Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 жовтня 2025 року Справа№200/6602/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві розвитку громад та територій України, Міністерства розвитку громад та територій України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві розвитку громад та територій України (далі - відповідач-1, Комісія) та Міністерства розвитку громад та територій України (далі - відповідач-2 Міністерство) за змістом якої просить суд:
визнати протиправним і скасувати рішення Комісії, оформлене Протоколом від 16.07.2025 (в частині) непідтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України щодо громадянина України ОСОБА_1 ;
зобов'язати Комісію повторно розглянути заяву громадянина України ОСОБА_1 від 13.02.2025 про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
В обґрунтування позову зазначено таке.
ОСОБА_1 є громадянином України та у 2014 році проживав у м. Торез (перейменоване у 2016 році на м. Чистякове). У період з грудня 2012 року по жовтень 2014 року обіймав посаду прокурора прокуратури м. Торез. У період з 30.08.2014 по 06.09.2014 позивач був незаконно позбавлений особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України представниками незаконного збройного формування так званної «донецької народної республіки». За цим фактом 31.08.2014 внесено відомості до ЄРДР №12014050510003175 за ст. 349 КК України.
Таким чином, позивач зазначає, що належить до категорії цивільних осіб, які перебувають під захистом IV Женевської конвенції та Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій від 08.06.1977, що визначають гарантії захисту осіб, незаконно позбавлених свободи внаслідок збройного конфлікту.
13 лютого 2025 року позивач подав до Міністерства заяву про встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України разом із підтверджуючими документами.
Листом Міністерства від 18.08.2025 № 20913/7/10-25 з додатком у вигляді листа від 14.08.2025 № 20566/7/10-25 повідомлено, що Комісією прийнято рішення про непідтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України стосовно ОСОБА_1 , у зв'язку із відсутністю у долучених до заяви додатках підтверджуючих документів на здійснення ОСОБА_1 діяльності або дій по відношенню до ОСОБА_1 , передбачених пп. «а», «б» п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей».
Також Комісія повідомила, що у разі наявності додаткових відомостей або документів, які підтверджують факт та обставини позбавлення особи свободи, позивач може повторно звернутися до Комісії.
Позивач, вважаючи таке рішення відповідача-1 протиправним, звернувся до суду за захистом порушеного права.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №200/6602/25. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами у строк, передбачений ст. 258 КАС України.
19 вересня 2025 року до суду надійшов відзив Міністерства, де зазначено про необґрунтованість доводів позивача та викладено прохання у позові відмовити з огляду на таке.
Законодавством чітко визначено, що виключно Комісія уповноважена розглядати подані заяви, встановлювати або спростовувати факт позбавлення особистої свободи та ухвалювати відповідні рішення, а тому Міністерство, як орган влади, не має жодного впливу на прийняття Комісією рішень. Натомість здійснює лише організаційне та технічне забезпечення її функціонування. Тобто, резюмує Міністерство, належним відповідачем у справі є виключно Комісія, яка має власну правосуб'єктність.
Позивачем подано відповідь на відзив Міністерства, де викладено заперечення щодо доводів відповідача-2 у частині твердження про подання ОСОБА_1 неповного пакету документів та прохання позов задовольнити.
Міністерством подано заперечення на відповідь на відзив, де повторно наголошено, що Міністерство не є належним відповідачем у справі та не може надавати оцінку рішень Комісії.
Крім того, зазначено, що Міністерство не володіє витребуваними судом документами та не має повноважень щодо їх формування.
Відповідачем-1 відзиву на позовну заяву не надано. Клопотань про продовження строку на надання відзиву до суду не подавалося. Вказана ухвала суду доставлена до електронного кабінету Комісії 29.08.2025.
10 жовтня 2025 року до суду надійшло клопотання Комісії про долучення доказів у справі, а саме надано витяг з протоколу від 16.07.2025 № 1.5/7-3708 ДСК засідання Комісії.
Ураховуючи, що не подання відзиву розгляду справи не перешкоджає (ч. 6 ст. 162 КАС України), суд здійснив розгляд справи на підставі наявних у ній матеріалів.
Судом установлено такі фактичні обставини у справі.
ОСОБА_1 громадянин України, паспорт серія НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Позивач згідно довідки від 02.07.2025 № 1203-5003725205 зареєстрований у якості внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 звернувся до Міністерства із заявою про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (для громадян, які є цивільними особами), датована 13.02.2025 та доданими до неї документами на 21 аркуш, за змістом якої просив встановити факт позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Дата позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України - 30.08.2014, дата звільнення - 06.09.2014.
В обґрунтування навів такі обставини.
На час позбавлення особистої свободи перебував на посаді прокурора прокуратури м. Торез Донецької області. Проходив строкову військову службу у Збройних Силах України з 2009 року по 2010 рік.
30 серпня 2014 року близько 13-00 год, при виїзді з м. Торез затриманий озброєними представниками НВФ «ДНР» та РФ. Перебував у полоні з 30.08.2014 до 06.09.2014. Під час перебування у полоні зазнав психологічного тиску, тортур та насилля.
Навів перелік свідків затримання.
У якості підстав затримання вказав професійну діяльність.
Після звільнення з полону (06.09.2014) виїхав на підконтрольну Уряду України територію.
Також у заяві навів перелік свідків, які можуть підтвердити факт позбавлення особистої свободи.
Наявна у матеріалах справи довідка Донецької обласної прокуратури від 06.02.22025 № 07-1439вк-25 свідчить, що ОСОБА_1 дійсно працює в органах прокуратури Донецької області з січня 2012 року по теперішній час.
У період з грудня 2012 року по жовтень 2014 року обіймав посаду прокурора прокуратури м. Торез Донецької області.
У період з 30.08.2014 по 06.09.2014 був захоплений представниками незаконного збройного формування так званної «донецької народної республіки», за фактом чого 31.08.2014 внесено відомості до ЄРДР № 12014050510003175 за ст. 349 КК України.
Витягом з ЄРДР № 12014050510003175 (дата реєстрації провадження - 31.08.2014) підтверджується факт відкриття кримінального провадження за ст. 349 за фактом викрадення 30.08.2014 озброєними представниками НВФ «ДНР» Смирнова Д. О.
Обставини позбавлення особистою свободи ОСОБА_1 , який мав місця 30.08.2014 озброєними представниками НВФ «ДНР» ОСОБА_1 викладено у протоколі допиту потерпілого від 10.01.2025 у кримінальному провадженні № 12014050510003175.
Обставини позбавлення особистої свободи ОСОБА_1 , який мав місця 30.08.2014 озброєними представниками НВФ «ДНР» викладено у протоколі допиту свідка - ОСОБА_2 від 11.02.2025 у кримінальному провадженні № 12014050510003175.
За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 13.02.2025 Департамент стратегічного планування та регіональної політики Міністерства розвитку громад та територій листом від 07.03.2025 № 5476/35/10-25 повідомив, що його заява про встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України із супровідними документами отримана та буде розглянута на найближчому засіданні Комісії.
Також викладено прохання надіслати документи, що підтверджують здійснення діяльності, передбаченої пп. «а», «б» п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону та проінформувати на якій стадії перебуває кримінальне провадження.
Позивачем на вказаний лист надано відповідь від 18.03.2025 за змістом якої повідомлено, що його визнано потерпілим у кримінальному провадженні №12014050510003175 за ст. 349 КК України.
У вказаному кримінальному провадженні жодній особі про підозру не повідомлялось, до суду обвинувальний акт не спрямовувався у зв'язку із неможливістю проведення слідчих дій внаслідок окупації м. Чистякове (Торез).
Також ОСОБА_1 до раніше спрямованої заяви додано копію наказу прокурора Донецької області від 20.12.2012 № 3131-о про призначення на посаду прокурора м. Тореза та копію відповіді міжнародного фонду «Global Surviors Fund» щодо встановлення факту грубого порушення прав людини та особистої недоторканості відносно нього й виплати грошової компенсації внаслідок збройної агресії проти України.
Також вказано про звернення 18.03.2025 до Об'єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України щодо надання відомостей за фактом позбавлення його волі внаслідок збройної агресії проти України. За фактом отримання відповіді на вказану заяву, остання буде направлена додатково.
05 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства із заявою за змістом якої просив надати інформацію щодо стану розгляду його заяви від 13.02.2025 про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (для громадян, які є цивільними особами) з супровідними документами
Листом Міністерства від 18.08.2025 № 20913/7/10-25 з додатком у вигляді листа від 14.08.2025 № 20566/7/10-25 повідомлено, що Комісією прийнято рішення про непідтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України стосовно ОСОБА_1 , у зв'язку із відсутністю у долучених до заяви додатках підтверджуючих документів на здійснення ОСОБА_1 діяльності або дій по відношенню до ОСОБА_1 , передбачених пп. «а», «б» п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей».
Наявний у матеріалах справи витяг з протоколу від 16.07.2025 № 1.5/7-3708 ДСК свідчить про таке.
Пункт 94 щодо встановлення факту, дат початку строку позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України та дат звільнення особам (цивільним), що були звільненні з полону країни-агресора РФ іншим чином, та перебування в полоні яких не підтверджено країною-агресором через Центральне агентство розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста: ОСОБА_1 з 30.08.2014 по 06.09.2014.
Члени Комісії дослідили заяву та подані до неї документи, проаналізувавши їх, дійшли висновку, що у долучених до заяви документах відсутні підтверджуючі документи на здійснення ОСОБА_1 діяльності або дій по відношенню до ОСОБА_1 , передбачених пп. «а», «б» п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей».
Проголосували: «За» - 0; «Проти» - 13.
Вирішили не підтверджувати факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти ОСОБА_1 , у зв'язку із відсутністю підтверджуючих документів на здійснення ОСОБА_1 діяльності або дій по відношенню до ОСОБА_1 , передбачених пп. «а», «б» п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей».
Правова позиція суду обґрунтована таким.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» від 26.01.2022 №2010-ІХ (далі - Закон №2010-ІХ) визначає основи соціального і правового захисту осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, а також членів їхніх сімей.
Приписами ч.1 ст. 2 Закону №2010-ІХ визначено, що дія цього Закону поширюється на:
- громадян України яких було позбавлено особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв'язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України, які належать до складу сил безпеки і сил оборони України та до однієї з категорій осіб, визначених Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року та Додатковим протоколом до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року на громадян України;
- які є цивільними особами, що перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, яких було позбавлено особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями під час перебування на тимчасово окупованих територіях України або на території держави-агресора:
а) у зв'язку із здійсненням такими громадянами діяльності, спрямованої на вираження поглядів, цінностей, позицій щодо відстоювання державного суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, а також за здійснювану професійну, громадську, політичну чи правозахисну діяльність, пов'язану із відстоюванням державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, захистом прав та свобод осіб, позбавлених особистої свободи через таку діяльність, якщо були підстави вважати, що здійснення такої діяльності становило реальну або потенційну небезпеку для незаконного переслідування особи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями;
б) у зв'язку з незаконними діями держави-агресора, її органів, підрозділів, формувань, інших утворень з явною або прихованою метою спонукання України, іншої держави, державного органу, організації, у тому числі міжнародної, юридичних або фізичних осіб до дій або утримання від здійснення дій як умови звільнення громадянина України.
Згідно із статтею 3 Закону №2010-ІХ прийняття рішень з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України здійснюється Комісією з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (далі - Комісія).
Комісія утворюється при центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України.
Комісія здійснює діяльність відповідно до Положення про Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, яке затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України.
Положеннями ст. 4 Закону №2010-ІХ визначено перелік документів та відомостей, які є підставою для встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України відповідно до п. 1, п.2 ч.1 ст. 2 цього Закону.
Підставою для встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 цього Закону є такі документи:
1) заява особи або її законного представника, або члена сім'ї особи, подана за зразком, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України;
2) один із таких документів:
а) довідка Міністерства оборони України, іншого центрального органу виконавчої влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, або правоохоронного органу чи державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, командира підрозділу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, оформлена за зразком та в порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України, про те, що військовослужбовець або інша особа, визначена пунктом 1 частини першої статті 2 цього Закону, перебуває (перебувала) в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, із зазначенням строку позбавлення особистої свободи, або інтернована у нейтральних державах;
б) документ, що підтверджує участь особи як члена добровольчого загону (формування) в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, із зазначенням строку перебування в місцях несвободи, або інтернована у нейтральних державах;
3) витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (за наявності кримінального провадження стосовно особи);
4) повідомлення органів сил безпеки та сил оборони стосовно особи.
Підставою для встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України відповідно до підпункту "а" пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону є такі документи:
1) заява особи або її законного представника, або члена сім'ї особи, подана за зразком, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України;
2) документи та/або відомості, що підтверджують факт (факти) порушення норм Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року стосовно заявника при його захопленні, незаконному затриманні, незаконному арешті, незаконному триманні або іншим чином незаконному позбавленні особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами і формуваннями, іншими утвореннями, у зв'язку із здійсненням такою особою діяльності, спрямованої на вираження поглядів, цінностей, позицій щодо відстоювання державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, а також за здійснювану професійну, громадську, політичну чи правозахисну діяльність, пов'язану з відстоюванням державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, захистом прав та свобод осіб, позбавлених особистої свободи через таку діяльність, та про підтвердження дійсності підстав вважати, що здійснення такої діяльності становило реальну або потенційну небезпеку для незаконного переслідування особи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями;
3) витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (за наявності кримінального провадження стосовно особи);
4) повідомлення органів сил безпеки та сил оборони стосовно особи.
Згідно із ч. 6 ст. 4 Закону №2010-ІХ під час розгляду заяв Комісією беруться до уваги:
1) інформація, відомості та/або дані, надані особою (заявником), її законним представником, іншою близькою особою, адвокатом чи іншим представником заявника за договором;
2) документи (довідки) щодо достовірності відомостей (інформації), наведених особою та/або стосовно особи, надані центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами на запит Комісії;
3) рішення з відповідних питань міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною;
4) інша інформація, надана чи оприлюднена міжнародними, правозахисними та іншими організаціями.
У разі потреби Комісія заслуховує пояснення осіб, стосовно яких подані документи та/або відомості, та/або свідків, законного представника особи, іншої близької особи, адвоката чи іншого представника заявника, які надали Комісії свідчення, інформацію, відомості.
Положеннями ч.7 ст. 4 Закону №2010-ІХ визначено, що за результатами розгляду поданих заяв, документів та/або відомостей з підстав, визначених частинами першою - п'ятою цієї статті, Комісія приймає рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про визнання особи членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, чи про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, відмову у визнанні особи членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
При прийнятті рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України Комісія встановлює дату початку строку позбавлення особи особистої свободи, а у разі звільнення особи з місць несвободи - дату її звільнення.
Також суд зазначає, що згідно із пунктом 1 Положення про Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2022 № 1281 у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, Комісія з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України утворюється при Мінреінтеграції з метою виконання завдань, визначених Законом України Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей.
Відповідно до пункту 3 Положення, завданнями Комісії є:
1) розгляд заяв та матеріалів (довідки, інформація, інші документи), визначених пунктами 8, 9, 11 цього Положення, щодо встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, визнання членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;
2) прийняття рішень про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України чи про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;
3) прийняття рішень про визнання членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, чи про відмову у визнанні особи членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;
4) проведення аналізу практики застосування законодавства з питань соціального та правового захисту осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;
5) встановлення дати початку строку позбавлення особи особистої свободи під час прийняття рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, а у разі звільнення особи з місць несвободи - дати її звільнення з урахуванням положень, зазначених у пункті 15 цього Положення.
Згідно п. 4 Положення , комісія для виконання покладених на неї завдань має право:
1) залучати до своєї роботи представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, наукових та інших установ, а також окремих фахівців за їх згодою;
2) одержувати безоплатно від центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на Комісію завдань, у строк не більше 15 календарних днів, а якщо це стосується надання великого обсягу інформації, документів та матеріалів, - не більше 30 календарних днів з дня надходження відповідного звернення Комісії до відповідного органу, посадової особи;
3) приймати рішення про надання коштів для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що надавалася особам, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, для захисту їх прав і законних інтересів;
4) скасовувати рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про визнання особи членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;
5) розглядати інші питання в межах повноважень, визначених законом та цим Положенням.
Згідно із пунктом 7 Положення організаційною формою роботи Комісії є засідання.
Засідання Комісії скликаються у разі потреби, але не рідше ніж один раз на квартал.
Рішення Комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини присутніх на засіданні членів Комісії.
У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні.
У разі відсутності достатньої кількості голосів під час голосування за прийняття рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України факт позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України вважається невстановленим.
За результатами розгляду поданих заяв, документів та/або відомостей Комісія приймає рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про визнання особи членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, чи про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, відмову у визнанні особи членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
Рішення Комісії оформляється протоколом, який підписується головою, заступником голови, секретарем та всіма членами Комісії, які брали участь у засіданні.
Прийняті Комісією рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про визнання особи членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, вносяться до Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
Приписами п. 8 Положення визначено, що для прийняття рішення, передбаченого підпунктом 2 пункту 3 цього Положення:
громадянин України, якого було позбавлено особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв'язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України, які належать до складу сил безпеки і сил оборони України та до однієї з категорій осіб, визначених Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 р. та Додатковим протоколом до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 р., або його законний представник, член сім'ї такого громадянина або законний представник члена сім'ї такого громадянина звертається до Мінреінтеграції із заявою за формою, встановленою Мінреінтеграції.
До заяви додаються:
довідка Міноборони, іншого центрального органу виконавчої влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, утвореним відповідно до законів, або правоохоронного органу чи державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, командира підрозділу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, оформлена за зразком та в порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України, про те, що військовослужбовець або інша особа перебуває (перебувала) в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, із зазначенням строку позбавлення особистої свободи, або інтернована у нейтральних державах, або документ, що підтверджує участь особи як члена добровольчого загону (формування) в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, із зазначенням строку перебування в місцях несвободи, або інтернована у нейтральних державах;
витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (за наявності кримінального провадження стосовно особи);
повідомлення органів сил безпеки та сил оборони стосовно особи;
2) громадянин України, який є цивільною особою, що перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 р., якого було позбавлено особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями під час перебування на тимчасово окупованих територіях України або на території держави-агресора у зв'язку із провадженням таким громадянином діяльності, спрямованої на вираження поглядів, цінностей, позицій щодо відстоювання державного суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, а також за проваджувану професійну, громадську, політичну чи правозахисну діяльність, пов'язану із відстоюванням державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, захистом прав та свобод осіб, позбавлених особистої свободи через таку діяльність, якщо були підстави вважати, що провадження такої діяльності становило реальну або потенційну небезпеку для незаконного переслідування особи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями, або його законний представник, член сім'ї такого громадянина або законний представник члена сім'ї звертається до Мінреінтеграції із заявою за формою, встановленою Мінреінтеграції.
До заяви додаються:
документи та/або відомості, що підтверджують факт (факти) порушення норм Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 р. стосовно заявника під час його захоплення, незаконного затримання, незаконного арешту, незаконного тримання або іншим чином незаконного позбавлення особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами і формуваннями, іншими утвореннями у зв'язку із провадженням такою особою діяльності, спрямованої на вираження поглядів, цінностей, позицій щодо відстоювання державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, а також за проваджувану професійну, громадську, політичну чи правозахисну діяльність, пов'язану з відстоюванням державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, захистом прав та свобод осіб, позбавлених особистої свободи через таку діяльність, та про підтвердження дійсності підстав вважати, що провадження такої діяльності становило реальну або потенційну небезпеку для незаконного переслідування особи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями;
витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (за наявності кримінального провадження стосовно особи);
повідомлення органів сил безпеки та сил оборони стосовно особи;
звернення, написане в довільній формі в присутності особи, що надає професійну правничу допомогу, або консула, що підтверджується їх підписами, про уповноваження особою, яку було позбавлено особистої свободи, або членом її сім'ї іншої особи на отримання такої допомоги у період дії в Україні або окремих її місцевостях правового режиму воєнного стану, у разі коли особа, яку було позбавлено особистої свободи, та члени її сім'ї позбавлені можливості отримати щорічну державну грошову допомогу, яка надається особі, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України під час перебування такої особи в місцях несвободи.
Згідно із пунктом 14 Положення, під час розгляду заяв Комісією беруться до уваги:
1) інформація, відомості та/або дані, надані особою (заявником), її законним представником, іншою близькою особою, адвокатом чи іншим представником заявника за договором;
2) документи (довідки) щодо достовірності відомостей (інформації), наведених особою та/або стосовно особи, надані центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами на запит Комісії;
3) рішення з відповідних питань міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною;
4) інша інформація, надана чи оприлюднена міжнародними, правозахисними та іншими організаціями.
У разі потреби Комісія заслуховує пояснення осіб, стосовно яких подані документи та/або відомості, та/або свідків, законного представника особи, іншої близької особи, адвоката чи іншого представника заявника, які надали Комісії свідчення, інформацію, відомості..
Приписами п. 17 Положення визначено, що рішення Комісії про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України чи відмову у визнанні членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, може бути оскаржено в судовому порядку.
Висновки суду
Так, у ході судового розглядом справи установлено, що 16.07.2025 за результатами розгляду поданої позивачем до відповідача-1 заяви, останнім прийнято рішення у вигляді протоколу № 1.5/7-3708 ДСК засідання Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії зі змісту якого вбачається, що під час розгляду було вирішено не підтверджувати факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України ОСОБА_1 .
Цей висновок обґрунтовано відсутністю підтверджуючих документів на здійснення ОСОБА_1 діяльності або дій по відношенню до ОСОБА_1 , передбачених пп. «а», «б» п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей».
Крім того, вказано, що членів Комісії поінформували про відсутність додаткової інформації.
Зі свого боку суд зазначає, що позивачем на виконання листа Міністерства від 07.03.2025 № 5476/35/10-25 про надання документів, що підтверджують здійснення діяльності, передбаченої пп. «а», «б» п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 2010-ІХ листом від 18.03.2025 надано пояснення та документи за таким переліком: письмові пояснення, де повідомлено що його визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 12014050510003175 за ст. 349 КК України; копію наказу прокурора Донецької області від 20.12.2012 № 3131-о про призначення на посаду прокурора м. Тореза; копію відповіді міжнародного фонду «Global Surviors Fund» щодо встановлення факту грубого порушення прав людини та особистої недоторканості відносно нього й виплати грошової компенсації внаслідок збройної агресії проти України. Також вказано про звернення 18.03.2025 до Об'єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України щодо надання відомостей за фактом позбавлення його волі внаслідок збройної агресії проти України. За фактом отримання відповіді на вказану заяву, остання буде направлена додатково.
У свою чергу за змістом п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 2010-ІХ передбачено, що дія вказаного закону поширюється на цивільних осіб, які, зокрема, здійснюють професійну діяльність, пов'язану із відстоюванням державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, захистом прав та свобод осіб, позбавлених особистої свободи через таку діяльність, якщо були підстави вважати, що здійснення такої діяльності становило реальну або потенційну небезпеку для незаконного переслідування особи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про прокуратура» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Позивачем у якості підстави надання йому статусу особи стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України вказав здійснення професійної діяльності, у підтвердження чого надав належні докази. Утім спірне у справі рішення не містить ані аналізу таких доказів, ані мотивів їх неприйняття.
Вказане, на переконання суду, свідчить про не здійснення Комісією належного розгляду заяви позивача та доданих до неї доказів та, як наслідок, свідчить про порушення відповідачем порядку та процедури проведення розгляду такої заяви.
При цьому суд враховує наявність дискреційності повноважень Комісії щодо прийняття того чи іншого рішення, але зазначає, що дискреція не дає підстав для недотримання порядку прийняття того чи іншого рішення та не надає суб'єкту владних повноважень можливості приймати рішення не у спосіб, визначений законодавством, та без дотримання встановленого порядку.
Суд наголошує, що належне мотивування акта індивідуального характеру є запобіжником проявів свавілля суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи обставини справи, суд зазначає, що під час розгляду справи не встановлено доказів здійснення відповідачем належного та повного розгляду заяви позивача та доданих до такої заяви доказів.
Також суд вказує, що комісія має право одержувати безоплатно від центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на Комісію завдань.
З огляду на вказане вище та встановлені судом обставини, слід дійти висновку про те, що Комісією не було здійснено належного та повного розгляду заяви позивача у встановленому законодавством порядку, що, в свою чергу, призвело до прийняття протиправного рішення Комісією з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, оформленого Протоколом від 16.07.2025 №1.5/7-3708 ДСК, в частині, що стосується ОСОБА_1 , у зв'язку з чим таке підлягає скасуванню.
В той же час, враховуючи встановлення під час розгляду справи обставин порушення прав позивача на здійснення належного розгляду його заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для належного їх відновлення, шляхом зобов'язання Комісії розглянути заяву позивача про встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, з урахуванням висновків суду у цій справі.
Ураховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.
Сплачений позивачем судовий збір належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 (ч. 1 ст. 139 КАС України).
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 263 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 ) до Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві розвитку громад та територій України (01135, м. Київ, пр-т Берестейський, 14,ЄДРПОУ 37472062), Міністерства розвитку громад та територій України (01135, м. Київ, пр-т Берестейський, 14, ЄДРПОУ 37472062) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним і скасувати рішення Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві розвитку громад та територій України, оформлене Протоколом від 16.07.2025 №1.5/7-3708 ДСК в частині непідтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України щодо громадянина України ОСОБА_1 .
Зобов'язати Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві розвитку громад та територій України повторно розглянути заяву громадянина України ОСОБА_1 від 13.02.2025 про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві розвитку громад та територій України (01135, м. Київ, пр-т Берестейський, 14,ЄДРПОУ 37472062) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 ) судовий збір в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Рішення суду складено у повному обсязі - 13.10.2025.
Суддя І.В. Буряк