Справа № 195/1501/25 3/195/668/25
іменем України
08.10.2025 року cмт. Томаківка Дніпропетровської області
Суддя Томаківського районного суду Дніпропетровської області Омеко М.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 , у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 446029 від 07.09.2025 року, складеного поліцейським СРПП відділення поліції№3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ст.лейтенантом поліції Стець В.В., вбачається, що 07.09.2025 року о 03:15 годині в селещі Томаківка, вул.Шевченка,4, керував автомобілем з явними ознаками алкогольного спяніння( не виразна мова, різкий запах алкоголю з порожнини роту) та в установленому законом порядку відмовився від проходження медичного освідчення, чим порушив п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував проти протоколу складеного відносно нього, та вказав що працівниками поліції була грубо порушена процедура складання протоколу. Він вказав що його було безпідставно зупинено, не повідомлено причини зупинку, після чого працівник поліції повідомив, що йому необхідно дихнути в головний убір поліцейського.Проте йому не було розяснено його права,причини зупинку та не запропоновано пройти медичне освідчення ні на місці зупинки на в медичному закладі. У звязку з чим просить суд закрити провадження відносно нього за ч.1 ст. 130 КУпАП з підстав відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи та оглянувши диск з відеозаписом за фактом вчинення гр. ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суд приходить до наступного висновку.
За змістом статті 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями статті 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Згідно з статтею 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та ін.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт,який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Згідно ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зі змісту вказаних норм матеріального права вбачається, що під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання функції водія під час руху транспорту. При цьому не має значення, де, у якому місці особа управляла транспортом.
Для встановлення відповідальності не має значення, як довго керував винний транспортним засобом. Проступок вважається закінченим з того моменту, коли особа, яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння, надала руху транспортному засобу.
В якості доказів вини гр-на ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП до матеріалів справи про адміністративне правопорушення поліцейським додано вищезазначений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 446029 від 07.09.2025 року, акт огляду на стан алкогольного спяніннята рапорт інспектора СРПП ВП № 3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ст.лейтенанта поліції Стець В.
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінюючи зазначені докази, суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовними та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Об'єктивна сторона передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП правопорушення виражається, зокрема у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд звертає увагу, на відеозаписах відображено, що після зупинення працівниками поліції автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , останній не заперечував факту керування транспортним засобом.
Відповідно до Інструкції пропорядок виявленняу водіївтранспортних засобівознак алкогольного,наркотичного чиіншого сп'янінняабо перебуванняпід впливомлікарських препаратів,що знижуютьувагу ташвидкість реакції,затвердженої наказомМіністерства внутрішніхсправ України,Міністерства охорониздоров'я України09.11.2015року №1452/735,огляду настан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів,щодо якиху поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліціїУкраїни є підстави вважати,що вони перебувають устані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Отже, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, визначеними МОЗ і МВС України. Окрім того обов'язковим є доведення підстав для такого огляду особи.
У п. 4 Розділу 1 Інструкції вказано, що ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
На відеозаписі зафіксовано, як поліцейський запитує «Нічого не вживали?». На що отримує негативну відповідь від водія, після чого просить дихнути в головний убір (кепку).
При цьому патрульний не повідомив ОСОБА_1 про наявність в останнього конкретних ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння згідно з ознаками такого стану, що свідчило б про наявність у поліцейського підстав вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння.
Більше того, з відеозапису вбачається, що після зупинення транспортного засобу працівник поліції взагалі не повідомив водія про те, що в останнього ним виявлено будь-які ознаки сп'яніння.
Вказана у протоколі про адміністратвине правопорушення ознака алкогольного сп'яніння як «невиразна мова» не підтверджується дослідженими суддею відеозаписами, згідно з якими в ході спілкування ОСОБА_1 з поліцейськими та під час складання відносно нього адміністратвиних матеріалів, поведінка та дії є адекватними та такими, що відповідають обстановці: ОСОБА_1 реагував на вимоги поліцейських та надавав адекватні відповіді на їх запитання, а також сам ставив працівникам поліції питання.
Поміж тим, єдиною підставою для проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, яку працівник поліції оголосив водію в ході розмови, став випадок, коли ОСОБА_1 на вимогу полііцейського дихнув в головний убір (кепку) поліцейського.
Такі підстави для проведення огляду водія на стан сп'яніння не ґрунтуються на вимогах Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а самим поліцейським не вчинено усіх належних дій щодо виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, визначених у пункті 4 Розділу І вказаної Інструкції.
Суддя звертає увагу на те, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння підлягає доведенню не лише факт керування особою транспортним засобом, а й наявність ознак алкогольного/ наркотичного сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан алкогольного/наркотичного сп'яніння у медичному закладі, умови та можливість проходження такого огляду в медичному закладі. Крім того, має бути встановлено факт відмови водія від проходження зазначеного огляду, якому має передувати роз'яснення прав особи, виявлення та фіксація ознак сп'яніння, а не формальне припущення наявності у особи цих ознак.
За наведених обставин, у конкретному випадку, суддя виснував, що зазначення працівниками поліції у протоколі ознак алкогольного сп'яніння само по собі не свідчить про їх наявність у особи.
Таким чином, працівниками поліції не доведено факту наявності у ОСОБА_1 вказаних у протоколі про адміністратвине правопорушення ознак алкогольного сп'яніння.
Отже, наявними відеоматеріалами не доведено, що ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп'яніння, а тому й підстав, згідно з Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735, для пропонування працівниками поліції пройти огляд водію не було.
Надавати оцінку всім іншим твердженням ОСОБА_1 , стосовно подальших дій учасників події, суддя не вбачає необхідності, оскільки констатував порушення працівниками поліції положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735.
Крім того суд звертає увагу на тому, що після складання протоколу відносно останнього, ОСОБА_1 не було відстороне від керування транспортним засобом , що в свою чергу свідчить про відсутність факту пербування водія з ознаками алкогольного спяніння.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Згідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо буде встановлено відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12,2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим cт. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia»,рішення від 30 травня 2013 року, заява№ 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до положень пункту 5 розділу ІІ ІНСТРУКЦІЇ із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Накзом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 11 січня 2019 року за № 28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається з матеріалів справи, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується лише протоколом про адміністративне правопорушення, який не є допустимим доказом та не у відповідності до вимог пункту 9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12,2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим cт. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї грунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого при розгляді справ судами в обов'язковому порядку використовується як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Так, у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкове не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Недотримання положень та інструкцій постанов Кабінету Міністрів України, а також статей Кодексу про адміністративне правопорушення, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, ставить під сумнів його законність, а тому протокол вважається недійсним та недостовірним.
За таких обставин дії працівника поліції не можна вважати правильними і такими, що відповідають вимогам ст. 7 КУпАП.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відомості, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення в частині встановлення вини ОСОБА_1 не підтверджені в повній мірі належними і допустимими доказами, що виключає адміністративну відповідальність за вказаною правовою кваліфікацією, оскільки матеріалами справи не підтверджено, поза розумним сумнівом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУПАП, а оскільки відповідно до змісту ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.245 КУпАП України, завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ч.1 п.1 ст.247КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130КУпАП на підставі ч.1 п.1 ст.247КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, ч.1 п.1 ст.247,283, 284, 294 КУпАП, суддя -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, - закрити на підставі ч.1 п.1 ст.247КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, протягом десяти днів з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області.
Суддя: М. В. Омеко