Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
10 жовтня 2025 р. № 520/3131/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПАРТНЕР ПЛЮС" до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПАРТНЕР ПЛЮС" (вул. Барикадна, буд. 53,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61098, код 41185028) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул. Костюшка Т., буд. 1,м. Львів,79000, код ЄДРПОУ 43971343), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100021/1 від 20.01.2025;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/000139 від 20.01.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, на думку позивача, є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в спрощеному провадженні та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя у період з 28.04.2025 по 02.05.2025, з 14.07.2025 по 28.07.2025, з 04.08.2025 по 05.08.2025 та з 18.08.2025 по 20.08.2025 перебував у відпустці.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Позивач зареєстрований як суб'єкт господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.03.2017 (індивідуальний номер 41185028). Основний вид діяльності за КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.
З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та компанією Spуіdzielnia Obrotu Towarowego Przemyslu Mleczarskiego укладено зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 21.12.2023 № UM/23/001600.
Відповідно до пункту 1.1. Договору продавець продає, а покупець придбаває товар в асортименті, кількості і цінам згідно з специфікаціями, які є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору асортимент і ціна товару відображені у специфікаціях до цього договору.
Згідно пункту 2.3. Договору умови оплати за товар: 100% передоплата на підставі проформи інвойсу продавця.
Пунктом 2.4. Договору встановлено, що оплата здійснюється у Євро або польських злотих у відповідності з проформою інвойсом та специфікацією.
Відповідно до п. 3.1. Договору поставка товару здійснюється на умовах FCA Білосток, Польща чи DAP Харків, Україна (Інкотермс-2010) із зазначенням місця поставки у підписаній сторонами специфікації на поставку кожної окремої партії товару.
Відповідно до п. 3.4. Договору продавець зобов'язується здійснити поставку товару в термін до 7 робочих днів з моменту отримання передоплати покупця за цю партію товару.
Згідно з п. 3.5. Договору покупець надає продавцю заявку на поставку товару. Заявка на поставку товару може бути передана для продавця в усній формі чи по е-мейл. На основі отриманої продавцем заявки покупця на поставку партії товару сторони узгоджують дату навантаження, асортимент, ціни та кількість кожної окремої партії товару шляхом підписання специфікації. На підставі заявки покупця та укладеної сторонами специфікації продавець зобов'язується виставити інвойс-проформу для здійснення попередньої оплати покупцем за цю партію товару.
Відповідно до п. 8.5. Договору строк дії чинного договору з моменту його підписання і до 31.12.2025 року.
14.01.2025 сторонами було укладено специфікацію № UA-02/2024 до Договору на загальну суму 93 664,09 Євро. Також у специфікації зазначено про переплату у розмірі 224,79 Євро. Загальна вага товару складає 19 154,96 кг. Умови поставки товару - FCA Bialystok.
Того ж дня на підставі специфікації продавцем було виставлено рахунок-проформу № UA 02/2024 від 14.01.2025 на суму 93 664,09 Євро. Строк оплати - попередня оплата. Умови поставки товару - FCA Bialystok. Місце завантаження товару - Spуіdzielnia Obrotu Towarowego Przemyslu Mleczarskiego 15-399 Bialystok, ul. Handlowa 4 .
Відповідно до умов Договору і на підставі рахунку-проформи № UA-02/2024 від 14.01.2025 позивач здійснив попередню оплату у розмірі 93 664,09 Євро, що підтверджується платіжною інструкцією № 94 від 16.01.2025. Призначення платежу - передплата за сир відповідно до контракту № UM/23/001600 від 21.12.2023 та інвойсу № UA-02/2024 від 14.01.2025.
17.01.2025 сторонами було укладено специфікацію № UA-02/2024 до Договору на загальну суму 92 143,48 Євро. Загальна вага товару була визначена в розмірі 18 821,869 кг. Умови поставки товару - FCA Bialystok.
Того ж дня на підставі зазначеної специфікації продавцем було виставлено рахунок-фактуру (інвойс) № PL/000437228/25/0019 на загальну суму 92 143,48 Євро. Умови поставки товару - FCA Bialystok. Транспортний засіб, яким здійснюється перевезення товар - ВО 1857 СО / НОМЕР_1 .
Для доставки товарів між позивачем і ТОВ "Скалат-Транс-2" було укладено Договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 14/01/2025 від 14.01.2025 (надалі - договір-заявка № 14/01/2025).
Згідно з умовами договору-заявки № 14/01/2025 адреса завантаження товару - 15-399 Bialystok, ul. Handlowa 4, дата завантаження - 17.01.2025, адреса розвантаження - м. Хмельницький, номер автомобіля - НОМЕР_2 / НОМЕР_1 . Ставка 1 а/м - 90 000,00 грн. на день розвантаження.
Аналогічний транспортний засіб та перевізник зазначені у графах 16 та 23 автотранспортної накладної (CMR) № 703120 від 17.01.2025.
17 січня 2025 року ТОВ "Скалат-Транс-2" виставило позивачу рахунок на оплату № 10 на загальну суму 90 000,00 грн., яка складається з транспортних послуг за маршрутом м. Білосток (Польща) - м/п Рава-Руська ВО 1857 СО / НОМЕР_1 на суму 70 000,00 грн. та транспортних послуг за маршрутом м/п Рава-Руська - м. Хмельницький (Україна) автомобіль ВО 1857 СО / НОМЕР_1 на суму 20 000,00 грн.
Цього ж дня ТОВ "Скалат-Транс-2" видало позивачу довідку про транспортні витрати № 5 від 17.01.2025, відповідно до якої вартість транспортних витрат по доставці вантажу автомобілем ВО 1857 СО / НОМЕР_1 за маршрутом м. Білосток (Польща) - м/п Рава-Руська складає 70 000,00 грн., а за маршрутом м/п Рава-Руська - м. Харків (Україна) складає 20 000,00 грн. Також у довідці зазначено, що страхування вантажу не здійснювалося.
Позивач в особі декларанта (ТОВ "ДМ Адванс") звернувся до Львівської митниці з електронною митною декларацією № 25UA209230004414U0 від 20.01.2025 з метою ввезення в Україну молочних продуктів. Відповідно до граф 12, 43 МД вартість товару була визначена за ціною договору (контракту) у розмірі 4 066 115,30 грн. (92 143,48 Євро за курсом НБУ).
На підтвердження заявленої в цій митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, відповідно до оскаржуваної картки відмови № UA209230/2025/000139 від 20.01.2025, разом із декларацією було подано наступні документи: Ппакувальний лист (Packing list) № PL/000437228/25/0019 від 17.01.2025; рахунок-проформу (Proforma invoice) № UA-02/2024 від 14.01.2025; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № PL/000437228/25/0019 від 17.01.2025; автотранспортну накладну (Road consignment note) № 703120 від 17.01.2024; міжнародний ветеринарний сертифікат (Veterinary certificate) 2002/00017/25/04/UA від 17.01.2025; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement Certificate EUR.1) № PL/MF/AU 0206849 від 17.01.2025; платіжне доручення № 94 від 16.01.2025; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг на оплату № 10 від 17.01.2025; довідку про транспортні витрати № 5 від 17.01.2025; прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 14.01.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) № UM/23/001600 від 21.12.2023; додаткову угоду № 1 від 15.08.2024 до контракту № UM/23/001600 від 21.12.2023; специфікацію № UA-02/2024 від 14.01.2025; специфікацію № UA-02/2024 від 17.01.2025; договір про надання послуг митного брокера № Б-0701/20 від 01.07.2020; договір-заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 14/01/2025 від 14.01.2025; заяву декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів б/н від 20.01.2025; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 12386105 від 20.01.2025; заяву декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю б/н від 20.01.2025; копію митної декларація країни відправлення № 25PL3110100008K2B0 від 17.01.2025.
Відповідач 20.01.2025 надіслав позивачу запит (повідомлення) № a9d2ab14-0f23-4d4b-9bac-d227a80940cd про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, а саме: рахунку-фактури (інвойсу) або рахунку-проформи (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; за власним бажанням - додаткові наявні у Декларанта документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Декларант у відповідь 20.01.2025 надав лист № 20/01, у якому повідомив, що до митного оформлення були надані всі наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме: договір купівлі-продажу; інвойс та специфікації на відвантажену продукцію; рахунок проформу та специфікацію на попередню оплату товару; банківській платіжній документ з відмітками банку, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару, а саме: договір перевезення; рахунок на оплату транспортних послуг; довідку транспортних витрат; копію митної декларації країни відправлення; прайс-лист від постачальника. Також у листі було зазначено, що протягом 10 днів додаткові документи надаватися не будуть.
Після цього відповідач 20.01.2025 надіслав електронне повідомлення № 5f977a8a-6905-448d-b07b-d9df54e1a863, яким повідомив про неможливість застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст. 60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МК України) та методу 2г (ст. 63 МК України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару № 1 слугувала МД № UA100190/2024/069660 від 15.11.2024, де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 6,34 дол. США/кг, а для товару № 2 - МД № UA100330/2025/100145 від 06.01.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 3,99 дол. США/кг.
Відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100021/1 від 20.01.2025. Відповідно до графи 31 рішення про коригування відповідач здійснив митну оцінку товарів № 1 та № 2 за 6 (резервним) методом визначення митної вартості. Це коригування вартості вчинено на підставі наявної цінової інформації за наступними фактами митних оформлень, а саме: для товару № 1 слугувала МД № UA100190/2024/069660 від 15.11.2024, де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 6,34 дол. США/кг, а для товару № 2 - МД № UA100330/2025/100145 від 06.01.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 3,99 дол. США/кг. Зі змісту рішенні про коригування виходить, що коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилося.
Також відповідач надав позивачеві картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/000139 від 20.01.2025, видання якої було обґрунтовано невірно заповненими графами 12, 43-45, 46, 47 МД, та необхідністю подання нової МД із врахуванням рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100021/1 від 20.01.2025.
З урахуванням корегувань, визначених у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100021/1 від 20.01.2025 позивач подав скориговану митну декларацію № 25UA209230004612U7 від 20.01.2025, за якої товар було випущено до вільного обігу на території України.
Не погоджуючись із вказаним рішенням про коригування та карткою відмови митного органу, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України), метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1ст. 257 МК України).
Статтею 264 МК України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами 4, 5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України).
Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ч. 4 ст. 53 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 53 МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 6,7 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно із ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 МК України).
Аналіз вказаних норм законодавства засвідчує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.06.2020 у справі № 1.380.2019.004752, яку відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 200/6521/20-а, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
У постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18 Верховний Суд також дійшов висновку, що митний орган має право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів.
Отже, витребування додаткових документів можливе у разі наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.
Слід зазначити, що наявність таких обставин має бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд звертає увагу, що перед прийняттям оскаржуваних рішень, після отримання ЕМД, поданих позивачем в особі декларанта (ТОВ "ДМ Адванс") до митного органу, управлінням митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД направлено декларанту ряд повідомлень щодо надання пояснень та додаткової інформації у зв'язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів.
Листом декларанта, в якому викладено додаткові пояснення, повідомлено Львівську митницю, що декларантом були направлені до митного органу усі можливі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару по ЕМД. Інші документи надавати не будуть.
Суд звертає увагу, що надання позивачем додаткових документів повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень пункту 2 частини 6 статті 54, частини 2 статті 256 МК України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.
Суд звертає увагу, що митним органом мають аналізуватись лише ті документи та відомості в них, що дійсно мають вплив на формування митної вартості товарів.
Правомірність такого підходу неодноразово оцінювалася судами, зокрема Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
З переліку витребуваних відповідачем документів неможливо встановити, недоліки яких з наданих декларантом документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути. Відтак, відповідач отримав від позивача вичерпну інформацію щодо додаткових документів, надання яких забезпечить митне оформлення товару за визначеною у декларації вартістю.
Зазначення відповідачем одночасно усіх можливих причин, що передбачені частиною 6 статті 54 МК України, не можна вважати належним обґрунтуванням коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 820/2014/17, в якій Верховний Суд також вказав, що формальне виконання процедури консультацій, надлишкове узагальнення причини невизнання задекларованої позивачем митної вартості свідчать про відсутність практичної реалізації в діяльності відповідача принципу належного урядування і принципів адміністративної практики, рекомендованих Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.77 "Про захист особи відносно актів адміністративних органів".
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товарів, суд прийшов до висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем митної декларації, документів для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.
При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
У той же час відповідачем суду не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
У спірному випадку суд не вбачає ознак недостовірності задекларованої вартості товару.
У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100021/1 від 20.01.2025 Львівською митницею зазначено наступні підстави для проведення коригування:
- відповідно до вимог п. 3.5 зовнішньоекономічного контракту № UM/23/001600 від 21.12.2023 передбачено надання Заявки на поставку товару в якій має зазначатись інформація про асортимент товару та його вартість. Проте даний документ декларантом не надано до митного оформлення, що є порушенням вимог даної угоди.
- відповідно до вимог п. 4.1. зовнішньоекономічного контракту № UM/23/001600 від 21.12.2023 передбачено, що якість товару повинна відповідати нормам, прийнятим по кожному виду товару в країні виробництва товару. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: - копія ліцензії на виробництво товару; - копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; - копія сертифікату на систему якості товару;- копія сертифікату продукції власного виробництва; - копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 ЕМД.
- в рахунку на перевезення від 17.01.2025 № 10 зазначено маршрут перевезення м/п Рава-Руська - м. Хмельницький, разом з тим у CMR від 17.01.2025 № 703120 гр. 3 Місце розвантаження зазначено - Charkow, що відповідно не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, а, відповідно, числового значення рівня митної вартості товару.
- в митній декларації країни відправлення від 17.01.2025 № 25PL3110100008K2B0 статистична вартість відповідає фактурній вартості, яка наведена у інвойсі від 17.01.2025 № PL/000437228/25/0019 на умовах поставки FCA, що не кореспондується з положенням ст. 4 Регламенту Комісії ЄС від 9 лютого 2010 № 113/2010, в якій зазначено, що статистична вартість повинна ґрунтуватись на вартості товарів та коригуватись, так щоб містити виключно та повністю транспортні та страхові витрати, що були понесені задля доставки товарів з місця їх відправлення до кордону держави, у якій товари перебувають на момент поміщення під митну процедуру. Крім того така декларація не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.
Щодо ненадання до митного оформлення заявки на поставку товару, передбаченої договором купівлі-продажу від 21.12.2023 № UМ/23/001600, суд зазначає наступне.
В оскаржуваному рішенні відповідач вказує, що у зв'язку з ненаданням до митного оформлення заявки на поставку товару, передбаченої договором купівлі-продажу від 21.12.2023 № UМ/23/001600 є неможливим перевірити правильність нарахування митної вартості товару.
Відповідно п. 3.1. договору № UМ/23/001600 встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах FCA Білосток, Польща (Інкотермс-2010) із зазначенням місця поставки у підписаній сторонами специфікації на поставку кожної окремої партії товару.
Відповідно до п. 3.5 договору № UМ/23/001600 покупець надає продавцю заявку на поставку товару. На основі отриманої продавцем заявки покупця на поставку партії товару сторони узгоджують дату навантаження, асортимент, ціни та кількість кожної окремої партії товару шляхом підписання специфікації. На підставі заявки покупця та укладеної сторонами специфікації продавець зобов'язується виставити інвойс-проформу для здійснення попередньої оплати покупцем за цю партію товару.
Суд погоджується з доводами позивача щодо того, що вищезазначеними умовами договору не передбачено письмової форми заявки на поставку товару. Заявка є лише викладенням одностороннього бажання покупця придбати певний товар і не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Проте погодження продавця поставити цей товар здійснюється саме шляхом підписання специфікації, яка надана для митного оформлення. Тому замовлена покупцем партія товару вважається розміщеною і прийнятою у виробництво з моменту підписання специфікації на це замовлення обома сторонами. Така заявка не впливає на числове визначення митної вартості товару.
Отже, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо ненадання до митного оформлення заявки на поставку товару. Більш того, вказана обставина не може бути підставою для коригування митної вартості товару.
Посилання Львівської митниці на ч. 2 ст. 52 МК України, згідно якої відомості про визначення митної вартості, що надаються декларантом, повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості позивачем не заперечуються.
Однак, відповідачем не зазначено, яких саме об'єктивних, документально підтверджених даних було недостатньо у поданих до митного оформлення документах.
Щодо відсутності документу якості та документу щодо походження товару, суд зазначає наступне.
Згідно п. 4.1. Договору № UM/23/001600 від 21.12.2023 товар, що продається, по своїй якості та комплектації повинен відповідати нормативним документам країни походження, а також супровідним документам, що підтверджують якість товару. Продавець зобов'язується здійснити поставку товару, до кінця терміну придатності залишилося не менше 85% від його загального терміну придатності на день видачі товару.
Відповідно до п. 3.3. Договору продавець зобов'язується поставити разом з товарами повний комплект наступної документації: - ветеринарний сертифікат для експорту; сертифікат EUR 1; - ксерокопію експортної декларації; - пакувальний лист - 3 екземпляри; - специфікації; - інвойс (рахунок-фактуру) із зазначенням ваги нетто та брутто - 3 екземпляри.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав до митного оформлення виданий компетентним органом Польщі ветеринарний сертифікат для експорту № 2002/00017/25/04/UA від 17.01.2025, у якому офіційний ветеринар Paulina Smiаrowska на сторінка 4-5 (польською мовою) та сторінках 9-10 (український переклад) засвідчила, що молоко та молочні продукти, які імпортуються на територію України, відповідають якісним вимогам.
Цей документ зазначений у графі 44 МД № 25UA209230004414U0 від 20.01.2025 під кодом "0853".
Відповідно до Класифікатору документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1011 від 20.09.2012 під кодом "0853" розуміється Міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certificate).
Також у картці відмові в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/000139 від 20.01.2025 Відповідач зазначив перелік документів, з якими він ознайомився. І в цьому переліку також міститься інформація про Міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certificate) № 2002/00017/25/04/UA від 17.01.2025.
Отже, твердження відповідача про ненадання до митного оформлення Позивачем документу якості товару є безпідставним та спростовується документами митної справи.
Стосовно доводів відповідача про відсутність у графі 44 МД №25UA209230008411U8 від 31.01.2025 копій ліцензії на виробництво товару, нормативно-технічної документації на виготовлення товару, сертифікату на систему якості товару, сертифікату продукції власного виробництва, свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN, то суд зазначає, що вказані документи не є тими документами, що підтверджують числові показники заявленої митної вартості товару, та не входять до переліку документів, подання яких митному органу є обов'язковим відповідно до положень ч. 2 ст. 53 МК України або до переліку додаткових документів згідно ч. 3 ст. 53 МК України.
Отже, суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність документу якості та документу щодо походження товару.
Щодо неможливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, суд зазначає наступне.
У п. 3.1. Договору № UM/23/001600 від 21.12.2023 зазначено, що місцем поставки товару є місто Білосток, Польща. Аналогічна інформація міститься у специфікації № UA-02/2024 від 14.01.2025, специфікації № UA-02/2024 від 17.01.2025, рахунку-проформі № UA-02/2024 від 14.01.2025, рахунку-фактурі № PL/000437228/25/0019 від 17.01.2025, копії митної декларації країни відправлення № 25PL3110100008K2B0 від 17.01.2025.
Частиною 10 ст. 58 МК України визначено витрати, які декларант повинен додатково включити до ціни товару при визначенні митної вартості товарів.
Із цих витрат позивач мав включити лише витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, тобто до м/п Рава-Руська Львівської митниці як відокремленого підрозділу ДМС України.
Таким чином, технічна помилка перевізника у виставленому рахунку на оплату щодо кінцевого місця поставки товару жодним чином не впливає на митну вартість товарів, оскільки до неї додається лише вартість перевезення товару за маршрутом м. Білосток (Польща) - м/п. Рава-Руська.
Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Митний кодекс України не містить вичерпного переліку документів, які підтверджують витрати на транспортування, а також вони не визначають види доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів. Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у справі № 804/16533/14 від 31.05.2019.
Для підтвердження витрат відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України позивач подав до митного оформлення наступні документи:
- договір-заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 14/01/2025 від 14.01.2025;
- автотранспортну накладну (Road consignment note) № 703120 від 17.01.2025;
- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 10 від 17.01.2025;
- довідку про транспортні та складські витрати № 5 від 17.01.2025.
Для поставки товару з Польщі в України ТОВ "ТК "Партнер Плюс" (як замовник) уклало з ТОВ "Скалат-Транс 2" (як перевізником) договір-заяву № 14/01/2025 від 14.01.2025 наступного змісту: адреса завантаження: Bialystok ul. Handlowa 4, Польща; митний перехід: Рава-Руська; номерні знаки автомобіля: НОМЕР_2 / НОМЕР_1 ; ставка перевезення - 90 000,00 грн. на день розвантаження.
Аналогічний перевізник та транспортний засіб зазначені і в автотранспортній накладній № 703120 від 17.01.2025.
Перевізник виставив позивачу рахунок на оплату № 10 від 17.01.2025, згідно з яким оплаті підлягали наступні послуги:
1. Транспортні послуги за маршрутом м. Білосток (Польща) - м/п. Рава-Руська автомобіль НОМЕР_2 / НОМЕР_1 - 70 000,00 грн.
2. Транспортні послуги за маршрутом м/п Рава-Руська -м. Хмельницький (Україна) автомобіль НОМЕР_2 / НОМЕР_1 - 20 000,00 грн.
Загальна сума: 90 000,00 грн.
Також 17.01.2025 перевізник видав позивачу довідку про транспортні витрати № 5, у якій повідомив, що вартість транспортних витрат по доставці вантажу автомобілем ДАФ НОМЕР_2 / НОМЕР_1 за маршрутом - Білосток (Польща,) - м/п .Рава-Руська - складає 70 000,00 грн., а за маршрутом м/п Рава-Руська - м. Хмельницький (Україна) - 20 000,00 грн. Загальна сума складає 90 000,00 грн. Перевізник зазначив, що вантаж не страхувався.
Виходячи зі змісту вищезазначених документів, позивачем було включено вартість перевезення товару до державного кордону України у розмірі 70 000,00 грн.
Таким чином, позивач надав до митного оформлення усі документи, які документально підтверджують числові значення митної вартості товару, а також аргументовано додав до митної вартості товарів витрати на транспортні послуги за доставлення товарів до місця ввезення на митну територію України.
Отже, суд не приймає до уваги доводи відповідача про неможливість перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення.
Щодо відповідності статистичної вартості у митній декларації країни відправлення фактурній вартості в комерційному інвойсу та відсутності відміток митних органів країни відправлення, суд зазначає наступне.
Так, перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у ст. 53 Митного кодексу України і в ньому відсутній такий документ, як «експортна декларація країни відправлення». Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених ч. 3 ст. 53 МК України.
У спірних правовідносинах, декларантом разом з митною декларацією надано комерційний інвойс № PL/000437228/25/0019 від 17.01.2025, що є доказом операції купівлі-продажу товару або послуг та належить до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту. Сама декларація країни відправлення № 25PL3110100008K2B0 від 17.01.2025 містить штрих-код, що підтверджує вірність вказаного коду декларації. Також вона містить посилання на відправника (Spoldzielnia Obrotu Towarowego Przemyslu Mleczarskiego) - графа "Eksporter"; отримувача (TK Partner Plus) - графа "Odbiorca", державні номери автомобіля (BO1857CO/BO2183XT) - графа "Znaki srodka transportu przy wyjsciu"; вартість товару (84 515,63) - графа "Calkowita kwota zafakturowana"; умови поставка (FCA PL Bialystok) - графа "Warunki dostawy"; посилання на комерційний інвойс (PL/000437228/25/0019) та міжнародний ветеринарний сертифікат (2002/00017/25/04/UA) - графа "Dokumenty wymagane".
Окрім того, у параграфі 1 та 4 ст. 4 Регламенту Комісії ЄС від 9 лютого 2010 № 113/2010 зазначено, що статистична вартість повинна ґрунтуватися на вартості товарів на момент і в місці перетину товарами кордону держави-члена, у якій товари перебувають на момент поміщення під митну процедуру при прибутті до неї (імпорт) або вибутті з неї (експорт).
Статистична вартість повинна розрахуватися на основі вартості товарів, зазначеної в параграфі 2, та, за необхідності, коригуватися на транспортні та страхові витрати згідно з параграфом 4.
Відповідно до параграфу 4 вартість, зазначена в параграфах 2 і 3, за необхідності коригується так, щоб статистична вартість містила виключно та повністю транспортні та страхові витрати, що були понесені задля доставки товарів з місця їх відправлення до кордону держави-члена, у якій товари перебувають на момент поміщення під митну процедуру (для імпорту вартість типу CIF, для експорту вартість типу FOB).
Відповідно до параграфу 2 статті 4 вартість товарів, що експортуються або імпортуються, повинна бути: (a) у випадку продажу або купівлі - ціною, фактично сплаченою або належною до сплати за імпортовані або експортовані товари, за винятком умовної або фіктивної вартості; (b) в інших випадках - ціною, яка була б сплачена у випадку продажу або купівлі.
Таким чином, згідно з положеннями Регламенту № 113/2010 статистична вартість товару повинна відповідати ціні, яка сплачена за товар, а у разі експорту товару на умовах ІНКОТЕРМС FOB - до цієї ціни, за необхідності, додаються ще й транспортні витрати до митного пропуску країни експорту.
Як вже зазначалося, поставка товару здійснювалася на умовах FCA Білосток, Польща (ІНКОТЕРМС-2010). Зазначені умови поставки також підтверджуються: договором купівлі-продажу № UM/23/001600 від 21.12.2023; специфікацією № UA-02/2024 від 14.01.2025 до договору купівлі-продажу № UM/23/001600 від 21.12.2023; специфікацією № UA-02/2024 від 17.01.2025 до договору купівлі-продажу № UM/23/001600 від 21.12.2023; рахунком-проформою № UA-02/2024 від 14.01.2025; рахунком-фактурою (інвойсом) № PL/000437228/25/0019 від 17.01.2025.
Таким чином, продавець був зобов'язаний у експортній митній декларації зазначити статистичну вартість товару, яка ґрунтується виключно на ціні, що фактично була сплачена покупцем.
З огляду на викладене, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо відповідності статистичної вартості у митній декларації країни відправлення фактурній вартості в комерційному інвойсу та відсутності відміток митних органів країни відправлення.
Щодо доводів відповідача, викладених у спірному в даній справі рішенні стосовно не підтвердження декларантом документально всіх складових митної вартості товарів та надання документів, які містять розбіжності, що послугувало підставою для запиту додаткових документів в порядку, передбаченому ч. 3 cт. 53 МК України, суд зазначає наступне.
Під час розгляду справи зі змісту наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що підприємством позивача було надано до митного оформлення необхідний перелік документів, передбачений ч.ч. 1-2 ст. 53 МК України.
Однак, як встановлено судом, відповідачем під час винесення спірних у даній справі рішень, не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях або недостовірності наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів. При цьому, такий запит повинен містити як обґрунтування причин запиту, так і конкретизацію того, які саме складові митної вартості не підтверджені або викликали сумніви, в чому саме полягають розбіжності, чи впливають вони на митну вартість, які додаткові документи можуть спростувати ці сумніви.
Верховний Суд у постанові від 28.05.2020 у справі № 300/426/19 дійшов висновків про те, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Обов'язок доведення обґрунтованості сумніву щодо митної вартості митним органом визначено в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 809/278/17.
У відзиві на позов суд не встановив вищевказаних доводів та обставин.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Суд звертає увагу, що позиція за предметом оскарження має бути обґрунтована в межах предмету спору, та не має підтверджуватись додатковими обґрунтуваннями, що не були покладені в основу спірного рішення.
Суд вважає необхідним зазначити, що спрацювання ризиків АСУР не може бути достатньою підставою щодо твердження під час перевірки показників МД наявності у митного органу сумнівів та наявність підстав для витребування додаткових документів, оскільки згідно Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684, такий розроблено з метою забезпечення вибірковості митного контролю шляхом застосування системи управління ризиками, поліпшення ефективності роботи Держмитслужби під час митного контролю, прискорення митного оформлення за рахунок застосування методів управління ризиками, у тому числі аналізу ризиків із використанням інформаційних технологій, та здійснення таргетингу та цей Порядок встановлює єдиний підхід до здійснення митними органами (їх структурними підрозділами) аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю.
Тобто, сам спрацьований АСУР не є достатнім доказом порушення декларантом положень МК України, а є тим розробленим методом, який покращує ефективність роботи митниці під час перевірки та оформлення МД, та посадові особи під час застосування АСУР як системи управління ризиками мають діяти у відповідності до МК України.
Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знаходять свого підтвердження. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
Крім того, суд звертає увагу на те, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Суд вважає, що відповідач не обґрунтував однозначність скоригованої ним ціни, не довів обґрунтованості своїх сумнівів щодо заявленої митної вартості декларантом.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що позивач під час митного оформлення надав відповідачу усі необхідні документи, які ідентифікували оцінювані товари та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п'ятої статті 58 Митного кодексу України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Відтак, суд не вбачає розбіжностей у наданих позивачем під час декларування документах.
Суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки, в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.
Верховний Суд у постанові від 28.05.2020 у справі № 300/426/19 дійшов висновків про те, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Судом встановлено, що електронне повідомлення відповідача про необхідність надання додаткових документів містить перелік документів, який повністю відтворює положення частини 3 статті 53 МК України.
У вказаному повідомленні відповідачем не зазначено, які саме документи, передбачені ст. 53 МК України, повинен надати позивач для підтвердження заявленої митної вартості за поданими до митного оформлення митними деклараціями.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195 (далі - Правила № 598), у графі 33 Рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу, результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів).
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем жодним чином не вказано, які саме з наданих позивачем документів містять неповні відомості та/або розбіжності.
Крім того, митний орган не зазначив, які саме документи, на думку митниці, не містять в собі всіх даних на підтвердження обраного методу визначення митної вартості та які саме документи має подати позивач для підтвердження заявленої митної вартості.
Верховний Суд у постанові від 30.10.2018 по справі № 826/25605/15 зазначив, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Підсумовуючи наведене, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №/2025/100021/1 від 20.01.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, суд враховує, що відповідно до частини 12 статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.
Стаття 24 МК України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб, якщо вона вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
Враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/000139 від 20.01.2025 складена у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості № UA209000/2025/100021/1 від 20.01.2025, яке є протиправним, суд доходить висновку про протиправність вказаної картки.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" та наявність підстав для його задоволення.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Розподіл судових витрат щодо сплати судового збору здійснюється в порядку ст. 139 КАС України.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд зазначає наступне.
Представником позивача у позовній заяві вказано клопотання про стягнення на його користь судових витрат у розмірі 11 000,00 грн на професійну правничу допомогу адвоката.
Представником відповідача у відзиві на позов подано до суду заперечення на заяву про стягнення судових витрат, в яких вказано на необґрунтованість заяви та не співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката з ціною позову.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження надання правових послуг до матеріалів справи представником позивача було надано копію договору № 2021/03/06 про надання правової допомоги від 25.03.2021, додаткової угоди № 29 від 31.01.2025 до договору № 2021/03/06 про надання правової допомоги від 25.03.2021, рахунку на оплату № 12 від 31.01.2025 на суму 11000 грн, платіжної інструкції № 2777 від 03.02.2025 на суму 11 000 грн, ордера серії 1239098 від 10.02.2025.
Відповідно до пункту 5.1 Додаткової угоди визначили суму винагороди (гонорару) в розмірі 11?000 грн., яка сплачується протягом 5 календарних днів з моменту підписання Додаткової угоди на підставі рахунку Адвокатського об'єднання.
Отже, надаючи оцінку заявленому представником позивача клопотанню, суд зазначає, що положеннями ч.1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Також, суд зазначає, що згідно із положеннями ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Як визначено приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Аналіз долучених до заяви документів свідчить, що в рамках надання послуг за договором про надання правової допомоги позивачу було надано послуги з професійної правничої допомоги.
Враховуючи положення ст. 134 КАС України суд зазначає, що до витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу належать ті, що пов'язані із розглядом справи.
Суд зазначає, що враховуючи вищевикладене та оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19 та 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи складність справи та предмет позову, співмірність складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також конкретні обставини справи, суд приходить до висновку, що сума, заявлена позивачем щодо сплати професійної правничої допомоги є співмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), у зв'язку з чим слід дійти висновку про те, що заявлена позивачем до відшкодування сума у розмірі 11000,00 грн є обґрунтованою, а отже суд вважає, що на користь позивача підлягає стягненню сума витрат у розмірі 11000,00 грн.
Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про вирішення питання про судові витрати.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПАРТНЕР ПЛЮС" (вул. Барикадна, буд. 53,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61098, код 41185028) до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул. Костюшка Т., буд. 1,м. Львів,79000, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100021/1 від 20.01.2025.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/000139 від 20.01.2025.
Стягнути з Львівської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул. Костюшка, 1, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79007, код ЄДРПОУ 443971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Партнер Плюс" (вулиця Барикадна, 53, м. Харків, 61098, код ЄДРПОУ 411185028) сплачений судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Стягнути з Львівської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул. Костюшка, 1, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79007, код ЄДРПОУ 443971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Партнер Плюс" (вулиця Барикадна, 53, м. Харків, 61098, код ЄДРПОУ 411185028) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 11000 (одинадцять тисяч) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Тітов