10 жовтня 2025 рокусправа № 380/1553/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.01.2025 №26 в частині, що стосується старшого солдата ОСОБА_1 , старшого механіка малоканальної радіорелейної станції взводу зв'язку;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 поновити старшого солдата ОСОБА_1 на посаді старшого механіка малоканальної радіорелейної станції взводу зв'язку з 25 січня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 27.04.2024 №5922/1 позивача визнано обмежено придатним до військової служби. Непридатний до служби у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах за винятком підрозділів забезпечення. Придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, установах, організаціях, навчальних закладах. Однак, 25 січня 2025 року наказом №26 командира військової частини НОМЕР_4 , старшого солдата ОСОБА_1 , старшого механіка малоканальної радіорелейної станції взводу зв?язку, призначеного наказом командувача Сухопутних військ Збройних сил України (по особовому складу) від 21 січня 2025 року №86-РС на посаду Солдата резерву 15 запасної роти Військової частини НОМЕР_5 Військової частини НОМЕР_6 вирішено вважати таким, що 25.01.2025 справи та посаду здав і вибув для подальшого проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_7 ( АДРЕСА_3 ).
Позивач повідомляє, що з відкритої інформації, розміщеної в мережі Інтернет вбачається, що Військова частина НОМЕР_5 є НОМЕР_8 окремою механізованою бригадою імені Чорних Запорожців - військове формування механізованих військ Збройних сил України. Розміщується у АДРЕСА_3 . Бригада створена в 2002 році на базі 72-ї гвардійської механізованої дивізії, що у свою чергу веде історію від 72-1 гвардійської мотострілецької дивізії. У 2022 році, на початку російського вторгнення, бригада обороняла столицю Київ, беручи участь боях за Ірпінь, Мощун, Гостомель, Бучу. З літа 2022 бригада веде бої на Донбасі.
Таким чином, вважає, що направлення позивача для проходження служби до Військової частини НОМЕР_7 ( АДРЕСА_3 ), яка не відноситься ні до одної із дозволених йому видів служби за станом здоров?я, є порушенням Інструкції №170, наказу Міністерства оборони України №402 14.08.2008, що свідчить про те, що оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім цього, зазначає, що відповідно до направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до військової служби № НОМЕР_9 від 18.11.2024, позивач направлений на проходження військово-лікарської комісії з метою визначення придатності до військової служби. На даний час позивач не закінчив проходження військово-лікарської комісії, що свідчить про відсутність належного встановлення стану здоров?я та його придатності до військової служби, тому вважає, що відповідач не мав права виносити наказ про вибуття позивача на інше місце служби.
Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 03.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Вказує, що позивач відмовився виконувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.01.2025 №26, тому наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2025 №27 пункт 78 наказу від 25.01.2025 №26 про виключення зі списків особового складу частини та вибуття до Військової частини НОМЕР_5 для подальшого проходження служби старшого солдата ОСОБА_1 , старшого механіка малоканальної радіорелейної станції взводу зв'язку, вирішено вважати як нереалізований у зв'язку з відмовою виконання наказу, позивача зараховано на всі види забезпечення.
12.02.2025 №1012/828/2015 Військовою частиною НОМЕР_1 скеровано клопотання щодо скасування пункту наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 21.01.2025 №86-РС у зв'язку з відмовою виконання наказу.
Тобто, старшого солдата ОСОБА_1 не виключено із списків особового складу частини.
Також повідомляє, що переміщення позивача відбулося у відповідності до спеціальної норми пункту 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, який діє тимчасово, на час особливого періоду, зокрема воєнного стану, та передбачає можливість переміщення військовослужбовця без отримання його згоди на посаду з метою доукомплектування Збройних Сил України. Також, під час воєнного стану в Україні, в Збройних Силах України діють штати воєнного часу та відповідні ним номенклатури посад. Водночас, у відповідності до зазначених приписів пунктів 82, 83, 257 Положення позивача було призначено на відповідну посаду, передбачену штатом воєнного часу, у зв?язку із введенням правового режиму воєнного стану з метою доукомплектування Збройних Сил України.
Зазначає, що у висновку ВЛК не вказано конкретних місць служби чи військових спеціальностей та посад, де позивач може виконувати обов?язки військової служби.
У наказі командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.01.2025 №26 позивача призначено на посаду солдата резерву 15 запасної роти Військової частини НОМЕР_7 Військової частини НОМЕР_6 , у разі необхідності залучення Військової частини НОМЕР_6 до виконання бойових завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій, командиром частини щодо позивача мають бути враховані рекомендації ВЛК щодо обмеженої придатності до військової служби (неможливість прийняття безпосередньої участі у бойових діях), а тому перед переміщенням на іншу посаду відповідачем дотримано пункту 20.3 Положення №402.
Відтак, просить відмовити в задоволенні позову.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позовні вимоги.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_10 від 27.04.2024 №5922/1, проведено медичний огляд солдата ОСОБА_1 , якого на підставі статей 64б, 23г, 79в графи ІІ Розкладу хвороб визнано обмежено придатним до військової служби, не придатним до служби у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спеціальних спорудах за винятком підрозділів забезпечення. Придатним до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, установах, організаціях, навчальних закладах.
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.01.2025 №26 старшого солдата ОСОБА_1 , старшого механіка малоканальної радіорелейної станції взводу зв?язку, призначеного наказом командувача Сухопутних військ Збройних сил України (по особовому складу) від 21 січня 2025 року №86-РС на посаду Солдата резерву 15 запасної роти Військової частини НОМЕР_5 Військової частини НОМЕР_6 вважати таким, що 25.01.2025 справи та посаду здав і вибув для подальшого проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_7 ( АДРЕСА_3 ). З 25.01.2025 виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Вважаючи наказ від 25.01.2025 №26 в частині, що стосується ОСОБА_1 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону. Тотожнє положення викладено і в п.1. ч.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правовою основою зазначеного обов'язку є Конституція України, Закони України «Про військовий обов'язок і військову службу», «;Про оборону України», «;Про збройні сили України», «;Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також інші закони України, а також прийняті відповідно до них Укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України.
У зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України відповідно до п.21 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» згідно з Указом Президента України в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває дотепер.
Указ затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) визначає правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Статтею 1 Закону №2232-XII встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч.2 ст.1 Закону №2232-XII).
Частиною 1 ст.2 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч.4 ст.2 Закону №2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» № 551-XIV від 24.03.1999 затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби).
Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини) (ч.2 вступу Статуту внутрішньої служби).
Згідно з ст. 6 Статуту внутрішньої служби внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
За змістом статті 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов'язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до ст. 16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно з ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:
наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;
наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;
забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
За змістом ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання.
Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Відповідно до ст.37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.
Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Згідно з ст. 49 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому. Солдат підпорядковується командирові відділення.
Статтею 60 Конституції України дозволено не виконувати лише явно злочинний наказ, водночас згідно з ч. 2 ст. 41 КК України наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Відповідно до ч. 10 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).
Підпунктом «г» п. 20.3 Положення №402 (в редакції, чинній на дату огляду позивача) встановлено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймаються постанови, зокрема, такого змісту: «Обмежено придатний до військової служби».
Одночасно з постановою ВЛК в індивідуальному порядку з урахуванням військової спеціальності, займаної посади, віку, роботи, що фактично виконується, пристосованості до неї того, хто пройшов медичний огляд, у постанові у довільній формі вказується, які види служби та роботи протипоказані цій особі. Особи, визнані обмежено придатними до військової служби, - непридатні до служби у Десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах (за винятком підрозділів забезпечення). Військовослужбовці, визнані обмежено придатними до військової служби, придатні до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, ТЦК та СП, установах, організаціях, навчальних закладах.
Одночасно з постановою про обмежену придатність до військової служби ВЛК приймає постанову про придатність до військової служби за військовою спеціальністю.
Порядок проходження військової служби військовослужбовцями, які визнані ВЛК обмежено придатними до військової служби, визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за №438/16454.
У разі визнання ВЛК військовослужбовця обмежено придатним до військової служби та непридатним до військової служби за військовою спеціальністю, командир (начальник) від командира окремої військової частини, йому рівних та вище, перед переміщенням військовослужбовця на іншу посаду, для визначення можливості військовослужбовця за станом здоров'я на посаді виконувати обов'язки військової служби, може направити його на медичний огляд ВЛК із обов'язковим зазначенням у направленні мети медичного огляду ВЛК - визначення придатності до військової служби за військовою спеціальністю (із зазначенням посади, на яку переміщується військовослужбовець, виду, роду військ (сил)).
З метою медичної та соціальної реабілітації зазначені особи можуть бути переоглянуті госпітальними (гарнізонними) ВЛК ВМКЦ, але не раніше ніж через 3 роки після прийняття постанови про обмежену придатність до військової служби.
За змістом пункт 1.2 глави 1 розділу II Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Суд зауважує, що в таблиці додаткових вимог до стану здоров'я деталізуються зокрема статтi Розкладу хвороб та їхня відповідність (придатність / непридатність) певним родам вiйськ, частин, пiдроздiлiв.
Так, як встановлено судом вище, відповідно до довідки військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_10 від 27.04.2024 №5922/1, проведено медичний огляд солдата ОСОБА_1 , якого на підставі статей 64б, 23г, 79в графи ІІ Розкладу хвороб визнано обмежено придатним до військової служби, не придатним до служби у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спеціальних спорудах за винятком підрозділів забезпечення. Придатним до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, установах, організаціях, навчальних закладах.
Враховуючи викладені вище норми, та беручи до уваги те, що позивач визнаний обмежено придатним до військової служби, останній вважається придатним до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, установах, організаціях, навчальних закладах.
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.01.2025 №26 старшого солдата ОСОБА_1 , старшого механіка малоканальної радіорелейної станції взводу зв?язку, призначеного наказом командувача Сухопутних військ Збройних сил України (по особовому складу) від 21 січня 2025 року №86-РС на посаду Солдата резерву 15 запасної роти Військової частини НОМЕР_5 Військової частини НОМЕР_6 вважати таким, що 25.01.2025 справи та посаду здав і вибув для подальшого проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_7 ( АДРЕСА_3 ). З 25.01.2025 виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Суд зазначає, що обмежена придатність позивача до військової служби не може свідчити про протиправність наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.01.2025 №26, оскільки служба у частинах (підрозділах) забезпечення можлива на всій території України. При цьому, Військова частина НОМЕР_7 , за своїм видом військ являється «окремою механізованою бригадою», а отже не відноситься до визначеного довідкою військово-лікарської комісії видів військ (штурмових військ, плавскладів, морської піхоти, спеціальних споруд), в яких позивач визнаний обмежено придатним для проходження військової служби.
При цьому, згідно з таблицею додаткових вимог до стану здоров'я, яка була чинна на момент прийняття оскаржуваного наказу, за статтями розкладу хвороб, які встановлені позивачу не передбачено обмежень щодо служби в механізованій бригаді.
З даного приводу суд погоджується з аргументами відповідача про те, що позивача було призначено на посаду солдата резерву 15 запасної роти Військової частини НОМЕР_7 Військової частини НОМЕР_6 , у разі необхідності залучення Військової частини НОМЕР_7 до виконання бойових завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій, вже командиром частини НОМЕР_7 щодо позивача мають бути враховані висновки ВЛК про обмежену придатність до військової служби ОСОБА_1 (неможливість прийняття безпосередньої участі у бойових діях), а тому відповідачем дотримано пункту 20.3 Положення №402.
Більше того, суд зауважує, що за змістом наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.01.2025 №26, вирішено ОСОБА_1 вважати таким, що 25.01.2025 справи та посаду здав і вибув для подальшого проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_7 ( АДРЕСА_3 ). Таким чином, суд констатує, що оскаржуваний наказ не був бойовим, а позивача відправлено у Київську область, де на даний час не здійснюються активні бойові дії.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Положенням № 1153/2008 (далі Положення № 1153/2008) визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
Згідно з пунктом 12 розділу І Положення №1153 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Питання призначення, переміщення військовослужбовців по службі регламентовано пунктами 81-96, 109, 112, 113, 114, 257 Положення №1153.
За змістом підпункту 1 пункту 81 розділу IV Положення №1153 призначення на посади здійснюється: військовослужбовців, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової військової служби) - Міністром оборони України та посадовими особами відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців (далі - номенклатура посад), яка затверджується Міністром оборони України.
Відповідно до пункту 83 розділу IV Положення №1153 військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду служби, рівня їх професійної компетентності, особистих якостей і досягнень та відповідності характеристикам посад, визначених Міністерством оборони України. У разі коли є потреба призначення військовослужбовців на посади за новою спеціальністю, їх призначенню на ці посади має передувати відповідна підготовка (перепідготовка). Для доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду військовослужбовці можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю з урахуванням набутого досвіду.
Вибуття до нового місця служби військовослужбовця здійснюється після надходження витягу з наказу відповідного командира (начальника) військової частини про призначення, в тому числі доведеного технічними засобами передачі документованої інформації. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини має відбутися після здавання посади, але не пізніше ніж через місяць від дня одержання військовою частиною зазначеного витягу з наказу або іншого письмового повідомлення про переміщення по службі військовослужбовця.
До зазначеного строку не включається час перебування військовослужбовця у відпустці, відрядженні, на лікуванні чи під вартою (пункт 109 Положення № 1153/2008).
Відповідно до пункту 110 Положення № 1153/2008 переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється:
між з'єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні з'єднання, військові частини та оперативні командування;
між видами Збройних Сил України, окремими родами військ (сил) Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом Головнокомандувача Збройних Сил України. У період дії - воєнного стану таке переміщення здійснюється наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України;
між військовими частинами видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані Міністерству оборони України, - наказом керівника служби персоналу Міністерства оборони України.
Пунктом 112 Положення № 1153/2008 встановлено, що військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов'язаній із керівництвом підлеглими особами.
Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:
неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;
неможливість проживання членів сім'ї військовослужбовця за станом здоров'я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;
потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім'ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.
Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв'язку із службовою необхідністю та за станом здоров'я на нове місце військової служби без його згоди.
Розділом ХIV Положення №1153 визначено особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов'язку в запасі в особливий період.
Так, відповідно до пункту 251 розділу ХIV Положення №1153 в особливий період військовослужбовці проходять військову службу, резервісти призиваються на військову службу, а військовозобов'язані виконують військовий обов'язок у запасі в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок проходження військової служби в особливий період.
Відповідно до абзацу 2 пункту 257 розділу ХIV Положення №1153 для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.
В ході розгляду справи відносно позивача не встановлено обставин, передбачених пунктом 112 Положення №1153, за яких необхідною є згода військовослужбовця на переміщення. У висновку ВЛК на який посилається позивач, відсутні відомості про неможливість проходження ним військової служби у місцевості, до якої його переміщують.
При цьому, суд враховує, що переміщення позивача відбулося у відповідності до спеціальної норми пункту 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яка діє тимчасово, на час особливого періоду, зокрема воєнного стану, та передбачає можливість переміщення військовослужбовця без отримання його згоди на посаду з метою доукомплектування Збройних Сил України.
Також з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.01.2025 №26 (по стройовій частині) слідує, що такий власне не є наказом про переміщення, призначення на посуду (по особовому складу). Зокрема, зі змісту спірного наказу видно, що він виданий на підставі наказу командувача Сухопутних військ Збройних сил України (по особовому складу) від 21 січня 2025 року №86-РС, саме наказом командувача Сухопутних військ Збройних сил України позивача було призначено на посаду Солдата резерву 15 запасної роти Військової частини НОМЕР_5 Військової частини НОМЕР_6 , водночас такий наказ позивачем не оскаржується та є чинним, протилежного матеріали справи не містять.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд доходить висновку, що наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.01.2025 №26 прийнятий в межах повноважень та відповідно до норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
При цьому, суд також відхиляє посилання позивача на те, що на час винесення оскаржуваного наказу, він перебував в процесі проходження військово-лікарської комісії, а тому командир Військової частини НОМЕР_1 не мав права виносити наказ про вибуття позивача на інше місце служби, адже позивач не позбавлений права завершити проходження військово-лікарської комісії за новим місцем служби.
Посилання позивача на те, що підпункт «г» п. 20.3 Положення №402, яким зокрема визначено, що у разі визнання ВЛК військовослужбовця обмежено придатним до військової служби та непридатним до військової служби за військовою спеціальністю, командир (начальник) від командира окремої військової частини, йому рівних та вище, перед переміщенням військовослужбовця на іншу посаду, для визначення можливості військовослужбовця за станом здоров'я на посаді виконувати обов'язки військової служби, може направити його на медичний огляд ВЛК із обов'язковим зазначенням у направленні мети медичного огляду ВЛК - визначення придатності до військової служби за військовою спеціальністю (із зазначенням посади, на яку переміщується військовослужбовець, виду, роду військ (сил)), суд оцінює критично, адже вжите в даній нормі слово «може», свідчить про диспозитивний характер такої.
Суд також відхиляє доводи представника позивача, викладені у позовній заяві, а також відповіді на відзив стосовно необхідності витребування у Міністерства оборони витягу з наказу командувача Сухопутних військ Збройних сил України (по особовому складу) від 21 січня 2025 року №86-РС, витяг з Плану переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад, який оформлювався відносно старшого солдата ОСОБА_1 , належним чином завірену копію акту службового розслідування за фактом відмови від виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 №26 від 25.01.2025 про вибуття до Військової частини НОМЕР_7 Військової частини НОМЕР_6 старшим солдатом ОСОБА_1 ; належним чином завірених копій матеріалів службового розслідування за результатом якого було складено акт службового розслідування за фактом відмови від виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 №26 від 25.01.2025 про вибуття до Військової частини НОМЕР_7 Військової частини НОМЕР_6 старшим солдатом ОСОБА_1 ; належним чином завірених копій документів, що були складені, прийняті винесені, за результатом складання акту службового розслідування за фактом відмови від виконання наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №26 від 25.01.2025 про вибуття до Військової частини НОМЕР_7 Військової частини НОМЕР_6 старшим солдатом ОСОБА_1 , адже такі не є предметом даного спору.
Більше того, суд звертає увагу, що за змістом ст. 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Згідно зі ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Натомість позивачем не подавалося до суду клопотання про витребування доказів, оформленого у відповідності до ст. 80 КАС України, відсутні будь-які обґрунтування обставини, які можуть підтвердити ці докази, або аргументи, які вони можуть спростувати, також не вказані заходи, яких особа вжила для отримання цих доказів самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 1 та 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволені позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна