09 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 383/29/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 05.02.2025 року в адміністративній справі №383/29/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до Бобринецького районного суду Кіровоградської області з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 30.12.2024 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки адміністративного порушення позивач не вчиняв та швидкість не перевищував, а прилад Трукам (TruCam), яким було здійснено фіксацію швидкості руху транспортного засобу, який зареєстрований у Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за №У3197-12, вилучений з Державного реєстру на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1362 від 02.11.2015 року, тому сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UAMI/1-2903-2012 від 29.08.2012 року, який виданий на вказаний вимірювальний пристрій є нечинним з 02.11.2015 року. Отже вимірювання швидкості руху автомобілів, які здійснюються працівниками патрульної поліції з використанням лазерного вимірювача швидкості автотранспортних засобів LTI 20/20 TruCAM, вчиняється без жодних законних підстав.
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 05 лютого 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, зазначених в позові.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції неповно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.
Судом апеляційної інстанції справа розглянута в порядку статті 311 КАС України.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду у суді апеляційної інстанції, постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3759041 від 30.12.2024 року, прийнятою поліцейським 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області капралом поліції Артьомовим Є.М., позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Зі змісту постанови вбачається, що 30.12.2024 року о 14.38 год. сел. Боромля Сумської області, позивач керуючи транспортним засобом KIA SORENTO д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 89 км/год, чим перевищив встановлену швидкість на 39 км/год. Швидкість вимірювалась приладом TruCam LTI 20/20 008384.
Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2025 року визначено склад колегії суддів: Білак С.В. (суддя-доповідач), судді Чабаненко С.В., Сафронова С.В.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Так, органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
За приписами п.12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год..
Національна поліція України уповноважена через своїх співробітників притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема за порушення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Апеляційний суд зазначає, що наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, якими, відповідно до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/32380 від 12.11.2024 року лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів LTI 20/20 TruCAM № ТС008384 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач.
Згідно листа ДП «Укрметртестстандарт» від 01.10.2019 року № 22-38/49 лазерний вимірювач TruCam LTI 20/20 відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань, тобто при здійсненні працівниками поліції контролю режиму швидкості руху за допомогою вимірювача LTI 20/20 TruCam (серійний номер ТС008384) експлуатаційні характеристики дозволяють проводити вимірювання шляхом утримування пристрою в руках.
При цьому, максимальна похибка, у тому числі і при такому способі тримання пристрою, становитиме максимум + - 2 км/год. Таким чином, враховуючи, що зафіксоване перевищення дозволеної швидкості руху Позивачем становить 39 км/год., що значно перевищує визначений рівень похибки та не могло бути обумовлене нею.
Місце для роботи з приладом позначено відповідними дорожніми знаками з метою інформування учасників дорожнього руху про проведення вимірювання швидкісного режиму.
Дорожній знак 5.76, який інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів встановлений на автодорозі Н-12 «Суми - Полтава» км. 37+000 та км. 45+000 з табличкою 7.2.1 «Зона дії 8 км» у кількості 2 шт., що підтверджується копією припису УПП в Сумській області ДПП № 174 від 07.06.2021 року та копією листа Служби автомобільних доріг у Сумській області за вих. № 03/977 від 09.06.2021 року.
Відеодокази вчинення адміністративного правопорушення позивачем виконані приладом вимірювання швидкості TruCam LTI 20/20 008384 та на нагрудну бодікомеру MS Video Badge VB400, 471974. Вказана обставина відображена у п. 5 оскаржуваної постанови серії ЕНА № 3759041 від 30.12.2024 року, а саме, у п. 5 цієї постанови зазначено, що факт порушення Позивачем встановленого обмеження руху в населеному пункті зафіксовано приладом TruCAM LTI 20/20 ТС 008384, MS Video Badge VB400, 471974, 470820.
Отже відеозаписи, що наявні в матеріалах справи вважаються належними та допустимими доказами у розумінні ст. 251 КУпАП вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки отримані з дотриманням закону, містять інформацію щодо предмету доказування та дають змогу дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмета доказування.
Пунктом 3 частини 1 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Колегія суддів звертає увагу, що вказана норма передбачає можливість (що не є тотожним обов'язку) закріплення, монтування та розміщення технічних приладів та технічних засобів, передбачених пунктами 1 і 2 цієї частини, тобто не виключає можливість використання таких приладів та засобів в ручному режимі.
З огляду на вказані вище обставини в їх сукупності, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки та незгоди з доказами.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 05 лютого 2025 року в адміністративній справі №383/29/25 залишити без задоволення.
Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 05 лютого 2025 року в адміністративній справі №383/29/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Сафронова