Справа № 611/230/24
Провадження № 1-кп/611/20/25
03 жовтня 2025 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконфенції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Барвінкове кримінальне провадження, внесене 01 листопада 2022 до Єдиного реєстру досудових правопорушень за № 12022221070000953 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Барвінкове Харківської області, громадянки України, з середньою освітою, неодруженого, працюючого водієм ТОВ «Автомагістраль -Південь», в силу ст. 89 КК України не судимого, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, за таких обставин.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк дії якого у подальшому неодноразово продовжено.
В липні 2022 року в першій половині дня (точна дата та час в ході досудового слідства не встановлені), ОСОБА_8 , будучи обізнаним про те, що поряд із домоволодінням АДРЕСА_3 , знаходиться агрегат дисковий навісний 2,7 (далі АДН - 2,7), який належав потерпілому ОСОБА_9 , вирішив його викрасти. Діючи навмисно та протиправно, маючи умисел на крадіжку чужого майна, реалізуючи свій злочинний намір, ввівши в оману ОСОБА_6 та ОСОБА_10 про законність придбання АДН - 2,7 у ОСОБА_9 , попросив зазначених осіб перемістити цей агрегат за допомогою трактора ЮМЗ до його місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , на що ОСОБА_6 та ОСОБА_10 погодилися.
Після цього ОСОБА_6 та ОСОБА_10 на тракторі обвинуваченого поїхали до домоволодіння АДРЕСА_3 , де зачепили до трактора зазначений АДН - 2,7 та відбуксирували його до місця проживання ОСОБА_8 за вказаною адресою.
Викраденим таким чином АДН - 2,7 ОСОБА_8 розпорядився на власний розсуд, а саме: залишив собі для особистого використання.
Своїми злочинними діями ОСОБА_8 завдав потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду у розмірі 24828 грн. 83 коп.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав та пояснив, що у липні 2022 році, точної дати не пам'ятає, до нього додому за адресою: АДРЕСА_2 , приїхали військовослужбовці ЗСУ з метою поповнити запаси питної води.
Під час розмови один із військовослужбовців попросив його забрати на зберігання АДН - 2,7 який знаходився в с. Маяк Ізюмського району Харківської області, при цьому вони посилались на те, що с.Маяк на той час перебувало під активним обстрілом зі сторони російських військових.
На їх пропозицією він пообіцяв поміркувати, а потім поїхав до м.Лозова заправити паливом свій автомобіль.
Повернувшись додому у с.Веселе він побачив біля свого домоволодіння АДН - 2,7.
Обвинувачений пояснив також, що АДН -2,7 він не викрадав та не просив ОСОБА_6 та ОСОБА_10 перемістити цей агрегат за допомогою трактора ЮМЗ до свого місця проживання. За весь період знаходження АДН 2,7 біля його домоволодіння він ним не користувався за призначенням.
Вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, повністю доведена в судовому засіданні сукупністю досліджених та перевірених в судовому засіданні наступних доказів.
Потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що в 2013 році з метою обробітку земельних ділянок придбав АДН -2,7, який зберігав біля будинку своєї тітки у с. Маяк Ізюмського району Харківської області.
Після початку збройної агресіі РФ проти України він змушений був евакуювався з с. Нікополь Ізюмського району Харківської області до іншого місця проживання, а коли повернувся то виявив відсутність АДН 2,7 на місці зберігання. Від деяких мешканців сусідніх сел йому стало відомо, що схожий агрегат вони бачили біля домоволодіння обвинувачуваного. Користуватися цим агрегатом та зберігати його він, потерпілий, нікому не дозволяв, з обвинувачуваним не спілкувався.
Під час проведення 16.07.2023 слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_9 , останній підтвердив зазначені покази (том 1, а.с. 27-28).
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показала, що у 2022 році проживала у с. Веселе Веселе Ізюмського району Харківської області по одній вулиці з обвинуваченим ОСОБА_8 . Одного разу, проїжджаючи повз його двір, вона бачила трактор з причепним пристроєм.
Свідок ОСОБА_12 показав,що у 2022 року обвинувачений ОСОБА_8 попросив його за допомогою трактора ЮМЗ транспортувати дисковий агрегат з с. Маяк (Барвінківська МТГ) Ізюмського району до його домоволодіння у с.Веселе (Барвінківська МТГ) Ізюмського району.
В той же день він разом з братом обвинувачуваного ОСОБА_6 поїхали на тракторі ЮМЗ, в с. Маяк (Барвінківська МТГ) де побачили на вулиці біля крайнього будинку причіпний пристрій для дискування ґрунту. Вони вдвох приєднали диски до трактора і транспортували їх до місця проживання ОСОБА_8 у с. Веселе (Барвінківська МТГ) Ізюмського району.
У подальшому він бачив, як ОСОБА_8 користувався цим пристроєм на власній земельній ділянці.
Під час проведення 03.04.2025 слідчого експерименту із застосуванням відеозапису за участю свідка ОСОБА_10 , останній підтвердив зазначені покази (том 1, а.с. 37-39).
Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні показав, що проживає у с.Веселе (Барвінківська МТГ) Ізюмського району. Навпроти нього по вулиці проживає також ОСОБА_8 .
Влітку 2022 року коли він, ОСОБА_13 , сидів біля свого двору то побачив, як у двір до останнього заїхав трактор ЮМЗ з дисковим агрегатом під керування ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_6 , брат обвинуваченого, показав, що одного дня у липні 2022 року він разом з ОСОБА_10 за допомогою трактора ЮМЗ транспортувати дисковий агрегат з с. Маяк (Барвінківська МТГ) Ізюмського району до домоволодіння ОСОБА_8 у с.Веселе (Барвінківська МТГ) Ізюмського району.
Під час проведення 12.07.2023 слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_6 , останній підтвердив зазначені покази (том 1, а.с. 44-46).
Крім того, вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, підтверджується сукупністю безпосередньо досліджених в судовому засіданні письмових доказів.
З протоколу огляду місця події від 01.11.2022 та фототаблиці до нього убачається, що на ділянці місцевості, розташованої біля присадибної земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_2 було, виявлено та вилучено АДН - 2,7 (том 1, а.с.13-17).
Відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 01.11.2025, АДН - 2,7 (агрегат дисковий навісний) 2013 року випуску, визнано речовим доказом (том № 1, а.с. 18).
Вартість викраденого майна підтверджується висновком судової транспортно - товарознавчої експертизи від 26.04.2023 № 1984 (том №1, а.с. 51-58).
Проаналізувавши вищенаведені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що часткове визнання ОСОБА_8 своєї вини в скоєному, є обраними ним позицією свого захисту.
Зібрані у справі та наведені вище у вироку докази в повній мірі підтверджують доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкрімінованого йому кримінального правопорушення. Доводи обвинуваченого про те, що ОСОБА_8 не здійснював крадіжку майна ОСОБА_9 , судом ретельно перевірені.
Зазначені доводи не знайшли свого підтвердження, оскільки повністю спростовані дослідженими судом доказами, а саме протоколами проведення слідчих експериментів із застосуванням відеозапису.
Така позиція обвинуваченого свідчить про відсутність у обвинуваченого каяття у вчиненні умисного кримінального правопорушення, яку суд розцінює як спробу уникнути відповідальності за скоєне ним тяжкого умисного злочину.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні стверджувала, що ОСОБА_9 не може вважатись потерпілим від злочину , так як цей агрегат повинен був зареєстрований належним чином.
Суд не приймає до уваги такі твердження з урахуванням того, що відповідно до Постанови КМ України від 8 липня 2009 року №604 «Про затвердження Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів» причіпне, навісне обладнання (крім тракторних причепів і прирівняних до них машин) та інвентар, яким присвоєно ідентифікаційні номера, реєструються за бажанням власників (п. 3).
Приймаючи до уваги зазначене, суд приходить до висновку про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.4 ст.185 КК України кваліфіковано правильно, так як останній таємно викрав чуже майно в умовах воєнного стану .
При обранні виду і міри покарання ОСОБА_8 суд враховує наступні обставини справи:
- ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України віднесені до категорії тяжких;
- особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України не судимий, за місцем проживання характеризуються посередньо, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце роботи.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає наявність на утриманні в останнього трьох неповнолітніх дітей.
Обставин, що обтяжують покарання обвинувачених, згідно ст. 67 КК України, не встановлено.
Ураховуючи викладене, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання, передбачене санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, у вигляді позбавлення волі, необхідне і достатнє для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Разом з тим, ураховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та зазначені вище дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , приймаючи до уваги висновок органу пробації, з якого убачається, що виправлення останнього можливе без ізоляції від суспільства, суд вважає можливим виправлення обвинуваченого без відбування покарання, а тому, відповідно до ст.75 КК України, звільняє його від відбування призначеного покарання з випробуванням з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п.1,2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України.
Потерпілим ОСОБА_9 був заявлений цивільний позовом до ОСОБА_8 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням.
Потерпілий ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .
Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 81296227 від 26.05.2025 спадкоємцями ОСОБА_9 є його сини ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
Від ОСОБА_14 та ОСОБА_15 надійшли заяви про залишення цивільного позову без розгляду.
Відповідно до ч.5 ст.128 ЦПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Положеннями ст.257 ЦПК України передбачено, що суд залишає позовну заяву без розгляду, і постановляє з цього приводу ухвалу, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
У зв'язку з тим, що від цивільних позивачів подано клопотання про залишення позову без розгляду, суд вважає за необхідне цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_8 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, залишити без розгляду.
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, підлягають стягненню з обвинуваченого відповідно до положень ст.122 КПК України.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили не застосовувати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368, 373-376 КПК України, суд -
ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 від призначеного покарання звільнити з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення й виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили не обирати.
Позов ОСОБА_9 до ОСОБА_8 про відшкодування майновиї збитків та моральної шкоди, заподіяної вчиненням кримінального правопорушення, залишити без розгляду.
Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме: АДН - 2,7 (агрегат дисковий навісний) 2013 року випуску, який знаходився на зберіганні у потерпілого ОСОБА_9 , повернути ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Барвінківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1