справа № 619/5020/25
провадження № 2/619/2213/25
09 жовтня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Коваленко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання - Носачової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дергачі матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Рассказов Д.І. звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 03.02.2025-100001201 від 07.02.2025 у розмірі 28346,01 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 07.02.2025 уклали Кредитний договір (оферти) № 03.02.2025-100001201. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 10000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 07.02.2025, строком на 140 днів. Відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 28346.01 грн., що складається з: тіла кредиту - 10000 грн.; процентів - 12600 грн; комісії (пов'язаної з наданням кредиту) - 746,01 грн; неустойки - 5000 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
В судове засідання представник позивача не з'явився, у поданій заяві просив розглядати справу без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», у разі відсутності відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Частиною 3 ст.211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, причину неявки не повідомила, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлялася за зареєстрованим місцем проживання, шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення, однак судова повістка не вручена під час доставки та повернута до суду, за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Пунктом 99-1 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затвердженихпостановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, установлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Отже, відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явилась в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням того, що відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату та час розгляду справи, не з'явилася у судове засідання, не подала відзив на позов, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд, дослідивши доводи представника позивача та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
У відповідності до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 07.02.2025 уклали Кредитний договір (оферти) № 03.02.2025-100001201.
Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 10000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 07.02.2025, строком на 140 днів.
Згідно п. 3.1. За цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію(ї) (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором).
Пунктом 3.2. встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Позичальник зобов'язується не використовувати Кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати Кредит на рахунки організаторів азартних ігор.
Відповідно до п. 4.1. Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74XX-XXXX-5810.
Відповідно до Договору від 07.02.2025 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 10000 грн., ОСОБА_1 07.02.2025 отримав кредитні кошти у розмірі 10000 грн.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі.
ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 28346.01 грн., що складається з: тіла кредиту - 10000 грн.; процентів - 12600 грн; комісії (пов'язаної з наданням кредиту) - 746,01 грн; неустойки - 5000 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1048 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 2 ст.1054 та ч. 2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
У ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Так, згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Абз. 2 ч.2ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
З урахуванням викладеного будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
Оскільки в матеріалах справи на підтвердження укладення кредитного договору наявні докази, які містять всі істотні умови кредитного договору, зокрема суму кредиту, строк користування кредитом, процентну ставка за користування кредитом, заявка та підтвердження кредитного договору підписані власноручним електронним підписом відповідача, що ним не визнається, суд вважає, що наявні підстави вважати, що відповідач підписав кредитний договір та був проінформований про всі істотні його умови.
Що стосується стягнення неустойки у розмірі 5000 грн. суд зазначає наступне.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.
Таким чином, оскільки кредитний договір № 03.02.2025-100001201 був укладений сторонами 07.02.2025 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то нарахована позивачем неустойка у розмірі 5000 грн. не може бути стягнута із ОСОБА_1 , оскільки відповідач нормою закону звільнена від обов'язку такої сплати. Нарахована неустойка підлягає списанню позивачем.
Що стосується нарахування процентів та комісії, суд зазначає наступне.
У постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 753/23979/15-ц, від 05 серпня 2020 року у справі № 367/786/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 723/602/17 суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:
- у справі № 753/23979/15-ц: банк, звертаючись до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості, надав розрахунок розміру цієї заборгованості. Однак апеляційним судом належним чином не було досліджено наявні в справі докази, не було надано їм належної оцінки, не вирішено питання про наявність чи відсутність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з встановлених судом обставин. Посилання суду апеляційної інстанції на те, що він не має повноважень визначати розмір заборгованості, є безпідставним, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону. Те ж саме стосується висновку суду про неможливість здійснення ним перевірки розрахунку заборгованості через ненадання позивачем виписки з особового рахунку відповідача. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України). Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором, як позивача, так і відповідача), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на їх спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову з тих підстав, що розмір заборгованості за кредитним договором є недоведеним, апеляційний суд не врахував наведені вище обставини та вимоги процесуального законодавства і фактично не вирішив спір по суті. Оскільки суд апеляційної інстанції порушив вищенаведені норми процесуального права та не дослідив належним чином зібрані у справі докази, зокрема розрахунки заборгованості позивача та відповідача за кредитним договором у сукупності та взаємозв'язку з умовами вказаного договору, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме - факти наявності чи відсутності заборгованості позичальника перед банком та дійсний розмір такої заборгованості, ухвалене в справі рішення апеляційного суду слід скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;
- у справах № 367/786/17 і № 723/602/17: належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду. Відмовляючи у задоволенні позову з тих підстав, що розмір заборгованості за кредитним договором є недоведеним, суди не врахували наведені вище обставини та вимоги процесуального законодавства, висновки щодо відсутності заборгованості за кредитним договором за усіма її складовими не зроблені. Зокрема, судами жодним чином не обґрунтовано відмову у стягненні заборгованості перед банком за тілом кредиту, не вирішено питання про часткове задоволення позову, виходячи з попередньої відсоткової ставки, чим фактично суди ухилився від вирішення спору по суті;
В постанові Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 175/2871/21 (провадження № 61-20946св21) суд касаційної інстанції дійшов висновку: належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов'язок суду. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують). Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов'язок суду.
Зазначена правова позиція також зазначена у постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 335/4991/16-ц.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Слід зазначити, що до позову долучено довідку-розрахунок про стан заборгованості, яка містить печатку та підпис, відповідно до якої ОСОБА_1 має зобов'язання за договором у розмірі 28346,01 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10000 грн., по процентам в розмірі 12600 грн., комісія за надання кредиту у розмірі 741,01 грн. та неустойка у розмірі 5000 грн.
Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 10000 грн., строком на 140 днів. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Крім того, комісія, пов'язана з наданням Кредиту - 15% від суми Кредиту та дорівнює 1500 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Що стосується нарахування комісії з посиланням на правовий висновок викладений в постанов Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
За обставинами справи № 496/3134/19, яка перебувала на розгляді Великої Палати Верховного Суду, комісія за обслуговування кредитної заборгованості включала, зокрема, плату за надання інформації про стан кредиту. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що така комісія є нікчемною і для кваліфікації умови цього договору як оспорюваної чи нікчемної має значення не назва комісії, а її зміст, тобто перелік дій банку, за які він цю комісію передбачив.
При цьому в постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. (п..п. 31.17,31.18).
Тобто законом передбачено встановлення комісії за надання кредиту, як й за обслуговування та повернення кредиту, крім комісії, які в силу ч.ч.1,2 ст. 11 цього Закону мають надаватися безоплатно.
Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав вважати встановлену договором комісію за надання кредиту у розмірі 746,01 нікчемною.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10000 грн., по процентам в розмірі 12600 грн., комісія за надання кредиту у розмірі 746,01 грн., а всього у розмірі 23346,01 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме сплачений позивачем судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог ( 82,35 %) у розмірі 1995,72 грн.
Керуючись ст. ст.261, 526, 530, 635, 1048, 1049, 1050, 1054, 1082 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 76, 77, 81, 89, 141, 265, 280-284, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 03.02.2025-100001201 від 07.02.2025 у розмірі 23346 грн. 01 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму судового збору у розмірі 1995 грн. 72 коп.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Реквізити учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_1 ;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1
Повний текст рішення складений 13 жовтня 2025.
Суддя Н. В. Коваленко