Україна
Донецький окружний адміністративний суд
за наслідками розгляду клопотання відповідача
про залишення позову без розгляду
13 жовтня 2025 року Справа №200/5438/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голошивець І.О., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року відкрито провадження у справі та ухвалено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У серпні 2025 року на адресу суду від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання, в якому він зокрема просив застосувати наслідки пропущеного позивачем строку звернення до суду та залишити позовну заяву без розгляду.
Дана заява була вмотивована наступним: «Відповідно до наявних облікових даних, ОСОБА_1 в період з 09.01.2019 по 28.08.2021 проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_1 ) та був зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення. Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 28.08.2021 № 529-ОС, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та знято зі всіх видів забезпечення, який звільнений з військової служби в запас. Остаточною датою проходження військової служби в НОМЕР_2 прикордонному загоні є 28.08.2021. […]. За приписами пункту 293 Положення № 1115/2009, особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням. У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець. Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 з моменту коли 28.08.2021 при виключенні зі списків особового складу та всіх видів забезпечення НОМЕР_2 прикордонного загону, йому доводилась вся наявна інформація про нараховане та виплачене грошове забезпечення і інші види винагород, у разі незгоди з розрахунком його грошового забезпечення, вважаючи, що його права можливо порушені, міг звернутись до суду з вимогами до НОМЕР_2 прикордонного загону здійснити перерахунок ти доплату його грошового забезпечення. Проте, позивач звернувся до суду із вказаними вимогами тільки 22.07.2025, тобто майже через 4 роки 11 місяців після того як він дізнався або повинен був дізнатись про можливе порушення його права. […]. В матеріалах справи жодним доказом не підтверджено неможливість отримання Позивачем інформації про нарахування та виплату його грошового забезпечення за період проходження військової служби у НОМЕР_2 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_1 ). […]. Відкриття провадження у справі є процесуальною дією. При відкритті провадження суд, серед іншого, встановлює, чи подано позовну заяву з дотриманням строку звернення до суду. Вирішення питання щодо строку звернення до суду можливе як процесуальна дія і після відкриття провадження у справі, що передбачено Кодексом адміністративного судочинства України. Аналогічні висновки зазначені в постанові Верховного Суду по справі № 400/5432/24 від 06.12.2024. Враховуючи викладене вище, Позивачем пропущено строк на звернення до суду, після того як він дізнався про нараховане та виплачене його грошове забезпечення та інші види винагород майже на 4 роки 11 місяців, та через більше ніж на 2 роки після відміни на всій території України карантину COVID-19, і не наданого позивачем належного обґрунтування поважності пропуску вказаного строку.».
Суд зазначає наступне, підстави залишення позову без розгляду передбачені ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини 1 якої суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо:
1) позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності;
2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;
3) у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
4) позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;
5) надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду;
6) особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує проти позову і від неї надійшла відповідна заява;
7) провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом;
8) з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу;
9) позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору;
10) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Суд зауважує відповідача, що позивач звернувся з даним адміністративним позовом із наступними вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ), яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу місячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 29.08.2021 (посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія та грошової допомоги для оздоровлення та грошової допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020 - 2021 роки) компенсації за не використані дні відпусток, як учаснику бойових дій за 2019 - 2021 роки, ОГД при звільненні зі служби) в повному розмірі;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія та грошової допомоги для оздоровлення та грошової допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020 - 2021 роки) компенсації за не використані дні відпусток, як учаснику бойових дій за 2019 - 2021 роки, ОГД при звільненні зі служби) за період з 29.01.2020 до 29.08.2021, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 за період з 29.01.2020 до 31.12.2020, «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 за період з 01.01.2021 до 29.08.2021, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Отже, з урахуванням позовних вимог визначених позивачем, предметом спірних правовідносин між учасниками справи є нарахування та виплата грошового забезпечення у належному розмірі за період проходження позивачем військової служби з 29.01.2020 по 29.08.2021 року.
В свою чергу, відповідно до правових висновків викладених в постанові Верховного Суду від 12.09.2024 по справі №380/6701/24, Суд зазначив наступне: - «63. Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 зазначила, що щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період по 19 липня 2022 року застосуванню підлягає норма частини другої статті 233 КЗпП України у редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
64. Суд вважає цей висновок застосовним у спірних правовідносинах і не вбачає підстав для відступу від нього.
65. Аналогічна правова позиція міститься також в постанові Верховного Суду від 08 серпня 2024 року у справі №380/29686/23.
66. Так, на момент виключення позивача зі списків особового складу військової частини та з усіх видів забезпечення (02 серпня 2021 року) частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
67. З огляду на вказане, Суд приймає до уваги доводи позивача про те, що його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.
68. З наведеного слідує, що вказаний позов подано з дотриманням установленого законом строку звернення до суду.
69. З огляду на викладене, Суд уважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати строк звернення, визначений ст.233 КЗпП України у редакції з 19.07.2022 року, за якою для звернення з таким позовом, як цей, до адміністративного суду передбачено тримісячний строк, відлік якого треба починати з 19.07.2022 року, тобто з дати набрання чинності Законом №2352-ІХ.».
У відповідності до приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки позовними вимогами позивача є нарахування та виплата грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 29.08.2021 року, строк звернення позивачем не пропущено.
З урахуванням вищенаведеного та оскільки позивачем були заявлені позовні вимоги у межах періоду не обмеженого будь-яким строком, суд дійшов висновку відкрити провадження по справі.
В даному випадку у зв'язку із зазначеним, слід відмовити у задоволенні даного клопотання представника відповідача за його необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 44, 123, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні заяви представника відповідача щодо залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://court.gov.ua/).
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту постановлення.
Суддя І.О. Голошивець