено рейдову перевірку транспортних засобів, автомобільних перевізників, водіїв, що здійснюють перевезення небезпечних вантажів на автомобільній дорозі 452 км + 811 м а/д М-05, щодо дотримання вимог чинного автотранспортного законодавства України.
У ході рейдової перевірки був зупинений транспортний засіб марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , напівпричіп марки PETRO, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
Водій транспортного засобу ОСОБА_1 пред'явив для перевірки посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Укртрансбезпеки:
- свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу MAN, номерний знак НОМЕР_1 серії НОМЕР_3 ; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу напівпричіп марки PETRO, номерний знак НОМЕР_2 , серії НОМЕР_4 ; посвідчення водія серії НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_1 ; картка водія НОМЕР_6 від 09.12.2020 року;
- роздруківка даних цифрового тахографу за 15.09.2023 року;
- ТТН №2024/09/15-3407 від 15.09.2024 року.
На момент здійснення рейдової перевірки посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Укртрансбезпеки було виявлено порушення вимог ст. 34, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 6.1 наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010 року, п. 3.3 розділу ІІІ наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 року, а саме: під час перевезення небезпечних вантажів, перевізник не забезпечив водія роздруківкою даних роботи цифрового тахографа, яке було зафіксоване в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 15.09.2024 року №АР059407 (далі - Акт перевірки).
Так, Актом перевірки зафіксовані порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: «на момент перевірки особиста картка водія ОСОБА_1 не знаходилась у слоті тахографа (ТЗ обладнаний цифровим тахографом)», у тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: «ч.1 абз.3 - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки роздруківки даних режиму праці та відпочинки водія ОСОБА_1 за 15.09.2024 року».
Водій ОСОБА_1 з актом перевірки №АР059407 був ознайомлений, в поясненнях зазначив: не згоден, акт засвідчив своїм підписом.
22.10.2024 року Відділом ДН(К) у Запорізькій області стосовно позивача винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 045742, якою на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» на позивача накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 грн.
У постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу вказано, що автомобільним перевізником допущено порушення вимог ст.34, ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.6.1 наказу МТЗУ №340 всі 07.06.2010 року, п.3.3 розділу ІІІ наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 року, а саме: «під час перевезення небезпечних вантажів, перевізник не забезпечив водія роздруківкою даних роботи цифрового тахографа».
Вважаючи спірну постанову безпідставною та протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг (частина 1 статті 5 цього Закону).
За змістом статті 6 Закону №2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, крім іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Відповідно до статті 6 Закону №2344-III постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок №1567), який визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Згідно із пунктом 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:
- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);
- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
- оснащення таксі справним таксометром;
- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
- виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Як визначено частинами першою та другою статті 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Отже, перелік документів згідно з вказаною нормою не є вичерпним.
Міністерством транспорту та зв'язку було розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція №385) та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340).
Отже, особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку, встановлює Положення №340.
Відповідно до п. 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км., вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Пунктами 6.2 та 6.3 Положення №340 передбачено, що облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни. Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Пунктом 1.3. Положення №340 визначено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Згідно з п. 7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
Інструкція №385 визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до п. 1.3 Інструкції №385, ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Пунктом 3.3. Інструкції №385 визначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема:
- правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР) ( 994_016 );
- наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;
- дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;
- дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;
- наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;
- строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа. (п. 3.6. Інструкції №385).
Аналіз наведених положень чинного законодавства дозволяє дійти висновку, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Такий контроль здійснюють уповноважені органи Уктрансбезпеки шляхом проведення перевірок, зокрема, рейдових. У зв'язку з цим, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти уповноваженим особам документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. До документів для здійснення внутрішніх перевезень обов'язковими є картка водія або роздруківка даних роботи тахографа, у випадку обладнання транспортного засобу тахографом або індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа.
Отже, у випадку обладнання транспортного засобу тахографом норми чинного законодавства зобов'язують водія транспортного засобу обладнаного цифровим тахографом мати один з передбачених Інструкцією №385 документів: або картку водія, або роздруківку даних роботи тахографа.
При цьому, уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документів під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезеннях.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов'язок із забезпечення, а на водія - пред'явлення для перевірки документів, встановлених чинним законодавством, на підставі яких здійснюється перевезення. У разі відсутності на момент проведення рейдової перевірки визначених законодавством документів, до перевізника застосовується штраф.
Як встановлено судом першої інстанції, у відповідності до ст. 49 Закону №2344-ІІІ водій транспортного засобу, ОСОБА_1 , пред'явив до перевірки: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу MAN, номерний знак НОМЕР_1 серії НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу напівпричіп марки PETRO, номерний знак НОМЕР_2 , серії НОМЕР_4 ; посвідчення водія серії НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_1 ; картку водія НОМЕР_6 від 09.12.2020 року; роздруківку даних цифрового тахографу за 15.09.2023 року; ТТН №2024/09/15-3407 від 15.09.2024 року.
Також, під час рейдової перевірки водій надав посадовій особі відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Укртрансбезпеки роздруківку даних цифрового тахографу за 15.09.2024 року, втім, як стверджує відповідач, під час рейдової перевірки було виявлено факт неналежного використання водієм особистої картки до цифрового тахографу, оскільки така картка не була встановлена у відповідний слот тахографа.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що водій ОСОБА_1 мав при собі діючу картку водія, та пред'явив її посадовим особам Укртрансбезпеки, що не заперечується відповідачем.
Проте, у висновках акту перевірки від 15.09.2024 року №059407 посадовими особами Укртрансбезпеки інкримінується позивачу порушення ст. 48 Закону №2344-III, вимог Наказів Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року №340 та від 24.06.2010 року №385 в частині того, що на момент перевірки особиста картка водія ОСОБА_1 не знаходилась у слоті тахографа (ТЗ обладнаний цифровим тахографом), хоча наявність у водія роздруківки даних цифрового тахографу за 15.09.2023 року та іншого альтернативного документу - картки водія - відповідачем у відзиві та апеляційній скарзі не заперечується.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.
Апеляційний суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, тому судом першої інстанції обґрунтовано визначено, що сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
За змістом приписів частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року в адміністративній справі №280/10302/24 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року в адміністративній справі №280/10302/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко
суддя Т.І. Ясенова