про відмову у зміні способу і порядку
виконання судового рішення
13 жовтня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/1628/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,-
В провадженні Чернівецького окружного адміністративного суду перебувала справа №600/1628/21-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року у справі №600/1628/21-а, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 05.03.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХЖ 16389 від 18 лютого 2021 року, виданої станом на 05.03.2019 року, у відповідності до вимог ст.43 і ст.63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХЖ16389 від 18 лютого 2021 року, виданої станом на 05.03.2019 року, у відповідності до вимог ст.43 і ст.63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІI "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 05.03.2019 по день проведення перерахунку.
До суду від представника позивача надійшла заява про зміну способу і порядку виконання судового рішення у даній справі, в якій останній зокрема просить суд:
- змінити спосіб і порядок виконання рішення суду від 07.06.2021 року у справі №600/1628/21-а, в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити виплату різниці між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії позивачу, починаючи з 01.04.2019, встановивши новий спосіб і порядок виконання рішення, а саме: стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь Позивача різницю між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії у сумі 192 691,99 грн. (сто дев'яносто дві тисячі шістсот дев'яносто одна грн. 99 коп.).
В обґрунтування заяви зазначено, що після набрання законної сили рішення суду у даній справі Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не виконало його у повному обсязі, фактично позивачу наразі не виплачена нарахована різниця між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії позивачеві в розмірі 192 691,99 грн. Враховуючи наведені обставини та посилаючись на положення частини третьої статті 378 КАС України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» №4094-IX від 21 листопада 2024 року, позивач вважає, що невиконання суб'єктом владних повноважень рішення суду у в даній справі протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили є самостійною підставою для встановлення зміни способу і порядку виконання рішення суду у даній справі, шляхом стягнення з боржника - суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Ухвалою суду вирішення питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення у даній справі призначено до судового розгляду на 10 жовтня 2025 року о 10 год. 00 хв. Роз'яснено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. Роз'яснено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернівецькій області право на подання письмових пояснень щодо поданої заяви та встановлено строк для надання таких пояснень.
Представник позивача та позивач в судове засідання не з'явився, про причину неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату і час проведення судового засідання.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подало до суду письмові пояснення, в яких зазначено, що на виконання рішення суду у даній справі було проведено відповідний перерахунок пенсії позивача з урахуванням покладених судом зобов'язань.
Інформацію щодо наявності суми боргу за рішенням суду у даній справі зареєстровано у Реєстрі судових рішень і така буде виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України лише в разі наявності відповідних бюджетних асигнувань. У зв'язку з цим представник пенсійного органу вважає, що невиконання судового рішення в частині виплати нарахованих стягувачу грошових коштів за умови фактичної відсутності відповідного фінансового забезпечення у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. На думку пенсійного органу, відсутність бюджетного чи іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення не є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат. Крім цього, представник відповідача звернув увагу на те, що заявник фактично просить суд змінити рішення по суті, що суперечить вимогам законодавства.
Додатково представником Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подано до суду заяву про вирішення питання щодо зміни способу і порядку виконання судового рішення в даній справі без його участі.
Частиною другою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Враховуючи викладене, суд визнає за можливим розглянути заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення в даній справі в порядку письмового провадження.
Розглянувши подану заяву та перевіривши матеріали справи, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року у справі №600/1628/21-а, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 05.03.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХЖ 16389 від 18 лютого 2021 року, виданої станом на 05.03.2019 року, у відповідності до вимог ст.43 і ст.63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХЖ16389 від 18 лютого 2021 року, виданої станом на 05.03.2019 року, у відповідності до вимог ст.43 і ст.63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІI "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 05.03.2019 по день проведення перерахунку.
На виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області проведено перерахунок пенсії, починаючи з 01 квітня 2019 року з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області сформовано розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії з якого вбачається, що сума виплати позивачу перерахованої пенсії за період з квітня 2019 року складає 192691,99 грн, яка станом на день подання до суду заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення в даній справі позивачу не виплачена та відображена у відповідному реєстрі. Зазначене не заперечується учасниками справи.
Вирішуючи подану заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення в даній справі, суд зазначає таке.
Відповідно до частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина третя статті 378 КАС України).
Отже, правовою підставою для прийняття судом рішення про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють його виконання у спосіб чи порядок, які визначені в рішенні суду.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Статтею 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року №4901-VI (далі - Закон №4901-VI) передбачено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, суд враховує те, що під зміною способу і порядку розуміється дія або сукупність дій, якими певним чином досягається кінцевий результат - виконання рішення суду. Зміна способу та порядку виконання судового рішення передбачає прийняття судом нових заходів з метою виконання рішення в разі неможливості його виконання у раніше встановлені порядок і спосіб.
Водночас суд зауважує, що застосування механізму зміни порядку і способу виконання судового рішення не передбачає при цьому зміни змісту судового рішення.
Мета зміни способу та порядку виконання рішення полягає в тому, щоб зробити можливим виконання рішення суду за умови існування дійсних об'єктивних обставин, які ускладнюють або унеможливлюють таке виконання.
Суд при розгляді питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення може змінити спосіб та порядок виконання рішення лише у виняткових випадках.
Разом з цим здійснення зміни порядку чи способу виконання рішення не повинно змінювати способу захисту порушеного права, обраного судом при вирішенні справи.
Суд зауважує, що крім механізму реалізації процесуальної процедури розгляду питань зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в цілому, положення статті 378 КАС України містять також і підстави розгляду таких питань.
Оскільки ці підстави є матеріально-правовими, то їх необхідно розглядати у сукупності з положеннями статті 5 та статті 245 КАС України, які визначають зміст способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві.
Так, згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 8-1) заборону політичної партії та передачу майна, коштів та інших активів політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави; 8-2) припинення релігійної організації, передбаченої статтею 289-9 цього Кодексу, та передачу майна, коштів та інших активів, що перебувають в її власності, крім культового, у власність держави; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства; 13
Враховуючи зміст наведених вище процесуальних положень, суд зазначає, що зміст резолютивної частини рішення суду у даній справі свідчить про те, що зобов'язання, покладені на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зазначеним рішенням суду, відповідають обраному самим же позивачем способу захисту порушених його прав згідно з позовними вимогами, які були задоволені судом.
В контексті наведеного суд зауважує, що під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.
Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а також змінювати обраний при ухваленні цього рішення спосіб відновлення порушеного права позивача.
Вирішуючи спір в адміністративній справі суд у межах спірних правовідносин не вирішував питання про виплату позивачу конкретних грошових сум. А тому, змінивши спосіб виконання такого рішення із зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії на стягнення конкретної суми такої виплати (яка хоча і була розрахована відповідачем при проведенні перерахунку пенсії позивача на підставі та на виконання судового рішення у цій справі, але безпосередньо судом не присуджувалася у конкретному розмірі), відбудеться зміна рішення по суті, з виходом за межі позовних вимог та вирішенням питання, яке не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.
Обставини ж, повідомлені у поданій заяві, які передували її поданню, не є тими обставинами, що вказують на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не дають достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту встановлення зміну способу і порядку виконання судового рішення, встановленого статтею 378 КАС України.
Крім цього, як встановлено з наявних у справі матеріалів, відповідачем на виконання рішення суду у даній справі сформовано розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії позивача відповідно до якого сума виплати останнього перерахованої пенсії складає 192691,99 грн.
Як вбачається зі змісту доводів заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення у даній справі, така обґрунтована, фактично, невиплатою позивачу донарахованих сум пенсії.
Водночас відповідач у письмових поясненнях зазначив, що сума наявного боргу у розмірі 192691,99 грн буде виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України лише в разі наявності відповідних бюджетних асигнувань, які наразі у Пенсійного фонду України відсутні.
У зв'язку з цим суд зазначає таке.
Згідно статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Отже, Головне управління Пенсійного фонду України здійснює виплати винятково за кошти Фонду та з інших джерел, визначених законодавством.
Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Частиною першою статті 3 Закону №4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Абзацом 2 пункту 7 розділу II Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31 серпня 2009 року №21-2 (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09 грудня 2021 року №35-1) передбачено, що видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - рішення суду), плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.
З наведених положень законодавства вбачається, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій за рішенням суду здійснюється, зокрема, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду та в порядку черговості. Виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волевиявлення окремого територіального органу Пенсійного фонду України.
Грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу, не є власністю Пенсійного фонду України та його територіальних органів, не знаходяться на їх рахунках. Фактичне виконання судового рішення у повному обсязі (тобто, включаючи і виплату донарахованих сум пенсії) можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України та відповідно до порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Водночас стягнення з територіального органу Пенсійного фонду України коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Відтак, оскільки виконання рішення суду залежить виключно від бюджетного фінансування, то його виконання можливо і в такий спосіб як зобов'язання виплатити позивачеві пенсію (здійснити виплату донарахованої суми пенсії), хоча і за певних умов (під чим розуміється здійснення належного фінансування на виплату заборгованості з Державного бюджету України).
З огляду на викладене, суд вважає, що в межах даної адміністративної справи зміна способу виконання судового рішення у такому випадку не призведе до фактичного виконання рішення суду у цій справі, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування Державою витрат по виплаті заборгованості з пенсійних виплат позивачу.
Враховуючи те, що, фактично, єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування витрат по виплаті пенсії, а також те, що зміна способу виконання рішення суду у спосіб, заявлений представником позивача, фактично призведе до зміни рішення суду в цій справі по суті, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення поданої позивачем заяви про зміну способу виконання рішення суду.
Стосовно посилань позивача на зміни, внесені до статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» №4094-IX від 21 листопада 2024 року (далі - Закон №4094-IX), суд зазначає таке.
Так, названим вище Законом, який набрав чинності 19 грудня 2024 року, внесено зміни до низки процесуальних кодексів України, зокрема до Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пояснювальною запискою до Проекту Закону №4094-IX таким запропоновано доповнити Кодекс адміністративного судочинства України положеннями, якими, зокрема, встановити, що невиконання боржником рішення суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника вартості відповідного майна.
Наведені зміни законодавства відображені в абзаці 2 частини третьої статті 378 КАС України, яким передбачено, що невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що вказана вище норма Кодексу адміністративного судочинства України перебуває в безпосередньому, системному та нероздільному зв'язку з приписами статті 382-3 цього ж Кодексу, відповідно до частини третьої якої у разі постановляння ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Частиною дев'ятою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.
Отже, застосування положень абзацу 2 частини третьої статті 378 КАС України для зміни способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення з суб'єкта владних повноважень відповідних виплат можливе виключно у випадку відмови суду в прийнятті звіту відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Між тим, у межах цієї адміністративної справи не було застосовано процедури встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подати звіт про його виконання.
Таким чином, відсутність висновку суду про невиконання або неналежне виконання суб'єктом владних повноважень рішення суду, яке набрало законної сили, у порядку, встановленому статтями 382, 382-3 КАС України, виключає можливість розгляду судом питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення відповідно до статті 378 КАС України.
З огляду на викладене у сукупності, суд проходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення у даній справі.
На підставі наведеного та керуючись статтями 241, 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя О.В. Боднарюк