10 жовтня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/2924/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
І. РУХ СПРАВИ
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати пункти 2, 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №45 від 22.05.2024 «Про результати службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2024 року №154» в частині притягнення ОСОБА_1 до відповідальності і стягнення з нього завданої шкоди в сумі 28030,00 грн;
- визнати протиправним і скасувати пункт 7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №45 від 22.05.2024 «Про результати службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2024 року №154» в частині зменшення за травень 2024 року щомісячної премії;
- зобов'язати відповідача - військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплатити належну ОСОБА_1 щомісячну премію за травень 2024 року і повернути стягнуту з нього шкоду 28030,00 грн.
1.2. Ухвалою суду 05.07.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
2.1. В обґрунтування позовних вимог у поданій до суду позовній заяві позивач зазначає, що оскаржуваний наказ командира в/ч НОМЕР_1 (з основної діяльності) №45 від 22.05.2024 “Про результати службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2024 №154» в частині притягнення його до відповідальності є протиправним та підлягає скасуванню, адже проведеним службовим розслідуванням не встановлена його вина у будь-якій формі та не встановлені безпосередньо неправомірні дії, результатом яких стало завдання саме ним шкоди державі, за що було притягнуто до матеріальної відповідальності.
2.2. Наголошує, що як свідчать матеріали службового розслідування, під час проведення аудиту 5 територіальним управлінням Служби внутрішнього аудиту МО України в період з 27.02.2024 по 22.03.2024 перевірявся стан управління державним майном та використання коштів в розрізі діяльності служби ПММ за ризиковими напрямками, в тому числі окремо: дотримання порядку отримання, використання бюджетних коштів на придбання майна номенклатури служби ПММ (в тому числі наданих коштів від місцевих органів самоврядування (субвенції) та майна номенклатури служби ПММ в тому числі отриманого від юридичних і фізичних осіб в якості благодійної допомоги, дотримання порядку обліку, надходження, збереження та використання оборотних активів (запасів) номенклатури служби ПММ, отриманих централізованим способом, питань, зазначених в листі ТУ ДБР, розташованого у м.Хмельницький від 05.01.2024 за№733.14-01.05.24. Водночас, у висновку Акту службового розслідування від 22.05.2024 вх.№7395 та у оскаржуваному наказі командира в/ч НОМЕР_1 від 22.05.2024 №45 конкретно ним допущені порушення не встановлені та не зазначені, причинно-наслідковий зв'язок між порушеннями та негативними наслідками не встановлений і не зазначений.
Позиція відповідача
2.3. Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, хоча ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі було надіслано відповідачу в його електронний кабінет у системі “Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. У зв'язку із цим, суд, керуючись положеннями частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вирішує справу за наявними матеріалами.
2.4. Водночас суд звертає увагу на положення частини 4 статті 159 КАС України, згідно змісту якої неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, які суд застосовує у цій справі, виходячи із повної процесуальної пасивності відповідача.
ІV. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. З матеріалів справи та з аргументів сторін судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частини НОМЕР_1 на посаді командира роти зв'язку.
3.2. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно- господарської діяльності) №144 від 25.03.2024 року “Про призначення службового розслідування за підсумками аудиторського звіту №526/5 від 22.03.2024 року» призначено внутрішньо-перевірочну комісію військової частини НОМЕР_1 щодо проведення службового розслідування на підставі аудиторського звіту аудиторської групи 5 територіального управління внутрішнього аудиту №526/5 від 22.03.2024 року (пункт 1 наказу); визначено внутрішньо-перевірочній комісії військової частини НОМЕР_1 провести службове розслідування на підставі аудиторського звіту аудиторської групи 5 територіального управління внутрішнього аудиту №526/5 від 22.03.2024 року з метою встановлення винних осіб у допущенні виявлених недоліків та порушень або невжиття заходів щодо їх усунення, причин і умов, що сприяли вчиненню порушень, щодо безпідставної експлуатації автомобільної техніки та неправомірного списання автомобільного бензину в кількості 3091 кг (4120 л) на суму 135090,77 грн, дизельного пального в кількості 10389 кг (12222 л) на суму 481385,71 грн, понад нормованого списання автомобільного бензину в наслідок не застосування понижуючого коефіцієнту 15% при роботі автомобілів в кількості 94,61 кг (126,14 л) на суму 3634,96 грн., дизельного пального в кількості 1269,59 кг (1493,63 л) на суму 63945,28 грн.
3.3. За результатами проведеного службового розслідування складено Акт службового розслідування вх.№7395 від 22.05.2024 року, на підставі якого командиром військової частини видано наказ (з основної діяльності) №45 від 22.05.2024 року “Про результати службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2024 №154».
3.4. Пунктом 2 наказу №45 від 22.05.2024 року вирішено, серед іншого:
- за неправомірне списання пального на суму 616449,48 грн., а саме автомобільного бензину в кількості 3091 кг (4120 л.) на суму 135090,71 грн., дизельного пального в кількості 10389 кг (12222 л.) на суму 481358,71 грн. - командира роти зв'язку військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 притягнути до передбаченої законом відповідальності та відшкодувати завдані збитки державі в розмірі 28 030,00 грн.
Пунктом 3 даного наказу №45 від 22.05.2024 року начальника фінансово-економічної служби - головного бухгалтера, помічника командира з правової роботи - начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_1 зобов'язано забезпечити здійснення відповідних стягнень з військовослужбовців згідно пункту 2 цього наказу відповідно до вимог Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб завданих державі».
Пунктом 7 даного наказу №45 від 22.05.2024 року визначено відповідно до вимог Розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом МО України від 07.06.2018 №260 виплатити премію за травень 2024 командиру роти зв'язку військової час тини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_1 » 60 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.
3.5. З наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.05.2024 року №45 командира роти зв'язку військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_1 ознайомлений 06.06.2024 року, про що свідчать відомості наявного у матеріалах справи аркушу-ознайомлення.
ІV. ПОЗИЦІЯ СУДУ
4.1. Предметом цього позову є п.п. 2, 3, 7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №45 від 22.05.2024 “Про результати службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2024 №154» в частині притягнення ОСОБА_1 до відповідальності і стягнення завданої держави шкоди, в зменшення за травень 2024 року щомісячної премії. А тому, суд має надати такому наказу відповідача (у тій частині його положень, що стосуються ОСОБА_1 ) оцінку на предмет відповідності критеріям законності, що визначені у частині 2 статті 2 КАС України.
4.2. Так, загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут).
4.3. Відповідно до ст. 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
4.4. Положеннями ст. 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
4.5. Згідно із ст. 26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
4.6. Закон України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 року №160-IX (далі - Закон №160-ІХ), визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків.
4.7. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №160-ІХ, матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
4.8. Згідно ч. 1 ст. 3 Закону №160-ІХ, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
4.9. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 3 Закону №160-ІХ, умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: наявність шкоди; протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
4.10. Статтею 4 Закону №160-ІХ передбачено, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
4.11. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону №160-ІХ, особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
4.12. Аналіз наведених норм свідчить про те, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки чи бездіяльності, а також наявності взаємозв'язку між заподіяною шкодою.
4.13. Тобто, для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення. Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 13 травня 2022 року у справі №320/1646/19.
4.14. Аналізуючи доданий до позову позивачем Акт службового розслідування та прийнятий на його основі оскаржуваний наказ №45 від 22.05.2024 року, суд вважає, що відповідачем не доведено належним чином вини позивача у завданні шкоди у вигляді неправомірного списання пального та понаднормового списання пального. Як встановлено судом, в Акті службового розслідування констатовано про те, що завдана шкода у вигляді неправомірного списання пального на суму 616449,48 грн. та понаднормового списання пального на суму 67580,24 грн була наслідком дій декількох осіб, у тому числі і капітана ОСОБА_1 . Однак, ні в акті службового розслідування, ні в оскаржуваному наказі не виокремлено того, які саме дії ОСОБА_1 призвели до заподіяння ним шкоди державі саме в розмірі 28 030,00 грн. за неправомірне списання пального.
4.15. Отже, на переконання суду, в ході службового розслідування належним чином не аргументовано та не доведено наявність прямого зв'язку між спричиненням шкоди і неправомірними діями (бездіяльністю) позивача. Констатація порушення без конкретизації його фактичної складової виключає можливість встановити вину військовослужбовця та з'ясувати причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
4.16. Більше того, згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відтак, неподання відповідачем відзиву на позов свідчить про небажання останнього довести правомірність дій щодо притягнення позивача до матеріальної відповідальності.
V. ВИСНОВКИ СУДУ
5.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною 2 статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
5.2. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
5.3. У цій справі судом встановлено, що прийнятий відповідачем оскаржуваний наказ (у тій частині його положень, що стосуються ОСОБА_1 ), не відповідає критеріям законності, що визначені у частині 2 статті 2 КАС України, а відтак позовні вимоги про визнання протиправними та скасування таких положень наказу підлягають задоволенню.
5.4. У свою чергу щодо вимоги про зобов'язання відповідача - військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплатити належну позивачу премію за травень 2024 в розмірі, то суд зазначає, що питання нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення (у тому числі і премії) належить до дискреційних повноважень відповідача. Відповідно, за наслідком ухвалення цього рішення суду, відповідачу належить вчинити достатніх та необхідних дій щодо відновлення порушених прав позивача (за наслідком прийняття оскаржуваного наказу) в частині нарахування та виплати грошового забезпечення. Поряд з цим, суд не вбачає підстав для втручання у такі дискреційні повноваження відповідача шляхом визначення конкретного способу відновлення порушених прав позивача, зокрема в частині нарахування та виплати премії.
5.5. Щодо позовної вимог в частині стягнення на користь позивача з військової частини шкоди в сумі 28030,00 грн., то суд вважає таку вимогу необґрунтованою, адже позивачем не наведено жодних доводів про характер такої шкоди для нього, а також обставин того, що дії відповідача мали наслідком заподіяння позивачу такої шкоди. Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати безспірною підставою для стягнення на його користь будь-якого виду шкоди.
Дійсно, згідно оскаржуваного наказу №45 від 22.05.2024 “Про результати службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2024 №154» вирішено стягнути з позивача завдану шкоду в сумі 28030,00 грн. Однак у матеріалах справи відсутні докази стягнення з позивача таких сум.
5.6. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню частково з підстав, викладених у його мотивувальній частині.
VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
6.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
6.2. У цій справі позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від нього відповідно до Закону України “Про судовий збір» від 08.07.2011 року, №3674-VI. Доказів понесення інших судових витрат суду надано не було. Таким чином, суд не присуджує та не стягує у цій справі судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
2. Визнати протиправним і скасувати пункти 2, 3, 7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №45 від 22.05.2024 “Про результати службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2024 №154» у частині, що стосується ОСОБА_1 .
3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя О.В. Анісімов