з питань залишення позову без розгляду
13 жовтня 2025 рокусправа № 380/15945/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Брильовський Р.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , у якій просить суд:
- визнати протиправними бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування вимог абзаців четвертого, п'ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті Позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 21.09.2018;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити Позивачу перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 21.09.2018 року, виходячи з фіксованої величини- 4 073,61 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4. 5. 6 пункту 5 Порядку проведення індексації і ротових доходів населення, затвердженого постановою Кабінет) Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького склад)', затвердженого постановою Кабінет) Міністрів України від 15 січня 2004 року №44. з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Відповідача здійснити Позивачу перерахунку та виплат)- одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби з врахуванням у складі грошового забезпечення з якого розраховується одноразова грошова допомога у зв'язку із звільненням- індексації грошового забезпечення.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нараховані та виплатити Позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі невиплаченої різниці суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.03.2018 по день фактичної виплати індексації.
Ухвалою суду від 08 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Військова частина НОМЕР_4 подала до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Зазначає про те, що частини 118, 122 КАС України визначають що процесуальні строки встановлюються законом або судом та є обов'язковими для дотримання. Стаття 233 КЗпП України (у редакції до 19.07.2022) не обмежувала право працівника на звернення до суду щодо стягнення заробітної плати будь-яким строком, однак після набрання чинності Законом № 2352-ІХ встановлено тримісячний строк. Спірним періодом у даній справі є 2018 рік, а з позовом до суду позивач звернувся не раніше 16.06.2025, тобто з пропуском строків, установлених ч.5 ст.122 КАС України та ст.233 КЗпП України. Оскільки позов подано не раніше 10.06.2025 року, тримісячний строк звернення позивачем пропущено без поважних причин.
При вирішенні питання про залишення позовної заяви без розгляду, суд виходив з наступного.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Частинами 3, 4 статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у ч. 2 ст. 122 цього Кодексу.
Згідно з частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Проте положення ст. 122 КАС України не містять норм, які б урегульовували строки звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
З вказаного приводу суд звертає увагу, що відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII (далі - КЗпП України) у редакції, яка діяла до 18.07.2022 передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX (надалі, також - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
Згідно з статтею 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Таким чином, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (Постанова КАС ВС №380/15245/22 від 25.04.2023).
Питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати вирішувалося Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного (далі - Судова палата) у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23.
У вказаній справі Судова палата дійшла таких висновків: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
При цьому Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 у справі № 1-18/2013 надав офіційне тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України і роз'яснив, що в аспекті конституційного звернення положення вказаної норми слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Тобто у разі невиплати складових грошового забезпечення або компенсації втрати частини доходів заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати строк звернення до адміністративного суду не застосовувався.
Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22, у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №260/3564/22 та у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, які суд враховує відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Предметом спору у цій справі є нарахування та виплата індексації грошового забезпечення Позивачу за період з 01.03.2018 по 21.09.2018 року. Позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування вимог абзаців четвертого, п'ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення; зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 21.09.2018 року, виходячи з фіксованої величини 4 073,61 грн, відповідно до вимог абзаців 4- 6 пункту 5 Порядку №1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб згідно з пунктом 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням уже виплачених сум; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням у складі грошового забезпечення індексації грошового забезпечення; а також зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити Позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі невиплаченої суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки з 01.03.2018 по день фактичної виплати.
Суд вказує про те, що оскільки спірні відносини виникли під час дії ст. 233 КЗпП України в редакції, коли право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати не обмежувалось будь-яким строком, тому твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду є необґрунтованим.
Тож доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду є помилковими.
Керуючись статтями 240, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
у задоволенні заяви представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії- відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала з питань залишення позовної заяви без розгляду окремо не оскаржується.
Заперечення на цю ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович