Справа №338/1213/25
09 жовтня 2025 року селище Богородчани
Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого-судді Куценка О. О., секретаря судового засідання Двібородчин І. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
09 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Після виконання вимог п.2 ч.1 ст.187 ЦПК України, ухвалою від 10 вересня 2025 року було відкрито провадження по справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного провадження у судовому засіданні з повідомленням (без виклику) сторін.
Позов обґрунтований тим, що сторони зареєстрували шлюб 16 жовтня 2004 року у Жураківській сільській раді Богородчанського району Івано-Франківської області, актовий запис №5. У шлюбі народжені: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є повнолітньою, та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюбні відносини між ними не підтримуються понад сім років, кожен з подружжя живе окремим життям та своїми інтересами. Між ними втрачено почуття любові та поваги один до одного. Шлюб носить формальний характер, примирення між ними неможливе. Позивач вказує, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу буде суперечити її інтересам, тому просить такий шлюб розірвати, крім того просить стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3500 грн.
В судове засідання позивачка не з'явилася. У поданій позовній заяві просить проводити розгляд справи у її відсутності, вимоги позову підтримує у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився. Відповідач ОСОБА_2 надіслав заяву у якій вимоги позову визнав та просив шлюб розірвати. Судове засідання клопотав проводити за його відсутності. Крім того, зазначив, що погоджується на стягнення з нього витрат понесених на правову допомогу на користь позивачки у розмірі 1500 грн, що просив врахувати.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, зважаючи на відсутність всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що сторони 16 жовтня 2004 року зареєстрували шлюб у Жураківській сільській раді Богородчанського району Івано-Франківської області, актовий запис №5 (а.с.4).
У шлюбі народжені: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є повнолітньою, та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6).
Згідно зі ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Стаття 24 Сімейного кодексу України визначає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Загальна декларація прав людини у частині 2 статті 16 та стаття 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права містять положення, за яким шлюб не може укладатися без вільної і повної згоди сторін, що одружуються.
Частиною 2 ст. 104 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
З вказаних положень закону вбачається, що однією з засад шлюбу є його добровільність. При чому принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу (наявність вільної згоди) - це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.
З огляду на встановлені судом обставини справи, а також норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про підставність позовних вимог позивачки щодо розірвання шлюбу, оскільки сторони разом не проживають, спільного господарства не ведуть, поновлювати шлюбно-сімейні відносини наміру не мають. Обов'язки чоловіка та дружини зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. За таких умов подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача та моральним засадам суспільства, що має істотне значення, тому шлюб слід розірвати.
Що стосується стягнення судових витрат на користь позивача, то суд виходить з такого.
Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді регламентовано в пункті 1 частини третьої статті 133 ЦПК України.
Згідно із частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування (правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 (провадження N 11-562ас18)).
Також, в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі N 211/3113/16-ц (провадження N 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі N 760/11145/18 (провадження N 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Судом встановлено, що правова допомога у справі надавалась на підставі договору про надання правничої допомоги від 05 вересня 2025 року, обсяг якого підтверджується квитанцією №093917 від 05 вересня 2025 року у розмірі 3500 грн.
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу, та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Як вбачається з матеріалів справи, обсяг правничої допомоги, наданої адвокатом Поповичем М. М. обмежується складанням позовної заяви про розірвання шлюбу, яку адвокат оцінив у розмірі 3500 грн.
Так, суд враховує ті обставини, що адвокат є кваліфікованим фахівцем, а дана справа за своїм правовим змістом не може бути віднесена до складних, тому розмір витрат за складання відповідних процесуальних документів є завищеним та не відповідає обсягу та складності виконаної роботи.
Крім того, відповідачем позов було визнано в першому судовому засіданні, сторони у яке не з'явилися, оскільки справа слухалась у спрощеному позовному провадженні за відсутності сторін, а тому з урахуванням обсягу та складності наданих позивачу послуг з правничої допомоги, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу понесені позивачем в суді у розмірі 1500 грн.
Так позиція відповідає, практиці Європейського суду з прав людини, зокрема пункту 268 рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України» (заява №19336/04, від 23 січня 2014 року), сторона має право на компенсацію судових та інших витрат лише за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а також що їхній розмір є обґрунтованим. Надмірні, недоведені або необґрунтовані витрати не підлягають відшкодуванню.
Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача необхідно стягнути в користь позивача 1500 грн в якості компенсації витрат позивача за отриману правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 104, 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, ст.141, 263-265, 274, 279, 280-284 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 16 жовтня 2004 року у Жураківській сільській раді Богородчанського району Івано-Франківської області, актовий запис №5, свідоцтво серії НОМЕР_1 .
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Повний текст судового рішення складено 09 жовтня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Суддя: