про повернення позовної заяви
13 жовтня 2025 р. справа № 400/9794/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянувши позовну заяву
за адміністративним позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим, вул. Перекопська, 5, м. Херсон, Херсонський р-н, Херсонська обл., 73003,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим щодо не нарахування та невиплати позивачу в періоди з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу га деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;
- зобов'язати Головне управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
Ухвалою від 17.09.2025 року суд відмовив у задоволенні заяви представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, визнав неповажними підстави пропуску строку звернення з позовною заявою до адміністративного суду та залишив позовну заяву залишив без руху в зв'язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Для усунення недоліків позивачу необхідно було подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку, в якій вказати інші підстави для поновлення строку з наданням доказів на підтвердження цих підстав.
22.09.2025 року представник позивача подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Заява про поновлення строку мотивована тим, що позивач не мав підстав для сумнівів у добросовісності відповідача при здійсненні розрахунку грошового забезпечення. Лише після отримання відповіді на адвокатський запит, позивачу фактично стало відомо про порушення свого права. У витягу з наказу про звільнення, грошовому атестаті або будь-яких інших документів, з якими було ознайомлено позивача при звільненні, не передбачено діючим законодавством зазначення інформації стосовно прожиткового мінімуму, за яким розраховується грошове забезпечення військовослужбовця. Також, в силу приписів пункту 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України, строк на звернення до суду з позовами щодо нарахування та виплати (стягнення) належної заробітної плати, в тому числі й у відносинах публічної служби, був продовжений до завершення карантину, тобто до 30.06.2023 року.
Вирішуючи подану представником позивача заяву, суд враховує наступне.
Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визначення причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у заяві про поновлення строку звернення до суду причин, підтверджених відповідними засобами доказування та доданими до них матеріалами.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Суд зазначає, що строк звернення до суду обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В ухвалі від 17.09.2025 року суд дійшов висновку, що оскільки позивач отримував щомісяця грошове забезпечення у період з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року, то починаючи з серпня 2022 року позивач був обізнаний про невиплату відповідних сум грошового забезпечення.
Спірні правовідносини виникли між сторонами вже в період дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону № 2352-ІХ, частиною першою якої визначений тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Представник позивача безпідставно поширює на спірні правовідносини положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не частини першої цієї статті, оскільки виплата грошового забезпечена не є виплатою, яка обумовлена звільненням працівника та про розмір якої працівнику стає відомо після одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Суд вкотре наголошує, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка її отримує. Отже, з дня отримання грошового забезпечення особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Твердження представника, що лише після отримання відповіді на адвокатський запит позивачу, фактично, стало відомо про порушення свого права, судом відхиляються як безпідставні, оскільки отримання інформації не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування грошового забезпечення. Тим більше, що таке звернення відбулося після спливу значного проміжку часу.
Щодо продовження строку звернення до завершення карантину, суд враховує наступне.
Пунктом 1 розділу ХІХ "Прикінцеві положення" КЗпП України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
27.06.2023 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", пунктом 1 якої встановлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, з огляду на вищевказані норми чинного законодавства, трьохмісячний строк для звернення позивача до суду розпочав перебіг з наступного дня після звершення дії на території України карантину, тобто 01.07.2023 року та завершився 01.10.2023 року.
Представник позивача не наводить причин (пояснень) поважності пропуску строку звернення в період з часу звершення карантину та до дня подання позову до суду - 11.09.2025 року, що становить майже 2 роки.
За наведених обставин, суд вважає зазначені представником позивача підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду з даним позовом неповажними.
Жодних доказів існування обставин, які були б об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, представником позивача у заяві не наведено, тому суд визнає зазначені представником позивача підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду неповажними та відмовляє у поновленні строку звернення до суду.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
При цьому, згідно ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі вищезазначеного, керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, відмовити.
2. Визнати неповажними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом.
3. Позовну заяву і додані до неї матеріали повернути.
4. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.
6. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя А. О. Мороз