09 жовтня 2025 року
справа №380/15826/25
провадження № П/380/17075/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ЄДРПОУ: 43968090), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 19.03.2025 № 0040611-2415-1310-UA46080110000050484.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при визначенні суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яка донарахована позивачу згідно спірного податкового повідомлення-рішення, податковим органом не взято до уваги той факт, що належні йому на праві приватної власності нежитлові будівлі та приміщення розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 4624210400:01:003:0287, за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018- 2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 належать до класу 1251 "Будівлі промислові» (підкласи 1251.1-1251.9), а тому не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 cm. 266 ПК України.
Ухвалою суду від 06.08.2025 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
27.08.2025 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Відзив обґрунтований тим, що підставою для звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є особливість, що характеризує об'єкт оподаткування. Відтак, застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав не лише функціональне призначення але і належне використання нерухомого майна, а не належність конкретному суб'єкту - платнику. Вказує, що сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування. Звертає увагу суду, що у доводах позивача, викладених у позовній заяві, а також в долучених до матеріалів справи доказах, відсутня інформація, а також належне підтвердження використання спірного нежитлового приміщення розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 4624210400:01:003:0287, за адресою: АДРЕСА_2 за своїм функціональним призначенням у підприємницькій діяльності. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач у період 01.01.2024 по 31.12.2024 не припиняв бути власником нежитлової нерухомості як громадянин України, а також не здійснював передачу нежитлової нерухомості в статутний фонд будь-якого господарства. Враховуючи те, що фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є зареєстрований як фізична особа-підприємець, не є виробником продукції, а основним КВЕД є 45.32 «Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів», нараховані суми податку відповідно до податкового повідомлення-рішення від 19.03.2025 № 0040631-2415-1310-UA46080110000050484 на суму 38936,40 грн за 2024 рік є правомірними та підлягають сплаті. Також звертає увагу суду, що вищезазначене податкове повідомлення-рішення від 19.03.2025 № 0040611-2415-1310-UA46080110000050484 яке оскаржує позивач податковим органом не виносилося. Натомість було винесене податкове повідомлення-рішення від 19.03.2025 № 0040631-2415-1310-UA46080110000050484.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 17.03.2004 та перебуває на обліку у органах державної податкової служби, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За змістом вказаного Витягу ОСОБА_1 здійснює такі види економічної діяльності (КВЕД-2010): 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний). Додатковими КВЕД-2010 є 45.20: Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, кореноплодів і бульбоплодів, 56.30 Обслуговування напоями; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , знаходиться об'єкт нежитлової нерухомості: нежитлова будівля у АДРЕСА_2 , загальна площа будівлі 1096,80 кв.м., дата державної реєстрації права власності 10.11.2020.
Відомості про складові частини об'єкта нерухового майна:
будівлі прохідної, А-1, загальною площею 16,2 кв.м.;
будівля (цех) по виробництву рибних пресервів, Б-2, загальною площею 1061,5 кв.м.;
будівля трансформаторної, В, загальною площею 16,3 кв.м.;
будівля вбиральні, Г, загальною площею 2,8 кв.м.;
Головним управління ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.03.2025 № 0040631-2415-1310-UA46080110000050484, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2024 рік на суму 38 936,40 грн.
Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (надалі - ПК України).
Відповідно до вимог пункту 4.4 статті 4 ПК України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
У відповідності з вимогами пункту 8.3 статті 8 ПК України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 ПК України податок на майно належить до місцевих податків, а приписами пункту 10.3 статті 10 ПК України визначено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.
Згідно з пунктом 12.3 статті 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Також повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплені і у статті 143 Конституції України та п.24 ч.І ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Згідно з підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
Згідно з підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Пунктом 266.5 ст.266 ПК України закріплено порядок встановлення ставок податку зокрема для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб ставки податку, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Так, в порядку ст.266 ПК України Рудківською міською радою прийнято рішення від 16.06.2022 № 2637 “Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області», за змістом якого ставка податку на нерухоме майно становить 0,5 % від мінімальної заробітної плати станом на 01 січня звітного (податкового) року.
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Згідно з абзацом першим підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є однією зі складових податку на майно і належить до місцевих податків, визначених статтею 10 ПК України. Податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу. Платниками податку на нерухомість є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, у власності яких перебуває відповідне майно.
Ставка податку для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються в залежності від місця розташування та типів таких об'єктів нерухомості (пп.266.5.1 ПКУ), а об'єкт оподаткування залежить від виду діяльності та типу будівель чи споруд за ДК 018- 2000 (п.266.2 ПКУ) (постанови Верховного Суду у справах №826/1338/17, №500/90/19).
Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України закріплено перелік об'єктів, які не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до яких, зокрема, належать будівлі промисловості, віднесені до групи “Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).
Підставою для звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об'єкт оподаткування.
Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі ДК 018-2000), який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до ДК 018-2000 клас 1251 “Будівлі промислові» віднесено до групи 125 “Будівлі промислові та склади». Клас 1251 “Будівлі промислові» включає криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо.
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 “Будівлі промислові». Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
Як зазначено Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3556/17 обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об'єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб'єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Прислівник «зокрема» вживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, однак таке вживання не означає присвоєння ознаки окремо виділених видових складових (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) загальній (родовій) категорії - будівлі промисловості, оскільки не поглинає чи узагальнює, а виокремлює.
Поряд з цим конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об'єкта оподаткування - предмета «будівлі промисловості», оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об'єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.
При цьому застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення дозволяє дійти до таких висновків.
Сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі № 812/1800/18, від 27 січня 2022 року у справі № 826/6649/17, від 31 травня 2022 року у справі № 420/12318/21.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об'єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об'єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 31.05.2022 у справі № 420/12318/21.
Отже, застосування підпункту “є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов: у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Таким чином, фізична особа, яка є власником об'єкта промисловості, за умови використання такого об'єкта за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду), має право на застосування податкової пільги, передбаченої нормами підпункту “є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Аналогічна права позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі № 300/261/19, від 07 квітня 2020 року у справі № 200/8228/19, від 05 червня 2020 року у справі № 300/352/19 та від 24 липня 2020 року у справі № 500/90/19.
За наведеного тлумачення положень ПК України, суд зобов'язаний встановити, чи відносяться до будівель промисловості об'єкти нерухомості, частка в яких належать позивачу, та чи фактично використовував позивач такі у межах власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво). З'ясування цих обставин є необхідним для висновку щодо наявності чи відсутності у позивача підстав для застосування до нього пільги, передбаченої пунктом “є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Судом встановлено, що згідно з оскаржуваним рішенням податковим органом визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, а саме на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , загальна площа будівлі 1096,80 кв.м., дата державної реєстрації права власності 10.11.2020. Відомості про складові частини об'єкти нерухового майна: будівля прохідної, А-1, загальною площею 16,2 кв.м.; будівля (цех) по виробництву рибних пресервів, Б-2, загальною площею 1061,5 кв.м.; будівля трансформаторної, В, загальною площею 16,3 кв.м.; будівля вбиральні, Г, загальною площею 2,8 кв.м.
Водночас, відповідно до висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи №574/23 від 09.10.2023 будівля прохідної, А-1, загальною площею 16,2 кв.м.; будівля (цех) по виробництву рибних пресервів, Б-2, загальною площею 1061,5 кв.м.; будівля трансформаторної, В, загальною площею 16,3 кв.м.; будівля вбиральні, Г, загальною площею 2,8 кв.м, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 , відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК018-2000 ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення та відносяться до будівлі підприємства харчової промисловості з кодом 1251.5.
Рішенням від 16.06.2022 № 2637 “Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області», керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 року №483 “Про затвердження форм типових рішень про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», статтею 266 Податкового кодексу України, п.п. 24 ч. 1 ст. 26 закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» Рудківська міська рада Самбірського району Львівської області вирішила установити на території Рудківської міської ради:
1) ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з додатком №1;
2) пільги для фізичних та юридичних осіб, за переліком згідно з додатком №2.
Відповідно до ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2023 рік, встановлено ставку податку 0,000, зокрема за “125. Будівлі промисловості та склади», а саме:
1251. Будівлі промислові;
1251.1. Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості;
1251.2. Будівлі підприємств чорної металургії;
1251.3. Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості;
1251.4. Будівлі підприємств легкої промисловості;
1251.5. Будівлі підприємств харчової промисловості;
1251.6. Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості;
1251.7. Будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості;
1251.8. Будівлі підприємств будівельної індустрії будівельних матеріалів та виробів скляної та фарфоро-фаянсової промисловості;
1251.9. Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне.
Відповідно до переліку пільг для фізичних та юридичних осіб, наданих відповідно до п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України, із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2024 рік, за будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств встановлено розмір пільги 100%.
Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507, клас будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства з кодом 1251 включає:
1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості;
1251.2 Будівлі підприємств чорної металургії;
1251.3 Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості;
1251.4 Будівлі підприємств легкої промисловості;
1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості;
1251.6 Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості;
1251.7 Будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості;
1251.8 Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості;
1251.9 Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне.
Зі змісту рішення Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області від 16.06.2022 № 2637 “Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області» суд встановив, що міською радою не затверджено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо будівель, які відносяться до класу “1251 Будівлі промисловості». При цьому, органом місцевого самоврядування на 2024 рік встановлено пільгу у розмірі 100% із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за будівлі промисловості, в тому числі будівлі підприємств харчової промисловості.
Водночас позивачу належить нежитлова будівля у АДРЕСА_2 , загальна площа будівлі 1096,80 кв.м., яка віднесена до підкласу - 1251.5 Будівлі підприємств.
З наведеного відповідачем необґрунтовано визначено позивачеві суму грошового зобов'язання за відсутності встановленої Рудківською міською радою Самбірського району Львівської області ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для будівель за підкласом 1251.5 Будівлі підприємств.
Вказаний факт також підтверджується рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 у справі № 380/13786/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2024, в якій предметом спору було визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.04.2023 № 0474778-2415-1327, що стосувалось податку на нерухоме майно, вiдмiнне вiд земельної дiлянки, що сплачується фiзособами, якi є власниками об'єктiв нежитлової нерухомості, нарахованого позивачу за спірне нерухоме майно за період 2022 року.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд також враховує, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань щодо ФОП ОСОБА_1 вбачається, що такий здійснює підприємницьку діяльність та зареєстрований як фізична-особа підприємець з 17.03.2004. Основним видом економічної діяльності за кодом видів економічної діяльності (КВЕД-2010) є: 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів. Додатковими КВЕД-2010 є 45.20: Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, кореноплодів і бульбоплодів, 56.30 Обслуговування напоями; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.
Таким чином, вищевказаними документами підтверджується, що нежитлове приміщення, за адресою АДРЕСА_2 , загальна площа будівлі 1096,80 кв.м., на яке позивачу нараховано податок згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням, є виробничою будівлею, яка використовується позивачем у підприємницькій діяльності, і яка відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 належать до класу 1251 "Будівлі промислові" (підкласи 1251.1-1251.9).
Підсумовуючи наведене в сукупності, суд доходить висновку, що позивач, використовуючи об'єкт нерухомого майна за функціональним призначенням у підприємницькій діяльності має право на податкову пільгу, встановлену підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, та звільняється від обов'язку щодо нарахування та сплати податку за правилами наведеної статті Кодексу.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 19.03.2025 № 0040631-2415-1310-UA46080110000050484, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2024 рік на суму 38 936,40 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на зазначене на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 19-21, 72-77, 90, 139, 241-246, 257, 262, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,
адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35 код ЄДРПОУ: 43968090) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 19.03.2025 № 0040631-2415-1310-UA46080110000050484, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2024 рік на суму 38 936,40 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.5 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Суддя Чаплик І.Д.