13 жовтня 2025 року Справа № 280/5383/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний,166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 податковий борг у сумі 11 429,80 грн. (одинадцять тисяч чотириста двадцять дев'ять грн. 80 коп.) по єдиному податку з фізичних осіб, які зарахувати: р/р UA148999980314010699000008485; отримувач - ГУК у Запорізький області/ТГ с.Кушугум, код отримувача - 37941997, банк отримувача -Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 18050400.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача податкового боргу, який складається із суми пені по єдиному податку з фізичних осіб в розмірі 11 429,80 грн. Вказана сума, як зазначає позивач, є узгодженою та не сплаченою відповідачем у встановлений законодавством строк. У зв'язку з цим просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути податковий борг до бюджету в сумі 11 429,80 грн.
Ухвалою суду від 30 червня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та встановлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позовом з дня отримання даної ухвали судді.
Поштове відправлення із ухвалою суду, направлене відповідачу за адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 21 липня 2025 року повернулося до суду без вручення. В такому випадку у відповідності до частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення, яке не вручене адресату з незалежних від суду причин, вважається, що останнє вручене належним чином. Заяв чи клопотань відповідач суду не подав, правом на подання відзиву на позов, у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, не скористався. Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.
У період з 06 серпня 2025 року по 07 вересня 2025 року суддя перебував у щорічній оплачуваній відпустці.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши та оцінивши докази, судом встановлено наступне.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 з 15 серпня 2019 року зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в контролюючому органі як платник податків.
Згідно поданої заяви позивача про застосування спрощеної системи оподаткування відповідач перебуває на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку третя група).
З ІКП відповідача, яка міститься в матеріалах справи вбачається, що згідно заяви ФОП ОСОБА_1 про застосування спрощеної системи оподаткування ним у період з травня 2022 року по 24 січня 2025 року подавались декларації платника єдиного податку згідно яких відповідач нараховував суми податкових зобов'язань до сплати у бюджет та при цьому не здійснював їх своєчасну сплату.
За несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань відповідачу нараховано суму пені - 11 429,80 грн.
Оскільки узгоджені податкові зобов'язання відповідачем в добровільному порядку не сплачені, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-17 (далі -ПК України).
Згідно до пункту 16.1.4 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 54.1. статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Статтею 300 ПК України встановлено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктами 59.4, 59.5 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
З метою погашення податкового боргу, позивачем на адресу відповідача направлялась податкова вимога форми «Ф» від 23 лютого 2022 року за № 0002259-1303-0808 на суму 6 479,08 грн., яка отримана матір'ю позивача 21 травня 2022 року.
Доказів оскарження або відкликання цієї вимоги суду не надано.
Якщо зобов'язання самостійно визначені, або рішення контролюючого органу, за яким стягується податковий борг не скасовано і є чинним, грошові зобов'язання вважаються узгодженими.
Відповідні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №808/7131/15 та від 19 березня 2019 року у справі №808/8020/14.
З огляду на вищенаведені обставини справи суд зазначає, що сума нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань набула статусу узгоджених грошових зобов'язань згідно з нормами Податкового кодексу України.
Згідно пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).
Стаття 61 ПК України передбачає, що контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів покладено на органи фіскальної служби.
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.
Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.
Відповідні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі №807/495/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 810/4417/16, від 31 серпня 2018 року у справі № 826/14195/16, від 31 серпня 2018 року у справі № 821/381/17, від 22 серпня 2018 року у справі № 820/1878/16.
Пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідач у добровільному порядку пеню по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 11 429,80 грн. не сплатив, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для її стягнення в примусовому порядку.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 27 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 262 КАС України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 податковий борг у сумі 11 429,80 грн. (одинадцять тисяч чотириста двадцять дев'ять грн. 80 коп.) по єдиному податку з фізичних осіб, які зарахувати: р/р UA148999980314010699000008485; отримувач - ГУК у Запорізький області/ТГ с.Кушугум, код отримувача - 37941997, банк отримувача -Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 18050400.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 13 жовтня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов