Справа № 405/8152/24
Провадження № 1-кп/405/280/24
13 жовтня 2025 року Подільський районний суд міста Кропивницького у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарях: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кропивницький кримінальне провадження №12024121010002882 у відношенні:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, Кіровоградської області, громадянина України, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
встановив:
ОСОБА_5 вчинив ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за наступних обставин.
Так, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженого Законом України від 3 березня 2022 року № 2105-IX (зі змінами, внесеними Указом від 17 травня 2022 року № 342/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2264-ІХ, Указом від 12 серпня 2022 року № 574/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2501-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 758/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2739-ІХ, Указом від 6 лютого 2023 року № 59/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2916-IX, Указом від 1 травня 2023 року № 255/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3058-ІХ, Указом від 26 липня 2023 року № 452/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3276-ІХ, Указом від 6 листопада 2023 року № 735/2023, затвердженим Законом України від 8 листопада 2023 року № 3430-ІХ, Указом від 5 лютого 2024 року № 50/2024, затвердженим Законом України від 6 лютого 2024 року №3565-ІХ, та Указом від 6 травня 2024 року №272/2024, затвердженим Законом України від 8 травня 2024 року № 3685-IX), продовжено з 12 серпня 2024 року строк проведення загальної мобілізації на 90 діб.
ОСОБА_5 , будучи військовозобов'язаним та придатним до військової служби, відповідно до довідки ВЛК №78/6836 від 09.09.2024, 09 вересня 2024 року приблизно о 14 годині 00 хвилин (більш точного часу не встановлено), перебуваючи в ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , де йому цього ж дня, о 15 годині 30 хвилин було вручено бойову повістку для відправки у війська для проходження військової служби, про що в розписці про отримання повістки поставив свій підпис.
Разом з тим, будучи належним чином повідомленим про призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час загальної мобілізації, ОСОБА_5 , достовірно знаючи про загальну мобілізацію, оголошену Указом Президента України № 69-2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» та Указом Президента України № 272/2024 від 06.05.2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, діючи умисно, усвідомлюючи свої протиправні дії, не маючи права на відстрочку, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХП», ст.ст. 1, 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543- XII, Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69-2022 від 24.02.2022, Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» № 272/2024 від 06 травня 2024 року, будучи придатним до військової служби, 10 вересня 2024 року у визначений час та місце згідно з бойовою повісткою, без поважних причин, не з'явився по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 за вищевказаною адресою для відправки у війська для проходження військової служби за загальною мобілізацією до команди НОМЕР_1 Батальйон резерву ЗСУ та у такий спосіб ухилився від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення визнав повністю, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння та пояснив, що всі обставини скоєного ним протиправного діяння в обвинувальному акті викладені вірно та він їх не оспорює. Так, він дійсно після проходження ВЛК, згідно якої його було визнано придатним до військової служби, 09 вересня 2024 року перебував в ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 , де йому приблизно о 15 годині 30 хвилин під підпис було вручено бойову повістку. Однак він злякався, так як багато його знайомих загинули, будучі військовослужбовцями, тому він 10 вересня 2024 року у визначений час та місце згідно з бойовою повісткою, без поважних причин, не з'явився по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_4 для відправки у війська для проходження військової служби. Він знає, що зараз в Україні діє військовий стан та особливий період, однак він боїться за своє життя та переживає за своїх батьків, які можуть лишитись без його підтримки. Мати його пережила інсульт, а батько інфаркт. Мати є пенсіонером, як і батько, але батько ще також працює. Він сам неофіційно заробляє фарбуванням автомобілів. На запитання суду обвинувачений повідомив, що він визнає свою вину, однак не висловив щирий осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. До ТЦК та СП він більше не з'являвся після вручення бойової повістки. На даний час він не змінив свою позицію та проходити військову службу не бажає.
Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд провів судовий розгляд справи із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням характеризуючих даних на особу обвинуваченого, визнавши недоцільним допит свідків та дослідження інших доказів у кримінальному провадженні. Наслідки розгляду судом провадження із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України учасникам процесу роз'яснено.
Відповідно до положень ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадку можливості зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, доведена.
Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ст. 336 КК України як умисні дії, що виразилися в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ч. 4 ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не значиться, не одружений та не має утриманців, офіційно не працевлаштований. Проживає разом із батьками. Мати, яка є пенсіонером, має ряд захворювань відповідно до виписки №1712 (а.с. 113-115).
Обставин, що пом'якшують покарання згідно ст.66 КК України, судом не встановлено.
Суд не погоджується із позицією щодо наявності обставини, що пом'якшує покарання, як щире каяття, виходячи з наступного.
Факт визнання ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого як обставину, що пом'якшує покарання. Адже розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття обвинуваченого у вчиненні злочину не знайшов своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Суд також зауважує, що після допиту обвинуваченого прокурор, також зазначив на відсутність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого.
Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, вищеприведених даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , суд вважає, що останньому слід призначити покарання у межах, установлених у санкції ст. 336 КК України, у виді позбавлення волі на мінімальний строк.
Судом враховано надану Подільським районним відділом з питань пробації філії Державної установи «Центр пробації» в Кіровоградській області досудову доповідь стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюються, відповідно, як середній та середній, та беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, історію правопорушень орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства за умови здійснення інтенсивного нагляду та проведення індивідуально-корекційної роботи спрямованої на недопущення вчинення особою повторних кримінальних правопорушень, формування позитивних стратегій подолання життєвих негараздів, здійснення заходів, спрямованих на викорінення явища деформації правосвідомості особистості обвинуваченого ОСОБА_5 (а.с.142-146).
Підстав для застосування до ОСОБА_5 статті 69 КК України судом не встановлено.
При вирішенні питання щодо можливості застосування ст.75 КК України суд виходить із наступного.
Відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Так, законодавцем чітко визначено, що за наявності вказаних вище підстав, під час вирішення питання щодо застосування положень ст.75 КК суд враховує: тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи.
Крім обставин приведених вище, суд бере до уваги те, що:
- ОСОБА_5 вчинив нетяжкий злочин, але спрямований на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації та воєнного стану, який введений на території України відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад;
- відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Такі положення основного закону дублюються в ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України;
- згідно зі ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Умисне ухилення від такого обов'язку під час війни створює негативні наслідки та тенденції в суспільстві та підриває обороноздатність держави;
- ОСОБА_5 , перебуваючи фактично протягом року на території м.Кропивницький після отримання бойової повістки, його умисного ухилення від явки на збірний пункт та відкриття кримінального провадження, жодного разу до ТЦК та СП не з'явився, хоча мав таку можливість спроби виправити ситуацію, зокрема вступити до лав ЗСУ, що свідчить про його свідомі та умисні дії з метою уникнення мобілізації.
За таких обставин, суд вважає не можливим виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 без відбування покарання. Застосування до останнього такої правової пільги, як звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, буде необґрунтованим та таким, що не відповідає зазначеним вимогам закону України про кримінальну відповідальність.
Під час судового провадження клопотання від прокурора про застосування запобіжного заходу не надходило.
Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не пред'являвся.
Витрати на проведення експертизи в даному кримінальному провадженні відсутні.
Речові докази в даному кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст.ст. 369-376 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту приведення цього вироку до виконання.
Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду згідно зі ст.ст. 395, 396 КПК України, з особливостями визначеними ч.2 ст.394 КПК України може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Подільський районний суд м. Кропивницького протягом 30 діб з моменту його проголошення, а особою, яка тримається під вартою, з дня вручення копії вироку.
Згідно зі ст. 376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в Подільському районному суді м. Кропивницького копію цього вироку, подавши відповідну заяву.
Суддя Подільського районного суду
міста Кропивницького ОСОБА_8