10 жовтня 2025 рокусправа № 380/7988/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сікер" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сікер" (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 01.04.2025 №UA209000/2025/900192/3 про коригування митної вартості товарів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.10.2022 між ТОВ "Сікер" (Покупець) та компанією "ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO., LTD", CHINA (Продавець) укладений Контракт № TTC2208136, за умовами якого Продавець постачає та передає у власність Покупця батути, а також їх комплектуючі (Товар), а Покупець приймає та оплачує товар згідно інвойсів, що є невід'ємною частиною цього контракту.
На виконання вимог контракту № TTC2208136 від 26.10.2022 згідно рахунку-фактури (інвойсу) № TTC2408198 від 20.11.2024 покупець придбав у продавця товар загальною вартістю 24 615,50 доларів США. З метою митного оформлення придбаного товару та його випуску у вільний обіг, 05.02.2025 позивач подав до митного органу електрону митну декларацію № 25UA209170009646U0 згідно із якою до митного оформлення заявлений імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (інвентар та обладнання для заняття фізкультурою, гімнастикою або гри на свіжому повітрі: батути в комплекті в розібраному вигляді), разом із відповідними супровідними документами. Митна вартість вказаного товару визначена декларантом за ціною договору. На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, які передбачені статтею 53 Митного Кодексу України, проте під час митного оформлення товару посадовою особою відповідача витребувані додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, за наслідками чого прийняте рішення про коригування митної вартості за резервним методом № UA209000/2025/900102/2 від 06.02.2025 та визначена інша митна вартість товарів.
Не погодившись із рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900102/2 від 06.02.2025, позивач подав скаргу до Державної митної служби України. За результатами розгляду скарги Державна митна служба прийняла рішення № 15/15-02-02/13/1820 від 26.03.2025 про часткове її задоволення: рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900102/2 від 06.02.2025 було скасоване, натомість Держмитслужба зобов'язала Львівську митницю прийняти нове рішення про коригування митної вартості. 01.04.2025 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900192/3.
Позивач вважає протиправним рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900192/3 від 01.04.2025, покликаючись на те, що митний орган не обґрунтував свої сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Окрім цього, вказує, що оскаржувані рішення не містять передбачених ст. 55 Митного кодексу України відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтування необхідності перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Наголошує, що обставини, на які вказує відповідач в оскаржуваному рішенні, жодним чином не спростовують митної вартості, яка була зазначена позивачем у поданій митній декларації і не є підставою для здійснення коригування такої митної вартості. Тому, як стверджує позивач, спірне рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.
Із наведених підстав просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою від 28.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
13.05.2025 відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову мотивуючи тим, що під час розгляду документів, поданих до митного оформлення товару, митним органом було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та було виявлено невідповідність складових митної вартості. Львівська митниця, направляючи електронні повідомлення, вимагала подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, шляхом подання визначеного переліку документів, а також документів, які на думку позивача можуть підтвердити заявлену митну вартість. Стверджує, що на вимогу митного органу декларантом не подано документів, які б спростовували розбіжності. За таких обставин, у відповідача були обґрунтовані сумніви, щодо заявленої митної вартості товару. Із наведених підстав, просить відмовити у задоволенні позову.
14.05.2025 позивач надіслав відповідь на відзив, в якому вказує, що посадова особа митного органу у рішенні про коригування митної вартості має зазначити, зокрема, причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Також зазначається детальна інформація та джерела, які були використані митним органом з чітким посиланням на номери та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів. Однак наведена митницею інформація у повній мірі не внесена до оскаржуваних рішень. Позивач зауважує, що дослідивши надану відповідачем митну декларацію, що слугувала джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, виявлені розбіжності. Вищевказане, у свою чергу, свідчить про те, що посадова особа митного органу не дотримала вимог чинного законодавства та безпідставно здійснила коригування митної вартості товару. Вважає, що відзив на позовну заяву не обґрунтовує законність прийняття оскаржуваного рішення, не доказана правомірність прийнятого ним рішення, а тому є всі підстави для задоволення позову.
Ухвалою від 27.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Львівської митниці про розгляд справи з викликом сторін.
Розглянувши наявні у справі документи, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
26.10.2022 Компанія "ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO., LTD", CHINA (Продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Сікер" (Покупець) уклали зовнішньоекономічний Контракт № TTC2208136 (далі - Контракт № TTC2208136), за умовами пункту 1.1. розділу І якого у порядку та на умовах, визначених цим контрактом Продавець постачає і передає у власність Покупця батути, а також їх комплектуючі (надалі Товар), а Покупець приймає та оплачує товар згідно інвойсів, що є невід'ємною частиною цього Контракту.
Згідно рахунку-фактури (інвойсу) № TTC2408198 від 20.11.2024 покупець придбав у продавця товар загальною вартістю 24 615,50 доларів США.
05.02.2025 ТОВ "Сікер" через уповноваженого агента з митного оформлення подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № 25UA209170009646U0, згідно із якою до митного оформлення заявлений імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (Інвентар та обладнання для заняття фізкультурою, гімнастикою або гри на свіжому повітрі: батути в комплекті в розібраному вигляді).
Разом із митною декларацією позивач подав відповідачу наступні документи: Зовнішньоекономічний договір № ТТС2208136 від 26.10.2022; Пакувальний лист б/н від 20.11.2024; Рахунок-проформа № ТТС2408198 від 16.10.2024; Рахунок-фактура (Інвойс) №ТТС2408198 від 20.11.2024; Банківський платіжний документ № 1306 від 18.10.2024; Банківський платіжний документ №1372 від 06.01.2025; Договір про перевезення №2606/24-01 від 26.06.2024; Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 2502017 від 03.02.2025; Автотранспортну накладну б/н від 05.02.2025; Коносамент № ХМ241100217 від 05.12.2024; Накладну УМВС № 31514324 від 30.01.2025; копію митної декларації країни відправлення №310120240515094823 від 21.11.2024; Прайс-лист; Інтернет пропозицію.
Відповідно до ст. 53 МК України митний орган надіслав декларанту вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості. Директор ТОВ "Сікер" Бобко Павло надав відповідь, в якій просив визнати заявлену митну вартість за ціною договору, проте, якщо митниця вважає, що ТОВ "Сікер" не спростував сумніви щодо заявленої митної вартості, то в порядку консультацій повідомив, що за митними деклараціями № UA100230/2024/513362, № UA100230/2024/513414 проведено митне оформлення товару з описом "Інвентар та обладнання для заняття фізкультурою, гімнастикою або для гри на свіжому повітрі - Батути в комплекті в розібраному вигляді» " за рівнем митної вартості 2,39 та 2,44 долар за 1 кілограм відповідно. Просив врахувати надану ТОВ "Сікер" інформацію щодо наведених митних декларацій.
06.02.2025 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900102/2.
За результатами розгляду поданих документів митний орган сформував картку відмови у прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2025/000217.
Не погодившись із рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900102/2 від 06.02.2025, позивач подав скаргу до Державної митної служби України.
За результатами розгляду скарги Державна митна служба України прийняла рішення №15/15-02-02/13/1820 від 26.03.2025 про часткове її задоволення: скасувала рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900102/2 від 06.02.2025. Державна митна служба України, розглядаючи скаргу позивача, встановила, що на порушення вимог частини другої статті 55 Кодексу та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 у графі 33 Рішення: не наведено належних та достатніх підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару; окрім номера та дати ЕМД, яка була взята за основу для визначення митної вартості товару не зазначено докладної інформації, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості за резервним методом, з поясненням щодо зроблених коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Водночас, Держмитслужба зобов'язала Львівську митницю прийняти нове рішення про коригування митної вартості
01.04.2025 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900192/3 у графі 33 якого зазначено:
"В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. За результатами проведеного опрацювання встановлено:
- Поставка товару здійснювалась на підставі контракту від 26.10.2022 № TTC2208136 (далі - Контракт), укладеного між ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO., LTD (постачальник) та ТОВ "Сікер" (Покупець), згідно з яким, зокрема: постачання товару, зазначеного у проформах-інвойсах, буде здійснено протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів після підписання Контракту повноважними представниками обох сторін (пункт 2.1); загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 2 000 000 USD (пункт 3); Контракт діє до моменту виконання сторонами всіх зобов'язань щодо нього в повному обсязі. Будь-які зміни та доповнення до Контракту дійсні за умови, якщо в вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін. Дійсними та обов'язковими для постачальника - продавця та покупця визнаються лише ті зміни та доповнення, які зроблені за взаємною угодою. Під угодою в письмовій формі про зміну або доповнення Контракту розуміються угоди, оформлені у вигляді додаткової угоди та додані до тексту контракту, а також ті, що досягнуті шляхом обміну телеграмами або електронною поштою (пункт 10). Першочергово слід відмітити, що Контракт не містить відомостей щодо повноважного представника постачальника, який з урахуванням умов пунктів 2.1, 10 Контракту має право його укладати. Згідно з наявною в Автоматизованій системі митного оформлення "Інспектор" інформацією в період з 08.02.2023 по 06.02.2025 на підставі Контракту імпортовано товари, загальна фактурна вартість яких складає 2 339 814,55 USD, що перевищує вартість, визначену пунктом 3 Контракту.
- При заявлених умовах поставки FOB - Нінбо, Китай транспортування товару за маршрутом (Нінбо, Китай - Гданськ, Польща - с. Гостинцеве, Україна) здійснювалось на підставі договору транспортного експедирування від 26.06.2024 № 2606/24-01 (далі -Договір), укладеного між ТОВ "ФОРМАГ" (Експедитор) та ТОВ "Сікер" (Клієнт), яким передбачено: клієнт надає експедитору заявку на надання транспортно-експедиторських послуг не менш, ніж за 5 (п'ять) робочих днів до заявленої дати готовності до відвантаження/прийому вантажу (пункт 3.1); заявка повинна мати наступні дані: загальний маршрут слідування вантажу; описання вантажу (найменування, код ТН ЗЕД, загальна вага нетто, загальна вага брутто); вид і спосіб упаковки; кількість вантажних місць, розміри і вагу одного вантажного місця, найменування вантажовідправника, вантажоодержувача та їх адреси; ім'я та прізвище відповідального за відвантаження /одержання вантажу представника вантажовідправника/вантажоодержувача та засоби зв'язку з ним; адреса завантаження/доставки вантажу; інструкції з оформлення товарно-транспортної документації; перелік замовлених у експедитора послуг; узгоджена вартість послуг експедитора (без урахування витрат, виникнення і розмір яких неможливо передбачити/узгодити в момент оформлення заявки, таких як, наприклад, зберігання, демередж, простій транспортних засобів, інших додаткових витрат) і умови їх оплати; узгоджений сторонами курс(и) валют і коефіцієнти до нього, якщо вартість послуг встановлена в валюті (пункт 3.2); якщо вартість будь-якої послуги експедитора не може бути узгоджена сторонами на дату оформлення заявки, вартість такої послуги узгоджується сторонами, коли це стане можливим та клієнт надає експедитору додаткову заявку на надання такої послуги (пункт 3.3); якщо умови заявки стосовно терміну (строку) оплати послуг експедитора, курсу(ів) валют та коефіцієнтів до нього, розміру штрафних санкцій відрізняється від зазначених у Договорі умов, умови заявки мають переважну силу над зазначеними у Договорі умовами (пункт 3.6); послуги експедитора, а також витрати, затрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов'язані з виконанням Договору, оплачуються клієнтом на умовах 100 відс. передоплати на підставі виставленого експедитором рахунку в термін, передбачений пунктом 4.2 Договору, якщо інше не передбачено умовами заявки. У разі виникнення у експедитора додаткових витрат, оплати штрафів та проведення інших платежів в інтересах клієнта і пов'язаних з виконанням Договору, експедитор виставляє клієнту додатковий рахунок, який підлягає оплаті клієнтом в термін, передбачений пунктом 4.2 Договору (пункт 4.1); клієнт оплачує рахунки експедитора в день їх виставлення з переводом вказаних в рахунку сум на поточний рахунок експедитора, якщо інше не передбачено умовами заявки (пункт 4.2); вартість послуг експедитора узгоджується сторонами в додатках/заявках/рахунках, які є невід'ємною частиною Договору. Розмір додаткових витрат, затрат, інших платежів, які необхідно здійснити експедитору для виконання своїх обов'язків за договором в інтересах клієнта, узгоджуються сторонами в додатках/заявках/рахунках до Договору або шляхом обміну оригінальними листами, листами по електронній пошті (пункт 4.3). Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару скаржником до митного оформлення надано Договір, рахунок від 03.02.2025 №2502017, довідку про транспортні витрати від 03.02.2025 №256, коносамент від 05.12.2024 № XM241100217, УМВС накладна від 30.01.2025 №31514324, CMR від 05.02.2025 б/н. При цьому слід відмітити, що не надано заявки, яка з урахуванням умов пунктів 3.1, 3.2, 3.3, 3.6 Договору є його невід'ємною частиною, містить інформацію щодо перевезення товару та умови якої мають переважну силу перед умовами Договору. Також, з урахуванням 100 відс. передоплати за транспортно- експедиторські послуги, визначеної пунктами 4.1, 4.2 Договору Проте банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку, декларантом на розгляд не надано.
- Варто зауважити, що згідно з рахунком від 03.02.2025 № 2502017 та довідкою про транспортні витрати від 03.02.2025 № 256 транспортування товару здійснювалось за маршрутом порт Нінбо, Китай - порт Гданськ, Польща - с. Гостинцеве, Україна на заявлених умовах поставки FOB - Нінбо, Китай. При цьому, коносамент від 05.12.2024 №XM241100217 підтверджує транспортування товару за маршрутами порт Нінбо, Китай - порт Гданськ, Польща; УМВС накладна від 30.01.2025 № 31514324 за маршрутами порт Глівіце, Польща - с. Мостиська Другі, Україна; CMR від 05.02.2025 б/н за маршрутом с. Мостиська Другі, Україна - с. Гостинцеве, Україна. Зазначене свідчить про перевезення товару за маршрутом порт Гданськ, Польща - порт Глівіце, Польща (відстань близько 500 км), а також здійснення навантаження/перевантаження товару у порту Глівіце, Польща.
- Також, у митній декларації країни відправлення від 21.11.2024 №310120240515094823 та коносаменті від 05.12.2024 №XM241100217 наявні відомості про 2 судна, які здійснювали перевезення товару з порту Нінбо, Китай до порту Гданськ, Польща (MSC C. MONTAINE/FX446W та MSC BENEDETTA XIII/FX447W відповідно), що свідчить про здійснення перевантаження товару на інше судно. Таким чином, експедитор повинен надавати послуги з перевантаження товару у двох зазначених вище місцях. Проте, згідно з графою 21 декларації митної вартості, поданої до ЕМД від 05.02.2025 № UA209170/2025/009646, декларантом не включено до ціни, що була фактично сплачена, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов'язані з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Зазначене свідчить про неповноту включення декларантом до митної вартості товару її складових, визначених пунктами 5, 6 частини десятої статті 58 Кодексу.
- Крім того, митна декларація країни відправлення від 21.11.2024 №310120240515094823 не містить дати експорту та відміток митних органів країни відправлення, що, в свою чергу, не може підтверджувати факт експорту оцінюваного товару саме на підставі такої митної декларації та зазначених в ній відомостей. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.
Отже, Львівською митницею встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості (див ел. пов.) Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Декларантом на вимогу митного органу надіслано прайс-лист, інтернет пропозиція. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA209170/2024/87215 від 16.10.2024, рівень митної вартості становить 3,76 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось".
Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900192/3 від 01.04.2025 протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.
Надаючи оцінку доводам сторін, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.
Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.
Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
Згідно із ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Частиною третьою ст. 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі № 809/857/17.
Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Також суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі № 821/1050/17).
Частиною другою ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі № 803/776/17, згідно з якими декларант не зобов'язаний доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
За результатами опрацювання наданих декларантом документів відповідачем витребувані у ТОВ "Сікер" додаткові документи, зокрема, всі документи, перелік яких наведений у ч. 3 ст. 53 МК України, проте жодних зазначень про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідна вимога не містить.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу наданий пакет документів, які містили числові показники ціни товару.
Для підтвердження митної вартості товару декларант по митній декларації №25UA209170009646U0 від 05.02.2025 надав такі документи: Зовнішньоекономічний договір № ТТС2208136 від 26.10.2022; Пакувальний лист б/н від 20.11.2024; Рахунок-проформу № ТТС2408198 від 16.10.2024; Рахунок-фактуру (Інвойс) № ТТС2408198 від 20.11.2024; Банківський платіжний документ №1306 від 18.10.2024; Банківський платіжний документ № 1372 від 06.01.2025; Договір про перевезення № 2606/24-01 від 26.06.2024; Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 2502017 від 03.02.2025; Автотранспортну накладну б/н від 05.02.2025; Коносамент № ХМ241100217 від 05.12.2024; накладну УМВС № 31514324 від 30.01.2025; копію митної декларації країни відправлення №310120240515094823 від 21.11.2024; Прайс-лист; Інтернет пропозицію.
Відповідач витребував у ТОВ "Сікер" всі документи за переліком, визначеним у ст. 53 МК України, не взявши до уваги надані позивачем документи.
При цьому, митний орган дійшов висновку, що надані позивачем на запит додаткові документи не усувають виявлених під час перевірки недоліків та не підтверджують заявлену митну вартість товару.
Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900192/3 від 01.04.2025 відповідач вказав на наступні підстави:
" - Поставка товару здійснювалась на підставі контракту від 26.10.2022 № TTC2208136 (далі - Контракт), укладеного між ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO., LTD (Постачальник) та ТОВ "Сікер" (Покупець), згідно з яким, зокрема: постачання товару, зазначеного у проформах-інвойсах, буде здійснено протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів після підписання Контракту повноважними представниками обох сторін (пункт 2.1); загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 2 000 000 USD (пункт 3); Контракт діє до моменту виконання сторонами всіх зобов'язань щодо нього в повному обсязі. Будь-які зміни та доповнення до Контракту дійсні за умови, якщо в вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін. Дійсними та обов'язковими для постачальника - продавця та покупця визнаються лише ті зміни та доповнення, які зроблені за взаємною угодою. Під угодою в письмовій формі про зміну або доповнення Контракту розуміються угоди, оформлені у вигляді додаткової угоди та додані до тексту контракту, а також ті, що досягнуті шляхом обміну телеграмами або електронною поштою (пункт 10). Першочергово слід відмітити, що Контракт не містить відомостей щодо повноважного представника постачальника, який з урахуванням умов пунктів 2.1, 10 Контракту має право його укладати. Згідно з наявною в Автоматизованій системі митного оформлення "Інспектор" інформацією в період з 08.02.2023 по 06.02.2025 на підставі Контракту імпортовано товари, загальна фактурна вартість яких складає 2 339 814,55 USD, що перевищує вартість, визначену пунктом 3 Контракту.
- При заявлених умовах поставки FOB - Нінбо, Китай транспортування товару за маршрутом (Нінбо, Китай - Гданськ, Польща - с. Гостинцеве, Україна) здійснювалось на підставі договору транспортного експедирування від 26.06.2024 № 2606/24-01 (далі -Договір), укладеного між ТОВ "ФОРМАГ" (Експедитор) та ТОВ "Сікер" (клієнт), яким передбачено: клієнт надає експедитору заявку на надання транспортно-експедиторських послуг не менш, ніж за 5 (п'ять) робочих днів до заявленої дати готовності до відвантаження/прийому вантажу (пункт 3.1); заявка повинна мати наступні дані: загальний маршрут слідування вантажу; описання вантажу (найменування, код ТН ЗЕД, загальна вага нетто, загальна вага брутто); вид і спосіб упаковки; кількість вантажних місць, розміри і вагу одного вантажного місця, найменування вантажовідправника, вантажоодержувача та їх адреси; ім'я та прізвище відповідального за відвантаження /одержання вантажу представника вантажовідправника/вантажоодержувача та засоби зв'язку з ним; адреса завантаження/доставки вантажу; інструкції з оформлення товарно-транспортної документації; перелік замовлених у експедитора послуг; узгоджена вартість послуг експедитора (без урахування витрат, виникнення і розмір яких неможливо передбачити/узгодити в момент оформлення заявки, таких як, наприклад, зберігання, демередж, простій транспортних засобів, інших додаткових витрат) і умови їх оплати; узгоджений сторонами курс(и) валют і коефіцієнти до нього, якщо вартість послуг встановлена в валюті (пункт 3.2); якщо вартість будь-якої послуги експедитора не може бути узгоджена сторонами на дату оформлення заявки, вартість такої послуги узгоджується сторонами, коли це стане можливим та клієнт надає експедитору додаткову заявку на надання такої послуги (пункт 3.3); якщо умови заявки стосовно терміну (строку) оплати послуг експедитора, курсу(ів) валют та коефіцієнтів до нього, розміру штрафних санкцій відрізняється від зазначених у Договорі умов, умови заявки мають переважну силу над зазначеними у Договорі умовами (пункт 3.6); послуги експедитора, а також витрати, затрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов'язані з виконанням Договору, оплачуються клієнтом на умовах 100 відс. передоплати на підставі виставленого експедитором рахунку в термін, передбачений пунктом 4.2 Договору, якщо інше не передбачено умовами заявки. У разі виникнення у експедитора додаткових витрат, оплати штрафів та проведення інших платежів в інтересах клієнта і пов'язаних з виконанням Договору, експедитор виставляє клієнту додатковий рахунок, який підлягає оплаті клієнтом в термін, передбачений пунктом 4.2 Договору (пункт 4.1); клієнт оплачує рахунки експедитора в день їх виставлення з переводом вказаних в рахунку сум на поточний рахунок експедитора, якщо інше не передбачено умовами заявки (пункт 4.2); вартість послуг експедитора узгоджується сторонами в додатках/заявках/рахунках, які є невід'ємною частиною Договору. Розмір додаткових витрат, затрат, інших платежів, які необхідно здійснити експедитору для виконання своїх обов'язків за договором в інтересах клієнта, узгоджуються сторонами в додатках/заявках/рахунках до Договору або шляхом обміну оригінальними листами, листами по електронній пошті (пункт 4.3). Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару скаржником до митного оформлення надано Договір, рахунок від 03.02.2025 №2502017, довідку про транспортні витрати від 03.02.2025 №256, коносамент від 05.12.2024 № XM241100217, УМВС накладна від 30.01.2025 №31514324, CMR від 05.02.2025 б/н. При цьому слід відмітити, що не надано заявки, яка з урахуванням умов пунктів 3.1, 3.2, 3.3, 3.6 Договору є його невід'ємною частиною, містить інформацію щодо перевезення товару та умови якої мають переважну силу перед умовами Договору. Також, з урахуванням 100 відс. передоплати за транспортно- експедиторські послуги, визначеної пунктами 4.1, 4.2 Договору Проте банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку, декларантом на розгляд не надано.
- Варто зауважити, що згідно з рахунком від 03.02.2025 № 2502017 та довідкою про транспортні витрати від 03.02.2025 № 256 транспортування товару здійснювалось за маршрутом порт Нінбо, Китай - порт Гданськ, Польща - с. Гостинцеве, Україна на заявлених умовах поставки FOB - Нінбо, Китай. При цьому, коносамент від 05.12.2024 № XM241100217 підтверджує транспортування товару за маршрутами порт Нінбо, Китай - порт Гданськ, Польща; УМВС накладна від 30.01.2025 № 31514324 за маршрутами порт Глівіце, Польща - с. Мостиська Другі, Україна; CMR від 05.02.2025 б/н за маршрутом с. Мостиська Другі, Україна - с. Гостинцеве, Україна. Зазначене свідчить про перевезення товару за маршрутом порт Гданськ, Польща - порт Глівіце, Польща (відстань близько 500 км), а також здійснення навантаження/перевантаження товару у порту Глівіце, Польща.
- Також, у митній декларації країни відправлення від 21.11.2024 №310120240515094823 та коносаменті від 05.12.2024 № XM241100217 наявні відомості про 2 судна, які здійснювали перевезення товару з порту Нінбо, Китай до порту Гданськ, Польща (MSC C. MONTAINE/FX446W та MSC BENEDETTA XIII/FX447W відповідно), що свідчить про здійснення перевантаження товару на інше судно. Таким чином, експедитор повинен надавати послуги з перевантаження товару у двох зазначених вище місцях. Проте, згідно з графою 21 декларації митної вартості, поданої до ЕМД від 05.02.2025 №UA209170/2025/009646, декларантом не включено до ціни, що була фактично сплачена, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов'язані з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Зазначене свідчить про неповноту включення декларантом до митної вартості товару її складових, визначених пунктами 5, 6 частини десятої статті 58 Кодексу.
- Крім того, митна декларація країни відправлення від 21.11.2024 №310120240515094823 не містить дати експорту та відміток митних органів країни відправлення, що, в свою чергу, не може підтверджувати факт експорту оцінюваного товару саме на підставі такої митної декларації та зазначених в ній відомостей. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.
… Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість …".
Суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи не підтверджують заявлену митну вартість товару, зважаючи на таке.
Щодо доводів відповідача про те, що у Контракті від 26.10.2022 № ТТС2208136 відсутні відомості про повноважного представника постачальника, а також те, що загальна фактурна вартість імпортованих товарів перевищує вартість, визначену пунктом 3 Контракту, суд враховує таке.
Варто відмітити, що на законодавчому рівні не визначено форми зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Положення про форму зовнішньоекономічних договорів було затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №201 від 06.09.2001, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства № 1275 від 06.07.2020.
Відтак, твердження митниці про відсутність відомостей про особу, уповноважену на укладання та підписання від імені продавця зовнішньоекономічного договору як підставу для винесення рішення про коригування митної вартості товарів є безпідставними та необґрунтованими.
Позивач подав митному органу лист-роз'яснення від "ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO., LTD" від 21.03.2024 щодо особи, яка підписала відповідний контракт, який суд вважає належним та допустимим доказом.
Окрім того документи, які підтверджують повноваження на підписання контракту не визначені частиною 2 та 3 ст.53 Митного кодексу України як документ, що обґрунтовує заявлену митну вартість. При цьому відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Суд відмічає, що позивач надав Доповнення № 1 від 12.06.2024 до контракту №ТТС2208136 від 26.10.2022, відповідно до якого сторони погодились внести зміни у зовнішньоекономічний контракт і пункт 3 викласти в наступній редакції: "Валюта контракту - долар США (USD). Загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 10 000 000 USD". Даний документ суд бере до уваги як належний і допустимий доказ.
Щодо твердження митного органу про те, що до митного оформлення не було надано заявки на перевезення та банківських платіжних документів про оплату транспортно-експедиторських послуг.
Суд наголошує, що заявка-замовлення на перевезення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Також варто зауважити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до договору. Частини 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України не визначають заявку на перевезення документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю. Згідно з ч.5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" від 24.05.2012 № 599 визначено транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, які подаються декларантом для підтвердження витрат на транспортування.
До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Отже, зі змісту наказу Міністерства фінансів України слідує, що ним не визначено заявку, як документ, що обґрунтовує транспортні витрати.
Також судом встановлено, що в обґрунтування заявлених транспортних витрат декларантом до митного контролю були подані такі документи: Договір про перевезення №2606/24-01 від 26.06.2024; Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2502017 від 03.02.2025; Автотранспортну накладну б/н від 05.02.2025; Коносамент № ХМ241100217 від 05.12.2024; Накладну УМВС № 31514324 від 30.01.2025; Копію митної декларації країни відправлення № 310120240515094823 від 21.11.2024.
Таким чином, суд встановив, що вартість транспортних послуг, які включаються до митної вартості були обґрунтовані документально, та саме тими документами, які і вимагаються на законодавчому рівні. Усі транспортні витрати, які поніс позивач включені у заявлену митну вартість.
До позовної заяви позивач долучив платіжну інструкцію № 2757 від 03.02.2025, яка підтверджує оплату рахунку № 2502017 від 03.02.2025, та заявку № ТТС2408198 до Договору транспортного експедирування № 2606/24-01 від 26.06.2024, як суд бере до уваги як належні і допустимі докази.
Щодо доводів відповідача про те, що декларант не включив до ціни, що була фактично сплачена, витрати на навантаження, перевантаження на інше судно, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов'язані з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, суд враховує таке.
ТОВ "ФОРМАГ" (Експедитор) надав ТОВ "Сікер" лист від 07.04.2025 та лист від 22.04.2025, в яких зазначено, що вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, перевантаження товару з одного судна на інше, а також переміщення контейнера між п. Гданськ (Польща) і с.п. Глівіце (Польща) входить до загальної вартості транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону.
Отже, витрати на транспортування товару підтверджені документально, а до митної вартості товару були включені її складові, визначені пунктами 5, 6 частини десятої статті 58 МК України.
Щодо покликання відповідача про недоліки у митній декларації країни відправлення, суд зважає на таке.
За змістом ч. 2 ст. 53 МК України митна декларація країни відправлення не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Декларант не впливає на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника.
Надана позивачем митна декларація країни відправлення № 310120240515094823 від 21.11.2024 має форму електронного документа та містить усі необхідні ідентифікатори створення цього електронного документу країною відправлення, зокрема QR-кодовий ідентифікатор, що в свою чергу надає митному органу право, відповідно до приписів п. 5 ч. 5 ст. 54 МК України, перевірити її автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості, а не покладати на декларанта не передбачені законодавством обов'язки щодо підтвердження виконання уповноваженими установами інших країн встановлених ними процедур.
З урахуванням наведеного та відсутності будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості, в тому числі і ті, які підтверджували транспортні витрати.
Частиною 2 ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.
Також суд встановив, що під час проведення консультацій при винесенні первинного рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900102/2 від 06.02.2025, яке було скасовано ДМС України за результатами розгляду скарги позивача, декларант надавав інформацію про митне оформлення ідентичних товарів з посиланням на конкретні митні декларації № UA100230/2024/513362 та № UA100230/2024/513414 за рівнем митної вартості 2,39 та 2,44 дол. за 1 кілограм відповідно. Дані декларації могли бути перевірені посадовими особами відповідача, проте вказана інформація не була взята до уваги.
Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей. У даному ж випадку, з наведених документів чітко випливає, що фактично митницею при визначенні митної вартості відповідного товару обрано значно вищу митну вартість, ніж мінімальну, що була наявна у відповідача.
Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, що є порушенням вимог Митного кодексу України.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості. При цьому, вказана декларація теж була оформлена митницею за резервним методом. Тому такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать наведеним вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування.
Зазначена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 19.09.2022 у справі № 1.380.2019.004890, від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17.
Суд враховує, що однією з підстав для скасування Держмитслужбою України первинного рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці №UA209000/2025/900102/2 від 06.02.2025 у листі від 26.03.2025 № 15/15-02-02/13/1820 було зазначено те, що в порушення вимог частини другої статті 55 Кодексу та затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у графі 33 рішення не наведено належних та достатніх підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару: окрім номера та дати ЕМД, яка була взята за основу для визначення митної вартості товару не зазначено докладної інформації, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості за резервним методом, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Однак і при винесенні повторного рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900192/3 від 01.04.2025 Львівська митниця знову допустила таке ж порушення, а саме вказала ту саму інформацію, що й в первинному Рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900102/2 від 06.02.2025 щодо джерела інформації для коригування митної вартості товарів. Тобто відповідач так і не зазначив докладної інформації, яка використовувалась ним при визначенні митної вартості за резервним методом, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, на що звертав увагу вищестоящий орган при розгляді скарги в адміністративному порядку.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15 висновував, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Таким чином суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України.
Висновки відповідача надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що рішення № UA209000/2025/900192/3 від 01.04.2025 митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів, вілтак скасовує спірне рішення.
З огляду на викладене вище, суд задовольняє позовні вимоги ТОВ "Сікер" у повному обсязі.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, які позивач просить стягнути на його користь, суд враховує наступне.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
За вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Ч. 1 ст. 139 КАС України визначає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
До матеріалів справи на підтвердження складу та розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії:
- Договору №1-01/02/22 про надання правової допомоги від 01.02.2022;
- Додаткової угоди № 1-61 від 11.04.2025 до вищевказаного Договору про надання правової допомоги;
- детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі № 380/7988/25.
Відповідно до умов Договору №1-01/02/22 про надання правової допомоги від 01.02.2022 та Додаткової угоди № 1-61 від 11.04.2025 до Договору № 1-01/02/22 у ході представництва інтересів ТОВ "Сікер" у даній справі в суді першої інстанції буде надана така правова допомога: збір доказів, аналіз судової практики, підготовка позовної заяви, відповіді на відзив та участь у судових засіданнях в суді першої інстанції.
Згідно із Додатковою угодою № 1-61 від 11.04.2025 до Договору № 1-01/02/22 про надання правової допомоги від 01.02.2022 вищенаведена правова допомога оцінена сторонами у 20 000,00 грн.
Відповідно до п. 5 Додаткової угоди № 1-61 від 11.04.2025 до Договору № 1-01/02/22 про надання правової допомоги від 01.02.2022 гонорар визначений сторонами сплачується клієнтом протягом п'яти банківських днів з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Європейським судом з прав людини від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.п. 268, 269).
Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Так, на думку суду, вартість за послуги опрацювання наданих клієнтом документів, підготовки відповіді за відзив та збору доказів є завищеними, оскільки фактично зазначені заяви складаються з викладу обставин справи, норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та судової практики. Тобто зазначені послуги не потребували багато часу, що свідчить про завищення суми витрат, які підлягають сплаті за вказані послуги.
Також суд зауважує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що сума витрат на послуги адвоката в розмірі 20 000,00 грн є надмірною, не відповідає критерію розумності їхнього розміру, обсягу фактично наданих послуг та їх складності, а тому суд присуджує на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Відтак, суд дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Розподіл судових витрат зі сплати судового збору суд здійснює за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 9, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 01.04.2025 № UA209000/2025/900192/3.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343; 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сікер" (81332, Львівська область, Мостиський район, с. Гостинцеве, вул. Львівська, буд. 2, офіс 101; код ЄДРПОУ 40557114) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4950 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят) грн 50 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343; 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сікер" (81332, Львівська область, Мостиський район, с. Гостинцеве, вул. Львівська, буд. 2, офіс 101; код ЄДРПОУ 40557114) витрати на правничу допомогу у сумі 3000 (три тисячі) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Кисильова Ольга Йосипівна