Справа № 183/9949/25
№ 2/183/5988/25
10 жовтня 2025 року місто Самар Дніпропетровської області
Суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Дубовенко І.Г, вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
26 вересня 2025 року до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , у якому просить розірвати шлюб між сторони, які мають неповнолітню дитину.
Матеріали позовної заяви передані головуючому судді 01 жовтня 2025 року.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, вбачаються підстави для висновку про необхідність направлення зазначеної цивільної справи за підсудністю до іншого суду, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 28 ЦПК України - позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
З аналізу наведеної процесуальної норми вбачається, що за загальним правилом позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування.
Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України, якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
Однак, суд звертає увагу на те, що з 2016 року в Україні створено Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 646 «Про затвердження Порядку створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб».
З відповіді з ЄДДР № 1844520 від 02.10.2025 року вбачається, що зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
З відповіді № 1878898 від 10 жовтня 2025 року щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, щодо відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце перебування якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до довідки від 20.05.2022 року; дата зняття з реєстрації 10.09.2024 року.
З відповіді з ЄДДР № 1846758 від 02.10.2025 року вбачається, що зареєстроване місце проживання позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
З відповіді № 1846780 від 02 жовтня 2025 року щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце перебування якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , відповідно до довідки від 25.08.2024 року.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» повноваження з реєстрації місця проживання з 04 квітня 2016 року делеговані органам місцевого самоврядування, та для перевірки актуальності інформації про реєстрацію місця проживання необхідно звертатися до органів реєстрації відповідно реєстру територіальної громади.
Невчинення відповідних дій для з'ясування місцезнаходження відповідача, у тому числі звернення до органів місцевого самоврядування або запиту до Міністерства соціальної політики України призводить до неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Віктор Назаренко проти України» від 03 жовтня 2017 року; «Лазаренко та інші проти України від 27 червня 2017 року).
Судом установлено, що як позивач є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце перебування якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач відповідно до відомостей про ВПО станом на день звернення позивача до суду не зареєстрований як ВПО, його зареєстрованим місцем проживання є адреса: АДРЕСА_1 .
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (надалі - Закон) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 1, 2 ст. 4 Закону).
Частиною першою статті 5 Закону визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, зі змінами, регулює як механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, так і облік даних про внутрішньо переміщених осіб, включених до Єдиної інформаційної бази, у тому числі, містить дані про фактичне місце проживання/перебування таких особи, які по суті являють собою реєстрацію фактичного місця проживання/перебування цих особи у зв'язку із тимчасовою окупацією частини території України, на якій була проведена реєстрація місця проживання/перебування осіб до їх переселення до інших регіонів країни.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 «Про деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» прийнятий Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), пунктом 4 якого визначено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
На період тимчасової окупації територій у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя положення частини першої статті 4 Закону України Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні не поширюється на осіб, місце проживання яких зареєстроване у житлі, що розташоване на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.
Особа, місце проживання якої зареєстроване у житлі, що розташоване на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання за межами тимчасово окупованої території України без внесення будь-яких відміток до паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки.
Відомості про зареєстроване місце проживання такої особи у житлі, що розташоване на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, вносяться до реєстру територіальної громади, яка здійснила відповідну реєстраційну дію за межами тимчасово окупованої території може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання за межами тимчасово окупованої території України без внесення будь-яких відміток до паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки.
З огляду на викладене, переселенці, які покинули домівки внаслідок бойових дій та окупації місць їх постійного проживання, можуть звертатися з позовами до судів в районах тимчасового перебування. Якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як внутрішньо переміщена особа, то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування.
Отже, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи можна визнати документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування відповідача при визначенні підсудності розгляду справ за ч. 1 ст. 27 ЦПК України, а також позивача за ст. 28 ЦПК України.
Оскільки встановлено, що зареєстрованим місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_1 ; а позивача - АДРЕСА_3 , ця цивільна справа не підсудна Самарівському міськрайонному суду Дніпропетровської області. При цьому суд виходить з того, що принцип територіальної підсудності спрямований на спрощення доступу сторін до правосуддя.
Таким чином установлено, що як позивач та і відповідач не перебувають на території, на яку розповсюджуються юрисдикція Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, а тому ця цивільна справа підлягає передачі на розгляд до належного суду. Враховуючи, що позивач за текстом у позові мала намір звернутися до суду за своїм із дитиною зареєстрованим місцем проживання, то таким судом є Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя.
Згідно з ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно з ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим кодексом підсудністю, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження.
На підставі викладеного та керуючись ст. 27, 28, 31, 32, 260 ЦПК України, суддя
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - передати за підсудністю на розгляд Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя.
Роз'яснити учасникам справи, що передача справи з підстав, зазначених вище в ухвалі, здійснюється не пізніше п'яти днів після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Копію ухвали направити позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем вручення її копії.
Ухвала суду складена і підписана 10 жовтня 2025 року.
Суддя І.Г.Дубовенко