справа № 619/2365/25
провадження № 1-кп/619/371/25
іменем України
13 жовтня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складіголовуючого - суддіОСОБА_1
за участю:секретаря судового засіданняОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025221270000093 від 05.03.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рясне Золочівського району Харківської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ; раніше судимого вироком Дергачівського районного суду від 17.09.2024 за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень;
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
за участю сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження:
прокурораОСОБА_4
потерпілоїОСОБА_5
обвинуваченого захисникаОСОБА_3 ОСОБА_6 .
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
05 березня 2025 року о 10 год 28 хв ОСОБА_3 зі своїм батьком ОСОБА_7 знаходився у середині житлового будинку АДРЕСА_2 , де на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин між останніми виникла сварка, під час якої ОСОБА_3 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи із прямим умислом направленим на заподіяння тілесних пошкоджень ОСОБА_7 , підняв з підлоги фрагмент деревини циліндричної форми (фрагмент стовбуру дерева) довжиною 36,0 см та діаметром приблизно 6,0 см та наніс ним останньому 3 удари в область голови та шиї, чим згідно висновків судово-медичної експертизи № 12-17/8- Дт/25 від 24.04.2025 спричинив ОСОБА_7 закриту черепно-мозкову травму у вигляді садна в лобній ділянці справа, з крововиливом у м'які покрови голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, синця лобно-скроневій ділянці голови справа з розповсюдженням на проекцію правої виличної кістки з крововиливом у м'які покрови голови зі сторони їх внутрішньої поверхні та в м'які тканини обличчя, синця у правій периорбітальній ділянці, садна та синця на правій вушній раковині, багатоуламкового перелому лобно-тім'яно-скронево-клиновидної кісток справа та правої виличної кістки, крововиливу над твердою мозковою оболонкою в проекції багатоуламкового перелому, крововиливів під тверду мозкову оболонку та під м'які мозкові оболонки по всім поверхням правої та лівої півкуль головного мозку, та у шлуночки головного мозку, вогнища забою тканини головного мозку зі сторони базальної та конвекситальної поверхонь скроневої частки правої півкулі головного мозку, яка згідно п. 4.8 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень відноситься до ТЯЖКОГО тілесного ушкодження, за критерієм небезпеки для життя (згідно п.2.1.1.а., п.2.1.2., п.2.1.3.б.в.г. "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень" затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995).
Після отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_7 впав на підлогу та втратив свідомість, після чого ОСОБА_3 викликав швидку допомогу та працівників поліції, повідомивши про вчинений ним злочин та необхідність надання медичної допомоги ОСОБА_7 .
Під час транспортування ОСОБА_7 до медичної установи м. Харкова для надання подальшої медичної допомоги, останні помер в кареті швидкої допомоги в м. Дергачі Харківського району Харківської області.
Причиною смерті ОСОБА_7 стала закрита черепно-мозкова травма, з подальшим розвитком набряку-набухання головного мозку.
Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , які виразилися в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 121 КК України.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково та пояснив, що 05.03.2025 о 08-09 год ранку батько прийшов додому п'яний з пляшкою, зайшов на кухню, він лежав на дивані, батько запропонував випити, випили 2 рюмки. Батько пішов у спальню приліг, хвилин через 15-20 прийшов і запропонував йому випити, він відмовився, той випив сам, потім підійшов і ударив матір. Потім почав кидатись на нас обох, казав, що він нас повбиває та спале, і ударив, два рази падав, коли піднявся, схопив ножа на столі підійшов до нього почав замахуватись, він вибив у нього ніж, схватив його за руху і ударив в обличчя кулаком. Потім розвернувся і пішов на вулицю так як мати була на вулиці. Коли вони виходив батько почав бити його поліном ззаду по спині і по голові, він почав прикриватись, вони почали битись і він у батька вирвав палено з руки і ударив його по спині два рази, він втратив свідомість. Потім він почув як мати закричала, що він його убив. Він підійшов до нього, він дихав, він його положив на бік і вийшов на вулицю щоб викликати скору. В скору подзвонив два рази, не міг додзвонитися, подзвонив у поліцію і сказав, що потрібна скора, розповів що трапилося. Приїхала скора, потім поліція. Він зайшов у хату, батько дихав. Наніс батьку він два удари по затилку і в область спини. В той день з батьком він випив дві рюмки, це грам 100, а до цього ввечері пив пиво, більше нічого не вживав. Подія трапилась зранку. Батько з нами не мешкав, він мешкав від нас через вулицю, приходив до нам він не кожного дня, батьки розлучені і він з нами постійно не проживав. У нього є ще сестра. Батько проживав сам. Батько заходив до нас раз на тиждень, як нап'ється так і приходить. Раніше бійки з батьком були, і були можливості просте втекти. В той день батько загрожував ножем і вилкою. Він став заступатись за матір і батько схопив ножа, ніж великий більше 20 см. Раніше він завдавав тілесні ушкодження і він звертався в Золочівську лікарню, це було у 2018 році. Коли він встав з ліжка вибив у батька ножа, коли стояв спиною до виходу і до ножа батько схопив вилку з другого стола, вилка см 35, якою на кухні огурці доставали, він ухватив цю вилку і намагався його ударити в область голови десь у горло, зробив один замах, він схватив його руку і ударив кулаком в обличчя, він упав на підлогу разом із вилкою. Він пішов до виходу, це мерти три і коли він нагнувся обутися в цей час на виході батько ударив його раза два-три тим поліном, яким він його потім ударив, він прикрився, схватив його за руки і перемістилися назад у спальню. Він був спиною до ліжка, батько його повалив, він фізично був сильніший, тобто фактично він масою його повалив. Поліно було у батька і він замахувався його ударити, він підставляв руки щоб захищатися і вихватив палено у нього, в цей час батько висловлював погрози, казав, що нас повбиває. Він вирвав поліно у батько, воно не дуже товсте, це як сирий клинок. Батько упав на живіт, тобто до нього спиною і він ударив його по спині потім по голові цим поліном, вони почали сперечатися, поліно він положив поряд, коли другий раз його ударив, батько перестав рухатися, мати почала кричати, що він його убив. Він перевернув батька на правий бік, обличчям у ліву сторону до стіни, на вулицю, він дихав. Так він вчинив, бо з самого дитинства батько над ним знущався, він по шию його закопав коли йому було 7 років, з дитинства він проявляв до нього жорстокість. Так він вчинив, що відчував погрозу життю в цей момент. Жаліє, що так трапилось, не хотів смерті батьку. Те, що внаслідок його дій батько помер, це він не оспорює. Вину визнає частково.
Повно, всесторонньо, об'єктивно проаналізувавши й оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для ухвалення обвинувального вироку у цьому кримінальному провадженні, враховуючи, що це провадження в цілому є справедливим, порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування допущено не було, та дотримуючись загальних засад кримінального провадження, суд дійшов висновку про обґрунтованість висунутого проти ОСОБА_3 обвинувачення та доведеність стороною обвинувачення під час судового розгляду його винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину.
За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, не дивлячись на часткове визнання ним вини, доведена прокурором у повному обсязі і підтверджується встановленими судом фактичними відомостями, у розумінні вимог статей 84, 85, 86, 87, 94 КПК України, які містяться в:
-протоколі огляду місця події від 05.03.2025 та фототаблицями до нього, приватного домоволодіння з житловими будинками та надвірними спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_2 , яке на праві власності належить ОСОБА_8 , проведеного в період часу з «13:53» по «14:11» слідчим СВ ВП № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_9 , на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, у ході якого було виявлено та вилучено: 1 (одне) дерев'яне поліно з плямами речовини бурого кольору, 1 (один) відрізок простирадла зі слідами речовини бурого кольору;
-протоколі огляду місця події від 05.03.2025 та фототаблицями до нього, приватного домоволодіння з житловими будинками та надвірними спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_2 , яке на праві власності належить ОСОБА_8 , проведеного в період часу з «13:53» по «14:11» слідчим СВ ВП № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_10 , у ході якого було виявлено та вилучено: 1 (одне) дерев'яне поліно з плямами речовини бурого кольору, яке поміщено до паперового конверту; 1 (один) відрізок простирадла зі слідами речовини бурого кольору, який було поміщено до паперового конверту;
-протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 05.03.2025 під час якого у ОСОБА_3 , було вилучено: 1 (одну) футболку темно - синього кольору, х/б (хлопок), яку було поміщено до паперового конверту; 2 (пари) носків чорного кольору хлопчаті, які було поміщено до паперового конверту; 1 (одні) штани чорні спортивні, які було поміщено до картонної коробки та опечатано з підписами учасників; зріз нігтів з лівої руки, які було поміщено до паперового конверту; зріз нігтів з правої руки, які було поміщено до паперового конверту; 1 (один) змив з лівої руки, які було поміщено до паперового конверту; 1 (один) змив з правої руки, які було поміщено до паперового конверту;
-постанові слідчого про визнання речовими доказами від 05.03.2025, відповідно до якої визнано речовин доказом: 1 (одне) дерев'яне поліно з плямами речовини бурого кольору, 1 (один) відрізок простирадла зі слідами речовини бурого кольору, які поміщено до паперового конверту, 1 (одну) футболку темно - синього кольору, х/б (хлопок), яку було поміщено до паперового конверту; 2 (пари) носків чорного кольору хлопчаті, які було поміщено до паперового конверту; 1 (одні) штани чорні спортивні, які було поміщено до картонної коробки та опечатано з підписами учасників; зріз нігтів з лівої руки, які було поміщено до паперового конверту; зріз нігтів з правої руки, які було поміщено до паперового конверту; 1 (один) змив з лівої руки, які було поміщено до паперового конверту; 1 (один) змив з правої руки, які було поміщено до паперового конверту;
-ухвалі слідчого судді від 10.03.2025, якою надано дозвіл слідчому на проведення огляду (за правилами проведення обшуку) в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 05 березня 2025 року за № 12025221270000093 - приватного домоволодіння з житловими будинками та надвірними спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_2 , яке на праві власності належить ОСОБА_8 , який був проведений 05 березня 2025 року в період часу з «13:53» по «14:11» слідчим СВ ВП № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_9 , на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, в ході якого було виявлено та вилучено: 1 (одне) дерев'яне поліно з плямами речовини бурого кольору, 1 (один) відрізок простирадла зі слідами речовини бурого кольору, які поміщено до паперового конверту;
-постанові слідчого про визнання речовими доказами від 24.04.2025, відповідно до якої визнано речовин доказом зразок крові ОСОБА_3 ;
-постанові слідчого про визнання речовими доказами від 24.04.2025, відповідно до якої визнано речовин доказом зразки нігтів та волосся ОСОБА_3 ;
-протоколі проведення слідчого експерименту від 24.03.2025 з відеозаписом слідчого експерименту та стенограмою за участю обвинуваченого ОСОБА_3 відтворення дій, обстановки та обставин подій 05 березня 2025 року;
-висновку експерта № 12-17/81-Дт/25 від 24.04.2025, відповідно до якого при судово-медичній експертизі трупа громадянина ОСОБА_7 , встановлена закрита черепно-мозкова травма у вигляді: садна в лобній ділянці справа, з крововиливом у м'які покрови голови зі сторони їх внутрішньої поверхні; синця лобно-скроневій ділянці голови справа з розповсюдженням на проекцію правої виличної кістки з крововиливом у м'які покрови голови зі сторони їх внутрішньої поверхні та в м'які тканини обличчя; синця у правій периорбітальній ділянці; садна та синця на правій вушній раковині; багато уламкового перелому лобно-тім'яно-скронево-клиновидної кісток справа та правої виличної кістки; крововиливу над твердою мозковою оболонкою в проекції багатоуламкового перелому, крововиливів під тверду мозкову оболонку та під м'які мозкові оболонки по всім поверхням правої та лівої півкуль головного мозку, та у шлуночки головного мозку; вогнища забою тканини головного мозку зі сторони базальної та конвекситальної поверхонь скроневої частки правої півкулі головного мозку. Враховуючи вище описане, приймаючи до уваги результати лабораторних експертиз, експерт прийшов до висновку, що причиною смерті постраждалого стала закрита черепно-мозкова травма, с подальшим розвитком набряку-набухання головного мозку, що і є безпосередньою причиною смерті. Вище описана черепно-мозкова травма утворилась за життя, в термін обчислюваній десятків хвилин до перших годин до настання смерті, внаслідок ударної та ударно-ковзаної дії тупим предметом (предметами), індивідуальні особливості поверхні котрого що травмує в| ушкодженнях не відобразились, і яка, згідно п. 4.8 Правил судово-медичного визнач ступеню тяжкості тілесних ушкоджень відноситься до ТЯЖКОГО тілесного ушкодженні критерієм небезпеки для життя (згідно п.2.1.1.а., п.2.1.2., п.2.1.3.б.в.г. "Правил судово медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень" затверджених наказом України № 6 від 17.01.1995г.). Згідно висновків судово-токсикологічної експертизи крові від трупу виявлено етиловий спирт у кількості 2,36 проміле, що згідно з методичними рекомендаціями «Судово медична діагностика смертельних отруєнь етиловим алкоголем» може відповідати в його при алкогольному сп'янінню середнього ступеню. Метиловий, ізопропиловий, пропиловий, ізобутиловий, н-бутиловий, ізоаміловий спирти не виявлені. Спираючись на дані із супровідний листок № 280/1309, смерть Рябченка настала: 05.03.2025 року, смерть клінічна 11:49, біологічна 12:30, що не суперечить судово-медичної експертизи трупу;
-висновку експерта № 12-23/6/12-17/81-Дт/25 від 24.04.2025, відповідно до якого на підставі судово-медичних даних, отриманих при судово-медичніи експертизі трупу громадянина, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та наданого протоколу проведення слідчого експерименту з додатком у вигляді стенограми, прихожу до висновку: При судово-медичній експертизі трупа громадянина ОСОБА_7 , встановлена закрита черепно-мозкова травма у вигляді: садна в лобній ділянці справа, з крововиливом у м'які покрови голови зі сторони їх внутрішньої поверхні; синця лобно-скроневій ділянці голови справа з розповсюдженням на проекцію правої виличної кістки з крововиливом у м'які покрови голови зі сторони їх внутрішньої поверхні та в м'які тканини обличчя; синця у правій периорбітальній ділянці; садна та синця на правій вушній раковині; багатоуламкового перелому лобно-тім'яно-скронево-клиновидної кісток справа правої виличної кістки; крововиливу над твердою мозковою оболонкою в проекції багатоуламкового перелому, крововиливів під тверду мозкову оболонку та під м'які мозкові оболонки по поверхням правої та лівої півкуль головного мозку, та у шлуночки головного мозку; вогнища забою тканини головного мозку зі сторони базальної та конвекситальної поверхонь скроневої частки правої півкулі головного мозку. Враховуючи вище описане, приймаючи до уваги результати лабораторних експертиз, експерт прийшов до висновку, що причиною смерті постраждалого стала закрита черепно-мозкова травма, с подальшим розвитком набряку-набухання головного мозку, що і стало безпосередньою причиною смерті. Вище описана черепно-мозкова травма утворилась за життя, в термін обчислюваний від десятків хвилин до перших годин до настання смерті, внаслідок ударної та ударно ковзаючої дії тупим предметом (предметами), індивідуальні особливості поверхні котрого, що травмує в ушкодженнях не відобразились, і яка, згідно п. 4.8 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень відноситься до ТЯЖКОГОтілесного ушкодження, за критерієм небезпеки для життя (згідно п.2.1.1.а., п.2.1.2., п.2.1.3.б.в.г. "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995г.). Та могла утворитися від дії наданої на експертизу палиці (фрагмент гілки). Покази підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , надані ним у представленій на експертизу протоколу проведення слідчого експерименту за його участю з додатком у вигляді стенограми в цілому не суперечать судово-медичним даним отриманим у ході проведення судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_7 , щодо способу та характеру та механізму тілесних ушкоджень, що мали місце на трупі;
-висновку експерта № 15-12/252-Ц-С/2025 від 16.04.2025, відповідно до якого згідно «Висновку експерта» №14-12/742-Дм/25 від 12.03.2025 року відділення судово-медичної імунологіїї, кров від трупа громадянина ОСОБА_7 належить до групи О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В. Згідно «Висновку експерта» №14-12/763-Дм/25 від 24.03.2025 року відділення судово-медичної імунології, кров підозрюваного громадянина ОСОБА_3 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В. При проведенні судово-медичної дерев'яного поліна (об'єкти №№1,2), вилученого при огляді місця події, встановлено наступне: в об'єкті №1 (кров), виявлені сліди крові людини, в яких при серологічному дослідженні виявлений антиген Н, властивий групі крові О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В. Таким чином, враховуючи результати досліджень, можна припустити, що дані сліди крові походять від будь-якої людини з груповою належністю крові О з ізогемаглютининами анти-А, анти-В, яким і міг бути потерпілий громадянин ОСОБА_7 в об'єкті №2 (піт), знайдені сліди потожирових виділень, встановити їх групову приналежність не було можливості, так як при неоднократній реакції абсорбції-елюції антигени А,В і Н не виявлені;
-висновку експерта № 14-12/867-Дм/25 від 04.04.2025, відповідно до якого кров від трупа ОСОБА_7 , належить до група О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В. Кров ОСОБА_3 , відноситься до групи А. з ізогемаглютиніном анти-В. Крім того, в зразку крові виявлений супутній антиген Н. На штанах спортивних (об'єкти №№1,2), вилучених у ОСОБА_3 , знайдена кров людини, в якій виявлені антигени А та Н. Таким чином, можна вважати, що кров в даних об'єктах належить до групи А з зогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н та походження її від ОСОБА_3 не виключається. Від потерпілого ОСОБА_7 ця кров походити не може. Однак, враховуючи групові характеристики осіб, що проходять по справі, не можна категорично виключити можливість наявності домішки крові групи О з зогемаглютинінами анти-А та анти-В в цих об'єктах, яка могла походити від потерпілого ОСОБА_7 ;
-показанням потерпілої ОСОБА_5 , даними під час судового розгляду про те, що ОСОБА_3 це її племінник. Пояснила, що на теперішній час мешкає у с-ще Золочів, а у с. Рясне раніше жила. Востаннє з братом спілкувала в минулому році, а з племінником дуже давно. Жили вони тоді ще всі разом, а потім вона не цікавилася їхнім життям. Про сім'ю може пояснити, що постійно була загроза життю зі сторони її брата. Вона сама неодноразово він нього потерпала. Коли він починав випивати, він не зупинявся, починав бити, неодноразово бив її, матір, це дуже важко згадувати. Вона пам'ятає, як брат копав погріб, викопав яму в закопав туди сина, сонце пекло, він нікого туди не підпускав. Племінника може охарактеризувати, щоб агресивний, ні, як всі хлопці, він більш позитивний, завжди захищав матір. Брат раніше був судимий, перший раз за крадіжку, а другий раз за те, що побив матір. Вона племінника розуміє, бо або він, або його, він захищався. Свідком події вона не була;
-показаннях свідка ОСОБА_8 , даними під час судового розгляду про те, що обвинувачений ОСОБА_3 , це її син. Це було 05.03.2025 у АДРЕСА_2 , в хаті у кімнаті. В будинку були вона, співмешканець ОСОБА_7 , та син. В той день співмешканець пішов на заробіток і прийшов випивши десь о 10 год 00 хв ранку. Вона розтопляла, варила їжу. Співмешканець приніс бутилу, по рюмкі випили, а він вже був випивши, і почав кидатися, у нього почався приступ агресії. У них в будинку 4 кімнати, вони були на кухні. Сварка почалася в присутності сина, співмешканець прицепився до неї, вона в цей час топила плиту. Син періодично виходив. Коли він вдарив її дровинякою, це тим клинком, яким потім син його ударив, вони з сином почали тікати, вона вибігла на вулицю та почала кричати, а вони вже почали битися. Саму бійку та як вони сцепилися вона не бачила, та як хто кому наніс ушкодження не зрозуміла. Бійка почалася на кухні, а потім перемістились в інше приміщення. У співмешканця був ніж у руках, все летіло, миски, все. Син почав заспокоювати його і наніс йому палкою по голові удар, в праву сторону, де висок, наніс один удар. Вона вибігла на вулицю і більше нічого не бачила. Потім син вийшов на вулицю, і сказав, що убив ОСОБА_7 і почав визивати швидку і поліцію. Коли вона зайшла у хату, побачила співмешканця, він лежав на дивані, де він спав. Тілесні ушкодження вона побачила на ньому як вже ховала. Співмешканець постійно бився, ширявся ножем, висловлював погрози в адресу сина, це було весь час. Вказала, що в цьому будинку мешкала вона з сином, і періодично бувало співмешканець жив. У сина у цей день тілесних ушкоджень наче вона не бачила. З ОСОБА_11 вона одружена не була. У неї він ночував, як посваряться, то уходив. У цей період він проживав. Син проживав з нею протягом двох років. Ініціатором скандалів був співмешканець, він постійно чіплявся. Тверезий кричав і орав, а як вип'є, то лізе битися. Вони три рази викликали поліцію з нового року, його притягали до адміністративної відповідальності. Він ніде не працював. Раніше співмешканець вчиняв тілесні ушкодження, наніс удар ножем в груди, цеглиною палець розгепав, голова розбита була цеглиною. Їй погрожував сокирою, обухом. Також пояснила, що кімната її сина була у кухні, там була велика кровать. В цей день син вже не спав. Коли співмешканця забирала швидка, він був живий. Син свої дії не коментував. В хаті коли це трапилось вона не була. Син ні в чому не винний, аби не він, то вона б лежала замість співмешканця. Співмешканець це батько сина, але він не визнав його. Конфлікти раніше були і не раз. Вони в той день по рюмкі випили і син не був п'яний. Вона побачила, як син наніс один удар співмешканцю по голові, і одразу вона вискочила на вулицю, вона була твереза. Окрім них трьох більше нікого не було;
-показаннях свідка ОСОБА_12 , даними під час судового розгляду про те, що з обвинуваченим ОСОБА_3 він знайомив, відносини нормальні. Вони не родичі, просто сусіди. Він мешкає у АДРЕСА_2 . Біля нього сусід був ОСОБА_7 , нині покійний. ОСОБА_3 та його мати це роботящі нормальні люди, просто якщо ОСОБА_7 вип'є, то ганяє їх, жінку ганяв, а син заступався. Сварки були, не так щоб часто. З батьком ОСОБА_3 билися. Батько був зачинщиком сварок. А він був лише сусідом, більше нічого не бачив. Жили вони разом. ОСОБА_13 він добре знає, думає він не бажав смерті батькові;
-показаннях свідка ОСОБА_14 , даними під час судового розгляду про те, що він мешкає на АДРЕСА_3 . З покійним ОСОБА_7 він знайомив, вони не родичі, обвинуваченого ОСОБА_3 знає, ні в яких стосунках. ОСОБА_8 - це мати обвинуваченого. Вони сусіди. Це нормальна сім'я, він бачив, що ОСОБА_7 вживав алкогольні напої, були сварки. Хто зачинщик сварок він не знає, хто кого бив не бачив і йому невідомо. Свідком події він не був. Вказав, що ОСОБА_13 нормальний хлопець.
Всі вищенаведені докази, досліджені в судовому засіданні, оцінені судом як належні та допустимі, містять інформацію щодо предмету доказування у цьому кримінальному провадженні тав своїй сукупності є достатньо переконливими, чіткими і узгодженими між собою та доводять вину ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Щодо доводів сторони захисту про кваліфікацію дій ОСОБА_3 за ст. 124 КК України.
Визначальним для кваліфікації дій особи за ст. 124 КК є наявність обов'язкової ознаки суб'єктивної сторони цього кримінального правопорушення, якою виступає мотив діяння, а саме - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.
Кожна особа має право захищати своє життя та здоров'я від протиправних посягань. За положеннями Кримінального кодексу України, відповідальність виключається, якщо буде встановлено, що особа діяла для захисту своїх прав та інтересів, тобто вимушено, та застосовувала силу для відвернення посягання або його припинення.
Однак це не означає, що у випадку наявності небезпечного посягання можна завдати шкоди будь-якого характеру, а відповідальності за це не буде. Оскільки заподіяна шкода, яка нанесена для захисту, не повинна перетворюватися на розправу або помсту. Тобто заподіяна шкода не повинна перевищувати меж необхідної оборони.
Між захистом від протиправного посягання та злочином існує тонка межа, а саме - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.
Особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров'я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки в разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання на охоронювані законом права та інтереси.
На відміну від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України) визначальним для кваліфікації дій особи за ст. 124 КК України є наявність обов'язкової ознаки суб'єктивної сторони цього кримінального правопорушення, якою виступає мотив діяння, а саме - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.
Верховний Суд у постанові від 03 лютого 2022 року по справі № 308/2231/18 (провадження № 51-858км21) вказав, що питання про спрямованість умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події. Визначальним при цьому є і суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. Закріплене в ст. 36 КК право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань (ч. 3 ст. 27 Конституції України). Особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров'я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад: наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів. Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов'язаного з настанням смерті особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання. У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
Так, згідно із ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК України). До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об'єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.
Для вирішення питання про кваліфікацію складу кримінального правопорушення, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання (постанова Верховного Суду від 07.05.2024 у справі № 332/875/23 провадження № 51-6153 км 23).
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях вказував на те, що право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.
Проте, із фактичних обставин, встановлених під час судового розгляду, не вбачається в діях ОСОБА_7 передбаченої ст. 36 КК України наявності такого суспільно небезпечного посягання, яке вимагало заподіяння йому тяжкого тілесного ушкодження, тому доводи сторони захисту про перебування ОСОБА_3 у момент інкримінованих дій у стані необхідної оборони, не знайшли свого підтвердження.
У даному випадку заподіяння обвинуваченим тілесних ушкоджень ОСОБА_7 було не засобом реалізації бажання ОСОБА_3 захистити охоронювані законом його права та інтереси, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися).
Крім того, за нормативним визначенням умисне тяжке тілесне ушкодження (ст.121КК України) з об'єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров'я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв'язком між указаним діянням та наслідками, а із суб'єктивної сторони умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров'ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України).
Кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 121 КК України настає за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, а за статтею 124 КК України за умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 66 КК України обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
Згідно з п. 61 ч. 1 ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.
Мотиви призначення покарання.
Вивченням відомостей про особу ОСОБА_3 установлено, що він раніше судимий, на обліку в лікаря нарколога на обліку у лікаря психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.
Відповідно до змісту статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостями про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
Згідно з ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у своїй постанові від 02 листопада 2021 року (справа № 750/5031/18, провадження № 51-2761км21) зазначив, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Водночас, визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання ОСОБА_3 суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, ставлення до вчиненого та наслідків дій винного, а також відсутність об'єктивних даних на підтвердження щирого каяття з боку обвинуваченого.
За таких обставин справи, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції частини цієї статті, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Відповідно до п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому: майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується.
Ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 11 березня 2025 року (справа № 619/1363/25, провадження № 1-кс/619/239/25) було накладено арешт на майно, а саме на:1 (одне) дерев'яне поліно з плямами речовини бурого кольору, 1 (один) відрізок простирадла зі слідами речовини бурого кольору; 1 (одну) футболку темно - синього кольору, х/б (хлопок); 2 (пари) носків чорного кольору хлопчаті; 1 (одні) штани чорні спортивні; зріз нігтів з лівої руки; зріз нігтів з правої руки; 1 (один) змив з лівої руки; 1 (один) змив з правої руки; зразки волосся ОСОБА_3 .
У зв'язку з викладеним на підставі п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК України речові докази підлягають знищенню.
З урахуванням вимог статей 176, 177, 200, 377 КПК України у суду відсутні підстави для зміни запобіжного заходу, у зв'язку з цим до набрання вироком законної сили суд залишає незмінним запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 , визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 6 місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 05 березня 2025 року.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити незмінним - тримання під вартою.
Речові докази по справі: 1 (одне) дерев'яне поліно з плямами речовини бурого кольору, 1 (один) відрізок простирадла зі слідами речовини бурого кольору; 1 (одну) футболку темно - синього кольору, х/б (хлопок); 2 (пари) носків чорного кольору хлопчаті; 1 (одні) штани чорні спортивні; зріз нігтів з лівої руки; зріз нігтів з правої руки; 1 (один) змив з лівої руки; 1 (один) змив з правої руки; зразки волосся ОСОБА_3 , які зберігаються в камері речових доказів ВП № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_3 , в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня.
Суддя ОСОБА_1