13 жовтня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/9973/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також відповідач), у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, що виявилась у незарахуванні у подвійному розмірі до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи в інфекційних закладах;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати у подвійному розмірі до страхового стажу ОСОБА_1 відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 09 серпня 2004 по 02 вересня 2025 року в КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер», КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» Чернігівської обласної ради, ВСП «Центр фтизіатрії» КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 21 квітня 2024 року (з моменту призначення пенсії), з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області безпідставно не зараховано у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» спірних періодів роботи і відмовлено у перерахунку пенсії.
У відзиві відповідач заперечує щодо заявлених позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні. В обгрунтування поданого відзиву відповідач зазначає, що за документами електронної справи страховий стаж позивача складає 32 роки 02 дні (враховано по 30.04.2024), у тому числі стаж роботи за Списком № 2 становить 14 років 09 місяців 15 днів (з 09.08.2004 по 23.05.2019). Підстави для зарахування періоду роботи позивача з 09.08.2004 по 02.09.2025 у подвійному розмірі відсутні.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та з 21.04.2024 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», працює, пенсія призначена на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 620/9378/24, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII.
Листом від 18.07.2025 № 8390-7659/Т-02/8-2500/25, відповідач повідомив, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. За документами електронної пенсійної справи страховий стаж позивача складає 32 роки 02 дні (враховано по 30.04.2024), у тому числі стаж роботи за Списком №2 становить 14 років 09 місяців 15 днів (з 09.08.2004 по 23.05.2019).
Відповідно до копії довідки КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради від 18.06.2025 № 2-28/02/225, ОСОБА_1 працювала в КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер», КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» ЧОР з 09.08.2004 по 29.11.2022, а з 30.11.2022 по теперішній час - в КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради на посаді сестри медичної стаціонару фтизіатричного відділення з ліжками інтенсивної терапії Відокремленого структурного підрозділу «Центр фтизіатрії» КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради.
Згідно копії розрахунку форми РС-право наявного у матеріалах справи період роботи з 09.08.2004 зараховано в одинарному розмірі (кратність 1).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування при призначенні пенсії періодів роботи з 09.08.2004 по 02.09.2025 у подвійному розмірі відповідно до статті. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунок і виплата пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004 року.
Відповідно до норм частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі також Закон №1058-IV) визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі також Закон № 1788-XII), робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
У той же час, згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З аналізу наведених норм вбачається, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Так, судом досліджено трудову книжку позивача серії НОМЕР_1 від 01.02.1996 та встановлено, що у спірний період, а саме з 09.08.2004 по 02.09.2025, згідно із записами №04-13 працювала:
- з 09.08.2004 прийнята на роботу палатною медсестрою в госпітальне відділення на час лікарняного листка по вагітності основного працівника (наказ від 09.08.2004 №67-0);
- з 07.12.2004 палатна медсестра госпітального відділення на час відпустки по догляду за новонародженою дитиною до 3-х років основного працівника (наказ від 06.12.2004 №103-0);
- з 31.05.2005 у зв'язку із змінами в штатному розписі і згідно класифікатора професій ДК 003-95 палатну медсестру перейменовано на сестру медичну стаціонару госпітального відділення для інвалідів війни (наказ від 31.05.2005 №51-0);
- з 19.01.2006 переведена на посаду сестри медичної стаціонару госпітального відділення постійно (наказ від 16.01.2006 №6-0);
- з 06.04.2007 переведена на посаду сестри медичної стаціонару в шосте терапевтичне відділення (наказ від 06.04.2007 №34-0);
- з 10.07.2019 у зв 'язку з реорганізацією закладу - КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та Небезпечних хвороб» Чернігівської обласної ради» (наказ від 10.07.2019 №98);
- з 10.07.2019 у зв'язку з приведенням у відповідність до вимог інфекційного контролю шосте терапевтичне відділення - шосте фтизіатричне відділення (наказ від 11.07.2019 №3-0);
- з 13.05.2020 переведена на посаду сестри медичної стаціонару в третє фтизіатричне відділення (наказ від 13.05.2020 №61-0);
- 29.11.2022 звільнена у зв'язку з переведенням до КНП «Чернігівська обласна лікарня» ЧОР, п.5 ст.36 КЗпП України (наказ від 25.11.2022 №324-0).
- з 30.11.2022 прийнята на посаду сестри медичної стаціонару фтизіатричного відділення з ліжками інтенсивної терапії Відокремленого структурного підрозділу «Центр фтизіатрії» КНП «Чернігівська обласна лікарня» ЧОР в порядку переведення з КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» ЧОР, на час відсутності основного працівника (наказ від 30.11.2022 №468/00/13) та працює по теперішній час.
Крім того, матеріали справи містять довідку №2-28/02/225 від 18.06.2025, якою підтверджуються спірний період роботи позивача.
Суд зазначає, що КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер», КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» Чернігівської обласної ради, ВСП «Центр фтизіатрії» КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради, у яких працювала позивач, належить до закладів, передбачених статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та позивачем надано достатню кількість документів, якими підтверджується факт роботи, що за посадовою діяльністю дає право на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі.
Крім того, відповідач роботу позивача у закладах охорони здоров'я, що надає право на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі, у наданій відповіді під сумнів не ставив.
За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення»№1058-IV передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (у тому числі щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивачки за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідачем під час виконання покладених на них функцій.
Відповідно до наказу МОЗ України від 19.07.1995 № 133 «Про затвердження переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб і носійства збудників цих хвороб» - робота в протитуберкульозних закладах класифікується як небезпечна.
Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України та Пенсійного Фонду України від 29 грудня 2005 року №625/15-05/039-6 №10.01.09/2606 №16918/02-20 заклади охорони здоров'я: протитуберкульозні кабінети, психіатричні кабінети, кабінети інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Згідно роз'яснень Міністерства охорони здоров'я України від 27 січня 2010 року №05.03-18-54/973 №інфекційний заклад (відділення)» є заклад (відділення), де надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб. Отже, стаж роботи особи у протитуберкульозному чи іншому подібному закладі охорони здоров'я надає пільги при обчисленні стажу, а саме зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Матеріалами справи встановлено, що рішенням 11 сесії восьмого скликання Чернігівської обласної ради від 22.09.2022 № 44-11/VІІ «Про реорганізацію КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» Чернігівської обласної ради заклад реорганізовано шляхом приєднання до КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради.
Рішенням 12 сесії восьмого скликання Чернігівської обласної ради від 29.11.2022 № 6- 12/VІІІ було затвердження передавальний акт КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» Чернігівської обласної ради.
Таким чином, у результаті реорганізації КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб», вказаний заклад було приєднано до КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради.
На даний час у складі КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради функціонує Відокремлений структурний підрозділ «Центр фтизіатрії» КНП «Чернігівська обласна лікарня» ЧОР.
Як вбачається з відповіді КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради від 21.08.2025 у Відокремленому структурному підрозділі «Центр фтизіатрії» КНП «Чернігівська обласна лікарня» ЧОР надається спеціалізована медична допомога особам хворим на туберкульоз. Сестра медична (медичний брат) стаціонару фтизіатричного відділення з ліжками інтенсивної терапії Відокремленого структурного підрозділу «Центр фтизіатрії» КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради виконує роботи, пов'язані з обслуговуванням хворих на туберкульоз.
Приписами пункту 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про подолання туберкульозу в Україні» регіональний фтизіопульмонологічний центр - єдиний на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (Автономна Республіка Крим, область, місто Київ або Севастополь) заклад охорони здоров'я спроможної мережі госпітального округу, що функціонує в організаційно-правовій формі комунального некомерційного підприємства, який координує надання протитуберкульозної медичної допомоги населенню відповідного регіону та забезпечує надання медичних послуг з діагностики та лікування дорослих і дітей із туберкульозом в амбулаторних та стаціонарних умовах за договором про медичне обслуговування населення.
Отже, Відокремлений структурний підрозділ «Центр фтизіатрії» виконує функції інфекційного закладу охорони здоров'я, призначеного для надання спеціалізованої медичної допомоги особам, хворим на туберкульоз, а тому відноситься до інфекційних лікувальних закладів.
За правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та у силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17, від 27 квітня 2023 року у справі № 160/14078/22.
За змістом пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Суд констатує, що редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує статтю 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення№» та не зупиняє її дію.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною судом касаційної інстанції у постановах від 11.12.2018 у справі № 310/385/17(2-а/310/47/17), від 23.01.2019 у справі № 485/103/17, від 04.12.2019 у справі № 689/872/17, від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, що виявилась у незарахуванні у подвійному розмірі до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи в інфекційних закладах та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати у подвійному розмірі до страхового стажу ОСОБА_1 відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 09 серпня 2004 по 02 вересня 2025 року в КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер», КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» Чернігівської обласної ради, ВСП «Центр фтизіатрії» КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 21 квітня 2024 року (з моменту призначення пенсії), з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Ухвалюючи таке рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ»(CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Згідно приписів частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтями 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
За змістом частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 09.08.2004 по 02.09.2025 до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 09.08.2004 по 02 02.09.2025 у КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер», КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» Чернігівської обласної ради, ВСП «Центр фтизіатрії» КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 21.04.2024 (з моменту призначення пенсії), з урахуванням виплачених сум.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 968,96 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 09.08.2004 по 02.09.2025 до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 09.08.2004 по 02 02.09.2025 у КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер», КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» Чернігівської обласної ради, ВСП «Центр фтизіатрії» КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 21.04.2024 (з моменту призначення пенсії), з урахуванням виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П'ятницька, 83А, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14005, код ЄДРПОУ 21390940.
Повний текст рішення виготовлено 13 жовтня 2025 року.
Суддя Дар'я ВИНОГРАДОВА