про повернення позовної заяви
13 жовтня 2025 року м. Рівне №460/17822/25
Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді Друзенко Н.В., після одержання позовної заяви
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про
- визнння протиправними дій відповідача щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.01.2024 по 05.03.2025 включно із урахуванням іншого ніж березень 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 05 березня 2025 року (включно) із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березня 2018 року;
- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення перерахунку та не виплати грошового забезпечення за період з 27.02.2022 по 19.05.2023 (включно), грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань за 2022-2023 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»;
-зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 27 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» № 1928-ІХ на 01 січня 2022 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року та додаткових видів грошового забезпечення розмір яких визначається виходячи з посадового окладу та окладу за спеціальним званням, а виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року (включно) грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-ІХ на 01 січня 2023 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року та додаткових видів грошового забезпечення розмір яких визначається виходячи з посадового окладу та окладу за спеціальним званням, а виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум.
- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати одноразової додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань, за періоди з 02.10.2024 по 04.10.2024 (включно), з 21.10.2024 по 25.11.2024 (включно)
- зобов' язання відповідача нарахувати та виплатити одноразову додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань за періоди з 02.10.2024 по 04.10.2024 (включно), з 21.10.2024 по 25.11.2024 (включно).
Ухвалою суду від 01.10.2025 позовну заяву залишено без руху, було запропоновано протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали усунути вказані вище недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
06.10.2025 до суду надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з проханням вважати поважною причину пропуску позивачем строку на подання позову та поновити пропущений з поважних причин строк звернення до суду.
Розглянувши подану заяву судом встановлено наступне.
21.03.2025 набрала законної сили постанова Верховного Суду у справі №460/21394/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/126036858), в якій міститься відступ від попередніх висновків Верховного Суду та наведено правові висновки щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати по триваючих правовідносинах, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».
Відповідно до таких правових висновків, спірний період слід умовно ділити на дві частини: до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» [19 липня 2022 року] та після цього. При цьому, період до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком. Проте період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Водночас, Судова палата зауважила, що, з урахуванням пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення» КЗпП України, відлік строку звернення до суду з позовом за правовідносинами за чинною редакцією статті 233 КЗпП України, які мали місце після 19 липня 2022 року і до 01 липня 2023 року, сплинув 30 вересня 2023 року. Далі, початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Предметом позову у справі №460/21394/23 була протиправність дій відповідача та покладання на нього обов'язку здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення, відповідно до постанови КМУ №704 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, із урахуванням раніше виплачених сум, а також здійснити перерахунок і виплату, отриманих у 2020-2022 роках, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум. І Судова палата повністю погодилася з висновком апеляційного суду про те, що саме дата вручення грошового атестата, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
З огляду на зазначену правову позицію, суд констатував, що ОСОБА_1 перебував на службі у Військовій частині НОМЕР_1 з 27.02.2022 по 05.03.2025. До суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунки позивач звернувся 29.09.2025, тобто більше ніж через 6 місяців після звільнення.
Відповідно до цього, суд вказав, що позовні вимоги ОСОБА_1 , заявлені поза межами строку звернення до суду (тримісячний строк сплинув 05.06.2025) та запропонував позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в частині позовних вимог із зазначенням підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску.
В поданій заяві представник позивача, суперечачи самій собі, вказує, що на момент виникнення спірних правовідносин діяла редакція частини 2 статті 233 КЗпП України, яка передбачала право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, то строк звернення позивача до суду підлягає новленню. Інших доводів і доказів поважності пропуску строку звернення до суду в заяві не наведено.
Дослідивши отриману заяву, надавши правову оцінку викладеним в ній доводам, суддя приходить до висновку, що недоліки позовної заяви позивачем не усунуто.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Стороною позивача на підтвердження зазначених обставин жодних належних та відповідних доказів не надано.
У Рішенні по справі “Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 Європейський Суд з прав людини зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, а тому не реалізація цього права є наслідком його власної поведінки.
Виходячи з висновків Верховного Суду, що наведені у постанові від 21.03.2025 по справі №460/21394/23, суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника позивача адвоката Пилипчук Л.М. про поновлення строку на звернення до суду.
З огляду на наведене, враховуючи те, що позивачем пропущений строк звернення до суду з цим позовом, а обґрунтувань обставин та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду позивачем не наведено та не доведено, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви на підставі частини другої статті 123 КАС України, пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.
Керуючись статтями 169, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 13 жовтня 2025 року
Суддя Н.В. Друзенко