13 жовтня 2025 року Справа № 480/829/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/829/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не зарахування позивачу до страхового стажу роботи - періоду роботи в Монгольській Народній Республіці з 19.03.1987 по 12.11.1991 та періоду роботи в «ООО ТПК КОЛО ІНТЕРНШНЛ» - з 01.09.1997 по 31.07.2002;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати позивачу до загального страхового стажу роботи періоди роботи в Монгольській Народній Республіці з 19.03.1987 по 12.11.1991 та період роботи в «ООО ТПК КОЛО ІНТЕРНШНЛ» - з 01.09.1997 по 31.07.2002 та у зв'язку із цим провести перерахунок розміру пенсії за віком з часу її призначення, а також її виплату, з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.06.2019року він звернувся до ГУ ПФУ у Сумській області за призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (зі змінами). Однак, листом ГУ ПФУ № 20206/ 03.2- 17 від 03.09.2019 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (зі змінами), у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 26 років.
На повторне звернення із заявою щодо зарахування до страхового стажу при досягненні пенсійного віку періоду роботи в Монгольській Народній Республіці з 19.03.1987 року по 12.11.1991 року та періоду роботи в ТОВ ТПК КОЛО - ІНТЕРНЕШНЛ- з 01.09.1997 року по 31.07.2002року, відповідачем, згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України № 2662- 2793/К-02/8-1800/20 від 17.07.2020 року, було повторно відмовлено позивачу у зарахуванні до страхового стажу при досягненні пенсійного віку періоду роботи у Монгольській Народній Республіці з 19.03.1987 року по 12.11.1991 року та періоду роботи в ТОВ ТПК КОЛО - ІНТЕРНЕШНЛ з 01.09.1997 року по 31.07.2002року.
Таким чином, відповідачем було відмовлено ОСОБА_1 в зарахуванні періоду роботи на території у Монгольській Народній Республіці з 19.03.1987 року по 12.11.1991 року та періоду роботи в ТОВ ТПК КОЛО - ІНТЕРНЕШНЛ - з 01.09.1997 року по 31.07.2002року.
При цьому, позивач звертає увагу суду на те, що при зверненні з заявою про призначення пенсії за віком ним було надано належний пакет документів, а саме: трудова книжка, довідка Всесоюзного Виробничого об'єднання «Зарубєжстрой» від 06.08.1991 року, військовий квиток, пояснення свідків про роботу в Монгольській Народній Республіці, архівні довідки, відповіді на запити позивача.
Позивач не погоджується з діями відповідача щодо відмови у призначенні йому пенсії за віком, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області надано до суду клопотання про долучення доказів. Відповідач просить суд врахувати, що до загального страхового стажу ОСОБА_1 не враховані періоди роботи в Монгольській Народній Республіці з 19.03.1987 по 12.11.1991 та з 01.09.1997 по 31.12.1997 в «ООО ТПК КОЛО ІНТЕРНШНЛ».
Відповідач звертає увагу суду на те, що у записах трудової книжки позивача зазначена інформація про період перебування у відрядженні за кордоном, а не про час його роботи за кордоном, як це передбачено Правилами про умови праці радянських працівників за кордоном, затверджених постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 25.12.1974 №365. До того ж, у записі трудової книжки має місце виправлення.
На переконання відповідача, до стажу роботи зараховується час роботи за кордоном, а не період перебування у відрядженні. У довідці Всесоюзного виробничого об'єднання "Зарубіжбуд" від 06.08.1991 зазначений період роботи (з урахуванням відпустки), проте, відсутні підстави її видачі (номера і дати відповідних наказів).
При цьому, як зазначає відповідач, з метою зарахування періоду з 01.04.1987 по 11.09.1991 до страхового стажу та надання допомоги у витребуванні довідки за вищезазначений період, листом головного управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області 01.07.2019 направлений запит до Державної установи - відділення Пенсійного фонду російської федерації №10 по м. Москва і Московській області, на який отримано відповідь 28.10.2019.
У отриманій відповіді зазначено, що організація "ОАО "Зарубежстрой" у теперішній час віднесена до категорії підприємств, які не здійснюють фінансово-господарську діяльність, і знаходиться в стадії ліквідації з 14.03.2017 та за юридичною і фактичною адресою відсутня. Документи "ОАО "Зарубежстрой" на державне зберігання до російського державного архіву економіки не поступали.
Отже, відповідач дійшов висновку, що підстави для зарахування до страхового стажу періоду роботи у закордонному відрядженні згідно із записами трудової книжки та довідки від 06.08.1991 відсутні.
До того ж, як вказує відповідач, до страхового стажу не зараховано і період роботи у ТОВ Торгово- промислова компанія "Коло-Интернешнл", оскільки у графі 2 трудової книжки не вірно зазначена дата прийняття на роботу.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН НОМЕР_1 ), перебуває на обліку в управлінні з 03.07.2022 і отримує пенсію за віком відповідно до Закону України №1058-ГУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України №1058).
27.06.2019р. позивач звернувся до Головного управління пенсійного фонду України у Сумській області за призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (зі змінами).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України № 20206/ 03.2-17 від 03.09.2019 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (зі змінами), у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 26 років.
11.06.2020р. позивач повторно звернувся до Головного управління пенсійного фонду України у Сумській області із заявою щодо зарахування до страхового стажу при досягненні пенсійного віку періоду роботи в Монгольській Народній Республіці з 19.03.1987 року по 12.11.1991 року та періоду роботи в ТОВ ТПК КОЛО - ІНТЕРНЕШНЛ- з 01.09.1997 року по 31.07.2002року.
Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України № 2662- 2793/К-02/8-1800/20 від 17.07.2020 року ОСОБА_1 було повторно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу при досягненні пенсійного віку періоду роботи у Монгольській Народній Республіці з 19.03.1987 року по 12.11.1991 року та періоду роботи в ТОВ ТПК КОЛО - ІНТЕРНЕШНЛ з 01.09.1997 року по 31.07.2002року.
Таким чином, відповідачем було відмовлено позивачу в зарахуванні періоду роботи на території у Монгольській Народній Республіці з 19.03.1987 року по 12.11.1991 року та періоду роботи в ТОВ ТПК КОЛО - ІНТЕРНЕШНЛ - з 01.09.1997 року по 31.07.2002року.
При зверненні з заявою про призначення пенсії за віком позивачем було надано відповідний пакет документів, а саме: трудова книжка, довідка Всесоюзного Виробничого об'єднання «Зарубєжстрой» від 06.08.1991 року, військовий квиток, пояснення свідків про роботу в Монгольській Народній Республіці, архівні довідки, відповіді на запити позивача.
При цьому, Головне управління Пенсійного фонду України листом від 17.07.2020 року за № 2662-2793/К-02/8-1800/20 від 17.07.2020 року повідомило, що у випадках, коли у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні або неточні записи про період роботи, для підтвердження трудового стажу, приймаються документи, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.081993 року № 637 (далі- Порядок підтвердження трудового стажу). За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернулася з даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ (надалі - Закон 1058- IV). Цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно з пунктами 1 та 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.
Постановою КМУ від 12.08.93 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, необхідність підтвердження трудовою стажу уточнюючими довідками, первинними документами, виникає, виключно, у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Так, у відповідності до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 , періоди роботи на території у Монгольській Народній Республіці з 19.03.1987 року по 12.11.1991року та період роботи в ТОВ ТПК КОЛО - ІНТЕРНЕШНЛ - з 01.09.1997 року по 31.07.2002року підтверджуються наступними записами:
- запис № 18 від 18.11.1982 року - прийнятий водієм 2 класу в а/к 1 - (наказ 64 к від 15.11 1982 року);
- запис № 20 від 01.01.1987 року - АТП -2 перейменовано в Сумську автобазу № 2 - (наказ №10 від 12.01.1987 року);
- запис № 21 від 19.03.1987 року - направлений в закордонне відрядження в Монгольську Народну Республіку - (наказ № 19-к від 20.03.1987 року);
- запис № 22 від 01.04.1987 року - знаходився в закордонному відрядженні в МНР. До цього наказу додана довідка Всесоюзного Виробничого об'єднання «Зарубежстрой» про те що я, ОСОБА_1 , знаходився в закордонному відрядженні та працював водієм АТК з 01.04.1987 року по 11.09.1991 року з врахуванням відпустки. (Підстава: Атестат М- 27353 (наказ № 2028 від 10.07.Ю 1991 року);
- запис № 32 від 01.09,1097 року - прийнятий на роботу в ООО ТПК КОЛО-ІНТЕРНЕШНЛ на посаду вантажника - наказ № 18 від 01.09.1997 року;
- запис № 33 від 31.07.2002 року - звільнений за згодою сторін- (наказ № 21 від 31.07.2002 року.
Крім цього, на запит позивача щодо зарахування стажу роботи в ООО ТПК КОЛО-ІНТЕРНЕШНЛ з 01.09.1997 року по 31.07.2002 року, листом ГУ ПФУ від 14.06.2024 року підтверджено сплату позивачем Єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з січня 1998 року по липень 2002 року..
Таким чином, вказані періоди трудового стажу ОСОБА_1 належним чином підтверджені записами у його трудовій книжці, військовому квитку, а тому, не потребують підтвердження іншими первинними документами.
Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 3 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону № 1058, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено в частині 1 ст. 20 Закону № 1058, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі, з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до частини 12 ст. 20 цього Закону страхові внески підлягають сплаті, незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Таким чином, страхові внески с складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, у частині 10 ст. 20 Закону № 1058 вказано, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до положень ст. 106 Закону № 1058, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство -страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Тобто, за змістом вищезазначених норм вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
При цьому, відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-ІУ, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також, в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію, перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документів про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує та засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви. Мною був поданий весь належний пакет документів.
З метою зарахування періоду з 01.04.1987 по 11.09.1991 до страхового стажу та надання допомоги у витребуванні довідки за вищезазначений період, листом головного управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області 01.07.2019 направлений запит до Державної установи - відділення Пенсійного фонду російської федерації №10 по м. Москва і Московській області, на який отримано відповідь 28.10.2019.
У отриманій відповіді зазначено, що організація "ОАО "Зарубежстрой" у теперішній час віднесена до категорії підприємств, які не здійснюють фінансово-господарську діяльність, і знаходиться в стадії ліквідації з 14.03.2017 та за юридичною і фактичною адресою відсутня. Документи "ОАО "Зарубежстрой" на державне зберігання до російського державного архіву економіки не поступали.
Однак зазначені обставини не можуть бути підставою для не зарахування до страхового стажу періоду роботи у закордонному відрядженні, інформація про яке підтверджується записами трудової книжки та відображені в довідці від 06.08.1991.
Отже, зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з необхідністю надання додаткових документів, пенсійний орган застосував суто формальний підхід, що не відповідає принципу верховенства права. У даному випадку, органи Пенсійного фонду при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.
Суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.03.2020 у справі №127/16245/17.
У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб'єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
У постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №420/14943/21 зазначено, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте в порушення зазначеної норми законодавства, відповідачем, не доведено правомірність його дій щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи ОСОБА_1 в Монгольській Народній Республіці та період роботи в "ООО ТПК КОЛО ІНТЕРНШНЛ" .
А відтак, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно та необґрунтовано відмовив позивачу в зарахуванні періодів роботи ОСОБА_1 в Монгольській Народній Республіці з 19.03.1987 року по 12.11.1991 року та період роботи в "ООО ТПК КОЛО ІНТЕРНШНЛ" з 01.09.1997 року по 31.07.2002 року до страхового стажу, нарахуванні та перерахунку пенсії у зв'язку із зарахуванням цих періодів, а тому ці дії Відповідача є протиправними, у зв'язку із чим порушене право позивача підлягає захисту судом.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд також враховує, що у відповідності до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
З огляду на вимоги Конвенції та практику Європейського суду з прав людини (Спорронг та Льонрот проти Швеції) до правовідносин щодо отримання пенсії слід застосовувати засади юридичної визначеності, зокрема в частині права особи на розумні очікування мирного володіння майном.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.
Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За наведених обставин, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Сумській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу роботи - періоду роботи в Монгольській Народній Республіці з 19.03.1987 по 12.11.1991 та періоду роботи в «ООО ТПК КОЛО ІНТЕРНШНЛ» - з 01.09.1997 по 31.07.2002.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до загального страхового стажу роботи періоди роботи в Монгольській Народній Республіці з 19.03.1987 по 12.11.1991 та період роботи в «ООО ТПК КОЛО ІНТЕРНШНЛ» - з 01.09.1997 по 31.07.2002 та провести перерахунок розміру пенсії за віком з часу її призначення, а також її виплату, з урахуванням виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 21108013) суму судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Кунець