09 жовтня 2025 рокусправа № 380/5493/25
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області код ЄДРПОУ 133322403, місцезнаходження: 21005, м.Вінниця, вул.Зодчих, 22, у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 03.03.2025 №134650036035 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу та пільгового страхового стажу за Списком №2 період роботи з 01.10.2022 по 31.12.2024 у відокремленому підрозділі «Шахта «Червоноградська» Державного підприємства «Львіввугілля»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 з 29.01.2025 року (дня звернення) пенсію за віком на пільгових умовах у порядку пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач подав заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 03.03.2025 №134650036035 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. З посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі №360/3611/20, вважає відмову протиправною, оскільки на час звернення із заявою про призначення пенсії позивач досяг віку 50 років, мав достатній страховий стаж роботи.
24.04.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Додатково зазначає, що пенсійний вік, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Список №2) становить 55 років, а вік позивача 52 роки. Необхідний страховий стаж не менше 25 років у жінок, пільговий стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Список №2) становить не менше 10 років. Страховий стаж Позивачки становить 24 роки 05 місяців 07 днів. Пільговий стаж за Списком №2 - 07 років 11 місяців 09 днів. За доданими документами до страхового стажу позивача зараховано усі періоди трудової діяльності. Розглянувши надані документи як до загального стажу, так і до пільгового стажу, відповідно до п. 2 ст. 114 Закону №1058, не зараховано періоди роботи позивача з 01.10.2022 по 31.12.2024, оскільки дані періоди не підтверджені відомостями в Реєстрі застрахованих осіб. Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1 р/2020, як на підставу виникнення у неї права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах у віці 50 років є необґрунтованим.
04.06.2025 на адресу суду від позивача надійшло клопотання із зазначенням судової практики.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 24.03.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 звернулася із заявою від 29.01.2025 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788 «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років із додатком переліку необхідних документів.
З метою підтвердження наявного трудового стажу для призначення пільгової пенсії по віку позивач подав до пенсійного органу:
- трудову книжку серія НОМЕР_2 від 05.09.1991;
- довідку відокремленого підрозділу «Шахта «Червоноградська» Державного підприємства «Львіввугілля» від 28.01.2025 № 21 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній. З довідки вбачається, що позивач працював повний робочий день на відокремленому підрозділу «Шахта «Червоноградська» Державного підприємства «Львіввугілля» і за період з 22.10.2014 по 02.08.2016 (01 рік 09 місяців 14 днів) і виконувала відкриті гірничі роботи на поверхні шахти за професією, посадою машиніст (кочегар) котельні на вугіллі і за період з 03.08.2016 по 31.12.2024 (08 років 04 місяців 29 днів) і виконувала відкриті гірничі роботи на поверхні шахти за професією, посадою машиніст (кочегар) котельні на вугіллі;
- накази по підприємству про завершення атестації робочих місць за умовами праці: №1037 від 04.12.2008, № 845 від 03.12.2013, № 409 від 30.11.2018, № 296 від 30.11.2023.
Рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Вінницькій області №134650036035 від 03.03.2025 позивачу відмовлено в призначенні пільгової пенсії по віку.
Зокрема у відмові зазначено, що відмова про призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 . Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 29.01.2025. Вік заявниці 52 роки.
Відповідно до пункту 2 частини 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV пенсії за віком на пільгових умовах призначаються працівникам, які зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком No2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Страховий стаж складає 24 роки 5 місяців 7 днів; пільговий стаж за Списком № 2 становить 7 років 11 місяць 9 днів.
До спеціального стажу роботи не зараховано періоди роботи з 01.10.2022 по 31.12.2024, оскільки відсутня сплата внесків в даних персоніфікованого обліку.
У зв'язку з чим відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з тим, що заявниця не досягла відповідного пенсійного віку 55 років та у зв'язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу роботи .
Вважаючи, оскаржене рішення протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд керується такими мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
Закон № 1788-ХІІ був введений в дію з 01 січня 1992 року в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року в повному обсязі.
01 січня 2004 року набув чинності Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України № 2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", що доповнив Закон № 1058-ІV розділом ХІV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 14 такого змісту:
"На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах".
Згідно зі статтею 12 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за віком мають чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом б статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом б статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VІІІ (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ.
Тому на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ, з урахуванням Рішення № 1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий у 55 років.
Тому, оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").
У зв'язку з цим між сторонами виник спір, оскільки позивач вважає, що під час призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідач повинен керуватися положення статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ. Водночас пенсійний орган під час розгляду заяви позивача про призначення їй пенсії керувався нормами статті 114 Закону № 1058-ІV.
Отже, визначаючись з тим, нормами якого саме закону слід керуватися під час призначення пенсії позивача, суд враховує правову позицію Верховного Суду, сформовану за результатами розгляду справи № 360/3611/20.
Так, розглядаючи вказану справу, у постанові від 03.11.2021 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Тому застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частиною 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Обставини цієї справи, склад її учасників, предмет спору та заявлені позовні вимоги вказують на те, що ця адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам розглянутої справи № 360/3611/20.
Отже, враховуючи положення частини третьої статті 291 КАС України, при ухваленні рішення у цій справі суд має керуватися тими правовими висновками, що наведені Великою Палатою Верховного Суду у постанові за результатами розгляду справи № 360/3611/20.
Оскільки ключовим для вирішення цієї справи є питання нормами якого саме закону слід застосовувати при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, і цьому питанню вже надано оцінку Верховним Судом під час розгляду справи № 360/3611/20, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо застосування положень статті 13 Закону № 1788-ХІІ під час призначення їй пенсії.
Суд встановив та не заперечується відповідачем, що станом на час звернення позивача за призначенням пільгової пенсії, їй виповнилося 50 років.
Водночас, в оскарженому рішенні відповідача зазначено, що страховий стаж особи становить 24 роки 5 місяців 7 днів; пільговий стаж за Списком № 2 становить 7 років 11 місяць 9 днів.
Як встановив суд, підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи з 01.10.2022 по 31.12.2024 до страхового стажу позивача слугувало те, що роботодавці позивача не сплатили страхових внесків за вказані періоди.
Суд враховує відомості із трудової книжки позивача та виписку із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо позивача, відповідно до яких заробітна плата позивачу виплачувалася в повному обсязі одночасно з повною оплатою ЄСВ (єдиного соціального внеску) за цей період, але кошти, які згідно з платіжними дорученнями призначались на сплату ЄСВ поточного періоду, фіскальний орган спрямував на погашення податкового боргу (штраф, пеня, недоїмка).
Окрім цього, у оскарженому рішенні вказано, що згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб зараховані всі періоди трудової діяльності.
Суд вказує на те, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, обов'язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Суд погоджується із аргументами позивача про те, що внаслідок невиконання роботодавцями обов'язку зі сплати внесків до Пенсійного фонду України він позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам у сфері соціального захисту.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за періоди з 01.10.2022 по 31.12.2024 не є підставою для позбавлення позивача права на призначення пенсії у належному розмірі.
Таким чином, суд вважає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства зі сплати страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового та пільгового стажу періоду роботи позивача з 01.10.2022 по 31.12.2024.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а.
З урахуванням наведеної вище правової позиції Верховного Суду в зразковій справі №360/3611/20, та з врахуванням того, що позивач на час звернення до пенсійного органу досягла 50 років, та її загальний стаж складає не менше 20 років, з них спеціальний (пільговий) стаж за Списком № 2 складає не менше 10 років, у зв'язку із зарахуванням усіх періодів, пенсійний орган зобов'язаний був прийняти рішення про призначення пенсії.
Інших підстав відмови в призначенні пенсії в рішенні пенсійного органу не зазначено.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 03.03.2025 №134650036035 про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з посиланням на недосягнення позивачем пенсійного віку, визначеного статтею 114 Закону № 1058-ІV, а саме 55 років, є протиправним.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Так, з копії паспорта громадянина України вбачається, що позивачу виповнилось 50 років 27.04.2022, у свою чергу, із заявою про призначення пенсії остання звернулась 29.01.2025, тому, пенсія підлягає призначенню позивачу з 29.01.2025 (з дня звернення за пенсією).
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що з метою ефективного захисту порушеного права позивача слід зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з 29.01.2025 у порядку пункту "б" статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VІІІ, із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 01.10.2022 по 31.12.2024.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
V. Судові витрати
Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 03.03.2025 №134650036035 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 29.01.2025 призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213-VІІІ, із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 01.10.2022 по 31.12.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області код ЄДРПОУ 133322403, місцезнаходження: 21005, м.Вінниця, вул. Зодчих, 22 на користь ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович