13 жовтня 2025 рокуСправа №160/22203/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідач-2), в якій позивач просить:
-визнати протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт: серії НОМЕР_2 , виданий Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській обл. 24.02.1999 р.);
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт: серії НОМЕР_2 , виданий Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській обл. 24.02.1999 р.) з військового обліку.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08.07.1997 у справі №1-453 він був засуджений за вчинення тяжкого злочину, у 1997 році знятий з військового обліку після набрання вироком законної сили та в подальшому виключений з військового обліку у зв'язку із вчиненням раніше тяжкого злочину. Позивач зазначає, що у червні 2025 року, завантаживши додаток «Резерв+», з'ясував, що поновлений на військовому обліку та має запис про порушення правил військового обліку. 11.06.2025 позивач звернувся засобами поштового зв'язку до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання копії облікової картки призовника. У відповіді відповідачем зазначено, що облікова картка призовника знищена на підставі акту №479 від 06.03.2006. 29.06.2025 представником позивача направлено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_3 з вимогою надати відомості щодо підстав поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку у 2025 році. Однак, у відповіді від 05.07.2025 №4/1/4894 ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу запропонував з'явитися особисто з документами для внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. В подальшому, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із письмовою заявою про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, зокрема відображення інформації про виключення з обліку. Однак, дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, зокрема інформації про виключення з обліку внесено не було. Позивач категорично не погоджується з відповідачем та вважає, що виключення з військового обліку є остаточним та незворотним юридичним фактом, який свідчить про припинення для особи правового статусу призовника, військовозобов'язаного або резервіста. Жодна норма чинного законодавства не передбачає можливості поновлення на військовому обліку осіб, які були виключені з нього з підстав, передбачених законом, зокрема, у зв'язку з вироком суду. За таких обставин, поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку шляхом автоматичної обробки даних є неприпустимим та протиправним, оскільки суперечить нормам законодавства. З огляду на викладене, вважає дії відповідача щодо взяття на військовий облік протиправними, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а порушені права відновити у спосіб, що заявлений.
Разом із позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 01.08.2025 у задоволенні заяви представника позивача адвоката Тітової М.О. про забезпечення позову - відмовлено.
Ухвалою суду від 05.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/22203/25; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
22.08.2025 відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з наступного. 05.04.2025, з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2025 № 370 «Про внесення змін до Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів», відбулося взяття позивача на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідача. Факт взяття позивача на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів саме до відповідача підтверджує і сам позивач у своєму позові та надана ним роздруківка застосунку «Резерв+», сформована 28.06.2025 та надана позивачем. 18.05.2024 набрав чинності Закон України № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (далі - Закон № 3633-IX), який є чинним і на теперішній час і яким стаття 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладена в новій редакції, відповідно до якої визначені: вичерпний перелік осіб, які підлягають взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів (частина 1 цього Закону), вичерпний перелік осіб, які підлягають виключенню з військового обліку (частина 6 цього Закону). Таким чином, позивач має бути взятий на військовий облік, оскільки не підлягає виключенню з військового обліку на підставі ч. 6 ст. 37 Закону №3633-IX, не підпадає під дію ч. 2 ст. 4 Закону України 3687-IX, входить до переліку осіб, які підлягають взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону №3633-IX. Відтак взяття позивача на військовий облік є правомірним. Як наслідок, на теперішній час позивач не має законних підстав для виключення його з військового обліку. До того ж відсутня зворотна дія в часі Законів №№ 3633-IX, 3687-IX, оскільки позивач повинен бути поновленим на військовому обліку після набрання чинності Законами №№ 3633-IX, 3687-IX, тобто після 18.05.2024 та 19.05.2024. Щодо доводів позивача про неодноразове звернення, відповідач вказує, що в даному випадку позивачем не надано доказів особистого звернення до відповідача з оригіналами документів, які підтверджують його вимоги, що також свідчить про відсутність особистої участі позивача з питання внесення відповідної інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та виключення його з військового обліку. Матеріали даної справи містять лише запити адвоката позивача. Щодо наявності запису про порушення правил військового обліку, то норми чинного законодавства України не забороняють наявність в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей щодо порушення військовозобов'язаним правил військового обліку та/або інших норм чинного законодавства України. При цьому відомості про притягнення до адміністративної відповідальності та відомості про порушення військовозобов'язаним правил військового обліку та/або інших норм чинного законодавства України не є тотожними та рівнозначними поняттями. Тож наявність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не є підставою для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей щодо порушення військовозобов'язаним правил військового обліку та/або інших норм чинного законодавства України.
27.08.2025 представником позивача адвокатом Тітовою М.О. подано відповідь на відзив, в якій зазначає непогодження з доводами відповідача, вважає відзив необґрунтованим та безпідставним, обґрунтовуючи свою позицію аналогічними за змістом підставами, вказаними в позовній заяві. Представник позивача акцентує, що позивача було знято з військового обліку ще у 1997 році за вчинення тяжкого злочину, що відповідало одній із встановлених законом підстав для втрати статусу військовозобов'язаного та в подальшому виключено з такого обліку (на виконання вимог закону). Виключення громадянина України з військового обліку означає припинення його перебування на обліку та втрату статусу військовозобов'язаного або резервіста. Така особа не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, навіть у разі дії правового режиму воєнного стану.
Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь позивача не скористався.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 24.02.1999 Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, адреса зареєстрованого місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідно до посвідчення про прописку до призовної дільниці серії НОМЕР_3 , позивач 13.02.1995 пройшов медичну комісію та визнаний придатним до стройової служби.
Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08.07.1997 по справі №1-453 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст. 206 КК України, та призначено покарання 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 45 КК України призначене покарання вважати умовним з випробувальним терміном 2 роки.
Вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08.07.1997 по справі №1-453 набрав законної сили 16.07.1997.
Позивачем зазначено, що у 1997 році він знятий з військового обліку після набрання вироком законної сили та в подальшому виключений з військового обліку у зв'язку із вчиненням раніше тяжкого злочину.
Згідно з відомостями з електронного військово-облікового документа, сформованого 28.06.2025 з мобільного застосунку від Міністерства оборони України «Резерв+», позивач має статус військовозобов'язаного, номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» - 080520251425429600031, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ; дата уточнення даних - 13.06.2025.
16.06.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про виключення його з військового обліку за ст. 37 п.6 пп.6 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», яку надіслано засобами поштового зв'язку.
29.06.2025 представником позивача адвокатом Тітовою М.О. надіслано адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_6 , в якому просила:
-повідомити, по якій підставі ОСОБА_1 був поновлений на військовому обліку у 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_5 ?;
-повідомити інформацію про причини не надання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 16.06.2025 р.?;
-надати копію відповіді на заяву ОСОБА_1 від 16.06.2025 р.;
-повідомити, чи складався протокол про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за порушення правил військового обліку?;
-якщо так, надати копію відповідного протоколу;
-якщо такий протокол не складався, прошу повідомити з яких причин ОСОБА_1 «Розшукує ТЦК»;
-надати інформацію, чи наявні у ІНФОРМАЦІЯ_5 документи/відомості про «виключення з військового обліку» ОСОБА_1 (такі як: облікова картка призовника (форма П-1 або Т-2, особова справа призовника, книга (журнал) обліку призовників, наказ (розпорядження) про виключення з обліку та ін.)?;
-якщо так, надати відповідні копії; якщо ні, повідомити куди саме були передані на зберігання такі документи.
Листом 05.07.2025 №4/1/4894 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомлено адвокату Тітовій М.О., що заява ОСОБА_1 від 16.06.2025 розглянута, відповідь направлена засобами поштового зв'язку на адресу, вказану в реквізитах відправника. По суті відповіді на звернення ОСОБА_1 повідомлено, що задля вирішення питання, яке висвітлено у заяві, йому потрібно з'явитись особисто до ТЦК з документами, що посвідчують особу та наявний військово-обліковий документ.
08.07.2025 адвокатом Тітовою М.О. в інтересах ОСОБА_1 сформовано та надіслано адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У листі від 15.07.2025 №130/4/529 відповідачем-2 повідомлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 та на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 року № 932 «Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів» підлягає призову. За наявною у ІНФОРМАЦІЯ_7 інформацією ОСОБА_1 надсилалась повістка від 19.06.2025 про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак він не прибув вчасно за повісткою, тому з 25.06.2025 вважається таким, що порушив військовий облік.
Вважаючи протиправними дії відповідача-1 щодо взяття на військовий облік, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та на час розгляду справи не скасований.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 12.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
За змістом частини першої, третьої та дев'ятої статті 1 цього Закону Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;
призовники - особи, які взяті на військовий облік;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку.
Відповідно до частини восьмої статті 2 Закону №2232-XII виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
Згідно з частинами першою, п'ятою статті 33 Закону №2232-XI військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені в статті 37 Закону №2232-ХІІ.
Пунктом 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ в редакції, чинної до 17.05.2024, було передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
11.04.2024 Верховною Радою України прийнято Закон України № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024 (далі - Закон № 3633-ІХ), яким статтю 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладено в новій редакції.
Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону №2232-XI в редакції Закону №3633-ІХ взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.
Частиною шостою статті 37 Закону №2232-XI в редакції Закону №3633-ІХ визначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Отже, з переліку громадян, які підлягали виключенню з військового обліку, виключено осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Частиною четвертою статті 39 Закону №2232-XI передбачено, що на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище.
Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Крім того, згідно з пунктом 4 розділу «Загальні питання» Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України Про очищення влади. Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, що засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище. Зазначені особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин;
підозрювані або обвинувачені особи, які під час досудового розслідування або судового розгляду тримаються під вартою, крім тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України. Зазначені особи, стосовно яких скасовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, повинні невідкладно, але не пізніше 48 годин з дня оголошення ухвали про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з'явитися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання;
підозрювані або обвинувачені особи, до яких під час досудового розслідування або судового розгляду застосовано інший захід, ніж запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, крім тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ухвали слідчого судді про скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до пункту 81 Порядку № 560, призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ. У разі призову військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Отже, з 18.05.2024 редакція частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Положення Закону № 2232-ХІІ та Порядку №560 з 18.05.2024 передбачають, що особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
У межах правовідносинах, що виникли між сторонами, спір точиться щодо взяття позивача ІНФОРМАЦІЯ_5 на військовий облік військовозобов'язаних.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач був засуджений вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08.07.1997 по справі №1-453 за ч.2 ст. 206 КК України.
Отже, позивача було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.
В силу пункту 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла до 18.05.2024, позивач був виключений з військового обліку військовозобов'язаних, як особа, що була раніше засуджена за вчинення тяжкого злочину, про що відсутній спір між сторонами, водночас з 18.05.2024 - підлягав взяттю на військовий облік з огляду на вимоги чинного законодавства.
Суд зазначає, пунктом 2 частини першої статті 37 Закону №2232-XI в редакції з 18.05.2024 чітко визначено, що взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.
Доводи позивача про обов'язок відповідача-1 виключити його з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-XI не прийнятні, оскільки частина шоста статті 37 Закону №2232-XI в редакції з 18.05.2024 не містить пункту 6.
Крім того, вказаною нормою визначено виключний перелік категорій громадян, які підлягають виключенню з військового обліку, а позивачем не надано доказів того, що він відноситься до такої категорії.
Суд критично оцінює посилання позивача на статтю 58 Конституції України з огляду на таке.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов'язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров'я.
Суд зазначає, що внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.
Однак, у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.
Суд акцентує, що законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.
Так, у зв'язку із внесенням змін до статей 37, 39 Закону №2232-XII було виключено з числа громадян, які підлягають виключенню з військового обліку, осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок і які можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.
Таким чином, дія вказаного Закону у новій редакції починається з моменту набрання цим актом чинності, поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, в т.ч. осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
З огляду на викладене, дії відповідача-1 щодо взяття позивача на військовий облік та включення таких відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідають чинним нормам частини шостої статті 37 Закону №2232-XII (у редакції Закону №3633-IX), тому порушень в цій частині з боку відповідача-1 судом не встановлено, підстави для виключення позивача із військового обліку військовозобов'язаних відсутні, на час звернення до відповідача із заявою про виключення з військового обліку від 16.06.2025 останній підлягав постановці на військовий облік, оскільки не надав доказів того, що відноситься до категорій осіб, що підлягають виключенню з військового обліку.
Також, судом встановлено, що у листі від 05.07.2025 №4/1/4894 відповідачем-1 повідомлено адвокату Тітовій М.О., що заява ОСОБА_1 від 16.06.2025 розглянута, відповідь направлена засобами поштового зв'язку на адресу, вказану в реквізитах відправника.
Таким чином, заява позивача була розглянута відповідачем-1, відповідь надіслана позивачу, тож суд не вбачає бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви позивача.
Щодо аргументів позивача щодо знищення відповідачем облікової картки, особової справи, щодо відсутності підстав для внесення відомостей до Реєстру про порушення правил військового обліку, суд зазначає, що не бере їх до уваги, оскільки такі не стосуються предмету спору.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова