10 жовтня 2025 року Справа № 480/2511/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2511/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області , в якій просить:
- визнати неправомірним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 14 березня 2024 року за №184250007066 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 (зі зниженням пенсійного віку), яке прийняте з посиланням на норми статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - та скасувати його;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах (список №2), у відповідності до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з часу його звернення за її призначенням, тобто з 06 березня 2024 року, провести нарахування та виплату призначеної пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що досягнувши віку 50 року, та з урахуванням набутого стажу роботи на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, вважаючи, що набула право на пенсію за віком на пільгових умовах, 06 березня 2024 року позивачка звернулась до територіального відділення ГУ ПФУ в Сумській області (м.Шостка) з заявою про призначення пенсії за віком за списком №2. При цьому, позивачка звертає увагу суду на те, що нею було подано усі документи, які б підтверджували її право на пенсію.
За результатом розгляду поданої заяви, ГУ ПФУ у Вінницькій області було прийнято рішення від 14 березня 2024 року за №184250007066 про відмову позивачці в призначенні пенсії, з посиланням на відсутність необхідного страхового стажу 24 роки, який визначений статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивачка - ОСОБА_1 вважає, що діями по відмові в призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах , відповідач позбавив її права на гарантоване Конституцією України пенсійне забезпечення, а тому порушене право підлягає відновленню судом.
Ухвалою суду відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). В якості другого відповідача було залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області. Відповідачам встановлено 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Копія даної ухвали була направлена відповідачам через систему "Електронний суд" та отримана ними 03.04.2024р., про що свідчить довідка про доставку електронного листа. Проте заяви про визнання позову чи відзиву на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, відповідачами до суду не надано.
Ненадання у встановлений ухвалою суду строк відзиву, суд, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства, кваліфікує як визнання позову.
Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:
Як свідчить з матеріалів справи, позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 досягла віку 50 року.
З урахуванням набутого стажу роботи на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, 06 березня 2024 року позивачка звернулась до територіального відділення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (м.Шостка) з заявою про призначення пенсії за віком за списком №2.
Звернення позивачки щодо призначення пенсії відбулось шляхом реєстрації заяви на порталі Електронних послуг Пенсійного фонду України. При цьому, позивачкою було подано усі документи, які б підтверджували право на пенсію за віком за списком №2.
За результатом розгляду поданої позивачкою заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Відповідачем-1) було прийнято рішення від 14 березня 2024 року за №184250007066 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії, адже у неї відсутній необхідний страховий стаж 24 роки, визначений статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, Відповідач визнав наявність у позивачки на час звернення з заявою про призначення пенсії страхового стажу 21 рік 02 місяці 07 днів, в тому числі пільгового стажу за Списком №1 - 01 рік 08 місяців 26 днів та Списком №2 - 07 років 08 місяців 02 дні.
Вважаючи, що діями по відмові в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідач - ГУ ПФУ у Вінницькій області позбавив позивачку права на гарантоване Конституцією України пенсійне забезпечення, позивачка - ОСОБА_1 звернулась до суду для відновлення порушеного права.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:
Відповідно до п.2. ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць при наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
У відповідності до абзацу 4 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
В той же час, згідно з рішенням Конституційного Суду №1-р/2020 від 23 січня 2020 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-УІІІ.
Так відповідно до рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23 січня 2020 року застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-УІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що статтею 13 Закону №1788-ХІІдо внесення змін Законом №213-УІІІ було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Отже, у статті 13 Закону №1788-ХІІ до внесення змін Законом №213-УІІІ було встановлено такий пенсійний вік: у пункті "а" для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах "б"-"з" для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років, за наявності стажу роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах
У Законі №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-УІІІ, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213-УІІІ, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті "а" - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах "б"-"з" - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).
Відтак, статтею 13 Закону №1788-ХІІзі змінами, внесеними Законом №213-УІІІ, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.
За висновками пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-УІІІ, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.
Вказаними положеннями Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213- VIII, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.
Згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами "б"-"г" статті 54 Закону №1788- XII у редакції до внесення змін Законом №213-УІІІу осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №2ІЗ-УІІІ змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.
Конституційний Суд України дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Отже особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону №1788-ХІІу редакції до внесення змін Законом №213-УІІІ. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
З урахуванням вказаного, стаття 13, частина 2 статті 14, пункт "б"-"г" статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
За вказаних обставин, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1 -р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Вирішуючи даний спір, суд враховує і правові висновки, сформовані у рішенні Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №360/3611/20 (зразкова справа), з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021.
Отже, на пільгових умовах жінки мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Водночас, працівникам-жінкам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 Закону №1788-ХІІ, на 1 рік за кожні повні два роки такої роботи.
За приписами статті 12 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за віком, серед іншого, мають жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, можна дійти висновку, що особа (жінка) при стажі роботи не менше 20 років і не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку (55 років) на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Згідно фактичних обставин у даній справі, слід зазначити, що Відповідач в рішенні від 14.03.2024 за №184250007066 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, проаналізувавши подані нею необхідні документи, фактично підтвердив наявність у позивачки :
- 21 року 02 місяці 07 днів страхового стажу (який є більше обов'язкових 20 років);
- 01 рік 08 місяців 26 днів стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1;
- 07 років 08 місяців 02 дні стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 (що є більше половини від необхідних 10 років).
Таким чином, за підрахунками Відповідача, сумарно стаж роботи ОСОБА_1 за списком №1 та Списком №2 становить 09 років 04 місяці 28 днів, що відповідає пільговому стажу роботи за Списком №2.
Отже, у досліджуваному випадку у позивачки наявні понад 8 років спеціального стажу (список №2). Суд погоджується з твердженнями позивачки відносно того, що даний період, з урахуванням приписів статті 12 Закону №1788-ХІІ відповідає значенню 3 роки (1 рік за кожні 2 роки такої робот, або ж 04 роки), що слід враховувати при зменшенні пенсійного віку позивачки від 55 років, за умови наявності 20 років загального страхового стажу (а не 24 роки, як визначено статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»). Відповідачем дані твердження ОСОБА_1 не спростовано.
Відтак, зважаючи на правове врегулювання спірних правовідносин, яке визначено рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020, позивачка набула право на пенсію за віком на пільгових умовах (Список №2) зі зменшенням пенсійного віку на 04 роки, тобто ще при досягненні 51 річного віку і не може бути позбавленою гарантованого Державою Україна пенсійного забезпечення.
На підтвердження пільгового стажу роботи, позивачкою на адресу Відповідача надавались Довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії №23/112, №23/112-1 та №23/112-2 від 26.02.2024р., які видані ВАТ «АК «Свема» та Довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії №50 від 24.11.2021р., яка видана ПрАТ «Шосткинський завод хімічних реактивів».
Сумарно її пільговий стаж роботи на підставі Довідок про підтвердження наявного пільгового трудового стажу (а.с.15-18) становить: за Списком №1 - 02 роки 03 місяці 03 дні (а не 01 рік 08 місяців 26 днів за підрахунками Відповідача) та за Списком №2 - 08 років 01 місяць 20 днів (а не 07 років 08 місяців 02 дні за підрахунками Відповідача), що сумарно складає 10 років 04 місяці 23 дні., що є достатнім для призначення позивачці пенсії за віком на пільговий умовах за Списком №2 при досягнення 50 років (а мій вік 56 років) на підставі п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Судом встановлено, що позивачка, відповідно вимог статті 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом від 02 березня 2015 року №213-VIII, має право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 за наявності віку 50 років, страхового стажу 20 років та пільгового стажу не менше 10 років на зазначених роботах. Ці умови позивачем дотримано, відповідачами ця обставина не оспорювалася.
Зважаючи на те, що позивач на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах мала достатній вік, страховий та пільговий стаж відповідно до вимог Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом №213-VIII), рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу є протиправним та підлягає скасуванню.
Будь-яких ґрунтовних пояснень на спростування зазначених обставин відповідачем не надано.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах з моменту її звернення з відповідною заявою, тобто з 06 березня 2024 року, суд вважає зазначену вимогу такою, що також підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Відповідно, наявні достатні підстави для зобов'язання відповідача призначити таку пенсію.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 08.11.2019 року у справі № 227/3208/16-а.
У разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 22.06.2023 року у справі № 480/4288/21, від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21.
За обставин цієї справи судом встановлено наявність у позивача права на пільгову пенсію та протиправність рішення про відмову у призначенні пільгової пенсії позивачу. Відповідно, єдиним правомірним варіантом поведінки суб'єкта владних повноважень за таких обставин є призначення позивачу пенсії.
При цьому, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд також враховує, що у відповідності до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
З огляду на вимоги Конвенції та практику Європейського суду з прав людини (Спорронг та Льонрот проти Швеції) до правовідносин щодо отримання пенсії слід застосовувати засади юридичної визначеності, зокрема в частині права особи на розумні очікування мирного володіння майном.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.
Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
За загальним правилом, встановленим ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, а тому відповідач має призначити позивачці пенсію саме з цієї дати та провести відповідні нарахування та виплати.
Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За наведених обставин, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Вінницькій області на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1211 грн.20 коп.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 14 березня 2024 року за №184250007066 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 (зі зниженням пенсійного віку), яке прийняте з посиланням на норми статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах (список №2), у відповідності до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з часу звернення ОСОБА_1 за її призначенням, тобто - з 06 березня 2024 року, провести нарахування та виплату призначеної їй пенсії.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 13322403) суму судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Кунець