Березівський районний суд Одеської області
13.10.2025
Справа № 494/1377/25
Провадження № 1-кс/494/494/25
13.10.2025 року м. Березівка
Слідчий суддя Березівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , слідчого - ОСОБА_4 , підозрюваного - ОСОБА_5 , законного представника - ОСОБА_6 , захисника - ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Березівка Одеської області клопотання слідчого СВ Березівського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , яке погоджено прокурором Березівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, -
08.10.2025 року до Березівського районного суду Одеської області надійшло клопотання слідчого СВ Березівського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджено прокурором Березівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання.
09.10.2025 року канцелярією суду вищевказане клопотання передано на розгляд слідчому судді ОСОБА_1 , та враховуючи, що у зв'язку з надмірним навантаженням справами, яке виходить за межі фізичної можливості розгляду кожної справи у розумні строки, оскільки у Березівському районному суді Одеської області наразі працює 2 (два) судді (за штатом 4 (чотири)), та які є водночас слідчими суддями на території колишнього Ширяївського, Іванівського, Миколаївського, частини Лиманського та Березівського районів, тому слідчий суддя позбавлений можливості призначити розгляд справи в розумні строки визначені КПК України, тому справа призначається за можливістю на 13.10.2025 року.
В обґрунтовування клопотання слідчий зазначив, що слідчим відділенням Березівського РВП ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025162260000375 від 30.06.2025 року, за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.194 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що 29.06.2025 року, близько 22:30 год, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 виник словесний конфлікт.У подальшому, на ґрунті раптових особистих неприязних відносин, в ОСОБА_5 виник умисел, спрямований на умисне знищення чужого майна шляхом підпалу, а саме - житлового будинку, в якому проживає ОСОБА_10 , що за адресою: АДРЕСА_1 , попередньо висловивши їй погрози вчинити указані дії. З метою реалізації свого протиправного умислу, 29.06.2025, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 перебуваючи за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , здійснив дії спрямовані на готування до кримінального правопорушення, а саме: наповнив скляну пляшку легкозаймистою речовиною та помістив шматок тканини в горловину пляшки, після чого пішов до житлового будинку, в якому проживає ОСОБА_10 . У продовження своїх протиправних дій, у цей же день 29.06.2025 року, близько 23:30 год, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 умисно, з метою знищення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та їх наслідки, перебуваючи поблизу житлового будинку, де мешкає ОСОБА_10 , що за адресою: АДРЕСА_1 , за допомогою сірників, підпалив наявну в скляній пляшці тканину та кинув її через паркан в стіну будинку, в результаті чого сталось загоряння. Після чого, ОСОБА_5 місце вчинення кримінального правопорушення покинув. Однак, кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від волі ОСОБА_5 , адже осередок пожежі було локалізовано та погашено особами, які проживають у вищезазначеному будинку. 30.09.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч.2 ст.15, ч.2 ст.194 КК України. Вказали про наявність ризиків передбачених п.1, п.2, п.3 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України. Під час досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу особисте зобов'язання, з метою виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків передбачених КПК України.
В судовому засіданні 13.10.2025 року слідчий та прокурор клопотання підтримали, просили його задовольнити, з підстав зазначених у ньому.
Підозрюваний ОСОБА_5 , його законний представник та захисник ОСОБА_11 у судовому засіданні 13.10.2025 року не заперечували проти клопотання, підозрюваний вказав, що погоджується з запобіжним заходом та визнає свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні. Вказав, що виконуватиме запобіжний захід.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши додані докази, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження№12025162260000375, заслухавши думку слідчого та прокурора, які підтримали клопотання, врахувавши визнання клопотання підозрюваним, законним представником та захисником,- слідчий суддя доходить висновку, що клопотання необхідно задовольнити, виходячи з наступного.
Згідно вимог ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Кримінальне провадження зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 30.06.2025 року за №12025162260000375.
30.09.2025року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 194 КК України.
Водночас, положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Стаття 277 КПК України, визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.
Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб'єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий, що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Слідчий суддя вважає, що обґрунтованість підозри у скоєнні ОСОБА_5 вищезазначеного кримінального правопорушення підтверджується зібраними на даний час доказами, які містяться у матеріалах кримінального провадження.
Більш того, під час судового засідання підозрюваний, у присутності матері та захисника, у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення свою причетність визнав.
КПК України визначено мету, підстави та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання до підозрюваного ОСОБА_5 є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню, вчиненню кримінальних правопорушень, ухиленню від слідства та суду.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, слідчий суддя також враховує, обставини передбачені ст.178 КПК України.
Згідно статті 194 КПК України «під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні».
Без обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом переховування від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені злочини, також залишити місце свого проживання, що свідчить про наявність ризику передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України. Крім того, підозрюваний одразу після вчинення кримінального правопорушення місце вчинення злочину покинув, до поліції самостійно не звертався, тим самим приховував свою незаконну діяльність. Також підозрюваний може безперешкодно залишити своє місце проживання, ускладнивши тим самим здійснення правосуддя. Також ризик переховування від суду та слідства зростає в умовах воєнного стану та війни. А враховуючи, що підозрюваний є неповнолітнім, а відтак виїзд за межі території України нічим не обмежений, це може дозволити і сприяти ОСОБА_5 у переховуванні від органу досудового розслідування та суду.
Існує ризик передбачений п.2 ч.1 ст. 177 КПК України, так як наявні підстави, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити предмети, що використовувались для вчинення кримінального правопорушення, або зберегли на собі сліди вчинення злочину, та які на даний час органом досудового розслідування не виявлені.
Також існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно вливати на потерпілу, свідків, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 знайомий з особами, які фігурують як свідки, потерпіла у даному кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілого слід враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на свідків, потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілого та дослідження їх судом. При цьому, як зазначив підозрюваний у судовому засіданні, останній знає свідків, потерпілого, що свідчить про наявність даного ризику, може незаконно впливати, як безпосередньо так і опосередковано на них, які встановлюються, шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, а також примусити вже допитаних свідків, потерпілого змінити покази на свою користь до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню.
Водночас, зприводу ризику вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КП України), то слідчий суддя вважає його безпідставним, який не знайшов свого підтвердження та недоведений слідчим, прокурором, будь-яких доказів цього - не надано. Посилання на те, що вчинення підозрюваним вищевказаного злочину, свідчить про його підвищену суспільну небезпечність, не може бути беззаперечним доказом наявності цього ризику, вказане під час судового засідання не знайшло свого підтвердження та є необґрунтованим.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про наявність трьох ризиків за п.1, п.2, п. 3 ч.1 ст.177 КПК України.
Обставинами, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбачених статтею 177 КПК України слідчий суддя вважає наступне: обраний запобіжний захід є найбільш м'яким запобіжним заходом.
Таким чином, наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які вказує слідчий та прокурор, та з урахуванням визнання клопотання підозрюваним, законним представником та захисником, у зв'язку із чим, слідчий суддя доходить висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_5 у виді особистого зобов'язання до закінчення строку досудового розслідування, а саме до 30.11.2025 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178,179,193,194,196 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Березівського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , яке погоджено прокурором Березівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання до закінчення строку досудового розслідування, а саме: до 30.11.2025 року включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов'язки:
- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора у даному кримінальному провадженні, а також до слідчого судді Березівського районного суду Одеської області;
- не відлучатися із Березівського району Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або слідчого судді Березівського районного суду Одеської області;
- утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , потерпілою ОСОБА_10 та іншими будь-якими особами з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру у кримінальному провадженні №12025166260000375 від 30.06.2025 року, крім своїх захисників, слідчих, прокурорів, слідчого судді.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених цією ухвалою зобов'язань до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2-х розмірів мінімальної заробітної плати.
Контроль за виконанням підозрюваним ОСОБА_5 особистого зобов'язання покласти на прокурора Березівської окружної прокуратури Одеської області.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 13.10.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1