Справа№672/936/25
Провадження №2-а/672/28/25
13 жовтня 2025 року
Городоцький районний суд Хмельницької області
в складі головуючої судді Рибачук О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Стебло Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Городок в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову №7654 від 06.06.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 06.06.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову №7654 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно нього та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. Зазначену постанову він отримав 30.08.2025 шляхом одержання її поштою. У постанові зазначено, що він не прибув на 14:00 год 16.11.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці №941540, яка надіслана Укрпоштою з повідомленням про вручення та яке повернулась із відміткою про те, що «адресат відсутній за вказаною адресою».
Із винесеною постановою не погоджується. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що від Укрпошти він не отримував ні повідомлення про надходження повістки, ні саму повістку про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14:00 год 16.11.2024. Також не був повідомлений працівниками АТ «Укрпошта» щодо наявності адресованого на його ім'я рекомендованого поштового відправлення з позначкою «Повістка ТЦК», не відмовлявсь від отримання рекомендованого поштового відправлення з позначкою «Повістка ТЦК». Зазначені обставини свідчать, що він не мав наміру вчиняти адміністративне правопорушення. Окрім цього, звертає увагу на строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені ст.38 КУпАП, які, на його думку, пропущені працівниками ТЦК.
Ухвалою судді від 04.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
25.09.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладено заперечення на позовну заяву. Зазначає, що позивач є військовозобов'язаним. 01.11.2024 позивачу засобами поштового зв'язку надіслано повістку №941540 з вимогою з'явитись 16.11.2024 до відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних. Але ОСОБА_1 у зазначену дату до відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився, у зв'язку з цим відносно нього складено постанову про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн. Тому просив відмовити в задоволенні позову.
Позивачем 26.09.2025 надано відповідь на відзив, зазначивши, що підтримує позовні вимоги з підстав, зазначених у позові. Окрім цього, додав, що відповідач ні в протоколі, ні в постанові не зазначив, які саме дані необхідно було йому уточнити, не повідомивши при цьому обставин, які перешкоджали отриманню цих відомостей у спосіб, установлений в примітці до ст.210 КУпАП. Щодо опису вкладення, наданого відповідачем до суду зазначив, що він не підтверджує факт направлення позивачу саме повістки, оскільки у ньому відсутні підпис відправника та підпис і печатка працівника поштового зв'язку. Вважає, що працівником відділення зв'язку не виконано обов'язки щодо належного повідомлення його про надходження на його ім'я рекомендованого листа та вручення його. Тому просив позов задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступного висновку.
Так, спір між сторонами виник з приводу притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно із ч.2 ст.9, ч.2 ст.77 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
23 травня 2025 року щодо ОСОБА_1 старшим офіцером відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 ст.лейтенантом ОСОБА_3 складено протокол №289 про адміністративне правопорушення. У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 на адресу місця реєстрації: АДРЕСА_1 надіслана повістка № 941540 про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 16.11.2024 на 14:00 год, яка повернулась з відміткою Укрпошти про те, що «адресат відсутній за вказаною адресою».
16.11.2024 ОСОБА_1 по повістці не прибув, а також не повідомив про поважні причини неприбуття, чим порушив вимоги абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Скоїв адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду.
У протоколі в графі пояснення ОСОБА_1 зазначив, що він не прибув за повісткою до ТЦК 16.11.2024 оскільки не отримував її і не знав про виклик. Має оформлену відстрочку, у зв'язку з наявністю трьох дітей. Дізнався, що є порушником обліку, коли оновив додаток Резерв +, після чого з'явився до ТЦК.
В подальшому, розглянувши протокол №289 про адміністративне правопорушення від 23.05.2025 та додані до нього документи начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_2 06 червня 2025 року винесено постанову №7654 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. У постанові зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.2 ч.1 додатку 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», визначених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме не прибув на 14:00 год 16.11.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 по повістці №941540, яку було надіслано Укрпоштою з повідомленням про вручення за адресою: АДРЕСА_1 та яке повернулось із відміткою про те, що «адресат відсутній за вказаною адресою», чим вчинив адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду.
На підтвердження вручення ОСОБА_1 повістки відповідачем надано копію довідки Ф.20 про причини повернення/досилання, в якій міститься відмітка працівника поштового зв'язку про причини повернення листа - «адресат відсутній за вказаною адресою» та документ Ф.119 щодо формування рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.33).
Дослідивши зазначені документи, судом встановлено, що у них відсутні відомості про дату проставлення працівником поштового зв'язку відмітки про причини повернення рекомендованого листа на ім'я ОСОБА_1 ..
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.
Частина 1 ст.210-1 КУпАП, передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію
Відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до Закону України «Про оборону України»: - особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; - воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно із Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» (затв. Законом України № 2105-ІХ від 03.03.2022) на території України оголошено загальну мобілізацію, строк якої неодноразово продовжувався.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно із абз.1 ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Правила військового обліку визначені у додатку №2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487.
Зокрема, пунктом 2 частини 1 додатку №2 вказаних вище Правил закріплено, що призовники і військовозобов'язані повинні, зокрема, прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п.82 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270, рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Згідно із п.41, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Зі змісту наведеного положення слідує, що у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку резервіст або військовозобов'язаний вважається належним чином оповіщеним про виклик до районного (міського) ТЦК у разі проставлення у поштовому повідомленні, зокрема: (І) відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних або (ІІ) відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.
Отже, проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання прирівнюється законодавцем до належного повідомлення особи про виклик її до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, навіть незважаючи на те, що фактично особа може бути не ознайомлена із необхідністю явки її до територіального центру. Вказані приписи Порядку №560 є чинними.
В матеріалах справи відсутні докази про дату проставлення працівником поштового зв'язку відмітки про причини повернення рекомендованого листа на ім'я ОСОБА_1 ..
Зазначена обставина перешкоджає суду встановити дату, у яку адресат ОСОБА_1 не отримав лист від ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку з відсутністю його за вказаною адресою.
Тому з наданих відповідачем доказів неможливо встановити дату належного оповіщення ОСОБА_1 по повістці та, як наслідок, пересвідчитись чи мав він можливість з'явитись на визначену в повістці дату та час до ІНФОРМАЦІЯ_2 , як про це стверджує представник відповідача.
Враховуючи ці обставини неможливо стверджувати, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП, тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови.
Положеннями ч.1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги та заперечення.
За нормою ч.2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що оскаржувану постанову слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Розподіл судових витрат у справі.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн.
Отже, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню, на користь позивача, судовий збір в сумі 605,60 грн.
Керуючись статтями 139, 246, 255, 268, 286 КАС України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №7654, винесену 06 червня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування сплаченого судового збору грошові кошти в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду у десятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Повний текст судового рішення складено 13.10.2025.
Суддя Олена РИБАЧУК