Справа 688/2934/25
№ 2/688/1279/25
Рішення
Іменем України
(заочне)
13 жовтня 2025 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Козачук С.В.,
з участю секретаря судового засідання Чупрової К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Шепетівці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог, позиція позивача
25.06.2025 ТОВ «Діджи Фінанс» звернулось до суду в системі «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіза кредитним договором в сумі 51518 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що 26.03.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №7725124 про надання споживчого кредиту, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Відповідно до умов кредитного договору, до укладення договору відповідач отримала проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомилася з усіма його умовами та правилами, що розміщені на вебсайті товариства та є невід'ємною частиною цього договору. За умовами договору, товариство надало відповідачу кредит в сумі 4300 грн на умовах строковості, зворотності, платності шляхом їх перерахування на поточний рахунок ОСОБА_1 , а відповідач зобов'язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. 30.03.2024 сторони уклали додаткову угоду до договору №7725124 про надання споживчого кредиту від 26.03.2024, згідно якої збільшилася сума кредиту на 9000 грн, в зв'язку із чим загальний розмір суми наданих кредитних коштів становив 13300 грн.Свої зобов'язання ТОВ «Авентус Україна» виконало, перерахувало на платіжну картку ОСОБА_1 грошові кошти, а відповідач вчасно їх не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором №7725124 від 26.03.2024 в сумі 51518 грн.
27.11.2024 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Діджи Фінанс» уклали договір факторингу №27.11/24-Ф, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» передало позивачу за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги, в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №7725124 від 26.03.2024 в сумі 51518 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 13300 грн, за процентами в сумі 34320 грн та за пенею в розмірі 3898 грн. А тому, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №7725124 від 26.03.2024 в сумі 51518 грн, сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.
Представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» Романенко М.Е. у судове засідання не з'явився, в поданій позовній заяві просив розгляд справи провести у відсутності представника позивача, позов підтримав в повному обсязі. У разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
Позиція відповідача
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, відзив не подала, хоча про час, день та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 04.07.2025 відкрито провадження в справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 10 год 00 хв 15.09.2025, який за клопотанням представника позивача відкладено до 10 год 00 хв 13.10.2025.
25.09.2025 представником позивача Романенко М.Е. в системі «Електронний суд» до суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
13.10.2025 постановлено ухвалу про заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не надала, тому суд вирішив справу за наявними матеріалами у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
В зв'язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Виклад встановлених судом обставин, зміст спірних правовідносин та докази на їх підтвердження
Між сторонами виникли правовідносини щодо заборгованості за кредитним договором, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Судом встановлено, що 26.03.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено договір №7725124 про надання споживчого кредиту.
Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 4300 грн. Строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього договору. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату кладення Договору складає 47541,10% річних за стандартною ставкою за весь строк кредитування, стандартна процентна ставка становить 2,20 %, орієнтовна загальна вартість кредиту - 38356 грн.
Відповідно до п. 1.5.1. Кредитного договору стандартна процентна ставка становить 2,20 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. Знижена процентна ставка становить 0,11% в день застосовується відповідно до наступних умов, якщо Споживач до 25.04.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного у Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою (п. 1.5.2. Кредитного договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .
Згідно з п. 3.1. Договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.
Пунктом 5.1 Договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в п.п. 5.3 договору.
Відповідно до п. 6.1 Договору сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно чинного законодавства України.
Договір підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер телефону позичальника, про що свідчить п. 10 договору «Реквізити та підписи сторін».
30.03.2024 ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до Договору №7725124 про надання споживчого кредиту від 26.03.2024. За умовами якої, сторони домовилися збільшити суму кредиту на 9000 грн, в зв'язку з чим погодили внести наступні зміни до Договору: сума кредиту (загальний розмір) - 13300,00 грн. Денна процентна ставка - 2,20% в день. Загальні витрати зазначені в Договорі на дату його укладання, збільшаться та складуть: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 104 544 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка - 49 624,53% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту - 117 844 грн.
Дана Додаткова угода та Додаток 1 в редакції від 30.03.2024 є невід'ємною частиною Договору №7725124 про надання споживчого кредиту від 26.03.2024.
Свої зобов'язання відповідно до умов підписаного кредитного договору ТОВ «Авентус Україна» виконало в повному обсязі, надало відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти за договором в сумі 13300 грн, а остання їх отримала
Перерахування грошових коштів в розмірі 13300 грн на картку відповідача ОСОБА_1 було здійснено за допомогою компанії ТОВ «Пейтек Україна», яке відповідно до умов договору про організацію переказу грошових коштів №190122-1 від 19.01.2022 зобов'язалось надати технічну можливість в перерахуванні коштів.
З повідомлення №20250519 від 19.05.2025 ТОВ «Пейтек Україна» слідує, що 26.03.2024 було успішно перераховано кошти в розмірі 4300 грн на платіжну карту клієнта від ТОВ «Авентус Україна», номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек Україна» - 5789d31c-22ec-4b7d-b5fa-e8a434852401. Номер транзакції в системі ТОВ «Авентус Україна» - 44144472. Session ID - 023734005828. Сайт торгівця - https://creditplus.ua. Код авторизації - 683568. Банк-еквайр - АТ «ПУМБ». Призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .
Згідно повідомлення ТОВ «Пейтек Україна» від 09.12.2024 за вих. №20241209-1.2 між ТОВ «Пейтек Україна» та ТОВ «Авентус Україна» було укладено договір про організацію переказу грошових коштів №190122-1 від 19.01.2022 (втратив чинність 04.07.2024) та договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №04072024-3 від 04.07.2024 (чинний з 04.07.2024 року), відповідно до яких було успішно перераховано кошти на користь фізичних осіб від ТОВ «Авентус Україна», а саме 26.03.2024 11:58:07 на суму 4300 грн, номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» -5789d31c-22ec-4b7d-b5fa-e8a434852401, номер транзакції в системі ТОВ «Авентус Україна» - 44144472, session ID - 023734005828, сайт торгівця - https://creditplus.ua, код авторизації - 683568, банк-еквайр - АТ «ПУМБ», призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .
Крім того, здійснено переказ коштів 30.03.2024 14:19:07 на суму 9000 грн, номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» - 9dd4802a-a77f-4540-874c-35e67535702, номер транзакції в системі ТОВ «Авентус Україна» - 44334493, session ID - 023803546352, сайт торгівця - https://creditplus.ua, код авторизації - 273055, банк-еквайр - АТ «ПУМБ», призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .
Відповідно до картки обліку договору №7725124 від 26.03.2024 (розрахунок заборгованості) станом на 26.11.2024 заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору становить 51518 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 13300 грн, по нарахованих процентах в сумі 34320 грн, за пенею в сумі 3898 грн.
27.11.2024 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Діджи Фінанс» уклали договір факторингу №27.11/24-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передало ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло належні ТОВ «Авентус Україна»права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт приймання-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «Діджи Фінанс» прав грошової вимоги та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до витягу з додатку №1 до договору факторингу №27.11/24-Фвід 27.11.2024 ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 51518 грн, з яких 13300 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 34320 грн - сума заборгованості за процентами, 3898 грн - заборгованість за пенею.
08.04.2025 відповідачу ОСОБА_1 було надіслано досудову вимогу, в якій ТОВ «Діджи Фінанс» повідомило відповідача про укладення договору факторингу №27.11/24-Фвід 27.11.2024 і відступлення для ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги до боржника за договором №7725124 від 26.03.2024 та необхідність сплати заборгованості в сумі 51518 грн на користь позивача.
Застосовані норми права
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 цього Кодексу встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до пункту 5 частини 1 Закону України від 3 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» (далі - Закон) електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Частиною 12 статті 11 Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину (частина 1 статті 12 Закону).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ч.2 ст.1048 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Мотиви та висновки суду
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку позов задовольнити частково з огляду на таке.
26.03.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №7725124, а 30.03.2024 - додаткову угоду до договору №7725124 про надання споживчого кредиту у електронній формі. Відповідач підписала вказаний кредитний договір та додаткову угоду до нього шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Отже, кредитний договір укладався дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, внаслідок чого відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» у сторін такого договору виникли цивільні права та обов'язки майнового характеру.
Договір укладено згідно з ч. 2. ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» в порядку, передбаченому Законом України «По електронну комерцію». Договір підписувався з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис з одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор для укладення договору надсилається засобами зв'язку, зазначеними заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі.
Окрім цього, відповідач був вільний у виборі фінансової установи для отримання кредиту, а факт отримання коштів, підтверджує вільне волевиявлення на вчинення правочину.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що право вимоги за вказаним кредитним договором відступлено ТОВ «Діджи Фінанс» на законних підставах.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин 2 і 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема у відповідача виникло зобов'язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування кредитом.
Відповідачем доказів на підтвердження виконання умов договору та повернення заборгованості повністю суду надано не було.
З матеріалів справи також слідує, що сторони погодили умови кредитування, в тому числі кількість та розмір платежів, періодичність їх внесення, розмір процентної ставки, строк кредитування, графік платежів за кредитним договором, а тому вимога ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування кредитом ґрунтується на вимогах закону, підтверджується належними доказами, наданими позивачем та дослідженими судом.
Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за пенею в сумі наступне.
З 24.02.2022 відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено режим воєнного стану.
15.03.2020 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено новими пунктом 18 відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 61, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за пенею в сумі 3898 грн за договором про надання споживчого кредиту №7725124 від 26.03.2024 є необгрунтованими і до задоволення не підлягають.
Однак, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №7725124 від 26.03.2024 в сумі 47620 грн, що складається із заборгованості за тілом кредита в сумі 13300 грн та за процентами в сумі 34320 грн, оскільки такі нарахування проведені в межах строку кредитування.
Розподіл судових витрат
При зверненні до суду з даним позовом ТОВ «Діджи Фінанс» сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкціїю в національній валюті від 30.05.2025 №7725124.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено частково, судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 2239,02 грн (47620 грн становить 92,43% від 51518 грн; 92,43 % від 2422,40 грн становить 2239,02 грн).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Діджи Фінанс» 01.01.2025 було укладено договір про надання правової допомоги №42649746 з адвокатом Білецьким Б.М. На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір №42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025, додатку угоду №7725124 від 02.04.2025 до договору №42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025, детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості, акт №7725124 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 31.03.2025 з описом робіт та розрахунком їх вартост.
Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на викладене, у зв'язку з частковим задоволенням позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 5545 грн 80 коп (92,43% від 6000 грн).
На підставі ст.ст. 205, 207, 512, 514, 516, 526, 625, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078, 1081, 1082 ЦК України, ст.ст. 11,12,13 Закону України «Про електронну комерцію», керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 289 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №7725124 від 26 березня 2024 року по тілу кредиту в сумі 13300 гривень, по процентам в сумі 34320 гривень, а всього 47620(сорок сім тисяч шістсот двадцять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір в розмірі 2239 (дві тисячі двісті тридцять дев'ять) гривень 02 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5545 (п'ять тисяч п'ятсот сорок п'ять) гривень 80 копійок.
В решті позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», адреса місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 42649746.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя: Світлана КОЗАЧУК