Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 жовтня 2025 року Справа№200/6998/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Д'яконової Кристини Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії,
11 вересня 2025 року адвокат Д'яконова Кристина Ігорівна в інтересах ОСОБА_1 , позивача, звернулась з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з вимогами:
- визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23 липня 2025 року №0513018969 про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років ОСОБА_1 - протиправним та скасувати його;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» - з дати звернення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - 18 липня 2025 року.
За змістом викладеного 16 липня 2025 року засобами поштового зв'язку позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою за формою, встановленою Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління ПФУ від 30 січня 2007 року №3-1 (у реакції постанови правління ПФУ від 02 березня 2023 року №10-1), про переведення з одного виду пенсії на іншій, а саме з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23 липня 2025 року №0513018969 позивачу відмовлено у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років. Зазначене рішення, на думку представника позивача, прийнято відповідачем з грубим порушенням вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року №393.
Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позову. У наданому до суду відзиві на позов відповідач зазначив, що на час звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою редакція пункту 3 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393, зазнала змін, відповідно до яких зарахування служби на пільгових умовах до вислуги років застосовується виключно для визначення розміру пенсії, а не для призначення пенсії, як передбачала попередня редакція пункту 3 цього Порядку. Тобто, пільгова вислуга років має значення для визначення відсотку розміру пенсії позивача від його грошового забезпечення, відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», за умови наявності права на призначення пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії. Оскільки за приписами статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення, а саме Порядком обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393, визначено обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і цей Порядок встановлює пільгове обчислення вислуги років тільки для визначення розміру пенсії, тому відсутні підстави для рахування позивачу періоди служби в пільговому обчисленні до календарної вислуги років.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Вирішено ряд процесуальних питань.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року витребувано у сторін визначені судом докази по справі.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_1 .
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію по інвалідності з 28 грудня 2018 року відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
Наказом заступника голови - начальника Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 18 липня 2018 року №170 о/с «По особовому складу» за пунктом 2 (через хворобу) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію України» звільнено зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 з 25 липня 2018 року.
Станом на день звільнення:
стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції складає 16 років 03 місяці 15 днів;
вислуга років на пільгових умовах - 12 років 07 місяців 03 дні.
16 липня 2025 року позивач засобами поштового зв'язку звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою, датованою «01 липня 2025 року», про переведення з одного виду пенсії на інший, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
23 липня 2025 року відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, прийнято рішення №0513018969 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в якому зазначено наступне.
«Відмова ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності згідно Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262) на пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) надано заяву (від 18 липня 2025 року вх.№865/11-16) про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, яка надійшла рекомендованим поштовим пакуванням (5150000067717).
До заяви додано копії документів, а саме:
- паспорт громадянина України;
- ідентифікаційний номер;
- наказ (витяг) від 18 липня 2018 року №170 о/с;
- довідка про внесення відомостей до єдиного державного демографічного реєстра від 21 лютого 2020 року №004616919;
- рішення комісії МВС України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових
дій;
- посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_3 ;
- послужний спискок МВС України;
- грошовий атестат №96;
- розрахунковий лист за липень 2018 року;
- довідка від 21 травня 2019 року №178 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону №2262;
- довідка ГУ МВС в Донецькій області від 23 квітня 2025 року №451/12/03-2025;
- довідка Департамента захисту економіки Національної поліції України;
- рахунок АТ «Ощадбанк».
За результатами розгляду наданих документів встановлено наступне.
Відповідно до пункту 4 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02 березня 2023 року №10-1) (далі - Порядок) заява подається заявником до органу, що призначає пенсію.
Переведення з одного виду пенсії на інший може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням кваліфікованого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року №13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за №991/27436.
Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262 призначення пенсії за вислугу років здійснюється особам, які звільнились зі служби з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.
Згідно пункту 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону №2262» для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови, а згідно пункту 3 вищевказаної Постанови для визначення розміру пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується вислуга років на пільгових умовах.
У витязі з наказу про звільнення від 18 липня 2018 року №170 о/с та у грошовому атестаті №96 станом на 25 липня 2018 року вислуга років у календарному обчисленні становить 16 років 03 місяці 15 днів.
Враховуючи вищевикладене, на момент звільнення а саме, станом на 25 липня 2018 року для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону №2262 гр. ОСОБА_1 не набув необхідної календарної вислуги років.
На момент звільнення станом на 25 липня 2018 року гр. ОСОБА_1 виповнилося 40 років.
Вирішено:
відмовити гр. ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідної календарної вислуги років, передбаченої пунктом "а" статті 12 Закону №2262.».
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ
Згідно із статтею 1 Конституції України Україна є соціальною та правовою державою.
Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2262-XII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2262-XII особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Закону №2262-XII при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Порядок обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 17-1 Закону № 2262-XII).
Тобто, статтею 12 Закону №2262-ХІІ визначені умови, коли пенсія призначається саме за вислугу років.
Із аналізу вищенаведених норм Закону №2262-ХІІ слідує, що пункт «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ визначає мінімальний розмір вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугою років за цим Законом та для позивача він складає 23 календарних роки та 6 місяців і більше.
Відповідно до Закону №2262-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова №393) та визначено, які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.
Згідно з пунктом 1 Порядку №393 (у редакції чинній на час звільнення позивача зі служби та призначення пенсії по інвалідності), для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті ж статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту; служба в органах внутрішніх справ України, органах і підрозділах цивільного захисту на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; служба в Національній поліції.
Пункт 3 Порядку №393 визначає, які періоди зараховується на пільгових умовах до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці 1 пункту 1 цієї постанови.
Таким чином, з аналізу викладених положень наведеної Постанови, вбачається, що пільгова вислуга враховується при призначенні пенсій згідно статті 12 Закону №2262-ХІІ.
Відповідно до матеріалів справи, вислуга років на день звільнення позивача становила у календарному обчисленні - 16 років 03 місяці 15 днів, у пільговому обчисленні - 12 років 07 місяців 03 дні (наказ по особовому складу).
Слід звернути увагу на те, що до 19 лютого 2022 року пунктом 3 Порядку №393 було визначено стаж, який зараховувався до вислуги років при призначенні пенсії у пільговому обчисленні.
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України 16 лютого 2022 року постанови №119 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 така редакція Порядку зазнала змін (набрання чинності 19 лютого 2022 року).
Так, пункт 2-1 Порядку №393 визначав, що для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
Пунктом 1 Порядку №393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах б-д, ж і з статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.
Водночас пунктом 3 Порядку №393 визначено стаж, який зараховується на пільгових умовах до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Отже, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393», і стаття 12 Закону №2262-XII, і Постанова №393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Виходячи з положень статті 12 Закону №2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови №393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови №393 визначає, що певні періоди, підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393» усунуто розбіжності між Законом №2262-XII та постановою №393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII.
Суд зазначає, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 пункту 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року №5-р/2018).
Конституційний Суд України звертав увагу на те, що законодавець, змінюючи відносини у сфері пенсійного забезпечення з метою удосконалення соціальної політики держави шляхом перерозподілу суспільного доходу, не може убезпечити людину від зміни умов її соціального забезпечення. Зміни у цій сфері мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об'єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов'язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019).
Застосовуючи ці загальні підходи в контексті обставин справи, суд зазначає, що зміст правовідносин, зокрема, прав та обов'язків особи, не може змінюватися зі зміною законодавчих норм, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати порядок обчислення вислуги років для визначення права позивача на пенсію відповідно до Порядку №393, чинного на день звільнення позивача зі служби.
На час звільнення позивача зі служби діяла редакція Порядку №393, яка передбачала пільгове зарахування вислуги років.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27 березня 2024 року справа № 160/888/23, від 15 квітня 2024 року справа №140/11144/23, від 10 червня 2024 року справа № 260/4588/23
Суд зауважує, що визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині п'ятій статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Таким чином, передбачена Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
У свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Постанови №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. Таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду, що висловлена в постанові від 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Як встановлено судом вище, відповідно до наказу заступника голови - начальника Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 18 липня 2018 року №170 о/с «По особовому складу» за пунктом 2 (через хворобу) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію України» звільнено зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 з 25 липня 2018 року.
Наказом також встановлено, що вислуга років позивача станом на 25 липня 2018 року складає: календарна - 16 років 03 місяці 15 днів, на пільгових умовах - 12 років 07 місяців 03 дні, всього - 28 років 10 місяців 18 днів.
Водночас, суд констатує, що позивач 16 липня 2025 року засобами поштового зв'язку звернувся до відповідача із заявою, датованою «01 липня 2025 року», а не 18 липня 2025 року, як помилково зазначає представник позивача, про переведення з одного виду пенсії на іншій за пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ вже під час дії Порядку №393, в редакції постанови Кабінету Міністрів України №119 від 16 лютого 2022 року. Однак, передбачене цим Порядком право на пільгове зарахування вислуги років враховується для визначення розміру пенсії, а не її призначення. При цьому, право позивача на пільгове зарахування вислуги років саме для призначення пенсії передбачена пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ, яка підлягає застосуванню під час вирішення цієї справи, що відповідає правовим висновкам викладеним у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2025 року по справі №560/14729/23.
Вказане у своїй сукупності дозволяє суду дійти висновку, що для призначення пенсій за вислугу років за Закону №2262-ХІІ на час звільнення позивача зі служби календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393, а тому позивач має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до положень пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII та Постанови №393 (у редакції на дату звільнення позивача).
З урахуванням всіх наведених обставин, враховуючи право позивача на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII, суд дійшов висновку, що рішення відповідача №0513018969 від 23 липня 2025 року про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є протиправним, оскільки відповідач дійшов необґрунтованого висновку про відсутність у позивача необхідного стажу для призначення йому на пенсії за вислугу років згідно з пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII та Порядку №393 (у редакції на дату звільнення позивача).
При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові від 25 травня 2022 року у справі №480/4643/20.
Також суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2023 року у справі №200/4951/22, серед іншого, дійшов висновку, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом №2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393 у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №119 від 16 лютого 2022 року.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2023 року у справі №560/9478/22.
Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд зауважує, що доводи представника позивача відносно того, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі №640/13694/22 визнано протиправними та нечинними: пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393"; підпункт 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393"; пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393"; пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393", жодним чином не випливають на право позивача на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII.
Щодо обраного позивачем способу правового захисту свого порушеного права, то суд вважає його ефективним та таким, що буде сприяти поновленню його порушеного права.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, №303-A, пункт 29).
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №0513018969 від 23 липня 2025 року про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з 16 липня 2025 року.
При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог заявлених позивачем частково.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Оскільки позивач в даній справі звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, виходячи з положень статті 139 КАС України судові витраті розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов адвоката Д'яконової Кристини Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №0513018969 від 23 липня 2025 року про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з 16 липня 2025 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 13 жовтня 2025 року.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».
У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.С. Молочна