13 жовтня 2025 р. № 400/6903/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаТериторіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, вул. 68 Десантників, 2,м. Миколаїв,54009, Державної судової адміністрації України, вул. Липська, 18/5,м. Київ,01601,
провизнання дій протиправними, стягнення недоплаченої суддівської винагороди в розмірі 128 343,60 грн, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (далі - відповідач 1), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 2), в якій просить суд:
визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області щодо нарахування та виплати судді Центрального районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за квітень, травень та червень 2025 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2025 року у розмірі 2102,00 грн;
стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області на користь судді Центрального районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за квітень, травень та червень 2025 року включно у розмірі 128343,60 грн. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті;
визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України щодо неналежного формування бюджету (в частині фонду заробітної плати суддів) виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2025 року у розмірі 2102,00 грн;
зобов'язати Державну судову адміністрацію України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області коштів для проведення виплати судді Центрального районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за квітень, травень та червень 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на посаді судді Центрального районного суду міста Миколаєва. Позивач посилається на те, що відповідачем 1 йому було нараховано та виплачено суддівську винагороду за квітень, травень та червень 2025 року з використанням величини під назвою «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня», Такі дії відповідача 1 позивач вважає протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Просить позов задовольнити.
Ухвалою від 03.07.2025 суд відкрив провадження у справі, визначив, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, встановив строк для подання сторонами заяв по суті.
Відповідач 1 проти позову заперечив. У відзиві, який надійшов до суду 01.08.2025 зазначив, що Державна судова адміністрація України, територіальні управління, суди для обрахунку посадового окладу судді керувалися розрахунковою величиною 2102,00 грн, для чого в Державному бюджеті України на 2025 рік передбачені відповідні асигнування. Положення Законів, якими визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021-2025 років у розмірі 2102 гривні, є чинними і не конституційним не визнавався та не скасовувався, а тому підлягає виконанню. Спростовуючи наявність протиправності в своїх діях, відповідач 1 посилається на висновки Великої Палати Верховного суду України, викладені в постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24. Просить у задоволенні позову відмовити.
Впродовж строку, визначеного частиною 1 статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відповідач 2 відзиву не надав.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 03.07.2025 направлена відповідачу 2 з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи і доставлена до його кабінету в підсистемі «Електронний суд».
На підставі матеріалів справи суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Указом Президента України «Про переведення суддів» № 564/2015 від 26.09.2015 ОСОБА_1 переведено у межах п'ятирічного строку на посаду судді Центрального районного суду Миколаївської області.
Наказом голови Центрального районного суду міста Миколаєва № 734ос від 08.10.2015 позивача зараховано до штату вказаного суду.
Позивач стверджує, що за період квітень-червень 2025 року його суддівська винагорода розрахована , виходячи з розміру прожиткового мінімуму 2102,00 грн.
Відповідачі це твердження не спростували.
З заяв по суті вбачається, що саме питання щодо величини, яка є розрахунковою при визначенні розміру посадового окладу судді, є спірним в цій справі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIІІ).
Згідно із частиною першою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Частинами другою-четвертою статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно з частиною 5 статті 135 Закону №1402-VIII, суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. №966-XIV, відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Частиною третьою статті 4 Закону №966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року, зокрема, прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028 грн.; для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн.
Аналогічні положення щодо встановлення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня у розмірі - 2102 грн. містили і Закони України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «;Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Отже, окремими приписами Законів України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «;Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2022 року, з 1 січня 2023 року, з 1 січня 2024 та з 1 січня 2025 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Суд зазначає, що питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Держбюджет станом на 1 січня календарного року, для розрахунку посадового окладу судді було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.
Так, у постанові від 24 квітня 2025 року по справі №240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне.
Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі №966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум, і приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, відповідачі, здійснюючи позивачу нарахування та виплату суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн. відповідно до статті 7 Закону «Про Державний бюджет України на 2025 рік», діяли правомірно.
З огляду на викладене, оскільки Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС відступила від своїх висновків, а спірні правовідносини у цій справі є подібними та релевантними правовідносинам (предмету та підставам, що виникають у подібних (релевантних) обставинах за суб'єктним, об'єктним та змістовним критеріями) зі справою №240/9028/24, а зворотного позивачем не доведено, суд не вбачає підстав для неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду при вирішенні даного спору, то позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. 68 Десантників, 2,м. Миколаїв,54009 ЄДРПОУ 26299835) Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5,м. Київ,01601 ЄДРПОУ 26255795) відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко