Справа № 215/8008/24
1-кп/215/507/25
13 жовтня 2025 року колегія суддів Тернівського районного суду м. Кривого Рогу
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участі: секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з захисником ОСОБА_7 з власних засобів зв'язку, в залі Тернівського районного суду м. Кривого Рогу кримінальне провадження № 12024041760000961 від 08.10.2024 р. у відношенні ОСОБА_6 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 152 ч. 4, 152 ч. 6, 301-1 ч. 1 КК України,
Ухвалою від 22.08.2025 р. Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, обвинуваченому ОСОБА_6 , було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 20.10.2025 р..
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в зв'язку з призначенням слідуючого судового засудання за межеми його дії.
Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти клопотання прокурора, просив змінити тримання під вартою на домашній арешт, так як його є кому утримувати та поручитися за нього, це його мати та бабуся. Він співпрацював зі слідством.
Захисник - адвокат ОСОБА_7 , підтримує свого підзахисного, заперечує проти клопотання прокурора, так як обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, перебуваючи на волі не переховувався, а також не впливав на учасників процесу та не буде вчиняти вказаних дій. Також вважає, що відсутні ті ризики, що були під час взяття під варту. Просить змінити тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з забороною спілкування з учасниками процесу.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, попередню ухвалу суду від 22.08.2025 р., вважає, що обвинуваченому ОСОБА_6 слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, виходячи з наступного.
Дійсно, згідно ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього кодексу.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечує особам, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а також і мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має з'ясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується в тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного (обвинуваченого); міцність його соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; постійного місця роботи, навчання; репутація, майновий стан підозрюваного (обвинуваченого); наявність судимостей; повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється (обвинувачується) особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється (обвинувачується) особа.
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, повинно містити в тому числі виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України.
Тобто, оскільки обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовженні строку його дії, та на які в своєму клопотанні посилається прокурор, не змінилися, суд вважає, що інший запобіжний захід не може запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, так як він хоча й раніше не судимий, але обвинувачується у скоєнні в тому числі особливо тяжкого злочину, за який передбачено максимальне покарання у виді довічного позбавлення волі, тому він може переховуватися від суду, впливати на свідків і малолітню потерпілу, які можуть підлягати допиту в суді, чим перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, що незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості. Він не є неповнолітнім, особою похилого віку, або особою з інвалідністю і може утримуватися в слідчому ізоляторі.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Чинний КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково, тобто, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає від прокурора надання доказів того, що обвинувачений має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні надалі.
Крім цього, наявність матері та бабусі, не свідчить про наявність міцніх соціальних зв'язків у повному розумінні цього, оскільки ст. 178 КПК України, виокремлює таку обставину, як міцні соціальні зв'язки, крім наявності родини, утриманців, тобто це інші соціальні зв'язки в суспільнму житті: робота, навчання, участь у суспільному житті колектива.
У матеріалах провадження відсутні дані чи докази, які б свідчили про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу.
Суд вважає, що твердження захисника, що обвинувачений, перебуваючи не під вартою, не буде переховуватися, впливати на учасників процесу та відсутність на даний час фактів втечі обвинуваченого - з метою переховування, тиску на потерпілу та свідків, жодним чином не свідчить про неможливість вчинення ним цих дій в подальшому. Фактично, його належна процесуальна поведінка та відсутність фактів спроб, передбачених ст. 177 КПК України, зумовлені на цей час, в першу чергу дієвістю обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 197, 199, 331 КПК України, колегія суддів -
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по 11.12.2025р..
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з дня вручення її копії.
Головуючий:
Судді: