13 жовтня 2025 рокуСправа №160/17195/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0111220902 від 03.03.2025;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0111210902 від 03.03.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем процедури проведення фактичної перевірки, що є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, складених за її результатами. Наголошує на тому, що наказ на проведеним фактичної перевірки не містить найменування та інших реквізитів суб'єкта, який перевіряється (прізвище, ім'я, но батькові фізичної особи - платника податку), а тому, є недійсним; посадовими особами відповідача не складено у присутності позивача жодного акту та не надано його для підписання, копії акту на адресу позивача не направлено. Зазначене унеможливило надання позивачем зауважень до акту перевірки. Відтак, складений за результатами перевірки акт є недопустимим доказом та не міг братися до уваги контролюючим органом під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Позивач вважає, що висновки акту перевірки не відповідають принципам обґрунтованості, оскільки фактична перевірка проведена на підставі наказу, дефектність якого позбавляла контролюючий орган повноважень на проведення фактичної перевірки саме позивача, тобто за відсутності підстав, встановлених Податковим кодексом України. Відтак, відповідачем не доведено відповідними доказами факту порушення позивачем вимог чинного законодавства України, а тому, відповідач безпідставно та необґрунтовано застосував до позивача фінансові (штрафні) санкції за порушення п. 2 ст. 23 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировина, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального від 18.06.2024 №3817-ІХ.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
До суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені за порушення ч. 2 ст. 23 Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №3817-ІХ), а саме: здійснено продаж набору для створення рідини, що використовується в електронних сигаретах, що складаються з ароматизатору, нікотину та гліцерину. Зазначає, що з 27.07.2024 набрав чинності Закон України від 18.06.2024 №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №3817). Відповідно до частини 1 Розділу XII Прикінцевих положень Закону №3817, встановлено, що Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім встановлених нормою виключень. Частиною 2 Розділу XII Прикінцеві положення встановлено, що Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон) і Постанова Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» втрачають чинність з 1 січня 2025 року, крім статті 8 Закону, яка діє до дня набрання чинності та введення в дію статті 33 цього Закону. Зазначено, що положення Закону до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням цього Закону. Так, оскільки перевірка проведена та винесено податкове повідомлення рішення після набрання чинності Закону № 3817, відтак, в даному випадку застосуванню підлягають норми цього закону. Перевіряючими було складено письмову вимогу від 14.01.2025 про надання відповідних документів, які пов'язані з предметом перевірки, в якій зазначено, що документи треба надати за період 01.01.2024-14.01.2025. З письмовою вимогою перевірячих продавець ОСОБА_2 ознайомлена, про що свідчить її особистий підпис. Також, в акті фактичної перевірки від 23.01.2025 №242/24-36-09-02/ НОМЕР_1 зазначено, що для ознайомлення з матеріалами перевірки, надання пояснень та документів щодо фактів, викладених в акті перевірки, керівнику, тобто ФОП ОСОБА_1 , пропонується прибути до органу ДПС у Дніпропетровській області саме 23.01.2025 о 10 годині 30 хвилин. Відтак, за результатами перевірки стану дотримання вимог законодавства під час провадження діяльності ФОП ОСОБА_1 на підставі акту про результати фактичної перевірки від 23.01.2025 №242/04-36-09-02/ НОМЕР_1 прийнято податкові повідомлення-рішення №0111240902 від 03.03.2025 на суму 24000,00 грн та №0111220902 на суму 1020,00 грн. З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що останній діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність та зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 19.09.2024, перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Основним видом економічної діяльності позивача згідно з КВЕД є 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний).
Позивач має право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, що підтверджується ліцензією за реєстраційним номером 04610311202407839 від 25.11.2024, термін дії з 03.12.2024 по 03.12.2025.
Продаж підакцизних товарів здійснюється із використанням програмного реєстратора розрахункових операцій ФН 4001011226.
Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.01.2025 №263-п, направлень на перевірку №474, №475 від 13.01.2025 посадовим особам Головного управління ДПС у Дніпропетровській області доручено провести фактичну перевірку господарської одиниці за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення 52, кіоск, з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів. Згідно з наказом перевірку доручено провести з 13.01.2025 тривалістю не більше 10 діб.
У ході перевірки компетентними особами контролюючого органу встановлено порушення позивачем:
- п. 2 ст. 23 Закону України від 18.06.2024 №3718-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального»;
- п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України;
- ст. 21, 22, 23, 24 КЗпП України.
За результатами перевірки компетентними особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області складено акт (довідку) №242/04-36-09-02/3638302658 від 22.01.2025 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні виробництва, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах та пальним (далі - акт фактичної перевірки).
На підставі висновків акта фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.03.2025 №0111210902 (форма «С»), згідно якого позивачу нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 24000,00 грн за роздрібну торгівлю тютюновою сировиною, сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотином (токсичним алкалоїдом, екстрагованим з тютюну або отриманим шляхом хімічного синтезу, який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТ ЗЕД) окремо або в наборах та податкове повідомлення-рішення від 03.03.2025 №0111220902 (форма «ПС»), згідно якого позивачу нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 1020,00 грн за ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
У позовній заяві представник позивача зазначає, що після спливу терміну проведення перевірки представниками контролюючого органу жодного акта у присутності позивача або його уповноваженого представника складено не було.
У подальшому через Електронний кабінет платника податків позивач дізнався про застосування відносно нього штрафної санкції.
У відповідь па адвокатський запит представника позивача Головне управління ДПС у Дніпропетровській області листом №33263/6/04-36-09-02-12 від 09.04.2025 надало копію акта фактичної перевірки та спірні податкові повідомлення-рішення.
Зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до положень підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.
Згідно з підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1. статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Згідно з положеннями пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно з положеннями пункту 80.1 статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п. 75.1.3 ст. 75 ПК України).
Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Як зазначено в наказі Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.01.2025 №263-п фактичну перевірку позивача проведено з метою дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, на підставі підпункту 19-1.1 статті 19-1, статті 20, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 (підстава проведення фактичної перевірки - здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального) ПК України, Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Як вбачається з наказу, перевірка була призначена у тому числі у зв'язку із здійсненням функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, що є самостійною підставою згідно із пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Так, формулювання підстав перевірки в наказі дає цілковите розуміння, що підставою перевірки за вказаним підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України (яким передбачено декілька підстав для призначення перевірки) є здійснення контролюючим органом функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального що відповідає підставі визначеній у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, та є самостійною підставою з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки.
Пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дача початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
Посадовими особами контролюючого органу було пред'явлено наказ на проведення перевірки від 13.01.2025 №263-п та ознайомлено з направленнями на перевірку №474 та №475 від 13.01.2025 продавця ОСОБА_2 , про що свідчить її підпис у зазначених направленнях.
В ході проведення фактичної перевірки магазину за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення 52, кіоск, де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 встановлено наступні порушення:
- п. 2 ст. 23 Закону України від 18.06.2024 №3718-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального»;
- п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України;
- ст. 21, 22, 23, 24 КЗпП України.
За результатами проведеної перевірки складено акт (довідку) №242/04-36-09-02/ НОМЕР_1 від 22.01.2025 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні виробництва, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах та пальним, яким зафіксовано виявлені порушення.
ОСОБА_2 - продавець господарської одиниці ФОП ОСОБА_1 - відмовилась від підписання акта фактичної перевірки, що зафіксовано відповідним актом.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03.03.2025 №0111210902 (форма «С») винесено за порушення ч. 2 статті 23 Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон № 3817-ІХ), а саме: роздрібна торгівля тютюновою сировиною, сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотином (токсичним алкалоїдом, екстрагованим з тютюну або отриманим шляхом хімічного синтезу, який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТ ЗЕД) окремо або в наборах.
Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва» експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захист) здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України.
27.07.2024 набрав чинності Закон України від 18.06.2024 №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №3817).
Відповідно до частини 1 Розділу XII «Прикінцеві положення» Закону №3817 встановлено, що Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім встановлених нормою виключень.
Частиною 2 Розділу XII «Прикінцеві положення» встановлено, що Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 46, ст. 345 із наступними змінами) (далі - Закон) та Постанова Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 46, ст. 346) втрачають чинність з 1 січня 2025 року, крім статті 8 Закону, яка діє до дня набрання чинності та введення в дію статті 33 цього Закону.
Суд зазначає, що положення Закону до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням цього Закону.
Так, оскільки перевірка проведена та винесено податкові повідомлення рішення після набрання чинності Закону № 3817, відтак, в даному випадку застосуванню підлягають норми цього закону.
Так, згідно з п. 78 ч. 1 ст. 1 Закону № 3817, сировина для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, - суміш нікотину, солі нікотину чистотою не менше 98 відсотків, спеціально підготовленої води, гліцерину дистильованого, пропіленгліколю та іншої сировини і матеріалів, які забезпечують встановлені виробником характеристики рідини, не призначена для кінцевого використання в електронних сигаретах для створення аерозолів (парів).
Стаття 23 Закону № 3817 визначає основні вимоги до роздрібної торгівлі тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та тютюновою сировиною.
Відповідно до частини 2 статті 23 Закону № 3817, роздрібна торгівля на території України тютюновою сировиною, сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотином (токсичним алкалоїдом, екстрагованим з тютюну або отриманим шляхом хімічного синтезу, який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТ ЗЕД) окремо або в наборах забороняється.
В порушення вищевказаної норми, ФОП ОСОБА_1 в місці здійснення господарської діяльності, здійснюється продаж сировини (ароматизатор, гліцерин та нікотин) для виробництва рідин, що використовуються в електронних сигаретах.
Частиною 1 пункту 11 статті 73 Закону № 3817 передбачено, що за порушення цього Закону щодо виробництва, обігу та зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального суб'єкти господарювання притягаються до відповідальності згідно із законом.
Так, відповідно до п. 21 ч. 2 ст. 73 Закону № 3817, до суб'єктів господарювання за роздрібну торгівлю тютюновою сировиною, сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотином (токсичним алкалоїдом, екстрагованим з тютюну або отриманим шляхом хімічного синтезу), який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТ ЗЕД, окремо чи в наборах, застосовуються штрафні санкції у розмірі - 200 відсотків вартості реалізованих товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Зокрема, підпунктами 20.1.2 та 20.1.5 п. 20.1 ст. 20 ПК України встановлено, що для здійснення функцій, визначених законом, контролюючим органам надано право отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом, а також довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків.
Згідно з п.44.3 ст.44 ПК України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 392 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).
Відповідно до абзацу першого п. 85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Пунктом 85.4 ст. 85 ПК України визначено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Аналогічно п. 85.8 ст.85 ПК України передбачено право посадових (службових) осіб контролюючих органів, які проводять перевірку, у випадках, передбачених ПК України, отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки.
Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Тобто, запитувати необхідні для здійснення перевірки документи є правом контролюючого органу, натомість надавати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, є саме обов'язком суб'єкта господарювання, який виникає після початку перевірки та не залежить від наявності вимоги про надання/витребування таких документів контролюючим органом.
Так, перевіркою встановлено порушення п. 85.2 ст. 85 ПК України в частині ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Перевіряючими було складено письмову вимогу від 14.01.2025 про надання відповідних документів, які пов'язані з предметом перевірки, в якій зазначено, що документи треба надати за період 01.01.2024-14.01.2025.
З письмовою вимогою перевіряючих від 14.01.2025 продавець ОСОБА_2 ознайомлена, про що свідчить її особистий підпис.
Також, в акті фактичної перевірки зазначено, що для ознайомлення з матеріалами перевірки, надання пояснень та документів щодо фактів, викладених в акті перевірки, керівнику, тобто ФОП ОСОБА_1 , пропонується прибути до органу ДПС у Дніпропетровській області 23.01.2025 о 10 годині 30 хвилин.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 17.10.2024. у справі №160/9989/22 зауважив наступне:
«Суд зауважує, що в акті перевірки зафіксовано ненадання платником податків на запит податкового органу запитуваних документів. Обов'язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності.
Така позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05.05.2020 (справа №826/678/16), від 16.04.2020 (справа №826/7760/15), а також у постановах від 06.08.2019 (справа №160/8441/18), від 29.05.2020 (справа №826/27811/15), від 13.11.2020 (справа №813/6362/13-a), від 28.10.2021 (справа №802/880/18-а), від 06.09.2022 (справа №640/772/21), від 14.12.2022 (справа № 640/637/19), від 07.02.2023 (справа №640/9880/19)».
У постанові Верховного Суду від 18.07.2019 у справі №0440/5993/18 суд дійшов висновку, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків
Відтак, за результатами перевірки стану дотримання вимог законодавства під час провадження діяльності ФОП ОСОБА_1 на підставі акта №242/04-36-09-02/ НОМЕР_1 від 22.01.2025 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні виробництва, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах та пальним, відповідно до Закону №3817-ІХ прийнято податкові повідомлення рішення від 03.03.2025 №0111210902 (форма «С») на суму 24000,00 грн та податкове повідомлення-рішення від 03.03.2025 №0111220902 (форма «ПС») на суму 1020,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області щодо винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже у даному випадку суд вважає, що податкові повідомлення рішення від 03.03.2025 №0111210902 (форма «С») на суму 24000,00 грн та податкове повідомлення-рішення від 03.03.2025 №0111220902 (форма «ПС») на суму 1020,00 грн є законними та обґрунтованими, складеними на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства, а тому, відсутні підстави для їх скасування.
Згідно із ч. 1ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, суд повторює, що згідно із його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Враховуючи відмову у задоволені позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька