Справа № 500/2564/25
13 жовтня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Медобори" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Медобори" звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суд із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області про застосування адміністративного-господарського штрафу від 15 квітня 2025 року №127719.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на формальний підхід відповідача до розгляду матеріалів, без встановлення та з'ясування всіх дійсних фактичних обставин, необхідних для прийняття відповідного рішення, як на момент складання акту перевірки, так і в подальшому, при розгляді справи, наслідком чого було прийняття спірної постанови.
Ухвалою суді від 07.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
08.05.2025 до суду від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що під час перевірки встановлено: у водія відсутня індивідуальна контрольна книжка водія або копія графіка змінності водіїв; відсутня ттн на вантаж.
Зазначає, що пунктом 21 Порядку №1567 передбачено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Вказує, що зважаючи на виявлене порушення, а саме відсутність документів на вантаж та протоколу перевірки та адаптації тахографу було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР111131 від 28.02.2025. В акті зафіксовано порушення вимог абз.3 ч.1 ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт", а саме перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону (копія додається).
Зазначає, що водій від підпису відмовився, будь-яких зауважень/заперечень не надав.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини.
Посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 21.02.2025 та направлення на рейдову перевірку №003290 від 21.02.2025 проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) на а.д. Н-30 253 км, Хмельницька обл. 28.02.2025 при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), перевірено транспортний засіб марки ГАЗ н.з. НОМЕР_1 свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_3 (копії свідоцтва реєстрації транспортного засобу та посвідчення водія додаються).
Відповідно до інформації з свідоцтва реєстрації транспортного засобу власником є ТОВ "Агрофірма "Медобори".
Під час перевірки встановлено: у водія відсутня індивідуальна контрольна книжка водія або копія графіка змінності водіїв; відсутня ттн на вантаж.
Посадовими особами відповідача складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР111131 від 28.02.2025.
В акті зафіксовано порушення вимог абз.3 ч.1 ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт", а саме перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону (копія додається). Водій від підпису відмовився, будь-яких зауважень/заперечень не надав.
За результатами розгляду акта №АР111131 від 28.02.2025, в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області було винесено постанову №127719 від 15.04.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Медобори", у сумі 17000,00 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-ІІІ).
Статтею 1 Закону № 2344-ІІІ зазначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Абзацом 3 частини 1 Закону № 2344-ІІІ визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.
Статтею 1 Закону № 2344-ІІІ зазначено товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Отже, обов'язковість оформлення ТТН прямо визначена Законом, (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб).
Згідно з частинами 1, 3 статті 47 Закону № 2344-ІІІ до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.
Відповідно до частин 1,2 статті 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Суд зазначає, що при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер 9 паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/ напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.
Положеннями Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила №363), у пункті 11.1 прямо зазначено про те, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Отже, як слідує із зазначеного, товарно-транспортна накладна є документом, що підтверджує облік товарно-матеріальних цінностей (вантажів) саме на шляху їх переміщення (під час здійснення перевезень).
Суд зазначає, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення, та саме на підставі цих, а не складених чи наданих в інший час документів, наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини.
Тому, суд погоджується із доводами відповідача, що наданий під час перевірки рахунок на оплату по замовленню №82501 від 20.02.2025 не є належним документом на вантаж, оскільки в ньому відсутні обов'язкові реквізити, що визначені положеннями статті 48 Закону №2344- ІІІ та Правилами №363.
При цьому, надання видаткової накладної та ТТН пізніше чи до позовної заяви не спростовує та не змінює встановлених під час перевірки фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки.
Також суд зазначає, що статтею 1 Закону № 2344-ІІІ зазначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Абзацом 3 частини 1 Закону № 2344-ІІІ визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.
Статтею 34 Закону № 2344-ІІІ визначено вимоги до автомобільного перевізника. Автомобільний перевізник повинен в тому числі: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: - для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; - для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством;
З аналізу вищевикладеного слідує, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів фактично не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності в тому числі інших документів, передбачених законодавством.
У відповідності до п. "а" ч. 1 ст. 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення № 340).
Відповідно до пунктів 1.2-1.3 Положення № 340, це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.
Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Пунктом 6.3 Положення № 340 визначено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв. Згідно пункту 7.1. Положення № 340, органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
З врахуванням вище викладеного положеннями статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а саме індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіку змінності.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку індивідуальної контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Враховуючи зазначене водій транспортного засобу мав пред'явити особам, які здійснюють контроль на автомобільному транспорті відповідні документи.
При цьому, здійснення перевезення за власної потреби не виключає необхідності мати при собі вказані документи, в тому числі ТТН для юридичних осіб.
Тому, виходячи з встановлених обставин у цій справі, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 15.04.2025 №127719.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На думку суду відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виконано та доведено правомірність та законність його дій, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 13 жовтня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Медобори" (місцезнаходження: вул. Зелена, 1, с. Кам'янки, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47840, код ЄДРПОУ 35039398);
відповідач:
- Відділ державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: вул. Тролейбусна, 12, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46027, код ЄДРПОУ 39816845);
Головуючий суддя Баб'юк П.М.