13 жовтня 2025 року Справа № 280/4640/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №7» Запорізької міської ради (вул. Привокзальна, буд. 9, м. Запоріжжя, 69118; код ЄДРПОУ 35535544)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
04.06.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому позивач просить суд:
- витребувати у відповідача: усі документи, оформлені за результатами проходження позивачем ВЛК (у тому числі направлення на ВЛК, картку обстеження медичного огляду та постанову ВЛК) та наказ про призов позивача;
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у фіктивному проведенні позивачеві ВЛК (без реального її проходження) та визнати незаконною видану за результатами такого ВЛК постанову військово-лікарської комісії як таку, що складена та видана із порушенням норм чинного законодавства;
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у врученні позивачу повістки про виклик та повістки на відправку із зобов'язанням відповідача утриматися від вчинення дій, спрямованих на призов позивача відповідно до повістки на відправку на 22.05.2025 о 09 год. 00 хв.;
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у вилученні у позивача військово-облікового документа та зобов'язати відповідача повернути позивачу військово-обліковий документ, зокрема, зобов'язати повернути даний документ представнику позивача, - адвокату Головачовій Карині Вадимівні;
- зобов'язати відповідача вжити заходів щодо виключення позивача зі складу осіб, якими порушено правила військового обліку в силу того, що такі порушення не мали місця, а включення до складу осіб, що порушили правила військового обліку є протиправним та вчиненим із порушенням норм та вимог чинного законодавства.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.06.2025 задоволено заяву представника ОСОБА_1 та ухвалено заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та його переміщення для проходження військової служби до набрання законної сили рішенням суду по справі №280/4640/25.
Ухвалою суду від 06.06.2025 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем усунено недоліки позовної заяви.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.06.2025 відкрито провадження у справі №280/4640/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін (в порядку письмового провадження).
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.08.2025 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Військово-лікарську комісію Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №7» Запорізької міської ради (далі - відповідач-2, ВЛК КНП «Міська лікарня №7» ЗМР).
Протокольною ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2025 відкладено розгляд справи на 29.09.2025 року у зв'язку із неявкою представників відповідачів.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.09.2025 відкладено розгляд справи на 09.10.2025 за клопотанням представника позивача.
08.10.2025 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи за відсутності позивача.
Представником відповідача-2 через підсистему «Електронний суд» було подано клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача-2.
У судове засідання, призначене на 09.10.2025 представники сторін не з'явились.
Відповідач-1, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання до суду не прибув, про причини неявки суд не повідомив.
Зважаючи на неявку представників сторін, та з огляду не те, що розгляд справи здійснюються за правилами спрощеного позовного провадження суд дійшов висновку про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№27879 від 04.06.2025). Зокрема зазначено, що 19.05.2025 до позивача підійшли невідомі особи, що представились працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 та проти волі позивача доставили його спочатку до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а потім до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військово-лікарської комісії. Водночас вказано, що за результатами проведеного посадовими особами відповідача медичного огляду позивачу не було видано ані постанови, оформленої довідкою військово-лікарської комісії ані її копії. При цьому незважаючи на численні повідомлення позивача про стан здоров'я, який не відповідає «повній придатності до військової служби», відповідач здійснив призов позивача на військову службу під час мобілізації, в особливий період, повідомивши позивачу про видачу відповідного наказу про призов на військову службу під час мобілізації (копію якого позивачу не видали та із яким позивача не ознайомили). Надалі позивачу було виписано повістку про виклик б/н із вимогою з'явитися 20.05.2025 о 9:00 та повістку на відправку без дати та без зазначення навіть номеру такої повістки із вимогою з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 22.05.2025 о 09:00 год. Крім того, посадовими особами відповідача-1 протиправно з невідомих позивачу причин вилучено у нього військово-обліковий документ, що у свою чергу унеможливлює реалізацію позивачем належних йому Конституційних прав та свобод. На думку позивача дії відповідачів, які полягають у фіктивному проведенні військово-лікарської комісії (без реального її проходження), у врученні повістки про виклик та повістки на відправку, вилученні військово-облікового документа є протиправними, а тому представник позивача просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Заперечення відповідача-1 проти задоволення позовних вимог викладені у відзиві на позовну заяву (вх.№27879 від 04.06.2025). Окрім іншого вказано, що доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки здійснювалось не співробітниками відповідача-1, а уповноваженими співробітниками Національної поліції, відповідно до норм Закону України «Про Національну поліцію» та на підставі інформації про перебування позивача в розшуку через неявку за повісткою. Разом із тим зазначено, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача-1 щодо фіктивного проведення позивачу військово-лікарської комісії (без реального її проходження) та визнання незаконною виданої за результатом такої військово-лікарської комісії постанови військово-лікарської комісії є необґрунтованими, не відповідають дійсності та не стосуються повноважень і компетенції відповідача-1, а відтак не можуть бути предметом розгляду в межах даного адміністративного спору щодо дій чи бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 . Водночас вказано, що з 18.05.2025 позивач перебуває на військовому обліку у відповідача, що підтверджується відповідним записом в системі військового обліку. Оскільки відповідач-1 є суб'єктом владних повноважень, на якого законом покладено функції щодо організації та проведення заходів із призову відповідно до рішень Президента України, Уряду та Міністерства оборони України, то виклик позивача повісткою відбувався на законних підставах. Зауважено, що задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача-1 утриматись від дій спрямованих на призов позивача призведе до усунення органу влади від виконання своїх публічно-правових функцій, що суперечить нормам Конституції України та принципам верховенства права, а тому така вимога є юридично некоректною. Разом із тим зазначено, що позивачем не підтверджено жодним документом чи іншим допустимим доказом факт вилучення відповідачем-1 військово-облікового документу у позивача, зокрема не надано жодних доказів фактичної передачі документа посадовим особам відповідача, акту про вилучення, розписки або інших офіційних відомостей, які б підтверджували таке вилучення. Додатково відзначено, що у разі втрати військово-облікового документа (військового квитка чи тимчасового посвідчення військовозобов'язаного) особа зобов'язана негайно повідомити про це відповідний ТЦК та СП та має право звернутися із заявою про видачу дубліката відповідного документа. З огляду на вищевикладене вказано, що твердження позивача носять суб'єктивний, емоційний та декларативний характер, не підтверджені жодними належними, допустимими та достовірними доказами, а тому представник відповідача-1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позиція відповідача-2 відображена у відзиві на позовну заяву (вх.№42497 від 22.08.2025). Зокрема зазначено, що твердження позивача про неврахування військово-лікарською комісією наданих ним медичних документів не відповідає дійсності, оскільки без прийняття до уваги медичної документації, яка була надана позивачем ВЛК КНП «Міська лікарня №7» ЗМР не могла б винести висновок, що на підставі статті 22-б графи ІІ розкладу хвороб, графи ТДВ, позивач придатний до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення охорони. Водночас вказано, що огляд позивача 19.05.2025 був проведений компетентною комісією у відповідності до вимог затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, як інстанцією, наділеною відповідними повноваженнями згідно з чинним законодавством за результатами якого надано довідку Військово-лікарської комісії №2025-05-19-1802-2656-0 від 19.05.2025. При цьому, під час проходження військово-лікарської комісії та після цього жодних скарг від позивача не надходило. Більш того, у разі не згоди позивача із встановленим висновком щодо придатності до військової служби останній має право оскаржити рішення військово-лікарської комісії у регіональній ВЛК на підставі пункту 3.13 глави 3 Розділ ІІ Положення №402, а у разі не згоди із рішення регіональної ВЛК, оскаржити до Центральної ВЛК, або у судовому порядку відповідно до пункту 2.4.5, пункту 2.4.10 глави 2 Розділу І Положення №402. Натомість, за обставинами даної справи, позивач своїм правом на оскарження ні в регіональній ВЛК, ні в центральній ВЛК, не скористався. Додатково відзначено, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення № 402. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. На підставі вищезазначеного представник відповідача-2 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог до ВЛК КНП «Міська лікарня №7» ЗМР у повному обсязі.
Не погодившись з доводами відповідачів, викладеними у відзивах на позовну заяву, представником позивача подано до суду відповідь на відзив (вх.№47206 від 22.09.2025) та додаткові пояснення (вх.№50530 від 08.10.2025). Зокрема, зазначено, що з наведених відповідачами обставин, останніми жодним чином не підтверджено правомірність дій кожного із них, як стосовно проведення реального медичного огляду позивача при проходженні військово-лікарської комісії (замість фіктивного), так і при здійсненні заходів щодо призову позивача на військову службу, оскільки позивач не перебував на обліку у відповідача-1 та навіть були відсутні підстави для перебування його на такому обліку, з урахуванням його місця реєстрації та фактичного проживання. Так само відповідачами не надано доказів і того, що позивач знаходився у розшуку на момент його затримання, не надано копії протоколу адміністративного затримання, та не надано доказів порушення з боку позивача правил військового обліку, що саме по собі робить протиправним, як доставлення його до ІНФОРМАЦІЯ_3 , так і затримання й утримання у приміщенні відповідача-1. З огляду на наведене зауважено, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданим 05.01.2013 Ленінським РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області (а.с.8-10).
Відповідно до облікової картки до військового квитка (тимчасового посвідчення) ТП №3261/15 позивача з 18.05.2025 взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.68).
Згідно з Довідкою про доставлення (супроводження) громадянина(ки) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 18.05.2025 о 14:15 працівниками поліції було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.68 зворотній бік).
Відповідно до Довідки військово-лікарської комісії №2025-0519-1802-2656-0 від 19.05.2025, ВЛК КНП «Міська лікарня №7» ЗМР 19.05.2025 проведено медичний огляд ОСОБА_1 за результатами якого встановлено діагноз: G40 Епілепсія. На підставі статті 22б графи ІІ розкладу хвороб, графи ТДВ позивача визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони (а.с.67 зворотній бік).
Згідно з повісткою №Б/Н позивачу 20.05.2025 о 09:00 належало з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою уточнення своїх персональних даних (а.с.28).
У відповідності до повістки на відправку позивачу наказано з'явитися 22.05.2025 о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для призову на військову службу за мобілізацією (а.с.29).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо фіктивного проведення військово-лікарської комісії, вручення повісток про виклик та на відправку, вилучення у позивача військово-облікового документа та не погоджуючись із включенням до складу осіб, якими порушено правила військового обліку, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачами докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону № 2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022 від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 №49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025. Указом Президента України від 14.07.2025 № 478/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року на 90 діб, тобто, останній діє на момент розгляду цієї справи.
Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Пунктом 8 цього Указу встановлено, місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку: 1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; 2) здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України; 3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації:
- з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися, зокрема, військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (абзац 1 частини 5 статті 22 Закону №3543-ХІІ)
Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. Військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, тобто період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, належить до військової служби за призовом.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:
ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі - Порядок №560).
Пунктом 3 Порядку №560 передбачено, що призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Відповідно до пункту 25 Порядку №560 громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
За змістом пункту 74 цього ж Порядку резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Військовозобов'язаний та резервіст, який виявив бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ним військовій частині, направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або командиром військової частини.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Згідно з пунктом 75 Порядку №560 придатність резервістів та військовозобов'язаних до військової служби за станом здоров'я кожним лікарем визначається індивідуально. Висновки про придатність або непридатність резервістів та військовозобов'язаних до військової служби, подані ними скарги та об'єктивні дані, виявлені у процесі медичного огляду, а також установлений діагноз вносяться кожним лікарем до картки обстеження та медичного огляду та до інших документів, що засвідчується особистим підписом лікаря та скріплюється його особистою печаткою, із зазначенням дати проведення медичного огляду відповідно до вимог, визначених Міноборони.
Відповідно до пункту 81 Порядку №560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.
У разі призову військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Таким чином положення пункту 81 Порядку №560 передбачають можливість призову військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку із постановленням на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов.
Суд звертає увагу, що обґрунтовуючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача-1, які полягають у врученні позивачу повістки про виклик та повістки на відправку із зобов'язанням відповідача утриматися від вчинення дій, спрямованих на призов позивача відповідно до повістки на відправку на 22.05.2025 о 09 год. 00 хв, позивач посилається виключно на відсутність у відповідача-1 права на вручення таких повісток, з огляду на те, що він перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Натомість, зазначені доводи позивача спростовуються вищенаведеними положення Порядку №560 щодо можливості здійснення призову резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Більш того, відповідно до облікової картки до військового квитка (тимчасового посвідчення) ТП №3261/15 позивача з 18.05.2025 взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 , що свідчить про дотримання відповідачем вимог Порядку №560.
З огляду на вищенаведене у сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача-1, які полягають у врученні позивачу повістки про виклик та повістки на відправку із зобов'язанням відповідача-1 утриматися від вчинення дій, спрямованих на призов позивача відповідно до повістки на відправку на 22.05.2025 о 09 год. 00 хв та відсутність підстав для їх задоволення.
Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача-2, які полягають у фіктивному проведенні позивачеві ВЛК (без реального її проходження) та визнати незаконною видану за результатами такого ВЛК постанову військово-лікарської комісії як таку, що складена та видана із порушенням норм чинного законодавства, то суд звертає увагу на таке.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).
Відповідно до пункту 1.1 глави 2 Розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до п.2.1 глави 2 Розділу І Положення №402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Так, у позовній заяві позивач посилається на те, що до проведення його мобілізації йому не було проведено медичний огляд, а також не було враховано наявні у нього захворювання, що перешкоджають проходженню військової служби.
Згідно з пункту 3.1 глави 3 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.
Відповідно до пункту 3.1 глави 3 розділу ІІ Положення №402, під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.
Так, з наданих до матеріалів справи доказів судом встановлено, що 19.05.2025 ВЛК КНП «Міська лікарня №7» ЗМР, за направленням ІНФОРМАЦІЯ_7 , було проведено медичний огляд ОСОБА_1 .
Абзацом 3 пункту 6.8 Глави 6 розділу ІІ Положення №402 визначено, що під час проходження медичного огляду військовослужбовець зобов'язаний надавати медичні документи щодо стану свого здоров'я. Дані, вказані в наданих військовослужбовцем медичних документах, враховуються лікарями під час формування постанов ВЛК.
За результатами проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_1 встановлено діагноз: G40 Епілепсія. На підставі статті 22б графи ІІ розкладу хвороб, графи ТДВ позивача визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони, про що свідчить наявна у матеріалах справи Довідка військово-лікарської комісії №2025-0519-1802-2656-0 від 19.05.2025.
Суд вважає за необхідне зазначити, що без прийняття до уваги медичної документації, яка була надана позивачем ВЛК КНП «Міська лікарня №7» ЗМР не могла б встановити діагноз позивача та винести висновок щодо придатності позивача до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення охорони.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт проведення відповідачем-2 медичного огляду позивача у встановленому порядку, а також врахування наявних у позивача захворювань під час прийняття рішення про придатність до військової служби.
В свою чергу, суд зазначає, що згідно із висновками Верховного Суду, наведених у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що придатний до військової служби у мирний час.
Окремо, слід зазначити, що у разі наявності сумніву у позивача щодо правильності висновку стосовно ступеня його придатності до військової служби, він має право звернутися до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідної постанови з підстав наявних хвороб позивача.
Звідси, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача-1 вжити заходів щодо виключення позивача зі складу осіб, якими порушено правила військового обліку в силу того, що такі порушення не мали місця, а включення до складу осіб, що порушили правила військового обліку є протиправним та вчиненим із порушенням норм та вимог чинного законодавства, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 21 Порядку №560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Згідно пункту 28 Порядку №560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Відповідно до пункту 34 Порядку №560 повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Згідно пункту 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до пункту 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, з-поміж іншого: розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, Служби зовнішньої розвідки); звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку (додаток 20); повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку. Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Приписами частини першої статті 27 Закону №3543-ХІІ визначено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов'язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Зазначені приписи закону кореспондуються з Порядком №1487, відповідно до пункту 56 якого Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», підставу (порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).
Так, згідно з Довідкою про доставлення (супроводження) громадянина(ки) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 18.05.2025 о 14:15 працівниками поліції було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_8 .
З наданого у відповідь на адвокатський запит представника позивача листа до ІНФОРМАЦІЯ_8 від 07.10.2025 №9631, судом встановлено, що ОСОБА_1 порушив правила військового обліку, а саме не з'явився за повісткою, яка була належним чином направлена поштовим зв'язком за адресою, зазначеною в його облікових даних.
Зазначені обставини щодо неявки позивача за направленою на його адресою засобами поштового зв'язку повісткою жодним чином не заперечуються та спростовуються позивачем під час розгляду даної справи та, відповідно, свідчать про порушення позивачем правил військового обліку в частині неявки за повісткою.
Більш того, про порушення позивачем свідчить також те, що згідно з повісткою №Б/Н позивачу 20.05.2025 о 09:00 належало з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_8 з метою уточнення своїх персональних даних.
Водночас, у відповідності до повістки на відправку, позивачу наказано з'явитися 22.05.2025 о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_8 для призову на військову службу за мобілізацією.
Натомість, за обставинами даної справи позивач у строки визначені у вказаних повістках до ІНФОРМАЦІЯ_8 не прибув.
З наведених у позовній заяві обставин вбачається, що також не заперечується відповідачем-1, що позивач повідомляв відповідача про неможливість з'явитися 22.05.2025 та надав лікарняний лист, що засвідчував його тимчасову непрацездатність до 30.05.2025.
Частиною 3 статті 22 Закону №3543-ХІІ, окрім іншого, встановлено , що поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Крім того, у відповідності до положень абзацу 4 частини 9 статті 29 Закону № 2232-ХІІ після закінчення події, яка стала поважною причиною неприбуття військовозобов'язаного чи резервіста у строк, визначений у повістці, військовозобов'язаний чи резервіст зобов'язаний протягом трьох діб прибути до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України).
Однак, після завершення періоду тимчасової непрацездатності позивач до ІНФОРМАЦІЯ_8 протягом трьох діб не прибув, як цього вимагають вищезгадані норми Закону №3543-ХІІ та Закону № 2232-ХІІ, а також не повідомив про поважні причини подальшої неявки. Жодних додаткових документів чи повідомлень на адресу відповідача надано не було, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Таким чином, із аналізу встановлених вище обставин та приписів чинного законодавства у їх сукупності, суд дійшов висновку, що наявність в Єдиному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (електронної системи «Оберіг») інформації про порушення позивачем правил військового обліку є правомірною, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Вирішуючи позовні вимоги щодо протиправності дій відповідача-1, які полягають у вилученні у позивача військово-облікового документа та зобов'язання відповідача повернути позивачу військово-обліковий документ, зокрема, зобов'язати повернути даний документ представнику позивача, - адвокату Головачовій Карині Вадимівні суд зазначає, що докази факту вилучення посвідчення у матеріалах справи відсутні.
Більш того, відповідач-1 у відзиві на позовну заяву стверджує, що військово-обліковий документ не вилучався.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
В розумінні КАС України, відповідно до приписів п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України, позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду. Отже, адміністративний позов подається собою для відновлення її прав, свобод та інтересів.
Враховуючи наведене, обов'язковою умовою захисту в адміністративному суді прав, свобод, інтересів позивача є одночасна наявність двох факторів: існування публічно-правових відносин між позивачем та відповідачем - суб'єктом владних повноважень, а також наявність факту порушень прав, свобод, інтересів позивача, вчинених або допущених відповідачем у таких правовідносинах.
Таким чином, в розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб, завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів, з чого вбачається, що право на судовий захист не є абсолютним. Для того, щоб особі було надано судовий захист, суд має встановити, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (п. 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (п. п. 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).
Вирішуючи спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18, від 21.01.2020 у справі №910/7815/18, від 11.02.2020 у справі №922/1159/19, від 16.07.2020 у справі №924/369/19.
Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
З огляду на наведене, на підставі доказів, що містяться у матеріалах справи, суд зазначає, що на час розгляду справи позивачем не доведено вилучення відповідачем у нього військово-облікового документа, а тому підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, діяли у межах повноважень, наданих їм законодавством та під час розгляду справаи довели правомірність своїх дій, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не проводиться.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №7» Запорізької міської ради (вул. Привокзальна, буд. 9, м. Запоріжжя, 69118; код ЄДРПОУ 35535544) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 13.10.2025.
Суддя І.В.Садовий