13 жовтня 2025 рокусправа № 380/15967/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, м. Чернівці, площа Центральна, 3, ЄДРПОУ 40329345), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 133850020257 від 03.07.2025 про відмову ОСОБА_1 щодо переведення з пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до Закону України “ Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 17.09.1987 по 04.07.1990- 02 роки 09 місяців 17 днів ( робота в органах місцевого самоврядування - Бориславський міськвиконком ) та в органах державної податкової служби з 04.07.1990 по 26.06.2025 ( дата звернення до пенсійного фонду ) - 34 роки 11 місяців 22 дні ( робота в органах державної податкової служби );
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 25.05.2025 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII на підставі пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, обчисливши її розмір з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 26.06.2025 № 294-13-01-10-00-11, від 26.06.2025 № 295-13-01-10-00-11 та від 26.06.2025 № 110-13-01-10- 21 з урахуванням раніше виплачених сум пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України “ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування“.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 ( далі - позивач) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058. 26.06.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, як державному службовцю, який має стаж державної служби понад 20 років. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №133850020257 від 03 липня 2025 року відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Обґрунтовуючи відмову, відповідач вказав , що положення Закону України від 10.12.2015 №889-VIII, яким визначено, що право на пенсію за ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII мають лише особи, які на 01.05.2016 займали посади державної служби та мали не менше 10 років відповідного стажу, або ті, хто мав не менше 20 років стажу незалежно від перебування на службі. Періоди роботи позивач з 17.09.1987 по 26.06.2025 року відповідач не зарахував до стажу державної служби, мотивуючи це тим, що робота в органах місцевого самоврядування та на посадах податкової служби, де присвоювались спеціальні чи персональні звання, не належить до посад державної служби. Вважаючи таке рішення протиправним , позивач звернувся із цим позовом до суду.
Ухвалою судді від 07 серпня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області ( далі - відповідач) подав до суду відзив на позовну заяву, в якому з наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та вимогами не погоджується повністю. Зазначає про те, що відповідно до Закону №889-VIII право на пенсію державного службовця мають лише особи, які на 01.05.2016 займали посади державної служби та мали не менше 10 років відповідного стажу, або ті, хто мав не менше 20 років такого стажу незалежно від місця роботи. Законом України № 889 - №VІІІ визначено стаж державної служби, який дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, механізм обчислення якого затверджений Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від25.03.2016 № 229 (застосовується з 01.05.2016). До 01.05.2016 механізм обчислення стажу державної служби був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (втратила чинність з 01.05.2016). Поряд з цим, цими постановами не визначено механізму віднесення посад до відповідних категорій посад державних службовців. Згідно з записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 позивач працює в органах державної податкової інспекції (державної податкової служби) При цьому, з 04.07.1990, з 12.09.1994 (присвоєне спеціальне звання «Інспектор податкової служби І рангу»), з 21.02.2007 (присвоєне спеціальне звання «Радник податкової служби ІІІ рангу»), з 10.03.2014 (присвоєне чергове спеціальне звання «Радник податкової служби ІІ рангу»), з 01.01.2014 (присвоєне спеціальне звання «Радник податкової та митної справи ІІ рангу»). Відтак, у позивача відсутні правові підстави для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області ( далі - відповідач 2) подав до суду відзив на позовну заяву, в якому з наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та вимогами не погоджується повністю. Зазначає про те, що відповідно до статті 90 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Частиною другою статті 3 цього Закону визначено, що його дія не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання. Пунктами 10 та 12 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 889 передбачено право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України № 3723-ХІІ лише для осіб, які станом на 01.05.2016 займали посади державної служби та мали відповідний стаж (10 або 20 років) на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Посадові особи органів державної податкової служби мають спеціальні звання, порядок присвоєння яких визначено постановами Кабінету Міністрів України, і не віднесені до категорій посад державних службовців. Тому періоди їх служби не зараховуються до стажу державної служби для призначення пенсії за Законом № 3723. Відтак, дії територіальних органів Пенсійного фонду України щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію державного службовця є правомірними.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058.
Позивач 26 червня 2025 року звернувся до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії як державному службовцю,.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 регулює питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності органом, що призначає пенсію визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення від 03.07.2025 №133850020257 яким відмовлено в проведенні перерахунку для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв'язку з відсутністю станом на 01.05.2016 стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 та актами Кабінету Міністрів України .
Зі змісту вказаного рішення випливає те, що згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 до трудового стажу не зараховані періоди роботи з 04.07.1990, з 12.09.1994 (присвоєне спеціальне звання «Інспектор податкової служби І рангу»), з 21.02.2007 (присвоєне спеціальне звання «Радник податкової служби ІІІ рангу»), з 10.03.2014 (присвоєне чергове спеціальне звання «Радник податкової служби ІІ рангу»), з 01.01.2014 (присвоєне спеціальне звання «Радник податкової та митної справи ІІ рангу»).
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся із цим позовом до суду.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Гарантоване статтею 46 Основного Закону України право на соціальний захист ґрунтується на тому, що розміри пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають бути визначені з урахуванням потреб людини, людської гідності та інших конституційних цінностей, а також на тому, що за наявності економічних та інших передумов розміри пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги мають бути своєчасно індексовані та/або перераховані.
На час виникнення спірних відносин, принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначалися Законом № 889-VIII.
При цьому, відповідно до пункту 2 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Суд констатує, що право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ як спеціального закону збережено для осіб, визначених у пунктах 10, 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII.
Зокрема, пунктом 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Так, відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що особам, визначеним у пунктах 10, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII надано право вибору, на підставі якого закону їм має бути призначена пенсія. При цьому, для призначення пенсії за віком за Законом № 3723-ХІІ особі, яка на час звернення за її призначенням не є державним службовцем, проте відповідає критеріям, визначеним у пункті 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, використовується розмір заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а не розмір заробітної плати, яку така особа отримувала під час перебування на державній службі.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17.
З оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 03.07.2025 №133850020257 випливає, що підставою для відмови позивачу в переході на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, є відсутність у нього стажу державної служби через не зарахування певних періодів роботи до державної служби.
При цьому, з вказаного рішення слідує , що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не зараховано до стажу державної служби періоди роботи позивача з 04.07.1990 по 26.06.2025 роботи в органах державної податкової служби.
Статтею 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України “Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII (далі - Закон № 509-XII).
Згідно з частиною п'ятою статті 15 Закону № 509-XII, правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України “Про державну службу».
Частина сьома статті 15 Закону № 509-XII визначає, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.
Відповідно до частини восьмої статті 15 Закону № 509-XII посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Частина четверта статті 15 Закону № 509-XII передбачає, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).
Тобто цією нормою було установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону № 3723-XII щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Згідно з положеннями статті 6 Закону № 509-XII, видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
З системного аналізу вказаних норм вбачається, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Пунктом 8 розділу ХІ Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
До спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283) (вказаний правовий висновок відображено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №735/939/17).
За змістом пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Суд встановив, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 позивач працює в органах державної податкової інспекції з 04.07.1990 по теперішній час .
Зокрема позивачу з 12.09.1994 присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової служби І рангу», з 21.02.2007 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової служби ІІІ рангу», з 10.03.2014 присвоєно чергове спеціальне звання «Радник податкової служби ІІ рангу», з 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи ІІ рангу».
Зважаючи на те, що як Законом № 889-VIII, так і нормами раніше чинних Законів № 3723-XII, № 509-ХІІ та Порядку № 283 було передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів, та враховуючи те, що позивач у періоди з 04.07.1990 по теперішній час працює в органах державної податкової служби, обіймає відповідні посади для виконання завдань і функцій держави, а також те, що вона одержує заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, то такі періоди роботи (служби) позивача на посадах в органах податкової служби підлягають до зарахування до стажу державної служби.
Щодо посилань відповідачів на те, що обіймані позивачем посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, оскільки йому як посадовій особі контролюючих органів присвоювались спеціальні звання, а не ранги державної служби, суд зазначає вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України (далі - ПК України) пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Відповідно до пунктів 343.1 - 343.2 статті 343 ПК України посадовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової служби; державний радник податкової служби I рангу; державний радник податкової служби II рангу; державний радник податкової служби III рангу; радник податкової служби I рангу; радник податкової служби II рангу; радник податкової служби III рангу; інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу; інспектор податкової служби IV рангу; молодший інспектор податкової служби.
Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.
У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.
Як вже зазначалося судом, згідно з записів трудової книжки НОМЕР_2 позивачу були присвоєнні спеціальні звання. Зокрема :
з 12.09.1994 - присвоєне спеціальне звання «Інспектор податкової служби І рангу»),
з 21.02.2007 - присвоєне спеціальне звання «Радник податкової служби ІІІ рангу»,
з 10.03.2014 - присвоєне чергове спеціальне звання «Радник податкової служби ІІ рангу»,
з 01.01.2014 - присвоєне спеціальне звання «Радник податкової та митної справи ІІ рангу».
Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати, визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 839, що був чинним до 16.10.2020 (далі - Порядок № 839).
Згідно з пунктом 9 Порядку № 839, посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.
За приписами пункту 3 Порядку № 839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 306 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (далі - Постанова № 306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в цьому випадку - податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Тобто спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою № 306.
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Зазначена правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22.10.2013 у справі № 21-340а13, в якій колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".
Відступів від зазначеної правової позиції Верховний Суд не здійснював.
У постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі № 539/1855/17 зазначено, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу» у зв'язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями статті 344 ПК України та Порядку № 283.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Підсумовуючи вище наведене, суд зазначає, що періоди роботи позивача на посадах в органах державної податкової служби з 04.07.1990 по 26.06.2025 (що становить більше 10 років) повинні бути зараховані до стажу державної служби для призначення пенсії за Законом України “Про державну службу».
Відтак у зв'язку із вище викладеним суд робить висновок про протиправність Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 133850020257 від 03.07.2025 про відмову ОСОБА_1 щодо переведення з пенсії за віком згідно Закону України “ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування » на пенсію відповідно до Закону України “ Про державну службу » з підстав не зарахування до стажу державної служби позивача періодів роботи на посадах в податкових органах за період з 04.07.1990 по 26.06.2025.
Тому позовні вимоги в частині зарахування до стажу державної служби позивача періодів роботи на посадах в податкових органах за період з 04.07.1990 по 26.06.2025 підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Відповідача-1 щодо незарахування до трудового стажу періоду роботи в органах місцевого самоврядування з 17.09.1987 по 04.07.1990 (2 роки 9 місяців 17 днів), а саме в Бориславському міськвиконкомі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Зі змісту оскаржуваного рішення № 133850020257 від 03.07.2025 не вбачається, що зазначений період роботи не був зарахований Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 133850020257 від 03.07.2025 до трудового стажу позивача. Матеріали справи та оскаржуване рішення не містять жодних доказів або посилань на неврахування цього періоду при визначенні трудового стажу. Відтак, відсутні правові та фактичні підстави вважати, що Головне управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області вчинило протиправні дії щодо незарахування зазначеного періоду до трудового стажу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання дій Головного управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області протиправними у частині цих позовних вимог є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги про зобов'язання Головне управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області перерахунок та виплату пенсії обчисливши її розмір з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 26.06.2025 № 294-13-01-10-00-11, від 26.06.2025 № 295-13-01-10-00-11 та від 26.06.2025 № 110-13-01-10- 21 з урахуванням раніше виплачених сум пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України “ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суд зазначає наступне.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відомості, наведені у зазначених довідках, не оцінювалися. Суд зазначає про те, що позовні вимоги у цій частині стосуються не питання наявності чи відсутності у позивача права на переведення на пенсію державного службовця, а визначення розміру пенсійних виплат, який на даний час не був обрахований уповноваженим суб'єктом владних повноважень. Оскільки саме Пенсійний фонд України орган наділений відповідною дискрецією у вирішенні зазначеного питання, така вимога є передчасною та не підлягає задоволенню.
Також при розгляді цієї справи суд також враховує наступне.
Відповідно до п. 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Тобто, питання призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії або переведення з одного виду пенсії на інший вид вирішує за принципом екстериторіальності відповідний територіальний орган ПФУ, який після вирішення зазначених питань передає електронну пенсійну справу до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, для здійснення виплати пенсії.
Відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Суд зазначає, що дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Відтак, позовна вимога про зобов'язання призначити позивачу пенсію року задоволенню не підлягає.
Отже суд робить висновок, що з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача позовні вимоги про зобов'язання вчинити дії належить задовольнити частково у спосіб прийняття судом рішення про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у позов слід задовольнити частково.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, м. Чернівці, площа Центральна, 3, ЄДРПОУ 40329345), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 133850020257 від 03.07.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи у податкових органах за період з 04.07.1990 по 26.06.2025
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.06.2025 про призначення пенсії.
У решті позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, м. Чернівці, площа Центральна, 3, ЄДРПОУ 40329345) 968 грн 96 коп сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович