13 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/22301/24
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до НОМЕР_1 окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України, в якій позивач просить суд:
- визнати неправомірними дії (бездіяльність) НОМЕР_1 окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України (до складу якої входить і перебуває у її підпорядкуванні Військова частина НОМЕР_2 ), що полягає у нерозгляді та не у передачі на розгляд до Військової частини НОМЕР_2 , яка входить до її складу і перебуває у її підпорядкуванні, рапорта позивача про звільнення з військової служби під час воєнного стану за сімейними обставинами, з підстав перебування у нього на утриманні трьох дітей віком до 18 років, відповідно до статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок та військову службу" (надалі - Закон № 2232-XII), який проходить службу більш як 10 років, є мобілізованим за призовом під час воєнного стану;
- зобов'язати 95 окрему десантно-штурмову бригаду Збройних Сил України (до складу якої входить і перебуває у її підпорядкуванні Військова частина НОМЕР_2 ) розглянути, з урахуванням висновків суду, рапорт позивача про звільнення з військової служби під час воєнного стану за сімейними обставинами, з підстав перебування у нього на утриманні трьох дітей віком до 18 років, відповідно до статті 26 Закону № 2232-XII, який проходить службу більш як 10 років, є мобілізованим за призовом під час воєнного стану та задовольнити його;
- зобов'язати 95 окрему десантно-штурмову бригаду Збройних Сил України (до складу якої входить і перебуває у підпорядкуванні Військова частина НОМЕР_2 ) зробити відповідний розрахунок заборгованості грошового утримання (заробітної плати) позивача станом на день звільнення з військової служби і перераховувати на рахунок позивача, у т.ч. заборгованість, утворену з 15 липня 2022 року по день звільнення з військової служби.
Позовні вимоги мотивовані нерозглядом рапорта позивача про звільнення з військової служби відповідно до статті 26 Закону № 2232-XII з підстав перебування на утриманні трьох дітей віком до 18 років.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву, насамперед, наголошує на тому, що позивач ще 15 липня 2022 року самовільно залишив Військову частину НОМЕР_2 та дотепер, тобто понад 2 роки, безпідставно відсутній на службі. Стверджує, що рапорт позивача було прийнято адміністративною групою Військової частини НОМЕР_2 14 жовтня 2024 року та зареєстровано за вх. № 813/14419 й командиром Військової частини НОМЕР_2 полковником ОСОБА_2 належним чином розглянуто цей рапорт, про що повідомлено позивача листом від 01 листопада 2024 року за вих. № 813/26058. По суті заявленого позову повідомляє про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби на підставі абзацу 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII, оскільки позивачем не підтверджено відсутності заборгованості зі сплати аліментів згідно з підпунктом 13 пункту 5 додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170 (надалі - Інструкція № 170) - не додано до рапорта довідки про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, виданої органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, а також оригіналів документів або їх нотаріально завірених копій. Оскільки рішення щодо розгляду рапорта про звільнення з військової служби є дискреційним повноваженням військової частини, з підстав, викладених у відзиві, просить суд відмовити у позові.
Позивач подав відповідь на відзив, проте ця відповідь не підписана позивачем, тому не приймається судом до розгляду. Разом з тим, суд враховує додані докази, які засвідчені належним чином у порядку статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Розглянувши доводи та заперечення сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному їх дослідженні, встановивши фактичні обставини справи, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає таке.
Сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 було подано командиру НОМЕР_1 окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України рапорт від 07 жовтня 2024 року про звільнення з військової служби відповідно до статті 26 Закону № 2232-XII з підстав перебування на утриманні трьох дітей віком до 18 років.
До цього рапорта додано із зазначенням у ньому додатками: "копію сторінок паспорта та ІПН військовослужбовця; копію сторінок військового квитка військовослужбовця; копію сторінок посвідчення УБД військовослужбовця; копію витягу з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявні судимості" від 07 жовтня 2024 року (дійсний з 19 жовтня 2023 року по 19 жовтня 2025 року); копію свідоцтва про народження доньки ОСОБА_3 ; копію свідоцтва про народження доньки ОСОБА_4 ; копію свідоцтва про народження доньки ОСОБА_5 ; копію свідоцтва про шлюб".
Листом від 01 листопада 2024 року за вих. № 813/26058 Військова частина НОМЕР_2 повідомила про відмову у задоволенні рапорта з підстав недодання до рапорта (у вигляді додатку) довідки про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, виданої органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством. Окрім того вказано, що в силу вимог Інструкції № 170 звільнення зі служби здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують підставу звільнення, однак подання завірених позивачем копій документів не розглядається як належне виконання цієї вимоги.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом № 2232-XII (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Частинами першою та четвертою статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану, зокрема, перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі - Положення № 1153), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Відповідно до пункту 233 Положення № 1153 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення № 1153, визначає Інструкція № 170 (тут і надалі у редакції на час спірних правовідносин), відповідно підпункту 13 пункту 5 додатку 19 до якої при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону 2232-XII подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану):
копія свідоцтва про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства (материнства) особи;
один з документів: копія свідоцтва про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з одним з батьків, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину;
довідка про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством.
У цій справі підставою для відмови у звільненні позивача з військової служби за сімейними обставинами з підстав перебування на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років слугувало відсутність довідки державної виконавчої служби, приватного виконавця про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів.
Надаючи оцінку обґрунтованості відмови з таких підстав у звільненні позивача з військової служби суд погоджується з відповідачем, оскільки положенням абзацу п'ятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII обумовлено відповідне виключення (виняток) щодо звільнення зі служби у зв'язку з перебуванням на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років. Зокрема, з таких підстав не підлягають звільненню військовослужбовці, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Підтвердженням таких обставин Інструкцією № 170 чітко визначено відповідну довідку державної виконавчої служби/приватного виконавця про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, яка не додавалась позивачем до поданого рапорта від 07 жовтня 2024 року, що підтверджено переліком додатків до рапорта від 07 жовтня 2024 року та зворотнього позивачем не стверджується.
Що ж до поданої суду копії довідки Коростишівського відділу Державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області про те, що виконавчі документи про стягнення аліментів на дітей на виконання до відділу ДВС не надходили, суд, насамперед, враховує оформлення цієї довідки 20 листопада 2024 року за № 58631, яку було направлено позивачу поштою 24 листопада 2024 року, що підтверджується доданими позивачем 06 грудня 2024 року доказами до матеріалів справи.
Тож така довідка не була предметом розгляду відповідачем поряд з доданими до рапорта від 07 жовтня 2024 року документами та, відповідно, не могла враховуватись відповідачем за результатом розгляду рапорта позивача.
Суд звертає увагу, що надання оцінки оскаржуваним діям (бездіяльності) та рішенням суб'єкта владних повноважень здійснюється судом виходячи з обставин та висновків, покладених в основу оскаржуваних у справі дій/бездіяльності або рішень, що і є предметом судової перевірки та охоплюється повноваженнями суду під час розгляду справи. Надання судом оцінки документам, які не подавались на розгляд відповідачу-суб'єкту владних повноважень, перебуває поза межами судового контролю та означатиме перебирання судом на себе його функцій, що суперечить завданню адміністративного судочинства відповідно до статті 2 КАС України.
Така позиція є усталеною у судовій практиці й кореспондується з положеннями КАС України, за якими суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Суд як правозастосовчий орган, контролюючи дотримання адміністративним органом норм і правил, обмежений приписами КАС України, який є тим законом, що визначає повноваження суду та порядок здійснення судочинства в адміністративних судах (стаття 1 КАС України).
Отже, вирішуючи спір у цій справі суд виходить з того, що відсутність серед документів, доданих до рапорта ОСОБА_1 від 07 жовтня 2024 року, довідки про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, виданої органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством як підтвердження кваліфікуючої умови щодо відсутності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, для звільнення з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої та абзацу 5 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII, утворюють обґрунтовану та належну підставу для висновку про непідтвердження вказаних у рапорті підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини, відтак порушення прав позивача, про захист яких він просив у судовому порядку, не знайшло підтвердження у ході судового розгляду.
Натомість відповідачем доведено перед судом правомірність своїх дій у межах спірних правовідносин.
При цьому відсутність означеної довідки щодо заборгованості по аліментах утворює самостійну та достатню підставу для визнання непідтвердженою у визначений законодавством спосіб заявленої позивачем підстави для звільнення з військової служби через сімейні обставини. А тому інші доводи та аргументи сторін не мають визначального значення для вирішення цього спору та не впливають на юридичну оцінку спірних правовідносин у цій справі.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
За встановлених обставин цієї справи та наведеного правового регулювання суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для звільнення позивача з військової служби через сімейні обставини у зв'язку з перебуванням на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років на підставі поданого рапорту від 07 жовтня 2024 року з додатками, а дії та рішення відповідача узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не порушують прав позивача, відтак у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Позовна вимога щодо розрахунку заборгованості грошового утримання позивача на день звільнення з військової служби і її перерахунку на рахунок позивача є похідною позовною вимогою, а тому за правилами КАС України, враховуючи результат розгляду основних позовних вимог, у задоволенні похідної позовної вимоги належить відмовити.
Керуючись статтями 139, 241-243, 246, 250 КАС України, суд -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до НОМЕР_1 окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Г. Приходько
13.10.25