13 жовтня 2025 рокусправа № 380/16088/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ), у якій просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати місячного грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі № 380/18927/24 без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі № 380/18927/24;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми, виплаченої ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі № 380/18927/24;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді утриманого військового збору з суми, виплаченої компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі № 380/18927/24.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі № 380/18927/24 відповідачем було нараховано та виплачено позивачеві компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму недоотриманого грошового забезпечення. Проте при виплаті вказаної компенсації відповідач протиправно утримав із її розміру податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовий збір у розмірі 5%. Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Ухвалою судді від 08 серпня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) ( далі - відповідач) подав до суду відзив на позовну заяву, в якому з наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та вимогами не погоджується повністю. Зазначає про те, що спірні правовідносини щодо компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати регулюються Законом України № 2050-III від 19.10.2000 та Порядком № 159, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001. Підставою для нарахування компенсації є затримка виплати нарахованих доходів на один і більше календарних місяців. Компенсації підлягають лише ті доходи, що мають періодичний характер (заробітна плата, грошове забезпечення, пенсії, соціальні виплати, стипендії тощо). Сума компенсації визначається як добуток невиплаченого доходу та приросту індексу споживчих цін за період затримки і виплачується в місяці погашення заборгованості. Оскільки у військовій частині НОМЕР_2 нарахування та виплата грошового забезпечення та індексації здійснені в одному розрахунковому періоді, заборгованість і затримка виплати відсутні, тому підстави для нарахування компенсації втрати частини доходів відсутні. Зазначає також, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі № 380/18927/24 військовою частиною НОМЕР_2 проведено нарахування компенсації втрати частини доходів у сумі 37 906,81 грн. Компенсація належить до виплати за період невиплати доходів під час проходження військової служби, а період після звільнення не підлягає відшкодуванню в межах Закону № 2050-III, оскільки за нього діє спеціальний вид відповідальності за ст. 117 КЗпП України - виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Отже, компенсація втрати частини доходів нараховується лише за час невиплати грошового забезпечення у період служби, а не за період після звільнення. Вказує на те, що згідно з ст. 19 Конституції України та положеннями Податкового кодексу України, ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_2 ) діяв у межах наданих законом повноважень при нарахуванні та утриманні військового збору із сум грошового забезпечення. Відповідно до п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16№ підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ для військовослужбовців ставка військового збору становить 1,5% від доходів, одержаних у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, здійснених у період проходження служби. Якщо ж дохід виплачується після звільнення з військової служби - він вважається іншим доходом фізичної особи, що оподатковується ПДФО (18%) та військовим збором за загальною ставкою 5%. Оскільки грошове забезпечення, про яке йдеться у позовній вимозі, нараховано відповідно до чинних норм податкового законодавства, бездіяльність військової частини відсутня.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке
ОСОБА_1 проходила військову службу в органах Державної прикордонної служби України.
Наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.10.2023 № 1257-ОС «Про особовий склад» звільнено з військової служби за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у відставку у запас капітана ОСОБА_1 ( П-007026), старшого офіцера відділення обліку особового складу відділу кадрів.
Відповідно до витягу з наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.10.2023 № 1259-ОС «Про особовий склад» виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення капітана ОСОБА_1 ( П-007026), старшого офіцера відділення обліку особового складу відділу кадрів, звільненої з військової служби за підпунктом «г» через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років, пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас з 20 жовтня 2023 року.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 31 жовтня 2024 року у справі № 380/18927/24 зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з січня 2020 року по день фактичної виплати 15.08.2024.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 380/18927/24 здійснено розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму місячного грошового забезпечення на виконання рішення суду
Сума втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму місячного грошового забезпечення компенсації склала 29 188,24 грн. Проте, згідно з отриманою довідкою про виплачені суми згідно рішення від 22.04.2025 № 380/18927/24 стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_2 виплату грошового забезпечення здійснив з утриманням з нарахованої суми військового збору за ставкою 5% та з відрахуванням ПДФО 18%.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо утримання податку на доходи фізичних осіб без нарахування компенсації вказаного податку та військового збору з нарахованого грошового забезпечення військовослужбовця за ставкою 5 % від об'єкта нарахування, позивач звернувся до суду із цим позовом.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначає Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі - Закон України №108/95-ВР).
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України №108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ст. 2 Закону України №108/95-ВР до структури заробітної плати входять: основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до ст. 34 Закону України №108/95-ВР компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Абзацом 2 ч. 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Абзацом 2 ч. 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).
Стаття 2 Закону №2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно з статтею 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За змістом статті 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Використане у статті 3 Законі № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20.
З аналізу норм Закону №2050-ІІІ слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);
3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;
5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок №159.
Відповідно до п. 2 цього Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Як визначено в п. 3 Порядку №159 компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Згідно з п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
З наведених норм випливає, що передбачена Законом №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати (грошового забезпечення) є компенсаційною виплатою, передбаченою чинним законодавством, що відносить її до складових заробітної плати в розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці".
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 05.05.2022 у справі №380/8976/21, від 29.11.2023 у справі №560/11895/23, від 08.05.2024 у справі №600/4133/22-а та від 14.12.2023 у справі №600/4606/23-а.
Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України) суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначає Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44).
Відповідно до п. 2, 3 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Пункти 4, 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених вище норм Порядку №44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 у справі №825/761/17 зазначив, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення та дійшов висновку щодо наявності обов'язку з виплати грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з одноразової грошової допомоги при звільненні.
Таким чином, суд робить висновок про протиправність дій відповідача щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми виплаченого грошового забезпечення на виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі № 380/18927/24, тому позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача про утримання військового збору у розмірі 5 % з суми, виплаченої позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі № 380/18927/24, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об'єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 163.1.2 пункту 163.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту.
Зокрема, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» №4015-IX від 10.10.2024 збільшено ставку військового збору з 1,5% до 5% від оподатковуваного доходу фізичних осіб.
Між тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» №4113 від 04.12.2024 уточнений перелік доходів військовослужбовців до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.
Відповідно до підпункту 4 підпункту 1.3 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Як зазначалося вище, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі № 380/18927/24 відповідач виплатив компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати місячного грошового забезпечення з утриманням з нарахованого доходу військового збору за ставкою 5%. Однак, дохід позивача у вигляді грошового забезпечення військовослужбовця в силу положень Податкового кодексу повинен бути оподаткованим за ставкою військового збору 1,5%.
Зважаючи на вищенаведене, втрата позивачем статусу військовослужбовця на час виплати грошового забезпечення не звільняє ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) компенсувати ОСОБА_1 суму податку на доходи фізичних осіб та суму військового збору, оскільки саме бездіяльність останнього призвела до виплати позивачу такої вже після звільнення з військової служби та як наслідок після втрати статусу військовослужбовця.
Відтак, дії ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ) по утриманню з суми заборгованості компенсації втрати частини доходів на суму місячного грошового забезпечення податку на доходи фізичних осіб без її компенсації втрат доходів, а також дії щодо утримання з доходу позивача, виплаченого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі № 380/18927/24 військового збору за ставкою 5% є протиправними.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки позивач звільнена від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу Перехідних положень КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати місячного грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі № 380/18927/24 без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі № 380/18927/24.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми, виплаченої ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі № 380/18927/24.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді утриманого військового збору з суми, виплаченої компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі № 380/18927/24.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович