Рішення від 13.10.2025 по справі 600/6023/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/6023/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростоун Київ" до Чернівецької митниці, про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євростоун Київ" (далі - позивач), звернулось в суд з позовом до Чернівецької митниці (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів від 04.09.2024 UA408000/2024/000454/2;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТОУН КИЇВ» судові витрати по даній справ.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до вимог Митного кодексу України при поданні електронних митних декларацій останнім надані всі необхідні документи та достатні відомості, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів.

Наголошував на тому, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, у графі 33, відповідач зазначає розбіжності, які на його думку унеможливили митне оформлення задекларованих товарів за основним методом і стали підставою для здійснення коригування.

При цьому, на думку позивача зауваження відповідача переважно ґрунтуються на сумнівах стосовно достовірності умов поставки та правдивості вказаних відомостей.

Відтак позивач вважає, що надані ним документи у повному обсязі підтверджують факт визначення митної вартості товару за першим (основним) методом - за ціною договору, а аргументи відповідача, наведені в оскаржуваному Рішенні незаконними та необґрунтованими, оскільки позивач одночасно з ЕМД подав відповідачу всі необхідні документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення; ці документи не містять розбіжностей, наявних ознак підробки та включають всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів.

Окремо наголошував на тому, що партія товару поставлялась на умовах згідно міжнародних торговельних правил “ІНКОТЕРМС 2010" DAP UA Київ. Ціна DAP (delivered at place (поставка в місці)) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки до погодженого сторонами місця.

Таким чином, складовими митної вартості товару за умовами поставки DAP UA Дніпро - є вартість товару зазначена в інвойсі, оскільки вона включає ціну товару з усіма витратами на доставку товару в Україну м. Київ.

Також зазначив, що оскаржуване рішення не містить жодної підстави для коригування митної вартості товарів, передбаченої ч.6 ст. 54 МК України. В ціну товару включено його вартість, зазначену в інвойсі. Платіжні ж документи щодо оплати товару не впливали на числові значення митної вартості товарів.

На переконання позивача, висновки, зроблені відповідачем, саме у зв'язку із неповним та не об'єктивним вивченням наданих для підтвердження митної вартості товарів документів, на підставі яких винесено необ'єктивне, безпідставне та упереджене рішення про коригування митної вартості товарів.

2. Відповідач, подав до суду відзив на адміністративний позов в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позовних вимог, посилаючись на вимоги Митного кодексу України зазначив, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення, шляхом перевірки числових значень.

Зверталась увага суду на те, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а додатково подані документи не спростовують такі розбіжності та невідповідності.

Відповідач також зазначив про те, що метод визначення митної вартості за ціною договору не застосовано, адже заявлена митна вартість митним органом не визнана. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовано, у зв'язку з відсутністю інформації у митного органу щодо операцій імпорту в Україні ідентичних товарів. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовано у зв'язку із відсутністю в митного органу інформації щодо оформлення подібних (аналогічних) товарів. Метод визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митного органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.

В зв'язку з наведеним, відповідачем обрано метод визначення митної вартості - резервний. Надавши пояснення щодо обставин спірних відносин, відповідачем вказано про законність та обґрунтованість прийнятих митним органом та оскаржуваних позивачем рішень.

За наведених обставин, відповідач вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

3. Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій наведені переважно подібні аргументи, які викладенні в позовній заяві.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СРАВІ.

1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

2. Ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача, про розгляд справи з повідомленням учасників справи.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТОУН КИЇВ» (Україна) укладено з компанією «E Stone Seramik Dis Ticaret Anonim Sirketi» (Туреччина) зовнішньоекономічний контракт від 13.08.2024 № 13082024 на поставку в Україну товару: керамічну продукцію (керамічна плитка, фризи та декори), плити з каменю, бруківку, бордюри, сходини і інші товари з натурального і штучного каменю.

Згідно умов договору вбачається про те, що протягом терміну дії Контракту Товар постачатиметься партіями. Кількість, асортимент, ціна на кожну позицію Товару, вартість поставки, умови постачання, умови оплати та вантажоодержувач, якщо він відрізняється від Покупця, кожної партії Товару зазначаються у товаросупровідних документах: інвойсі (п.3).

2. Продавцем відповідно до умов даного зовнішньоекономічного Контракту, Додатку від 15.08.2024 №1 до контракту на поставку товарів від 13.08.2024 № 13082024, рахунку-фактури (інвойсу) від 23.08.2024 №2 здійснено поставку Позивачу товару: «Плитка керамічна (з керамограніту) оздоблювальна для мостіння і покриття підлоги, печей, камінів або стін з коефіцієнтом поглинання води не більше 0,5 мас.% FSZ Premium Marble Visage Weiss 60x120x0,8 cm. VE2/72 - 207,36 м2. FSZ Princess Brown 60x120x0,7 cm. VE3/90 - 129,6 м2. FSZ Princess Brown 60x60x0,7 cm. VE5/160 - 115. м2. FSZ Princess Dark Grey 60x60x0,7 cm. VE5/160 - 172,8 м2. FSZ Martins Marble Light 60x120x0,7 cm. VE3/90 - 259,20 м2. FSZ Princess Light Grey 60x60x0,7 cm. VE5/160 - 115,2 м2. FSZ Salamanca Gassano 60x120x0,7 cm. VE3/90 - 194,4 м2. FSZ Salamanca Gassano 60x60x0,7 cm. VE5/160 - м2»

3. З метою митного оформлення вищевказаного Товару, позивачем до Чернівецької митниці подано електронну митну декларацію від 03.09.2024 24UA408020044126U2, в якій задекларовано вищевказаний Товар (гр.. 31).

Митна вартість Товару заявлена декларантом позивача за основним методом відповідно до п.1 ч.1 ст.57 та ст. 58 Митного кодексу України (далі - МКУ) за ціною інвойсу 10962,78 Євро за 1308,96 кв.м, що відповідає - 8,375 Євро/кв.м та 0,506 Євро/кг. Додаткова одиниця виміру підтверджується даними гр..41 ЕМД «Додаткові одиниці», в якій зазначено код одиниці вимірювання «055», що означає квадратний метр та через дріб вказана кількість квадратних метрів Товару, «1308,96», що підтверджується інвойсом від 23.08.2024 №2.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з ЕМД від 03.09.2024 №24UA408020044126U2 надано наступні документи, що підтверджується даними гр..44; сертифікат якості б/н від 22.08.2024; пакувальний лист б/н від 23.08.2024; рахунок-фактура (інвойс) №2 від 23.08.2024; автотранспортна накладна А№002281 від 23.08.2024; сертифікат про походження товару №В 1567113 від 26.08.2024; фактури №AS32024000000288 від 22.08.2024; №EST2024000000133 від 23.08.2024; №QF32024000002342 від 22.08.2024; №SF32024000003032 від 22.08.2024; довідка про транспортні витрати №75 від 22.08.2024; прайс - лист від постачальника б/н від 01.08.2024; зовнішньоекономічний договір № 13082024 від 13.08.2024; додаток №1 від 15.08.2024 до контракту; договір про надання брокерських послуг № 2608/24 від 26.08.2024; договір про перевезення №15082024 від 15.08.2024; №506 від 21.08.2024; Заявка від 21.08.2024 №02/08 до договору №15082024; комерційна пропозиція від 16.08.2024; копія митної декларації відправлення №24341200EX00295736 від 23.08.2024.

4. За результатами розгляду поданих документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA408000/2024/000454/2 від 04.04.2024 року.

Зі змісту рішення встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме:

- у копії митної декларації країни відправлення від 23.08.2024 №24341200EX00295736 заявлено умови поставки DAP Ukrayna, без зазначення конкретного географічного місця поставки. Крім того, заявлена E-Fatura від 23.08.2024 №24243160110886037498608, яка до митного оформлення не подана;

- відповідно до гр.20 МД заявлено умови поставки DAP UA Київ, а прайс - лист від 01.08.2024 б/н містить ціни на умовах EXW та FOB Izmir;

- Інвойс від 23.08.2024 №2 виставлено без зазначення торговельних марок. При цьому, в поданому до митного оформлення електронному інвойсі торговельні марки зазначено;

- опис товарів в Інвойсі від 23.08.2024 № 2 та Е-фактурі від 23.08.2024 №EST2024000000133 відрізняється від опису товарів в фактурах від 22.08.2024 №№AS32024000000288, QF32024000002342, SF32024000003032;

- при тому, що за поданою до митного оформлення МД умови поставки DAP UA Київ, Договір про надання послуг з організації перевезень від 15.08.2024№15082024 укладено між турецьким Контракт отримачем: «E Stone Seramik Dis Ticaret Anonim Sirketi» та експедитором: «ФОП ОСОБА_1 », що зареєстрований за адресою: Україна, м. Рівне. Також подано Інвойс №506 від 22.08.2024 та Довідку про транспортні витрати від 22.08.2024 №75 видану ФОП ОСОБА_1 . Вказане викликає сумніви стосовно достовірності умов поставки. Крім того, відповідно до CMR від 23.08.2024 А№002281 перевізником зазначено HUHLEVYCH IVAN (зареєстрований за адресою в Україна). Документального підтвердження умов надання послуг та розрахунків між експедитором та перевізником, що можуть вплинути на числове значення експедиційно-транспортних витрат, як складової митної вартості, не надано;

- комерційна пропозиція б/н датована 16.08.2024 та містить відомості, що вартість транспортних витрат буде становити 3200 EUR. Разом з тим, така ж вартість зазначена у Інвойсі про транспортні витрати №506 та Довідці про транспортні витрати від №75, які датовано аж 22.08.2024. Виникає питання стосовно правдивості вказаних відомостей відповідно до хронології вказаних документів;

- у п.3.1.4. Договору про надання послуг з організації перевезень від 15.08.2024 №15082024 зазначено, що експедитор повинен забезпечити наявність всіх обов'язкових страховок в країнах завантаження, транзиту і розвантаження. Вказане могло мати вплив на митну вартість товару. Страхових документів до оформлення не надано.

Згідно ч.2, 3 ст. 53 МКУ та враховуючи положення пп.1 ч.5 ст. 54 МКУ, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів (для підтвердження умов оплати за товари);

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів;

- транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (для підтвердження умов перевезення та числових значень експедиційно-транспортних витрат, які є складовими митної вартості товарів);

- якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари);

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається (для підтвердження даних щодо виробника товарів, умов поставки та ціни);

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) (для підтвердження даних щодо виробника товарів, умов поставки та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари);

- виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати);

- копію митної декларації країни відправлення (для підтвердження даних щодо ціни та деталізації умов поставки);

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (для підтвердження даних щодо виробника товарів та ціни).

Також, відповідно до ч. 6 ст. 53 декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження митної вартості товарів.

Декларантом 04.09.2024 подано лист ТОВ "ЄВРОСТОУН КИЇВ" від 03.09.2024 №030924, в якому зазначено, що підприємство надало всі наявні документи та протягом 10 робочих днів додаткові документи надані не будуть.

Враховуючи, що на вимогу митного органу додаткові документи не надано, а подані разом з МД документи не спростовують вищезазначені розбіжності та невідповідності, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ заявлена митна вартість товарів не може бути визнана митним органом.

Відбулась процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу для визначення митої вартості товарів.

Згідно з положеннями п.1 ст.55 МКУ митим органом буде здійснено коригування митної вартості товарів. У митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62,63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митного органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Було обрано метод визначення митної вартості - резервний.

За основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість товару за МД №UA209230/2024/081109 від 02.09.2024 «Плитка керамічна глазурована чи неглазурована: Плитка 15x60 Zigana White 1.-393,12м2.Плитка 60x120x0.7 Ark Silver Rec 1.-403,2м2.Плитка 60x60x0.7 Ark Pulpis GreyRec-full lap 1. -172,8м2.Плитка 60x60 Sq Marmi Statuario Full lap1. - 92,16м2.Плитка 60x60 Sq Marmi Statuario Full lap1. -46,08м2. Плитка 60x60 Sq Marmi Statuario Full lap1. -46,08м2. Торговельна марка:QUA. Країна виробництва. Виробник:QUA GRANITE». Рівень митної вартості 0,63 USD/кг (9,4154 євро/кв.м).

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України).

Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною 1 та 2 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За змістом статті 55 МК України Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

При цьому, враховуючи фактичні обсяги партії товарів, для визначення митної вартості використовується найменша вартість із альтернативних, згідно наявної у митного органу інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

2. Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Витребування документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

3. Наведені висновки узгоджуються з правовим висновками, викладеними у подібних правовідносинах як Верховним Судом України у судових рішеннях від 31 березня 2015 року у справі №21-127а15, від 02 червня 2015 року у справі №21-498а15, так і Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16, від 14 серпня 2018 року у справі №826/5868/16.

Згідно частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

4. З оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів вбачається, що при перевірці заявленої позивачем митної вартості товару відповідач дійшов висновку про те, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме:

- відповідно до гр.20 МД заявлено умови поставки DAP UA Київ, а прайс-лист від 01.08.2024 б/н містить ціни на умовах EXW та FOB Izmir;

- опис товарів в Інвойсі від 23.08.2024 №2 та Е-фактурі від 23.08.2024 №EST2024000000133 відрізняється від опису товарів в фактурах від 22.08.2024 №№AS32024000000288, QF32024000002342, SF32024000003032;

- при тому, що за поданою до митного оформлення МД умови поставки DAP UA Київ, Договір про надання послуг з організації перевезень від 15.08.2024 №15082024 укладено між турецьким Контрактотримачем: «E Stone Seramik Dis Ticaret Anonim Sirketi» та експедитором: «ФОП ОСОБА_1 », що зареєстрований за адресою: Україна, м. Рівне. Також подано Інвойс №506 від 22.08.2024 та Довідку про транспортні витрати від 22.08.2024 №75 видану ФОП ОСОБА_1 . Вказане викликає сумніви стосовно достовірності умов поставки. Крім того, відповідно до CMR від 23.08.2024 А№002281 перевізником зазначено HUHLEVYCH IVAN (зареєстрований за адресою в Україна). Документального підтвердження умов надання послуг та розрахунків між експедитором та перевізником, що можуть вплинути на числове значення експедиційно-транспортних витрат, як складової митної вартості, не надано;

Варто відзначити, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень (частина 4 статті 9, частина 2 статті 77 КАС України).

Однак, у ході судового розгляду справи відповідачем не доведено суду, що виявлені ним у поданих декларантом документах розбіжності дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості (приписи частини третьої статті 53 МК України).

Поряд з цим, згідно обставин справи, декларантом вартість товару була визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

5. Суд відхиляє твердження відповідача у спірному рішенні з приводу того, що у копії митної декларації країни відправлення від 23.08.2024 №24341200EX00295736 заявлена EFatura від 23.08.2024 №24243160110886037498608, яка до митного оформлення не подана, з огляду на наступне.

E-Fatura - це електронний рахунок-фактура, який використовується в Туреччині для документування комерційних транзакцій. Вона проходить через електронну систему, що забезпечує її верифікацію та підтвердження податковими органами.

Позивач стверджував, з чим також і погоджується суд, що після того, як E-Fatura була створена і відправлена, її зміст не може бути змінений без створення нової версії. Це забезпечує цілісність даних і запобігає підробкам.

У контексті експорту з Туреччини, E-Fatura служить підтвердженням вартості товарів, а також документує умови поставки і відповідність товарів митним вимогам. Е- Fatura: №AS32024000000288 від 22.08.2024; №QF32024000002342 від 22.08.2024; №SF32024000003032 від 22.08.2024 є електронними рахунками-фактурами за якими Продавець «E Stone Seramik Dis Ticaret Anonim Sirketi», придбав товар у виробників товару «AKGUN TOPRAK SANAYI INSAAT VE TIC.A.S.» та «QUA GRANITE VE HAYAL YAPI URUNLERI SAN. TIC. A. S.».

6. Також суд відхиляє аргументи відповідача щодо не подання до митного оформлення E-Fatura від 23.08.2024 №24243160110886037498608/1, з огляду на те, що у графі 44 митної декларації країни відправлення міститься інформація, призначена для турецьких митних органів, зокрема: VEKALET: Довіреність NOTERLIGI: Нотаріальна контора AKBANK-GUNDOGDU SUBESI: Відділення AKBANK-GUNDOGDU IML: Imalatgi Finna (Виробник) VN: Vtrgi Numarasi (Податковий номер) TPS-E- Fatura Var: Документ є електронною накладною (е- Fatura) в системі TPS (Taxpayer Processing System) №/24243160110886037498608/1 номер експортної транзакції в системі TPS, цифра після косої риски - порядковий номер номенклатури у документах TPS-Kripto Numaras Var: Документ має криптографічний номер або код.

Таким чином, цифрові значення №/24243160110886037498608/1, вказані в 44 графі митної декларації країни відправлення означають номер експортної транзакції в системі TPS і не стосуються митної вартості товарів.

7. Щодо тверджень відповідача, про те що інвойс від 23.08.2024 №2 виставлено без зазначення торговельних марок. При цьому, в поданому до митного оформлення електронному інвойсі торговельні марки зазначено, суд зазначає наступне.

На думку суд, інвойс від від 23.08.2024 №2 сформований продавцем за стандартним шаблоном. Інвойс містить всю необхідну інформацію для проведення рахунків між продавцем та позивачем, зокрема: реквізити сторін, номер і дата інвойсу, номер контракту, за яким відбувається операція, умови поставки, умови оплати, перелік товарів, їх EAN коди, пакувальні дані, одиниці вимірювання, вартість за одиницю вимірювання, загальна вага, кількість та вартість партії товару, код товару УКТЗЕД та країни походження.

Відтак, зазначене вище свідчить про дотримання сторонами операції норм законодавства щодо оформлення рахунку-фактури (інвойсу), а також про те, що даної інформації достатньо для проведення фінансових та бухгалтерських операцій між сторонами контракту.

Належність товару до певної торгівельної марки підтверджується сертифікатом якості та вищезазначеними Е-фактурами від виробників.

8. Окрім іншого, суд не погоджується з аргументами відповідача про те, що комерційна пропозиція б/н датована 16.08.2024 та містить відомості, що вартість транспортних витрат буде становити 3200 EUR. Разом з тим, така ж вартість зазначена у Інвойсі про транспортні витрати №506 та Довідці про транспортні витрати від №75, які датовано аж 22.08.2024. Виникає питання стосовно правдивості вказаних відомостей відповідно до хронології вказаних документів.» Виникає питання стосовно правдивості вказаних відомостей відповідно до хронології вказаних документів.

В свою чергу позивач з даного приводу стверджував, що числові дані не мають жодних розбіжностей, а питання, щодо правдивості відомостей ґрунтуються на сумнівах, що відповідно до ст.15 Закону України «Про адміністративну процедуру» не можуть бути підставою для прийняття рішення.

З огляду на фактичні обставини в справі суд погоджується з вказаними аргументами позивача, в свою ж чергу вважає твердження відповідача необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

9. Щодо тверджень відповідача про те, що : «опис товарів в Інвойсі від 23.08.2024 №2 та Е-фактурі від 23.08.2024 №EST2024000000133 відрізняється від опису товарів в фактурах від 22.08.2024 №№AS32024000000288, QF32024000002342, SF32024000003032», слід зазначити наступне.

Постачальник «E Stone Seramik Dis Ticaret Anonim Sirketi» закуповує товар у виробників згідно з їх внутрішньою документацією, при цьому кожний виробник використовує власні назви для свого товару. Подальший продаж здійснюється постачальником на умовах, визначених ним самим, включаючи зміну назв товару ( з урахуванням рекламної складової) Постачальник повідомляє покупця (Позивача) про ці зміни, що зазначено у комерційній пропозиції від 16.08.2024 у стовпчику «Factory name». Так, наприклад, у Е-фактурі від 22.08.2024 №№AS32024000000288, виписаній виробником AKGUN TOPRAK SANAYI INSAAT VE TIC.A.S., зазначено, що постачальник купив 207,36 м.кв позиції «60х120PKLFPREMARBVI WEISS S.K.SR». У комерційній пропозиції від 16.08.2024 постачальник вказує, що дана позиція «60х120 PK LF PREMARBVI WEISS S.K.SR.» буде постачатися Покупцеві (Позивачу) під назвою: «FSZPremiumMarble Visage Weiss60x120x0J8cm. VE2/72».

Як вже зазначалося вище, інвойс формується Продавцем та жодних порушень як національного законодавства країни відправлення, так і законодавства України в даному випадку немає. Відповідачем не зазначено, яким чином вказані зауваження стосуються числових значень заявленої митної вартості товару.

10. Суд також наголошує на тому, що за обставинами цієї справи товарна партія поставлялась на умовах згідно міжнародних торговельних правил “ІНКОТЕРМС 2010" DAP UA м. Київ

Базис поставки DAP, визначений в Міжнародних торговельних правилах «Інкотермс 2010», визначає, що на умовах DAP погоджене місце продавець зобов'язаний забезпечити перевезення товару до погодженого сторонами місця не розвантажуючи товар з транспортного засобу у такому місці. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця. Продавець не має зобов'язань щодо укладання договору страхування.

Ціна DAP (delivered at place (поставка в місці)) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки до погодженого сторонами місця.

З огляду на зазначене вимога відповідача про надання таких додаткових документів, таких як: - транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (для підтвердження умов перевезення та числових значень експедиційно - транспортних витрат, які є складовими митної вартості товарів); - якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари); - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається (для підтвердження даних щодо виробника товарів, умов поставки та ціни) є необґрунтованою, оскільки відповідно до п.6, 8 ч.2 ст.53 МК України транспортні (перевізні) документи подаються, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а в даному випадку за умовами поставки DAP UA Київ ці витрати включені. Крім того, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування подаються, якщо здійснювалося страхування. В даному випадку страхування товару позивачем не здійснювалося. Договори, укладені продавцем - «E Stone Seramik Dis Ticaret Anonim Sirketi» з метою доставки товару, - є господарською діяльністю продавця й жодним чином не стосуються позивача.

Відтак, суд також погоджується з твердженнями позивача про те, що копії договорів про перевезення №15082024 від 15.08.2024; №506 від 21.08.2024; Заявки від 21.08.2024 №02/08 до договору №15082024; Довідки про транспортні витрати №75 від 22.08.2024; Рахунку-фактури про надання транспортних послуг №506 від 22.08.2024 надані Позивачу лише в порядку співпраці та поважного ставлення Продавця до Позивача. Тому всі зауваження та будь-які сумніви щодо комерційних документів, що належать до господарської діяльності «E Stone Seramik Dis Ticaret Anonim Sirketi» не можуть вважатися обґрунтованими розбіжностями у розумінні ч.3 ст.53 МКУ.

При цьому, суд також звертає увагу на помилковість доводів відповідача про, що український перевізник не може здійснювати перевезення за замовленням турецького підприємства, з огляду на свободу укладення договору, в тому числі зовнішньоекономічних контрактів (в даному випадку контракту з перевезення товару).

Таким чином, з наданих для митного оформлення документів за ЕМД чітко вбачається, що постачався один і той самий товар і за однією і тією ж ціною. Вартість товару за інвойсом було належним чином включено до митної вартості за ЕМД.

11. Щодо тверджень відповідача про те, що «відповідно до гр.20 МД заявлено умови поставки DAP UA Київ, а прайс-лист від 01.08.2024 б/н містить ціни на умовах EXW та FOB Izmir, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом. Під «дійсною вартістю» розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Згідно загальносвітової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Враховуючи те, що прайс-лист це документ, який не є договірним документом, а лише пропозицією, то під час узгодження асортименту та умов поставки між Продавцем та Позивачем сторонами було прийнято рішення про здійснення поставки саме на умовах DAP UA Київ, тобто з покладанням обов'язку та всіх витрат по доставці товару до України м.Київ на Продавця, а тому всі витрати до кордону України увійшли до ціни товару, зазначеної в інвойсі.

12. Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача у спірному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості, що ставить під сумнів проведення таких консультацій, в т.ч. і в усній формі.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного суду, висловленою у постанові від 14.06.2022 року у справі № 809/257/17 щодо схожих правовідносин.

Попри це, навіть у зв'язку з відсутністю можливості застосування попередніх п'яти методів при здійсненні митної оцінки товару, задекларованого позивачем, суд звертає увагу на хибність розрахунків митниці за резервним методом.

13. Оцінюючи спірні правовідносини суд також зазначає, що застосування другорядного резервного методу для визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару саме за другорядним резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та без наведення розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням ст.55 МК України.

Згідно з ч.1-3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частинами 2 та 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин 4,5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

У свою чергу, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, витрати на транспортування після ввезення (пункт 2 частини 11 статті 58 МК України).

При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20.

Також, Верховним Судом ще у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16 та від 14 серпня 2018 року у справі №826/5868/16 наголошувалося, що відповідно до положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Витребування документів, визначених частиною 3 статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В постанові від 20.03.2020 року у справі № 480/АА23/18 Верховний Суд також висловив правову позицію, відповідно до якої неподання декларантом документів, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МК України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

У свою чергу, у постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18 Верховним Судом наголошено, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598). Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

При цьому, згідно з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2021 року у справі №540/2605/18, від 07.05.2020 року у справі №1.380.2019.001625, від 07.02.2023 року у справі №804/5961/16, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Однак, суд наголошує, що різниця між митною вартістю товару, задекларованого позивачем, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались ним же чи іншими особами у попередніх періодах, не може свідчити про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2019 року у справі № 805/2713/16-а та підтриманою у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 року у справі № 280/1824/19.

В постанові від 30.04.2020 у справі №820/231/16 Верховний Суд, зокрема, також вказує на й те, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Дослідивши обставини справи, судом встановлено, що митна вартість за МД№UA209230/2024/081109 від 02.09.2024 року (ціна за основу якої була взята для коригування митної вартості) не є відкоригованою, оскільки у гр. 43 ЕМД зазначено цифру «6». Тобто, митна вартість не є тією вартістю, за якою ввезено товар на територію України, підлягала коригуванню, оскільки визначена за шостим (резервним) методом, не зважаючи на те, що цей метод вибраний декларантом, тобто вказаний товар не був ввезений до України за певною вартістю, тобто митним органом не доведено про неможливості застосування основного та другорядних методів, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем необґрунтовано було застосовано другорядний резервний метод та прийняті рішення про коригування митної вартості товару з порушенням вимог Митного кодексу, у зв'язку з чим є протиправними.

Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 № 826/28024/15.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обов'язок декларанта при визначенні митної вартості оцінюваних товарів за першим методом з дотриманням п.18 ст.58 Митного кодексу обумовлює визначення ціни товару митним органом саме шляхом порівняння.

Відповідно до ст.59 Митного кодексу разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна виробництва;

4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

В свою чергу, з урахуванням встановлених у справі обставин митний орган застосовує 6 (резервний) метод визначення митної вартості товарів - суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст. 64 Митного кодексу митний орган, на вимогу декларанта або зобов'язаний письмово поінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

При коригуванні митної вартості митний орган повинен довести, що в митній декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, така ціна товару хоча й відкоригована, проте відповідає усім параметрам товару, який підлягав розмитненню у спірних правовідносинах.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому є протиправними та підлягає скасуванню.

14. Коригування митної вартості є способом мінімізації шкоди державі від невірного декларування товарів, що ввозяться на територію України, однак таке корегування, як і будь-яке інше рішення суб'єкта владних повноважень, має відповідати критеріям законності, які наведені у частині 2 статті 2 КАС України, чого відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень не дотримано.

Отже, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішень відповідача, про коригування митної вартості товарів.

15. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

16. Аналізуючи наведене вище в сукупності та контексті встановлених обставин в справі, суд вважає, що відповідачем не доведено суду правомірність прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, відтак таке рішення підлягає скасуванню.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню повністю з підстав викладених у його мотивувальній частині.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

1.Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір, що підтверджується платіжною інструкцією. Відтак, слід стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 2422,40грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

3. З матеріалів справи судом також встановлено, що позивачем окрім сплати судового збору, понесено витрати на правничу допомогу.

Так, на підтвердження вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7998,00 грн, позивачем надано:

- договір про надання послуг із правових питань № 17102024 від 17.10.2024;

- рахунок на оплату № 12/2 від 26.12.2024 року, про надання послуг з правових питань, пов'язаних з оскарженням рішень про коригування митної вартості;

- платіжну інструкцію від 26.12.2024 року № 350.

Надаючи оцінку заявленим вимогам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а відповідно до пункту 1 частини 3 цієї ж статті КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України врегульовані питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до частин 3,4 цієї статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6 статті 134 КАС України).

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 7 статті 134 КАС України).

Згідно наявних у матеріалах справи доказів позивачем за послуги правової допомоги фактично сплачено 7998,00грн.

Приписами частини 1 статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частини 2, 3 статті 30 вищевказаного Закону).

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо, однак вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначено судом вище, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 7 статті 134 КАС України).

В той же час, у позовній заяві містяться загальні обґрунтування та посилання на норми закону без надання аналізу щодо того, як такі норми, на думку позивача, мають застосовуватись до правовідносин, що склались у даній справі. Тобто наведена адвокатом позивача у позовній заяві позиція є універсальною, висновки щодо застосування норм права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин фактично взяті із судової практики Верховного Суду на яку посилається позивач у позовній заяві та може бути використана й у інших справах практично без внесення змін до відповідних процесуальних документів. Також просить звернути увагу суду на те, що позивач вже подало до Чернівецького окружного адміністративного суду окрім цього позову ще аналогічні позовні заяви, предметом яких є оскарження прийнятих митницею рішень про коригування митної вартості. І в кожній позовній заяві позивач просить стягнути з митниці правничу допомогу. Опрацювавши всі позовні заяви, митниця прийшла до висновку, що у всіх ідентичні підстави та аргументи, стратегія захисту одна і та сама, посилання на одну і ту ж судову практику та й в цілому більшість тексу відповідає одна одній. Тобто, адвокат під час підготовки всіх послідуючих позовних заяв використовує первісний проект позовної заяви, що вже виключає такі високі витрати на її підготовку. До схожих висновків дійшов Верховний Суд в додатковій ухвалі від 21 липня 2020 року по справі № 915/1654/19.

При цьому, суд звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду стосовно вирішенні питання про розподіл судових витрат, викладену в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, Великою Палатою зроблено висновок, що саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів. Зазначену правову позицію суд, згідно частини 5 статті 242 КАС України, враховує при вирішенні питання про розподіл судових витрат у цій справі та не вбачає підстав для відступлення від неї.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену постанові від 28.12.2020 року у справі № 640/18402/19, згідно якої адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.

Оцінивши обставини цієї справи та надані представником позивача докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі на 4000 грн., оскільки заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають умовам співмірності.

Суд враховує те, що підготовка позову, у справах цієї категорії, потребує ретельного та кропіткого вивчення копій всіх документів, опрацювання контрактів (змін до них) та іншої документації, яка була надана до ЕМД, а тому 4000 грн у відшкодування на професійну правничу допомогу, є співмірними із наданими позивачу послугами.

Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.

Більше того, відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, зокрема викладеної у постанові від 14.07.2021 року у справі № 808/1849/18, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростоун Київ" до Чернівецької митниці - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів від 04.09.2024 UA408000/2024/000454/2.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТОУН КИЇВ» судовий збір в сумі 2422,40 грн.

4. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТОУН КИЇВ», про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТОУН КИЇВ» витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євростоун Київ" (вул. Глибочицька, 40, м. Київ, 04052, код ЄДРПОУ: 45152354);

Відповідач - Чернівецька митниця (вул. Руська, 248-М, м. Чернівці, 58023, код ЄДРПОУ: 43971359).

Суддя О.В. Боднарюк

Попередній документ

130932554

Наступний документ

130932556

Інформація про рішення:

№ рішення:	130932555
№ справи:	600/6023/24-а
Дата рішення:	13.10.2025
Дата публікації:	15.10.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Чернівецький окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Залишено без руху (03.11.2025)
Дата надходження:	23.10.2025
Предмет позову:	визнання протиправним та скасування рішення