13 жовтня 2025 р. № 400/6660/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П'ятницька, 83А,м. Чернігів,14005,
провизнання протиправним та скасування рішення від 29.05.2025 №143150022425, зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського кружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач 2), в якому просила суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 143150022425 від 29.05.2025р. про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівські області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди вказані в трудовій книжці від 18.09.1978 НОМЕР_1 , а саме: з 19.07.1982 по 30.06.1983, з 21.11.1985 по 07.09.1989, з 29.03.1990 по 21.06.1990, з 26.06.1990 по 18.11.1991;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.05.2025 про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІУ від 09.03.2003.
В обґрунтування позову позивачка зазначила, що вона звернулась до органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком, проте головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області їй було відмовлено в задоволенні цієї заяви, з огляду на те, що в неї відсутній необхідний страховий стаж. Такого висновку орган Пенсійного фонду України дійшов з огляду на те, що до страхового стажу не підлягає зарахуванню період трудової діяльності за трудовою книжкою позивачки, оскільки деякі записи внесені до трудової книжки з порушенням вимог законодавства України. Позивачка не погоджується з такою позицією, оскільки відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. При цьому трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відтак позивачка вважає відмову відповідача 2 у призначенні їй пенсії за віком протиправною, просить позов задовольнити.
Ухвалою від 01.07.2025 суд відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи у спрощеному провадженні без виклику сторін, запропонував сторонам подати заяви по суті справи.
09.07.2025 до суду надійшов відзив відповідача 1, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що за результатами розгляду заяви позивачки про призначення пенсії встановлено, що до страхового стажу не підлягають зарахуванню періоди роботи згідно з трудовою книжкою позивачки: з 19.07.1982 по 30.06.1983, оскільки запис про звільнення не завірений підписом відповідальної особи (частково зараховано доглядом за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею трьох років); з 21.11.1985 по 07.09.1989, оскільки виправлення дати прийняття на роботу не завірено належним чином; з 29.03.1990 по 21.06.1990, скільки виправлено номер наказу про прийняття; з 26.06.1990 по 17.11. 1991, оскільки не зазначено назву організації у записі про прийняття на роботу. На думку відповідача 1 правові підстави для зарахування спірного періоду роботи позивача до страхового стажу відсутні. Так, страховий стаж позивача склав 11 років 02 місяці 11 днів (страховий стаж для визначення права з урахуванням п. 3.1 Розділу ХV “Прикінцеві положення» Закону № 1058 - 11 років 06 місяців 29 днів), що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058. Відповідач стверджує, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 29.05.2025 № 143150022425 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком, є правомірними та законними. Відповідач 1 просить відмовити в задоволенні позову.
Відповідач 2 проти позову не заперечив, відзив до суду не надав.
Позивач не скористалась своїм правом подання відповіді на відзив.
Справу розглянуто в письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та не є спірним, що 21.05.2025 позивач звернулася з заявою для призначення пенсії за віком.
З урахуванням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі Порядок № 22-1), органом, що приймав рішення за заявою позивача, визначено відповідача 2.
Розглянувши подані заявником документи відповідач 2 29.05.2025 прийняв рішення № 143150022425 про відмову в призначенні пенсії. За висновком органу Пенсійного фонду України у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком в зв'язку з відсутністю необхідного стажу. Рішення мотивоване тим, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності:
- з 19.07.1982 по 30.06.1983, оскільки запис про звільнення не завірений підписом відповідальної особи (частково зараховано доглядом за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею трьох років);
- з 21.11.1985 по 07.09.1989, оскільки виправлення дати прийняття на роботу не завірено належним чином;
- з 29.03.1990 по 21.06.1990, скільки виправлено номер наказу про прийняття;
- з 26.06.1990 по 17.11. 1991, оскільки не зазначено назву організації у записі про прийняття на роботу.
Страховий стаж особи становить 11 років 2 місяці 11 днів.
Вважаючи неправомірною відмову відповідача у призначенні пенсії за віком, позивачка звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон №1058-ІV від 09.07.2003 Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058).
Згідно частини 1 статті 24 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.
Як вбачається зі змісту спірного рішення відповідача № 143150022425 від 29.05.2025 позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. В обґрунтування рішення, відповідачем зазначено про недоліки записів № 7, № 12, № 16, № 18 в її трудовій книжці.
В матеріалах справи є копія трудової книжки позивачки серія НОМЕР_2 від 18.09.1978.
Відповідно до запису № 6 19.07.1982 позивачку прийнято на роботу молодшим продавцем в хозмаг № 5 Джамбульського горпромторгу.
За змістом запису № 7 від 30.06.1983 позивачку звільнено на підставі наказу № 89 від 30.06.1983. Запис містить посилання на посаду, ім'я, прізвище директора х/м № 5, і завірений печаткою підприємства. Водночас підпис посадової особи відсутній.
На момент внесення спірного запису до трудової книжки позивача, порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162 ).
Пунктом 39 Інструкції № 162 передбачено, що запис про звільнення завіряється підписом керівника підприємства
Отже, відсутність підпису посадової особи підприємства після напису про звільнення є недоліком.
Водночас, решта відомостей про звільнення не містять неточностей або дефектів, які б викликали сумнів в їх достовірності. Крім того, запис про звільнення є логічним з огляду на попередній запис про прийняття на роботу. Також, суд враховує, що запис № 7 про звільнення завірений печаткою підприємства.
Запис № 12 підтверджує прийняття позивачку на посаду майстра виробничого навчання в СПТУ № 7. Запис містить виправлення щодо дати прийняття на роботу (наведено день прийняття на роботу « 21») і напис: «исправ. верить 21 (двадцать первое)», завірений підписом, а також підпис директора підприємства, завірений печаткою.
Суд зазначає, що таке виправлення не узгоджується з вимогами пунтку 2.6. Інструкції № 162. Проте, виправлення стосується лише дня прийняття позивачки на роботу, місяць і рік зарахування виправлень не містять. Отже, недолік у внесенні запису про виправлення не є суттєвим.
Запис № 16 виконано Фондом молодіжних об'єднань ГК МСМ 29.03.1990 про прийняття позивачки на роботу штукатуром муляром 5 розряду. При цьому, в напису розпорядження є відмінність у відтворенні номеру « 37» від дати - 29.03.1990. Суд відмічає, що дата прийняття позивачки на роботу, як і дата розпорядження виконані чітко, не мають недоліків і, як такі, під сумнів відповідачами не ставляться.
За відомостями записів № 18, № 19 26.06.1990 позивач прийнята на посаду бухгалтера матеріального відділу, 18.11.1991 звільнена за власним бажанням. Записи завірені печаткою ремонтно-будівельного управління № 3. Відповідач 2 у спірному рішенні зазначив, що запис № 18 про прийняття на роботу не містить назви підприємства. Суд зауважує, що запис № 19 про звільнення з роботи недоліків не має. Проте, його виконанню мав передувати запис про прийняття на роботу. Відтак, запис № 18 є логічним. При цьому, відбиток печатки, якою завірено запис про звільнення, є чітким і дає можливість ідентифікувати підприємство, з яким позивачка перебувала в трудових відносинах.
Крім того, суд враховує, що згідно з п.2.3. Інструкції №162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно з п. 4.1 Інструкції №162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.
Пунктом 4 постанови Кабінету міністрів України Про трудові книжки працівників від 27.04.1993 №301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, аналіз вказаних вище правових норм дозволяє дійти до висновку, що обов'язок внесення відомостей про роботу і заповнення трудової книжки покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, а не на працівника, а тому наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останнього періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці.
Отже, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Відповідно до п.1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Із аналізу вказаних вище положень Порядку №637 слідує, що подання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Окрім того, на підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно пункту 4.7 вказаного Порядку, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Як вбачається з позовної заяви, позивач зверталася до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .
Суд зазначає, що в даному випадку, відповідачем при прийнятті рішення від 29.05.2025 про відмову у зарахуванні до загального стажу певних періодів та у призначенні пенсії позивачці, не було досліджено належним чином періоди її роботи.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Орган, що призначає пенсію, надає допомогу у разі звернення із заявою про призначення пенсії непрацюючим особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії (п.3.3 Порядку №22-1).
Під час судового розгляду встановлено, що відповідачем не дотримані державні гарантії реалізації позивачем своїх прав, передбачених Законом №1058-V.
В даному випадку, орган Пенсійного фонду не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації, викладеної у трудовій книжці на підтвердження стажу позивача.
При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що у разі неможливості одержання таких документів, він мав установити трудовий стаж на підставі показань свідків.
Враховуючи, що адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття, суд дійшов висновку, що відповідачем рішення про неврахування до стажу позивачки, що дає право на оформлення пенсії за віком, періоду з 19.07.1982 по 30.06.1983, з 21.11.1985 по 07.09.1989, з 29.03.1990 по 21.06.1990, з 26.06.1990 по 18.11.1991 прийнято необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту права відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним. Отже, суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 29.05.2025, №143150022425, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 21.05.2025, зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи 19.07.1982 по 30.06.1983, з 21.11.1985 по 07.09.1989, з 29.03.1990 по 21.06.1990, з 26.06.1990 по 18.11.1991 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 .
Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області підлягають задоволенню.
Водночас, за обставинами справи не встановлено протиправності в діях відповідача 1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Отже, позов слід задовольнити частково.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надала квитанцію про сплату судового збору в сумі 1211,20 грн, що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2, як суб'єкта владних повноважень, яким прийнято спірне рішення.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 ЄДРПОУ 13844159) Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83А,м. Чернігів,14005 ЄДРПОУ 21390940) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 143150022425 від 29.05.2025р. про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівські області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди вказані в трудовій книжці від 18.09.1978 НОМЕР_1 , а саме: з 19.07.1982 по 30.06.1983, з 21.11.1985 по 07.09.1989, з 29.03.1990 по 21.06.1990, з 26.06.1990 по 18.11.1991.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.05.2025 про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІУ від 09.03.2003.
5. В іншій частині позову відмовити.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83А,м. Чернігів,14005 ЄДРПОУ 21390940) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко