справа №380/18714/25
13 жовтня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді: Морської Г.М. , розглянувши у письмовому провадженні заяву представника військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без рух та клопотання про витребування документів у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, -
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить :
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (як правонаступника військової частини НОМЕР_2 ) щодо нездійснення перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 27 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» відповідно, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 27 лютого 2022 року по 19 травня 2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» відповідно, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 за період з 27 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» відповідно, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 за період з 27 лютого 2022 року по 19 травня 2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» відповідно, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою від 19.09.2025 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні).
Представник військової частини НОМЕР_1 подав до суду заяву, у якій просив суд постановити ухвалу про залишення без руху позовної заяви у частині позовних вимог до військової частини НОМЕР_3 , військової частини НОМЕР_1 за період з 01.08.2022 по 19.05.2023, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Крім того, відповідач надіслав клопотання про витребування доказів, зокрема, просив витребувати у позивача виписку з його банківського рахунку з відображенням деталей операцій на який йому виплачене грошове забезпечення з 27.02.2022 по 31.07.2022.
Розглядаючи подані заяви суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст.119 КАС України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.
Частиною 3 статті 166 КАС України передбачено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Згідно із п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
На підставі викладених норм процесуального законодавства, суд вважає за можливе провести розгляд клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та про розгляд справи з викликом сторін в порядку письмового провадження.
Вирішуючи заявлене клопотання про залишення позовної заяви без руху з підстав пропуску позивачем строку звернення, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
При цьому, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
“…Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)…».
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду із вимогами про нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 27.02.2022 по 19.05.2023 виходячи із розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений станом на 01 січня календарного року. Позовна заява подана 15.09.2025.
Надаючи оцінку доводам військової частини НОМЕР_1 щодо не дотримання позивачем строку звернення до суду, визначеного ст.233 КЗпП України, суд виходить з того, що спір щодо нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення не в повному розмірі є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Як зазначалось вище, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.08.2025 №234 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини з 17.08.2025.
З огляду на вказане, суд відхиляє доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки право позивача на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України виникло протягом трьох місяців після виключення позивача зі списків особового складу частини (тобто граничний строк для подання позовної заяви до 17.11.2025).
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що підстави для залишення позовної заяви без руху відсутні.
Щодо клопотання відповідача про витребування у позивача виписки з його банківського рахунку з відображенням деталей операцій на який йому виплачене грошове забезпечення з 27.02.2022 по 31.07.2022, суд зауважує наступне.
Положеннями ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (ст.80 КАС України).
В клопотанні про витребування документів відповідач зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 відповідно до пункту 1.5. Правил організації фінансового забезпечення військових частини, установ, організації Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, які затверджені наказом Міністерства оборони України від 25.05.2016 №280 зі мінами, з дня створення до 31.07.2022 не була включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, а зарахована на фінансове забезпечення до розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень), а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач наголошує, що військова частина НОМЕР_1 та військова частина НОМЕР_2 не є належними відповідачами у частині вимог позивача про перерахунок та виплату грошового забезпечення з 27.02.2022 по 31.07.2022, з об'єктивних причин не могли здійснювати будь-які виплати грошового забезпечення ні добровільно, ні на виконання рішення суду, оскільки у цьому періоді не були розпорядником бюджетних коштів, не мали відкритих рахунків у органах казначейства, а перебували на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стверджує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази з яких можна встановити хто саме здійснював виплату грошового забезпечення позивачу з 27.02.2022 по 31.07.2022.
Суд звертає увагу, що згідно приписів ст. 77 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача. Відтак, саме відповідач зобов'язаний надавати докази виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які перебували на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 .
Не проведення виплати такого грошового забезпечення у зв'язку з відсутністю відкритих рахунків та перебування на фінансовому забезпеченні іншої військової частини чи військового формування, належить до предмету доказування військової частини НОМЕР_1 та не може покладатися на позивача.
Також, у своєму клопотанні відповідач жодним чином не зазначив про неможливості самостійно надати такі докази.
З урахуванням наведеного суд відмовляє у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про витребування документів у позивача.
Керуючись ст.ст. 240, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без руху - відмовити.
У задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про витребування документів - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи (їх представникам).
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
Суддя Морська Г.М.