13 жовтня 2025 рокуСправа №160/19768/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України щодо відмови ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу абзацу 2 пункту 4 Постанови № 153;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної Гвардії України виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 2 пункту 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у віці до 25 років він був прийнятий на військову службу під час воєнного стану. Вказане підтверджується записами у військовому квитку. Позивач вказує, що за час проходження служби, він брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних дій, що підтверджується відповідними довідками.
Як вказує позивач, 11 лютого 2025 року було прийнято постанову КМУ №153, відповідно до пункту 4 якої, останній вважає, що має право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 мільйон гривень. Позивач зазначає, що звертався до відповідача, проте йому відмовлено в отриманні такої винагороди, з огляду на те, що згідно з наказом командира військової частини від 10.12.2024 № 254 мтд, йому присвоєно офіцерське звання - молодший лейтенант, у зв'язку з цим останній не підпадає під дію пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153, яким передбачено виплату одноразової грошової винагороди в розмірі 1 000 000 (один мільйон гривень).
Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
23.07.2025 року Військова частина НОМЕР_2 надала до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, як на дату звернення із письмовим запитом до командування військової частини НОМЕР_2 НГУ стосовно причини невиплати одноразової грошової винагороди на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, так і на дату розгляду даної справи судом, позивач проходить військову службу у первинному офіцерському званні «молодший лейтенант».
Враховуючи вказане, представник відповідача зауважив, що абзац другий пункту 4 постанови КМ України від 11 лютого 2025 р. №153 чітко визначає категорії військовослужбовців, на які розповсюджується її дія, а саме: особи рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення.
Виходячи з викладеного, представник відповідача зробив висновок, що на осіб офіцерського складу («молодший лейтенант») вказаних військових формувань дія абзацу другого пункту 4 постанови КМ України від 11 лютого 2025 р. №153, на який посилається позивач у позовній заяві, як на підставу своїх позовних вимог, не розповсюджується.
24.07.2025 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводів, викладених в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.
25.07.2025 року на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній проти задоволення позовних вимог заперечував, та підтримав позицію, викладену у письмовому відзиві на позовну заяву, та зазначено, що міркування позивача ґрунтуються виключно на формальних запереченнях щодо встановлених обставин справи.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить службу в Збройних Силах України.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_5 , позивач 25.02.2022 року призваний у Збройні Сили України, на підставі Указу Президента України №65/2022 «Про загальну мобілізацію».
Згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України» виданою військовою частиною НОМЕР_6 , зазначено, що довідка видана молодшому сержанту ОСОБА_1 , про те що він дійсно в період з 18.12.22 по 03.01.23, з 01.03.23 по 16.01.23, з 16.01.23 по 09.02.23 брав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України перебуваючи в ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », НОМЕР_7 обр ТРО (м.Харків), ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ; згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України» виданою військовою частиною НОМЕР_2 від 16.10.2024 року № 1659 зазначено, що довідка видана сержанту ОСОБА_1 , про те що він дійсно в період з 03.12.23 по 03.04.24; з 13.05.24 по 10.10.24, брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України перебуваючи в с. Серебрянка Бахмутського району Донецької області, ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України» виданою військовою частиною НОМЕР_2 від 02.06.2025 року № 1205 зазначено довідка видана молодшому лейтенанту ОСОБА_1 , про те що він дійсно в період з 05.12.23 по 03.04.24; з 13.05.24 по 02.06.25 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України перебуваючи в селі Серебрянка Донецької області, селі Липці Харківської області.
Наказом начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України від 29 серпня 2024 року №41 о/с ОСОБА_1 призначено заступником командира штабної роти по роботі з особовим складом НОМЕР_8 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, що підтверджується службовим посвідченням серії НОМЕР_9
Наказом командира військової частини НОМЕР_10 НГУ від 18 грудня 2024 року №254 мтд ОСОБА_1 - заступнику командира штабної роти по роботі з особовим складом 1-го батальйону оперативного призначення оголошено про присвоєння Наказом командувача Національної гвардії України від 13.12.2024 №344о/с первинного офіцерського звання «молодший лейтенант».
09.06.2025 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до командування військової частини НОМЕР_2 щодо отримання грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 постанови від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Листом військової частини НОМЕР_2 була надана відповідь позивачу на його заяву від 09.06.2025 року, в якій вказано, що згідно з наказом командира військової частини від 10.12.2024 № 254 мтд присвоєно офіцерське звання - молодший лейтенант. У зв'язку з цим вказано, що позивач не підпадає під дію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, яким передбачено виплату одноразової грошової винагороди в розмірі 1 000 000,00 грн.
Вважаючи протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 мільйон гривень на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністру України від 11.02.2025 за №153, позивач звернувся з цим позовом до суду, з метою захисту свого порушеного права на виплату спірної винагороди.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Законом, що відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-XII (надалі по тексту також Закон №2011-XII).
За змістом частини 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина 2 статті 9 Закону №2011-XII).
Приписами частини 4 статті 9 Закону №2011-XII унормовано, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінет Міністрів України 11 лютого 2025 року прийняв постанову №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (надалі по тексту також Постанова №153).
Пунктом 2 Постанови №153 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (надалі по тексту також Порядок №153).
Відповідно до пункту 1 Порядку №153, цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (надалі по тексту також - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.
Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.
За змістом підпункту 1 пункту 3 Постанови №153 учасниками експериментального проекту є громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.
Пунктом 4 Постанови №153 визначено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
За змістом частини 1 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.
Офіційне опублікування постанов Кабінету Міністрів України здійснюється в газеті "Урядовий кур'єр" та Офіційному віснику України, а також в інших офіційних друкованих виданнях, визначених законом. Крім того, акти Кабінету Міністрів України оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України (частина 5 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України").
Постанова Кабінету Міністрів України "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" від 11.02.2025 за №153 опублікована в газеті "Урядовий кур'єр" 13.02.2025 року.
Таким чином, Постанова №153 набрала чинності 13.02.2025 року з дня її офіційного опублікування в газеті "Урядовий кур'єр".
Зі змісту положень абзацу 2 Постанови № 153 можна дійти висновку, що реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень можлива виключно за умови дотримання встановлених цією Постановою вимог, які мають існувати в сукупності, а саме:
- бути особою рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;
- бути прийнятим або призваним на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за №2102-IX, до набрання чинності цією постановою - 13.02.2025 року у віці до 25 років;
- проходити військову службу;
- брати безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (надалі по тексту також - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності вказаною постановою - 13.02.2025 року.
Як встановлено судом, станом на 13.02.2025 року (дата набрання чинності Постанови № 153) позивач відносився до осіб офіцерського складу, оскільки позивачу наказом командувача Національної гвардії України від 13.12.2024 №344о/с було присвоєне первинне офіцерське звання «молодший лейтенант».
В той же час, приписи Постанови № 153 передбачають право особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень, у тому випадку, коли станом на набрання чинності цією постановою, особа відносилась до рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил.
За доводами позивача останній підпадає під дію абзацу пункту 4 Постанови №153, оскільки останній, як військовослужбовець, був мобілізований до Збройних Сил (25.02.2022 року), як особа сержантського складу Збройних Сил та брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком більше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, а відтак винагорода повинна виплачуватись в повному обсязі.
Проте, вказані доводи позивача не заслуговують на увагу, з огляду на ту обставину, що саме на момент набрання чинності Постанови №153, позивач вже не відносився до особи сержантського складу Збройних Сил, а мав первинне офіцерське звання «молодший лейтенант» і відновся вже до осіб офіцерського складу, що, як наслідок, вказує на відсутність права у позивача на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень, з огляду на викладене вище.
Тобто, на переконання суду, пункт 4 Постанови № 153 містить вичерпний перелік вимог до осіб, яким підлягає виплата одноразової грошової винагороди у розмірі 1 мільйон гривень.
Отже, станом на дату набрання чинності Постанови №153 (13.02.2025 року) та на дату подання позивачем заяви (09.06.2025 року), щодо здійснення нарахування та виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 мільйон гривень, позивач не відносився до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, а тому не мав права на спірну грошову виплату.
Суд також звертає увагу, що метою прийняття Постанови №153 є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.
З огляду на висновок суду про правомірність дій відповідача, не підлягають задоволенню також похідні вимоги позивача про зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 2 пункту 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський