Справа № 683/1290/25
1-кп/683/266/2025
13 жовтня 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Старокостянтинові кримінальне провадження №12025243100000093 від 20 лютого 2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Старокостянтинів Хмельницької обл., громадянина України оператора 4 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у звані «старший солдат», з середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утримані одну малолітню дитину, зареєстрований та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого, -
-у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України,-
ОСОБА_4 під час перебування у зоні бойових дій на сході України (точного часу та місця в ході досудового розслідування не встановлено), але не пізніше 15.02.2025, знайшов шляхом привласнення знайденого 1 (один) корпус промислово виготовленої бойової ручної осколкової оборонної гранати «Ф-1», що містить у собі бризантну вибухову речовину, чим незаконно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, почав зберігати вказаний корпус гранати при собі, при цьому передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, тим самим придбав вказану вибухову речовину без передбаченого законом дозволу.
В подальшому, ОСОБА_4 знайдений (придбаний) ним вищевказаний корпус бойової ручної осколкової оборонної гранати «Ф-1», що містить вибухову речовину помістив до свого рюкзаку, де розпочав незаконно його зберігати, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання та 15 лютого 2025 року перевіз його у своєму рюкзаку до місця свого фактичного проживання по АДРЕСА_2 , де продовжив його незаконно зберігати.
20.02.2025 у період часу з 21 год. 09 хв. по 21 год. 56 хв., в ході невідкладного обшуку за адресою проживання ОСОБА_4 , по АДРЕСА_2 , працівниками поліції, на ліжку у житловій кімнаті вищевказаного житлового будинку було виявлено та вилучено предмет ззовні схожий на корпус ручної гранати типу «Ф-1», який згідно висновку експерта є спорядженим корпусом промислово виготовленої бойової ручної осколкової оборонної гранати «Ф-1», що містить у собі бризантну вибухову речовину, яку ОСОБА_4 незаконно зберігав за місцем проживання без передбаченого законом дозволу, чим вчинив незаконне придбання, носіння та зберігання вказаної вибухової речовини, без мети збуту.
Своїми умисними діями, що виразилися у незаконному придбанні, носінні та зберіганні вибухової речовини без передбаченого законом дозволу,ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 1 ст. 263 КК України.
Крім того, військовослужбовець ОСОБА_4 , у невстановлений в ході проведення досудового розслідування день та час проте не пізніше 20.02.2025, діючи в порушення вимог ст.ст. 2, 7, 12, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», відповідно до яких діяльність з обігу наркотичних засобів, включених до Списку № 1 Таблиці ІІ Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, на території України обмежена, перебуваючи поблизу швейної фабрики, яка розташована по
вул. Болохівського, у м. Старокостянтинів Хмельницького району Хмельницької області, знайшов два поліетиленових пакети із вмістом сухої подрібненої речовини рослинного походження, які визначив для себе як наркотичну речовину «канабіс», після чого, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, достовірно знаючи вміст пакетів, переніс вказані пакети до господарського приміщення, яке розташоване за місцем його фактичного проживання по АДРЕСА_2 , які незаконно почав зберігати, з метою власного вживання, без мети збуту.
В подальшому, 20.02.2025 у період часу з 21 год. 09 хв. по 21 год. 56 хв., в ході невідкладного обшуку за адресою проживання ОСОБА_4 , по АДРЕСА_2 , працівниками поліції, на мікрохвильовій печі у господарському приміщенні, було виявлено та вилучено два поліетиленових пакети із вмістом наркотичної речовини - «канабіс» обіг якої обмежено, масою 27, 44 г., яку останній зберігав за місцем свого проживання, з метою власного вживання, без мети збуту.
Відповідно до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, канабіс (Таблиця ІІ, Список 1) віднесено до наркотичних засобів, обіг яких обмежено та розмір якого становить величину між верхньою межею невеликих розмірів і нижньою межею великих розмірів.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (кримінальний проступок), передбачений ч. 1 ст. 309 КК України.
ОбвинуваченийОСОБА_4 в судовому засіданні щиро розкаявся, свою вину повністю визнав, ствердив, що зробив для себе правильні висновки, і щиро шкодує про вчинене. Просив врахувати, що він є учасником бойових дій та проходить військову службу. Просив його суворо не карати та не позбавляти волі.
Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників судового провадження в порядку ст. 349 КПК України показаннями обвинуваченого, який повністю визнав себе винними у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо вищевказаних фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і вважає доведеним пред'явлене обвинуваченим обвинувачення.
Таким чином, об'єктивно з'ясувавши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у придбанні, носінні та зберіганні вибухової речовини без передбаченого законом дозволу та у незаконному придбанні та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, доведена повністю, а його дії правильно кваліфіковано за ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують йому покарання.
Згідно із ч. 2 ст. 50, ч. 2 ст. 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення, призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
ОСОБА_4 раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризуються позитивно, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину.
Суд враховує, що обставинами, що пом'якшують покарання, передбаченими ст. 66 КК України, є щире каяття, як на стадії досудового так і на стадії судового розгляду.
Обставини, які обтяжують покарання судом не встановлено.
Таким чином, об'єктивно з'ясувавши всі обставини в їх сукупності, вирішивши питання, передбачені ст.368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені ст.65 КК України, в тому числі встановлені судом обставини, які пом'якшують покарання, суд приходить до переконання, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкцій частин статей за інкриміновані йому правопорушення з урахуванням вимог ч.1 ст.70 КК України, якою передбачено, що при сукупності кримінальних правопорушень, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі.
Згідно з приписами ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Зваживши наведені обставини суд з урахуванням положень, зокрема ст. 75 КК приймає рішення про можливість чи неможливість звільнити особу від відбування покарання з випробуванням.
Так, суд враховує, що обвинувачений раніше не судимий, щиро розкаявся, повністю визнав вину, зробив для себе правильні висновки, та запевнив суд, що подібного більше не вчинятиме.
Суд також враховує позицію прокурора, який вважав, що виправлення ОСОБА_4 можливе без реального відбування покарання.
Призначення саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду. Адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Бо контроль над поведінкою, способом життя та роботи, протягом всього строку відбуття покарання із випробуванням, надає можливість органу пробації аналізувати інформацію з метою визначення рівня ресоціалізації (виправлення засуджених).
Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.
Разом із цим, суд, діючи відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, покладає на обвинуваченого обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, ст. 76 КК України - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботиабо навчання.
Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.
Щодо тривалості іспитового строку, то суд зауважує, що іспитовий строк містить у собі погрозу реального виконання покарання, якщо засуджений не буде виконувати умови випробування, і можливість остаточного звільнення від відбування покарання і погашення судимості, якщо особа виконає покладені на неї обов'язки. Встановлення іспитового строку полягає і в тому, що за засудженою особою здійснюється контроль з боку органів виконання покарання. Крім того, іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до додержання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.
Встановлення в даному випадку судом іспитового строку 1 (один) рік обвинуваченому є виправданим з врахуванням особи обвинуваченого, який раніше не судимий, і достатнім для того щоб засуджений довів своє виправлення без реального відбування основного покарання.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 під час досудового розслідування не обирався.
У кримінальному провадженні цивільний позов не заявлявся.
Процесуальні витрати за проведення судової експертизи слід стягнути з обвинуваченого на користь держави в порядку ст. 124 КПК України.
Долю речових доказів слід вирішити згідно ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374-376 КПК України, суд
ОСОБА_4 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 309 КК України - у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Обов'язки органу пробації згідно ч.4 ст.76 КК України покласти на командира військової частини, де засуджений ОСОБА_4 проходитиме військову службу.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати за проведення вибухотехнічної експертизи № СЕ-19/123-25/3090-ВТХ від 07.03.2025 в сумі 9550,80 грн. за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/123-25/3102-НЗПРАП від 28.02.2025 - у сумі 1591, 80 грн., а всього 11142,60 грн.
Речові докази по справі :
-наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, масою 27,44 г.; залишки корпусу промислово виготовленої бойової ручної осколкової оборонної гранати «Ф-1», які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів при ВП № 1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, знищити;
-1 (один) компакт-диск формат DVD-R фірми «hp» з відеозаписами, залишити в матеріалах кримінального провадження.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя: